Отже, скорочення цехових невиправданих перевитрат і непродуктивних витрат є резервом зниження собівартості продукції.

41. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ  ОКРЕМОГО ВИДУ  ПРОДУКЦІЇ

Підприємства, які виробляють невелику номенклатуру основних виробів, планують і підраховують собівартість одиниці продукції кожного основного виду. У процесі аналізу фактичну собівартість одиниці продукції кожного виду порівнюють із плановою і фактичною за попередній період, визначають рівень виконання та відхилення від плану, причини цих відхилень, тенденції у змінах собівартості

Фактичну  собівартість одиниці виробу за статтями витрат порівнюють із плановою і нормативною, а для порівнянних виробів  — також і з собівартістю минулого періоду.

Порівняння  витрат за статтями дає змогу виявити  збільшення чи економію витрат Зокрема, аналізуючи перевитрату за статтею  «Сировина та матеріали», виявляють, за рахунок якої сировини, матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на одиницю продукції (фактор «норма») і заготівельної вартості цих матеріалів (фактор «ціна»). Перевищення планових норм витрат матеріалів (фактор «норма») визначається станом техніки й організації виробництва, тобто залежить від підприємства.

Розмір  впливу фактора «норма» визначається як добуток абсолютного відхилення норм витрат і планової ціни одиниці  даних матеріальних цінностей, а  величина впливу фактора «ціна» —  як добуток абсолютного відхилення в ціні одиниці матеріальних цінностей і фактичної витрати матеріалу кожного виду. Визначивши розмір впливу норм і цін на відхилення фактичних витрат на матеріали від планових, необхідно проаналізувати обставини, які спричинили зміни кожної групи факторів. У резерв зниження собівартості продукції записуємо перевитрати за кількістю (нормою) і ціною (зі знаком плюс). Під час аналізу заробітної плати основних робітників виявляються витрати кожного цеху, де виготовляли ці вироби; Аналіз сум доплат показує, за якими операціями було допущено перевитрату і дає можливість зробити висновки про способи ліквідації втрат. У процесі аналізу перевіряють прогресивність та обґрунтованість витрат часу і розцінок, виявляють динаміку й напрямки цих змін, їх відхилення від нормативних, причини виникнення.

За даними бухгалтерського обліку вивчають причини  виникнення втрат від браку і  визначають винуватців випуску бракованих деталей.

Накладні  витрати, записані в калькуляціях, аналізують щодо всієї товарної продукції тому, що вони списуються на собівартість окремих виробів за певними ознаками і загальна їхня величина є умовно-постійною..

Для оцінки виконання плану зниження собівартості одиниці продукції фактичну собівартість виробу порівнюють з плановою і минулорічною; визначають відхилення абсолютне й у відсотках; Оцінку виконання плану зниження собівартості продукції кількох виробів проводять з урахуванням диференціації собівартості і рентабельності. Для цього всю продукцію розподіляють за такими групами: нерентабельна, низькорентабельна, середньо рента – бельна, високорентабельна. Потім для кожної групи виробів визначають структуру собівартості продукції і відсоток виконання плану зниження собівартості.

42. ЗВЕДЕНИЙ ПІДРАХУНОК РЕЗЕРВІВ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Аналіз  собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання виявлених резервів.

Зниження  собівартості одиниці продукції  і витрат на 1 гривню продукції досягається  двома способами:

1) збільшенням  обсягу виробленої продукції;

2) ліквідацією  непродуктивних витрат і невиправданих  перевитрат за елементами і  калькуляційними статтями, економнішим  витрачанням матеріальних, трудових  і грошових запасів і запровадженням  прогресивних організаційних та  технічних заходів підвищення ефективності виробництва.

Збільшення  випуску продукції сприяє зниженню її собівартості за рахунок економії умовно-постійних витрат. Непродуктивні  витрати й невиправдані перевитрати  виявляються в процесі аналізу  собівартості продукції за стат’ями витрат. За такого підрахунку потрібно уникати подвійного розрахунку однакових резервів; виключити економію витрат, одержану внаслідок невиконання конкретних заходів, урахувавши її негативний вплив на ефективність виробництва продукції.

Вирішальною умовою використання виявлених резервів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу. Запровадження нової техніки, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, запровадження прогресивних видів матеріалів, ліквідація втрат, удосконалення планування, обліку й аналізу витрат забезпечуватимуть використання наявних резервів і зниження собівартості продукції.

Для того щоб домогтися успіхів у майбутньому  і не витрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягу продукції і зниження собівартості за минулі періоди, необхідно систематично вести стратегічний оперативний, внутрігосподарський, порівняльний і функціонально-вартісний аналізи.

43. ВПЛИВ  ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ ФАКТИЧНИХ ВИТРАТ ПРОТИ ПЛАНУ І ЇХ РОЗРАХУН.

В залежності від типу витрат існують певні  фактори, які впливають на зміну  витрат.

Прямі матеріальні витрати, їх оцінка в собівартості продукції здійснюється шляхом зіставлення фактичних витрат з плановими, які перераховані на фактичний обсяг реалізованої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1. зміна обсягу товарної продукції;
2. зміна структури асортименту випущеної продукції;
3. зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Для визначення величини впливу зміни обсягу продукції  на суму витрат необхідно витрати  за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції. Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної і планової структури. Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції.

Витрати на з/п. Аналіз витрат проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими. При цьому визначають відхилення, які виникли у зв’язку зі зміною обсягу, структури асортименту виробленої продукції і рівня витрат у собівартості одиниці продукції кожного виду.

Витрати на обслуговування виробництва. Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції.

Витрати на одну гривню продукції. Визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники: 1) зміна структури асортименту виготовленої продукції; 2) зміна рівня витрат (норм витрат) у с/в окремих її видів; 3) зміна оптових цін на спожиті матеріали, паливо;4) зміна цін на продукцію.

1) вплив  зміни структури асортименту  виготовленої продукції розраховується: від планових витрат на 1 гривню  прод-ї за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом.

2) зміна  норм витрат матеріалів на  кожний виріб необхідно з витрат  на 1 грн продукції, що розраховується  за факт-ми і план-ми цінами, відрахувати планові витрати  на фактичний випуск і асортимент  продукції.

3) зміна оптових цін на спожиті матеріали визначаються як різниця між фактичними витратами на 1 грн прод-ї за цінами, що реально існують у звітному році, і тими що їх було закладено у план

Вплив зміни обсягу випуску продукції  на цей вид витрат визначається як добуток планової собівартості гривні продукції та абсолютного відхилення фактичного обсягу випуску від планового.

Інші  комплексні витрати. До них відносять: втрати від браку, витрати на гарантійний ремонт, науково-дослідні роботи тощо. Аналіз цих витрат проводять порівнюючи фактичні витрати з плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг реалізації.

44. ЗАВДАННЯ, ЗНАЧЕННЯ  І ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ  ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ  ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Значення. Функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину доходу або прибутку. Тому аналіз прибутку займає провідне місце в системі комплексного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства. Законами України «Про підприємства» та «Про підприємницьку діяльність» отримання прибутку визначено головною метою діяльності господарюючих суб'єктів.

Прибуток  є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування державного бюджету. В обліку й аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання. Відносні показники фінансових результатів — значення рентабельності, які характеризують відносний (у %) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

аналіз  обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансових результатів; аналіз і оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності; аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабельності; визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення прибутку і рентабельності;

виявлення резервів підвищення фінансових результатів  діяльності підприємств та обґрунтування  заходів щодо їх мобілізації; аналіз розподілу і використання прибутку. загальна оцінка досягнутого рівня інші.

Загальний аналіз фінансових результатів діяльності підприємств передбачає аналіз результатів  звичайної діяльності і надзвичайних подій.

Звичайна  діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують. Ця діяльність планується, передбачається, очікується і для отримання прибутку якої створюють необхідні передумови. Надзвичайні події — це події чи операції, які відрізняються від звичайної діяльності тим, що вони неочікувані, або не повторюються періодично чи у кожному наступному звітному періоді. Джерела інформації аналізу фінансових результатів — дані фінансової звітності, (ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Зніт про фінансові результат», та ін.); дані бухгалтерського обліку (ж/л «Облік витрат», ж/л «Облік доходів і результатів діяльності»); статистична звітність (ф. 5-е «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг); планові дані.

Якість  інформації пов'язана: з визнанням та класифікацією доходів і витрат відповідно до вимог міжнародних стандартів, з виділенням цілей діяльності, з чітким виділенням пайової участі виробничих, управлінських, збутових та інших ділових суб'єктів у досягнутому кінцевому результаті; з можливостями рейтингової оцінки фінансових результатів за різними напрямами діяльності у стратегічному та оперативному планах.

45. АНАЛІЗ БАЛАНСОВОГО  ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Балансовий  прибуток – це прибуток загальна сума, якого характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства.

Для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для одержання цих доходів.

Джерелом  аналізу балансового прибутку можуть бути дані бухгалтерського обліку (внутрішній аналіз фінансових результатів), де згідно з новим планом рахунків для обліку фінансових результатів передбачено рахунок 79 «Фінансові результати».