Аналіз  продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівняння, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання). Для цього використовують дані форм статистичної звітності 2-ПВ і звіту продукції 1-п, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці.

Найбільш  узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого (ПОД). Величина його залежить від продуктивності праці  робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, середня продуктивність праці одного працюючого = добутку таких факторів: РВп=ПВр*Д*Т*ГВр.

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку ( ).

--- зміна  кількості відпрацьованих одним  робітником днів:

РВр = Д*Тпл*ГВр. пл.

--- зміна  тривалості робочого дня:

РВр = Т*Дф*ГВр. пл.

--- зміна  середньогодинного виробітку одного  робітника:

РВр = ГВр*Дф*Тф.

Отже, за планування й організації виробництва  необхідно обов’язково врахувати  можливості зростання рівня показників, пов’язаних із цілоденними, внутрішньо змінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.  

 

28. АНАЛІЗ ФОНДУ ОПЛАТИ  ПРАЦІ.

Сума  коштів, яка потрібна для оплати праці, називається фондом заробітної плати (ЗП). Він охоплює основну та додаткову ЗП персоналу підприємства й інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Джерелом аналізу є показники плану, розрахунки фондів заробітної плати, розрахунково-платіжні відомості структурних підрозділів, звіти за формою 2-м та 1.

Аналіз  використання фонду оплати праці  починається з оцінки зміни його обсягу. Зіставляючи фактично нараховану ЗП з плановою за місяць, квартал, наростаючим підсумком з початку року, за рік і за групами персоналу визначаємо абсолютну економію чи перевитрати коштів на ЗП.

Абсолютна перевитрата (економія) фонду ЗП без урахування виконання плану з обсягу виробництва продукції не дає змоги оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Оскільки фонд ЗП промислово-виробничого персоналу тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, то вираховуємо ще відносну економію (перевитрату) фонду ЗП, яку визначають як різницю між фактично нарахованою ЗП та базовим її фондом, скоректованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва і продуктивності праці.

При факторному аналізі виділяють фактори, які  впливають на відхилення змінної  та постійної частини фонду ЗП. Відхилення змінної частини фонду може бути під впливом факторів: обсягу виробництва, структури продукції, питомої трудомісткості та середньогодинної оплати праці.

Зміну постійної частини фонду оплати праці можна подати у вигляді  чотирифакторної мультиплікативної моделі детермінованого зв'язку за факторами: середньоспискової кількості працівників-погодинників (ЧП_г), середньої кількості днів, відпрацьованих одним працівником (Д), середньої тривалості робочого дня (Т_д) і середньогодинного заробітку (З_г): ФОП^п = ЧП_г*Д*Т_д*З_г

Вплив цих факторів розраховується методами елімінування.

Аналізуючи склад фонду ЗП, вивчають види оплат різних категорій персоналу, визначають його структурні зміни, зіставляють фактично нараховані суми за видами оплати з плановими, а також плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробництва або на фактичну кількість персоналу.

 

29. АНАЛІЗ СКЛАДУ, СТРУКТУРИ  Й ТЕХНІЧНОГО СТАНУ  ОСНОВНИХ ФОНДІВ.

Аналіз  основних фондів (ОФ) починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для  цього необхідно з'ясувати, чи достатньо  у підприємства ОФ, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація. Велике значення мають показники структури ОФ. Насамперед аналізують розподіл ОФ підприємства на основні засоби (ОЗ) головного виду діяльності, ОЗ інших видів діяльності і засоби невиробничого призначення. Основні виробничі засоби головного виду діяльності беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Невиробничі ОЗ - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності.

Усі ОЗ підприємств поділяються на 3 амортизаційні  групи: 1- будівлі, споруди, передавальні пристрої; 2- автотранспорт, меблі, офісне обладнання, ЕОМ та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації; 3- машини, устаткування та інші ОЗ, що не входять до 1 і 2 груп.

Методом порівняння звітних даних, які показують  вартість основних ОЗ на початок і кінець планового періоду, проводять їх аналіз. Відношенням окремих видів ОЗ до загальної вартості визначається їх структура. Порівнюванням структури ОЗ на початок і кінець звітного періоду можна виявити динаміку її змін і відхилень. Зміни обсягу ОЗ обумовлюються їх надходженням і вибуттям.

Для характеристики технічного стану ОЗ використовуються такі основні показники: коефіцієнти  зносу, придатності, оновлення, вибуття  та інші. Розрізняють фізичний і  моральний знос. Фіз. - це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві, а також у стані бездіяльності під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин. Мор. - це знецінення об'єктів ОЗ унаслідок нових досягнень технічного прогресу. Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості ОЗ, яку списано на витрати виробництва в попередніх періодах: К_зн=З_н/ОЗ_п, де З_н - сума зносу основних засобів; ОЗ_п - первісна вартість ОЗ на початок періоду. К-нт придатності - частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. К_прид=ОЗ_з/ОЗ_п, де О3₃ - залишкова вартість ОЗ; ОЗ_П - початкова вартість ОЗ. Чим < коефіцієнт зносу (> к-нт придатності), тим ліпшим є технічний стан ОЗ. К-нт оновлення характеризує інтенсивність уведення в дію нових ОЗ. Він показує частку введених ОЗ за визначений період у загальній вартості ОЗ на кінець звітного періоду: К_он=ОЗ_о/ОЗ_к, де О3₀ - вартість введених ОЗ за звітний рік; ОЗ_К - загальна вартість ОЗ на кінець року. К-нт вибуття характеризує рівень інтенсивності вибуття ОЗ зі сфери виробництва: К_виб=ОЗ_в/ОЗ_п, де ОЗ_В - вартість ОЗ, які вибули; ОЗ_П - вартість ОЗ на початок періоду. К-нт приросту характеризує рівень приросту ОЗ або окремих їх груп за певний період: К_п=ОЗ_пр/ОЗ_п, де О3_пр - вартість приросту ОЗ; ОЗ_П - вартість ОЗ на початок періоду.

У процесі  аналізу руху та технічного стану  ОЗ перевіряється виконання плану  впровадження нової техніки, уведення в дію нових об'єктів, ремонту  ОЗ. Визначається частка прогресивного  обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання

 

30. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ  ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ  (ВП)

Обсяг випуску продукції безпосередньо  пов'язаний з величиною виробничої потужності (ВП), яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. ВП змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції. Однак ВП залежить і від таких факторів:

• якості й складу сировини;

• трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

• інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

• асортиментно-структурних  зрушень у випуску продукції;

• кількості  та якості ремонтів устаткування;

• рівня  організації праці й управління та інших причин.

При аналізі  використання ВП треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою за проектну у зв'язку з обставинами, названими вище, однак фактичний обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність підприємства.

У процесі  аналізу визначають ступінь використання ВП. Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0, 5—0, 6, ретельно досліджують причини  такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові потреби ринку.

Для нових  підприємств аналіз завантаження потужностей - особливо важлива справа. При цьому  вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних ВП, а й темпи і  терміни згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі: • неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт; • конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж; • недостача кваліфікованої робочої сили; • недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами; • відсутність належного обсягу попиту на ринку; • інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Резерви, пов'язані з недовантаженням ВП, лише частково можна використати  завдяки зусиллям колективу самого підприємства, щодо інших потрібні налагоджені дії та співробітництво багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни.

Використання  обладнання за потужністю аналізується на основі зіставлення фактичних  показників виробництва продукції  за одну верстато-годину з плановими, а також з показниками минулих  періодів і однотипних підприємств за групами однорідного обладнання. Показником, що характеризує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_і), який обчислюється як відношення фактичної часової продуктивності одиниці обладнання до планової.

 

31. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОФ

Оцінка  ефективності вик-ня ОФ заснована на застосуванні загал для всіх ресурсів технології оцінки, що припускає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності. Показники віддачі характериз вихід гот прод на 1 грн. ресурсів. Показники ємності- витрати чи запаси ресурсів на 1 руб. випуску прод.

Запаси  ресурсів –це наявний обсяг ресурсів на звітну дату за балансом, витрати - пот  витрати ресурсів, зокрема по осн засобах - амортизація.

Узагальнюючим показником ефективності використання ОФ є фондовіддача (Ф):

Ф= Обсяг виробництва / Середня початкова  вартість

При розрахунку показника враховуються власні й  орендовані ОФ. Показник фондовіддачі аналізують у динаміку за ряд років, тому обсяг продукції коректують на зміну цін і структурних зрушень, а вартість ОФ - на коефіцієнт переоцінки.

Підвищення  Ф веде до зниження суми аморт відрахувань, що приходяться на одна гривну гот  чи продукції аморт ємності.

Ріст  Ф є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції (ВП). Цю залежність описує факторна модель:

ВП = ОЗ * Ф.

На основі факторної моделі розраховують приріст  обсягу випуску за рахунок збільшення ОС і росту Ф:

ВП = ВП(ОФ) + ВП(Ф).

Приріст випуску прод за рах Ф розраховують способом абсолютних різниць:

ВП (ОФ) = ОФ * Ф,

ВП(Ф) = Ф* ОФ1

чи інтегральним методом:

ВП(ОЗ) = ОФ * Фо + ( ОФ * Ф) / 2,

ВП(ФО) = Ф * ОФо +( ОФ * Ф) / 2,

де ОЗ0, ОЗ1 - вартість осн засобів у базис і звіт періоді відповідно;

Фо, Ф1 - фондовіддача базис і звіт періоду  відповідно

Важливим  показником, що характеризує ефективність використання ОФ, є фондоємність ОЗ:

ФЄ=1/Ф =Середньорічна  вартість ОФ/ Обсяг випуску продукції

Зміна ФЄ в динаміку показує зміна вартості ОФ на 1 грн прод і застосов при визначенні суми віднос чи перевитрати економії засобів в основні фонди (Э):