де НА і ОА — середня вартість необоротних і оборотних активів підприємства, які використовують в аналізованому періоді, тис. грн. ; ВК і ЗК середня величина вкладень власного і залученого капіталу, тис. грн. Рентабельність виробничих активів (R_ва) визначають як відношення чистого прибутку до середньої вартості основних засобів (Оз) та середніх залишків матеріальних оборотних активів (МОА): Rк= Чп/(Оз сер. +МОАсер.) Цей показник рентабельності порівняно з рентабельністю вкладеного капіталу зазначає пріоритети інвестування тимчасово вільних власних коштів, ефективного залучення капіталу. Факторний аналіз рентабельності виробничих активів проводять аналогічно до економічної рентабельності. Найважливішим у цій частині фінансового аналізу є показник рентабельності реалізованої продукції. Він характеризує ефективність поточних витрат підприємства на виробництво і продаж продукції. Тому рівень рентабельності всієї продукції залежить від зміни рентабельності окремих видів і питомої ваги продукції з різною рентабельністю у виробництві та продажі. Названі показники мають важливе значення у пошуку можливостей отримання додаткового прибутку за рахунок збільшення випуску продукції і поліпшення її асортименту. Рентабельність реалізованої продукції (Rрп.) визначається відношенням прибутку від реалізації продукції (П) до загального обсягу продажу (В): Rрп. =П*100/В. Зміна рентабельності реалізованої продукції може оцінюватися за впливом факторів: 1) зміни структури, асортименту реалізованої продукції; 2) зміни собівартості реалізованої продукції; 3) зміни цін продажу.

1. Зміна рентабельності реалізованої продукції зумовлюється структурними зрушеннями у складі реалізації (частки виробів з різним рівнем індивідуальної рентабельності). Щоб розрахувати вплив структурних зрушень у складі реалізації на зміну рентабельності реалізованої продукції, треба рентабельність фактично реалізованої продукції за базовими цінами порівняти з базовою рентабельністю реалізованої продукції. 2. Вплив зміни собівартості реалізованої продукції на зміну її рентабельності: потрібно розрахувати рентабельність фактично реалізованої продукції за величиною фактичного прибутку скоректованого на вплив ціни щодо його зміни і отриманий результат порівняти з рентабельністю фактично реалізованої продукції за базовими цінами. 3. Вплив зміни цін на зміну рентабельності реалізованої продукції, розраховують: фактичну рентабельність реалізації порівняти з рентабельністю фактично реалізованої продукції. Рентабельність окремих видів продукції залежить від ціни продажу (Ц) і собівартості певного виду продукції (С). r=(Ц-С)*100/Ц.

50. ФАКТОРИ  ЗМІНИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ  ТА РЕЗЕРВИ ЇЇ  ЗРОСТАННЯ.

Відносну  характеристику фін. результатів діял-ті госп-х суб’єктів виражають показники рентабельності. Залежно від мети аналізу показники рентабельності(ПР) доцільно об’єднати в такі групи: ПР вкладеного капіталу, ПР продукції. Рентабельність власного капіталу: Rк=Чп*100/Ксер.

Чп(ПО+ПІ+ПФ-Пп)-чистий прибуток; Ксер. -сер. вартість авансованого капіталу.

Rк=Чп/(НАсер. +ОАсер.); НА і ОА-необор. і оборотні активи.

Rк= Чп/(ВКсер. +ЗКсер.); ВК і ЗК-власний і залучений капітал.

Рентабельність  вмробничих ативів: Rк= Чп/(Оз сер. +МОАсер.); де Оз-вартість осн. Фондів, МОА-залишки матер-х обор. активів.

Рентабельність  реалізованої продукції: Rрп. =П*100/В; де П-прибуток від реалізації прод-ї, В-загальний обсяг продажу. Рентабельність окремих видів продукції: r=(Ц-С/В)*100/Ц(ціна)

Основна мета аналізу рентабельності підприємства, як знаємо, — це визначення і підрахунок можливих резервів зростання рентабельності. Резерви зростання прибутку визначаються за кожним видом продукції. Основними резервами можуть бути: 1. Резерви зростання рентабельності від використання резервів обсягу реалізації, які виявлені під час аналізу обсягу реалізації продукції і факторного аналізу продажу. Ними є: зменшення залишків нереалізованої продукції на кінець звітного періоду;виконання планових (розрахункових) показників з випуску продукції.

Виявлена  після перевірки обґрунтованості  планових (розрахункових) показників з  обсягу реалізації продукції сума, спричинена завищенням цих показників, є також резервом збільшення обсягу реалізації продукції. Резерв збільшення прибутку в результаті збільшення обсягу реалізації ( ) можна розрахувати за формулою =Pi*Пі, де Рі— резерв збільшення обсягу реалізації конкретного виду продукції; П_і — фактичний прибуток від реалізації конкретного виду продукції.

Якщо  на підприємстві визначається зростання  прибутку через використання резервів обсягу реалізації всієї  , тоді суму резерву можна розрахувати за формулою = , де — загальна сума резерву збільшення обсягу реалізованої продукції; Rn— рентабельність реалізованої продукції. 2. Резерви зростання прибутку від зниження собівартості товарної продукції. Можуть розраховуватися за кожним видом продукції і загалом за всією товарною продукцією. Резерв збільшення прибутку від зниження собівартості кожного виду продукції визначають так: = Pci*Vpi, де Pci — резерв зниження собівартості конкретного виду продукції; VPi —можливий обсяг реалізації конкретного виду продукції. 3. Важливим резервом зростання прибутку є поліпшення якості продукції. Сума цього резерву розраховується в процесі аналізу показника якості продукції: обчислюється середня ціна реалізації продукції і потім різниця в ціні продукції множиться на обсяг фактичного випуску продукції. До резервів можливого зростання рентабельності віднесуть: збільшення обсягу реалізації, зниження собівартості продукції, поліпшення якості продукції, збитки від іншої реалізації, збитки від надзвичайної діяльності, негативне сальдо від фінансових операцій, втрати від іншої звичайної діяльності. Аналіз фінансових результатів підприємства закінчується підрахунком резервів зростання прибутку. Підсумком аналізу фінансових результатів мають бути розробка конкретних заходів щодо використання виявлених резервів у процесі виробництва і прийняття управлінських рішень.

51. МЕТОДИКА ФАКТОРНОГО  АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ

Загальний прибуток підприємства, відповідно до П(с)БО, складається з таких компонентів: прибуток від основної діяльності, прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності, прибуток від іншої звичайної діяльності та прибуток від надзвичайних подій. У практиці економічного аналізу останні два джерела формування загального прибутку часто об’єднують, тобто прибуток розглядається як сума трьох елементів.

До факторного аналізу прибутку переходять як правило  після аналізу загальної суми прибутку, яка характеризує фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства. При цьому докладно аналізують складові частини загальної суми прибутку, вивчають напрями розвитку їх у звітному періоді, аналізують структуру прибутку за звітний період.

Після загальної оцінки стану загальної  суми прибутку на підприємстві необхідно перейти до факторного аналізу прибутку з метою виявлення резервів подальшого збільшення прибутку. Для цього за даними фінансової звітності і плановими даними складають таблицю, до якої заносяться фактори. За наведеною в ній інформацією можна розрахувати вплив чинників на зміну загальної суми прибутку, аді аналізу прибутку від реалізації прод, ї одиниці продукції, рівний різниці ціни та собівартості одиниці реалізованої продукції, ОР – обсяг реалізації продукції. Аналіз такої факторної моделі здійснюється будь-яким із методів елімінування. Ми розглянемо аналіз та, де п – прибуток від реалізації одиниці продукції, рівний різниці ціни та собівартості одиниці реалізованої продукції㓝*

Зміна прибутку від реалізації одиниці  продукції. Вона, у свою чергу, також залежить від багатьох чинників, передусім від ціни та собівартості одиниці продукції. На прибуток вона впливає такौУергу, також залежить від багатьох чинників, передусім від ціни та собівартості одиниці продукції. На прибуток вона вп, у свою чергу, також залежить від багатьох чинників, передусім від ціни та собівартості одиниці продукції. На прибуток вона впливає так: DП(п)=п2*ОР1-п1*ОР1, де ОР1 – обсяг реалізації продукції у попередньому періоді, п1 – прибуток від реалізації одиниці продукції у попередньому періоді, п2 – прибуток від реалізації одиниці продукції у поточному періоді.

Зміна обсягу реалізованої продукції: DП(ОР)=п2*ОР2-п2*ОР1, де ОР2 – обсяг реалізації продукції у поточному періоді.

Загальна  зміна прибутку від реалізації:

DП=DП(ОР)+ DП(п)= п2*ОР2+ п1*ОР1.

Як бачимо, при зростанні обсягів реалізованої продукції та прибутку на одиницю  реалізованої продукції зростає  і прибуток від реалізації продукції. Відповідно при зменшенні будь-якого  з цих факторів скорочується і  прибуток від реалізації.

52. МЕТОДИКА ФАКТОРНОГО  АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

Дослідимо методику факторного аналізу рентабельності на прикладі факторного аналізу рентабельності реалізованої продукції(Ррп). Ррп може оцінюватися за впливом факторів: зміни структури і асортименту реал. продукції, зміни с/в реал. прод-ї, зміни цін продажу. Ррп=(прибуток/загальний обсяг продажу)*100%. Зміна Ррп=Ррп(фактична)-Ррп(базового періоду). Рохрахунок впливу кожного фактору здійснюється за методом ланцюгових підстановок. 1)Зміна Ррп може бути обумовлена структурними зрушеннями у складі реалізації(частки виробів з різним рівнем індивідуальної рентабельності). Розрахунок впливу структ. зрушень: Р^струк_рп=Р’рп-Р⁰рп, де Р’рп-рентабельність фактично реалізованої продукції за базовими цінами, Р⁰рп-рентабельність базового періоду. 2)Розрахунок впливу зміни с/в реал. продукції на її рентабельність Р^с/в_рп=Р”рп-Р’рп, де Р”рп=(Прибуток фактичний-(виторг від реалізації фактичний-виторг фактичний у базових цінах))/Виторг фактичний, тобто Р”рп – рентабельність фактично реалізованої продукції за величиною фактичного прибутку скоректованого на вплив ціни щодо його зміни. 3)Розрахунок впливу зміни цін на зміну Ррп: Р^ц_рп=Ррп(фактична)-Р”рп, тобто треба порівняти фактичну рент-сть реалізації з рентабельністю фактично реал-ної прод-ї(Ррп фактична), визначену за фактичним прибутком, скоректованим на вплив ціни, щодо його зміни(Р”рп). Таким чином загальна зміна рентабельності становить: Р_рп= Р^струк_рп+ Р^с/в_рп+ Р^ц_рп. Рентаб-сть окремих видів продукції Рвп=(ціна-с/в)/ціну*100%. Розрахунок впливу зміни ціни=Рвп’-Рвп_{фактична}, де Рвп’=(Цф-повна с/в виробу за баз період)/Цф*100%, де Цф-ціна продажу фактична. Розрахунок впливу зміни с/в=Рвп_{фактична}-Рвп’. Застосовуючи методи елімінування, можна також провести факторний аналіз рентабельності виробничих активів(Рва=чистий прибуток/(Оз+МОА), де Оз-середня вартість основ. засобів, МОА-середні залишки матеріальних оборотних активів), та економічної рентабельності (або рентабельності вкладеного капіталу) Рк=П/К*100%, де П-чистий прибуток, К- середня вартість авансованого капіталу у покриття активів за аналізований період(чистий прибуток ще можна розрахувати як ПО+ПІ+ПФ-Пп, де ПО, ПІ, ПФ-відповідно прибуток операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, тис. грн., Пп. -сума податку на прибуток, тис. грн.) або факторна модель економічної рентабельності може виглядати так: Рк=Чистий прибуток/(НА+ОА)*100%, або Рк=Чистий прибуток/(ВК+ЗК), де НА і ОА- середня вартість необоротних і оборотних активів під-ва, що викор-ся у аналізованому періоді, ВК і ЗК – середня величина вкладень власного і залученого капіталу, тобто можна розрахувати пайову участь впливу факторів у зміні Рва та Рк.

53. ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ  І ДЖЕРЕЛА АНАЛІЗУ  ФІНАНСОВОГО СТАНУ  ПІДПРИЄМСТВА

Основні джерела: форма 1 річної та квартальної  звітності “Баланс підприємства”; форма 2 річної та квартальної звітності “Звіт про фінансові результати і їхнє використання”; форма 3 річної та квартальної звітності “Звіт про фінансово-майновий стан підприємства”. Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і наближена до міжнародних норм. Більш наочним та пристосованим для вирішення завдань, поставлених перед аналізом фінансового стану в умовах ринку є баланс. Також може використовуватись і інша інф-я: дані бух. і оперативного обліку, поточної звітності підприємства, необлікована інформація, фінансовий план. Аналіз фінансового стану може бути внутрішній(здійснюється фінансистами підприємства на основі внутрішньої інформаційної бази підприємства, у тому числі комерційної таємниці) та зовнішній(проводиться аналітиками, що є сторонніми особами, здійснюється за даними бухг. звітності(БЗ) зацікавленими організаціями – податковою інспекцією, банком, іншими структурами, БЗ що застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об’єктивно оцінити його фінансовий стан).

Завдання: 1)виконати оцінку виконання фінансового  плану і фінансового стану  підприємства;2)визначити вплив факторів на фінансові показники і платоспроможність  підприємства;3)знайти, визначити резерви  і розробити спеціальні заходи щодо їх реалізації; а також: оцінка розрахунково-платіжної дисципліни і стану незавершених розрахунків; оцінка дебіторсько-кредиторської заборгованості; оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема власними; оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими організаціями, оцінка стану обіговості оборотних коштів тощо.

54. ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА  ФІНАНСОВОГО СТАНУ  ПІДПРИЄМСТВА

Успіх фінансової діяльності віддзеркалює добрий фін. стан підприємства. Проте він  може бути нестійким, поганим, незадовільним, коли мають місце ті чи інші недоліки у фінансах підприємства. Головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність(ПС) підприємства-здатність під-ства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Показники: 1)коеф абсолютної ПС: =ГК/Ккз, ГК- сума грош. коштів на рахунках під-ва в нац. та іноз. валютах, Ккз-короткострокові зобов’язання за платежами, цим коеф-том визначають, яку частину поточ зобов’язань під-во може погасити зараз. Гранично допустиме значення: 0, 1-0, 2<=K<=1. 2)Коеф. термінової ПС: Ктп=(ГК+ЕГК+ПФІ)/Ккз, ЕГК-еквіваленти грош. коштів, ПФІ-поточні фін. інвестиції. Нормативне значення 0, 25 Ктп 0, 35; 3)Коеф проміжної ПС: Кпп=(ГК+ЕГК+ПФІ+ДЗр)/Ккз, де ДЗр-реальна короткострокова дебіторська заборгованість, допустиме значення 0, 7 Кпп 0, 8. 4)Коеф. загальної ПС Кзп=А₀/К_кз, А₀-вся сума оборотних активів, цей коеф свідчить про достатність ресурсів обор. активів для погашення поточних зобов’язань. Критичне значення Кзп>0. Нормальний фінансовий стан тоді, коли Кзп= 2, 0-2, 5. Інші показники, що дають загальну оцінку фін. стану під-ва: Коеф. незалежності(автономії, стійкості)=Власні кошти(рядок 380)/валюту балансу(р 640), визначає частку власників під-ва в загал. сумі коштів, вкладених у майно під-ва, чим вище значення, тим стійкіший фін. стан під-ва. Коеф. фінансової залежності=Валюта балансу/власні кошти, завжди >1, збільшення цього коеф-ту показує збільшення частки позичених коштів у фінансуванні під-ва і це негативне явище. Коеф. фін. ризику=Позичений капітал(р 430+рядок 480+р 620)/власний капітал(380рядок), показує, скільки на одиницю вкладеного капіталу приходиться залученого. Оптимальне значення Кризику (Оборотні активи/необоротні активи=(260+270/080). Коеф. довгострокового залучення позикових коштів=довгостроковий капітал/(довгострокові пасиви+власний капітал), =р480/(480+380), К<0, 3-оптимальний, коеф. характеризує структуру капіталу, його є негативною ознакою, оскільки показує, що під-во все більше залежить від зовнішніх інвесторів. Коеф. маневреності власного капіталу=власні оборотні кошти/власний капітал=(рядок260-620)/380рядок, мінімальне значення 0, 4-0, 6, коеф. показує, яка частка власного капіталу викор-ся для фінансування поточної діяльності. Коеф. мобільності оборотних активів=(Грошові кошти+короткострокові фін. Інвести-ції)/Вартість оборотних засобів=(р220+230+240)/260рядок, чим тим краще, цей коеф характеризує ступінь ліквідності оборотних активів, тобто їх можливість бути засобами платежу, його говорить про рівня платоспроможності під-ва. Коеф стійкості економічного зростання=(прибуток чистий – виплачені дивіденди)/власний капітал(форма2)