Лекции по "Конституции Украины"

  Деякі норми конституційного права, не втрачаючи свого базового характеру, одночасно входять до складу митного права. Зокрема, це вимоги Конституції України щодо забезпечення економічної безпеки, положення про права і свободи, обов’язки громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особисту недоторканість, свободу пересування, право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої діяннями службових осіб (співробітниками митних органів), обов’язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку і розмірі.

  До  митного законодавства і права  прямо відноситься положення ст. 9 Конституції України, відповідно до якого чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Оскільки митне право є складовою частиною правової системи України, то зрозуміло, що принципи і норми міжнародного права в галузі митної справи, що визнала Україна, повністю переходять і на нього.

  Принципове  значення для формування і функціонування митного права і законодавства має положення ст. 8: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати».

  Таким чином, можна сказати, що конституційне право визначає принципи, базові засади митного права (як і інших галузей права).

  Конституційні положення і норми покликані  стати правовими стимуляторами  оновлення Митного кодексу, приведення його положень у відповідність до вимог Конституції України.

  Якщо  розглядати загальну характеристику митного  права, то воно, комплексне за своїм характером, вбирає в себе окремі норми кримінального і кримінально-процесуального права. Але якщо кримінальне право розглядати як одну із базових галузей права, то воно служить відправною засадою для частини митного права, яке регулює відносини, що виникають при скоєнні злочинів (контрабанда). Санкції за такі злочини в Митному кодексі не визначаються, у ньому містяться відсилання до Кримінального кодексу.

  Ті  обставини, що поняття і склад  злочину «контрабанда» визначається і в Митному кодексі, тільки підкреслює комплексний характер митної справи та її правового регулювання.

  Але повномасштабне, вичерпне регулювання  суспільних відносин, що виникають у зв’язку із скоєнням злочинів у галузі митної справи,— це прерогатива кримінального права, норми якого є детермінуючими, пріоритетними щодо цієї частини митного права.

  Митне право має тісні зв’язки і  з кримінально-процесуальним правом: митні органи віднесені до переліку органів дізнання.

  Важливим  є аспект відношення митного права до адміністративного. Як зазначалося раніше, в юридичній літературі існує думка, що митне право — це підгалузь адміністративного права.

  Цей висновок обґрунтовувався тим, що адміністративне право складається із норм, частина яких регулює відносини в галузі митної справи, а також тим, що за характером і природою норми митного права по суті є адміністративно-правовими: наприклад, організаційно-управлінські відносини, відносини, що стосуються порядку переміщення через кордон товарів і транспортних засобів, порушення митних правил тощо.

  Адміністративне право найтісніше з усіх галузей  права пов’язане з митним правом. Але це не означає, що митне право повністю поглинається адміністративним правом, воно зберігає свою специфіку.

  Можна легко визначити зв’язки митного  права із трудовим правом, якщо розглядати норми Митного кодексу, що стосуються правового статусу посадових осіб митних органів, їх прав і обов’язків у галузі праці (оплата за роботу у вихідні та святкові дні, порядок компенсації за професійні захворювання тощо).

  Таким чином, митне право як комплексне має тісні зв’язки з багатьма галузями права.

 
2.2. ДЖЕРЕЛА МИТНОГО  ПРАВА

         Джерелом митного  права, як будь-якої галузі права, є  офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, що створюються органами державної влади та стосуються загальних норм поведінки в митній галузі.

  Джерелами митного права є:

• правові акти, в яких закріплені норми митного права (Конституція, закони Верховної Ради, укази та розпорядження Президента, постанови, рішення Кабінету Міністрів України);
• міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються митної справи світового співтовариства. Порядок їх використання для національного митного права і законодавства визначено в ст. 11 Закону України «Про митну справу в Україні», зокрема вони імплементуються в наше митне законодавство після їх затвердження Верховною Радою.

  Підкреслимо ще раз, що конституційні норми є  головними, початковими положеннями для розробки митного права.

  Важливим  джерелом митного права є також  Митний кодекс як комплексний закон  у галузі митної справи.

  Інші  нормативні акти можна поділити на дві групи:

  1) закони, що безпосередньо регулюють  митну справу («Про митну справу»,  «Про Єдиний митний тариф»), укази Президента України («Про Державну митну службу» тощо). Ці документи визначають основні положення митної справи, які впливають на формулювання, розробку інститутів, норм митного права, його відношення до інших галузей права;

  2) нормативні акти з окремими положеннями, що стосуються митної справи, а саме:

• закони про ввезення та повернення культурних цінностей, про бартерні операції, про вільні економічні зони тощо;
• нормативні документи Кабінету Міністрів України, Держмитслужби, накази, у тому числі спільні з іншими міністерствами та відомствами, Національним банком України.

  Зрозуміло, що потужним джерелом митного права  є суспільна, точніше суспільно-виробнича, практична митна діяльність. У  процесі своєї реалізації митна справа оновлюється, пристосовується до нових умов суспільно-економічного життя держави, що в свою чергу вимагає оновлення її правового та законодавчого забезпечення.

  Ознайомлення  з джерелами національного митного  права треба починати з історичної спадщини, про що йшлося у першій темі.

 
2.3. ПОНЯТТЯ МИТНОЇ  ПОЛІТИКИ І МИТНОЇ  СПРАВИ

         Поняття, зміст і  структура митної справи мають не тільки концептуально-теоретичне, але й прикладне, практичне значення.

  Відповідно  до Закону України «Про митну справу в Україні» та Митного кодексу  України із змінами та доповненнями  1992—

1997 рр. (ст. 1) митною справою є порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов’язане з встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики.

  Разом з тим є можливості для більш  чіткого і повного визначення поняття «митна справа».

  Уже підкреслювалося, що характерними рисами, особливостями такого феномену, як митна справа, є його комплексний характер, неоднорідність складових елементів. Це обґрунтовується природою і призначенням митної справи, в функції якої входить вирішення різнопланових завдань, задоволення різних інтересів і потреб держави, суспільства і людей, які іноді майже протилежні.

  За  визначенням ст. 1 МК, митна політика є складовою митної справи. Але необхідно додати ще багато елементів, які містяться у цьому складному феномені.

  Якби  назвати всі елементи, то структура  митної справи виглядала б неоднорідною і складною:

• митна політика;
• порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;
• митні режими;
• митно-тарифне регулювання;
• митні платежі;
• митне оформлення;
• митний контроль;
• митна статистика;
• визначення поняття контрабанди та проведення дізнання;
• порушення митних правил і відповідальність за них;
• провадження у справах про порушення митних правил;
• розгляд (судовий) справ про порушення митних правил.

  В окремий блок треба виділити також  і здійснення міжнародних відносин у питаннях митної справи.

  Усі ці блоки різні, але їх об’єднує націленість на захист внутрішньо- і зовнішньоекономічних інтересів України, їх реалізація у вигляді вирішення завдань, що покладені на митні органи, і становить митну справу.

  Але наука ще чекає на того, хто дасть  більш чітке формулювання поняття «митна справа» та термінам.

  Митну політику в цілому можна визначити  як систему політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, націлених на реалізацію і захист внутрішньо- та зовнішньоекономічних інтересів держави з метою активного і цілеспрямованого здійснення політичних і соціально-економічних перетворень в умовах формування ринкової економіки і відповідних ринкових суспільних відносин.

  Згідно  зі ст. 2 Закону «Про митну справу в  Україні» та ст. 2 і 3 Митного кодексу  держава закріпила за собою право  здійснювати митну політику на своїй  території самостійно.

  Митна політика становить серцевину митної справи, всі складники якої призначені для вдосконалення та ефективної реалізації цієї політики.

  Митна політика історично була першою формою державного регулювання зовнішньої торгівлі. Основними засобами здійснення митної політики є встановлення митного режиму переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, застосування митних тарифів, митних податків та інших платежів.

 
2.4. ПРИНЦИПИ І ЦІЛІ  МИТНОЇ СПРАВИ

         Виходячи із завдань, які стоять перед митною справою і митною політикою, основними цілями митної справи є:

• створення законних умов для ефективної діяльності митних та інших державних органів по здійсненню митної справи, її вдосконаленню;
• забезпечення оптимальної, науково обґрунтованої організації митної системи, яка разом з іншими державно-виконавчими органами забезпечує реалізацію митної політики, у тому числі в напрямку розвитку демократичних засад митної системи і справи;
• створення надійних умов для забезпечення законних прав і свобод громадян та організацій при здійсненні митної справи;
• забезпечення захисту економічних інтересів України (захист українського ринку і національного товаровиробника).

  При визначенні принципів митної справи треба виходити із положення, що важливі  якісні характеристики митної політики завжди тісно пов’язані з принципами регулювання зовнішньої торговельної діяльності держави. Митна політика повинна сприяти забезпеченню економічної безпеки України. При цьому під економічною безпекою треба розуміти такий стан економіки держави, який гарантує достатній рівень соціального, політичного і оборонного існування та прогресивний розвиток держави, незалежність її політичних інтересів від можливих зовнішніх та внутрішніх економічних факторів, загроз. Митна справа як важливий державний інструмент зовнішньої економіки і забезпечення економічної безпеки держави визначається завданнями та цілями економічної стратегії держави по відношенню до кожної окремої країни чи групи держав.

  Тому  на визначення принципів митної справи впливають основні принципи зовнішньоторговельної політики держави:

• зовнішньоторговельна діяльність — складова зовнішньої політики України;
• поєднання системи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності та контролю за її здійсненням;
• єдність митної території України;
• рівність учасників зовнішньоторговельної діяльності та їх недискримінація;
• захист державою законних прав та інтересів учасників зовнішньоторговельної діяльності;
• недопустимість безпідставного втручання держави в особі її органів у зовнішньоторговельну діяльність юридичних осіб і спричинення їм шкоди.