Лекции по "Конституции Украины"

ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ  
ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ  
ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ

4.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  ПРОХОДЖЕННЯ 
СЛУЖБИ В МИТНИХ ОРГАНАХ

  Порядок проходження служби в митних органах  регламентує Положення про порядок та умови проходження служби в митних органах України, затвердже- 
не постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 р.

  Доцільно  розглянути більш детально поняття  «державна служба», «митна служба», «державний службовець», «посадова особа» та ін.

  Зауважимо, що поняття «митна служба» і «служба в митних органах» можуть визначатися і як ідентичні, і як суттєво відмінні, залежно від трактування самого поняття «митна служба». Є підстави визначити «митну службу» як певну сукупність митних органів, закладів та організацій, або як правовий статус посадових осіб митних органів, порядок і умови проходження різновиду державної служби в цих органах.

  В юридичній науковій літературі досі немає однозначного визначення поняття «державна служба». На думку одних, державна служба — «служіння державі, тобто виконання за плату її доручень з реалізації завдань і функцій держави в державних організаціях». Інші вважають, що особа може вважатися державним службовцем, якщо вона обіймає посаду в державній установі.

  Відповідно  до чинного законодавства служба в органах і установах, що безпосередньо здійснюють митну справу, — це державна служба. Тому основні питання державної митної служби, крім особливостей, регулюються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. зі змінами та доповненнями 1995—1996 рр.

  Ст. 1 цього Закону визначає, що «державна  служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави та отримують заробітну плату за рахунок державних коштів». Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

  Необхідно тепер з’ясувати: що таке посада? чи є кожний працівник митних органів посадовою особою? Посада — це елемент будь-якої управлінської структури (у тому числі митних органів і установ). Є точка зору, що державно-службова посада — це частина організаційної структури державного органу, яка відокремлена і зафіксована в офіційних документах (штатний розпис, схема посадових окладів тощо), з відповідною частиною компетенції державного органу, що надається особі — державному службовцю для її практичної реалізації. Загальновизнано положення, що посадові особи державних (митних) органів є представниками влади і перебувають під захистом держави.

  Заслуговує  також на увагу така думка, що посада — це юридичний опис соціальної позиції особи, що її обіймає. Конкретні особи, що реалізують посадові повноваження, можуть замінюватися, а їх ролі — ні.

  Ст. 2 Закону «Про Державну службу» говорить: «Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень».

  Враховуючи  викладене, можна дійти висновку: державний митний службовець — це особа, яка за плату обіймає посаду в митних органах, установах, бере участь у здійсненні митної справи і має певні права та обов’язки.

  Митних  службовців можна класифікувати  відповідно до характеру праці, службових обов’язків, юридичних особливостей посад, що вони обіймають:

• керівники;
• спеціалісти;
• технічні виконавці.

  Керівник віддає накази, розпорядження, вказівки і забезпечує їх виконання. Спеціаліст володіє необхідними спеціальними знаннями, але не є керівником (інспектори, бухгалтери, ревізори). Технічний виконавець виконує допоміжну, забезпечувальну роботу (секретарі, машиністки, діловоди, касири). Юридичні якості посад — тобто характер та обсяг наявних повноважень — важливі критерії розподілу службовців.

  Питанням  визначення службових осіб митного  органу та їх правового і соціального захисту присвячений розділ 10 Митного кодексу України.

  Важливою  особливістю службової посадової  особи є можливість здійснювати юридично значимі дії та наявність повноважень на це. Звідси коротко можна сформулювати, що посадові особи — це службові особи, які мають право здійснювати службові юридично значимі дії. Такі юридичні дії спричиняють певні юридичні на- 
слідки. Тому посадові особи на відміну від спеціалістів і технічних виконавців можуть діяти від імені органу, установи як усередині, так і зовні, мають владні (розпорядчі) повноваження. Як представники влади вони наділені також державними повноваженнями щодо осіб, які не підпорядковані їм по службі.

  Суттєво характеризує статус посадових осіб те, що вони при виконанні службових обов’язків перебувають під захистом держави. Тому в своїй діяльності вони повинні керуватися тільки чинним законодавством, наказами і розпорядженнями вищих безпосередніх та прямих керівників. Ніхто не має права примушувати посадових осіб митного органу виконувати дії, що суперечать закону.

  Посадові  особи державних органів, зокрема  митних, не несуть персональної відповідальності за моральну, фізичну чи матеріальну шкоду, що заподіяна їх підлеглими правопорушнику.

  Закон передбачає деякі обмеження у  правовому статусі посадових службових осіб, зокрема вони не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

  Загальні  положення проходження служби в  митних органах визначені Положенням про Державну митну службу України  та Положенням про митниці.

  Службовими  особами митного органу України можуть бути лише громадяни України, які за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я здатні ефективно виконувати покладені на митні органи завдання відповідно до займаних посад. У зв’язку з тим, що митні органи прирівняні до правоохоронних, до них не можуть бути прийняті на роботу особи, які були засуджені за вчинення злочину.

  Службові  особи, яким присвоюються персональні  звання, приймають Урочисте зобов’язання працівника Митної служби України (присягу на вірність) такого змісту: «Вступаючи на службу в митні органи, урочисто зобов’язуюсь бути відданим українському народу, справі української державності, неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного кодексу та законодавства. Зобов’язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов’язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян».

  Забороняється спільна служба в одному митному  органі (установі) осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, сини, дочки), якщо за службовим становищем один із них підлеглий або підконтрольний іншому.

  Службовим особам митних органів, що мають персональні звання, встановлюються строки служби: для жінок — 20 років, для чоловіків — 25 років, з правом виходу на пенсію: для жінок — 50 років, для чоловіків — 55 років.

4.2. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ  ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ   
ПРАЦІВНИКІВ МИТНИХ ОРГАНІВ

         Права, обов’язки  та відповідальність службових осіб митного органу визначаються в основному  Митним кодексом України та чинним законодавством, що регулює правову відповідальність посадових осіб. Вимоги службової особи митного органу у межах її повноважень є обов’язковими для виконання учасниками митної справи (громадянами, представниками юридичних осіб).

  Службові  особи митних органів перебувають  під захистом закону під час виконання ними службових повноважень. При виконанні покладених на них обов’язків вони взаємодіють з представниками інших органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, адміністрації, підприємств та організацій.

  Тривалість  робочого дня службових осіб митних органів визначається законодавством України. У разі службової необхідності або на вимогу декларантів вони можуть залучатися до праці у надурочний час, у вихідні і святкові дні, але оплата здійснюється у подвійному розмірі.

  Службові  особи митних органів  зобов’язані:

• неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства, що регламентує митну справу;
• активно захищати економічні інтереси України, історичні та культурні цінності народу;
• сумлінно, на високому професійному рівні виконувати службові обов’язки, накази керівництва, підвищувати знання, професійний рівень;
• постійно удосконалювати митну справу, митний контроль, вести боротьбу з контрабандою та порушенням митних правил;
• не допускати порушень службової та трудової дисципліни, а також учинків, несумісних зі статусом працівника митної служби та державного службовця;
• зберігати державну, службову та комерційну таємницю;
• при виконанні службових обов’язків ставитися з належною повагою до громадян України, інших держав, осіб без громадянства.

  За  порушення трудової і службової  дисципліни, недбале та несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків службові особи митних органів несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства. За вчинені злочини службові особи митних органів притягаються до відповідальності згідно з адміністративним і кримінальним законодавством України.

  Поряд з обов’язками, необхідними для  забезпечення правової поведінки працівника митних органів у межах його службової посади чи виконання службового доручення, законодавство визнає і права, необхідні для діяльності митних структур та їх працівників. Права співробітників митних органів — це спеціальні службові повноваження, які надаються кожному окремому представникові митної структури для забезпечення успішного виконання ним своїх обов’язків.

  Якщо  підійти до питання визначення прав митних службовців з позиції існуючого митного законодавства, то можна узагальнено сказати, що їх основу складають правові інститути, правові норми, положення, ідеологія митної справи в цілому. Для ефективного функціонування митної справи необхідно чітко визначити функції, завдання, права й обов’язки кожної її організаційної ланки, кожної посади. Саме з цією метою розробляються посадові інструкції, які визначають повноваження посадових осіб, починаючи з Голови Держмитслужби.

  Для виконання службових повноважень співробітники митних органів наділені такими правами:

• право на ознайомлення з документами, розробленими в митній системі, в яких визначено права та обов’язки працівника відповідно до посади, яку він обіймає в митній структурі. До переліку цих документів належать відповідні накази Голови Держмитслужби, начальника регіональної митниці, митниці, митної установи, посадові інструкції, технологічні схеми здійснення митних операцій, внутрішній розпорядок роботи митної структури тощо;
• право на отримання у визначеному порядку інформації, необхідної для виконання посадових обов’язків, шляхом запитів до відповідних державних, приватних органів, підприємств, установ, організацій і фізичних осіб, суспільно-економічна діяльність яких має відношення до митної справи.

  Відповідно, коли держава наділяє своїх державних  службовців — митників правом отримувати таку інформацію, вона одночасно покладає обов’язок на відповідних носіїв цієї інформації, у тому числі й на інші державні органи, надавати необхідну інформацію в митні структури та їх представникам.

  Як  правоохоронні органи митні органи наділені у повному обсязі правами органів дізнання щодо адміністративного затримання особи, вилучення предметів контрабанди та скоєння правопорушень, проведення невідкладних слідчих дій тощо.

  Митні органи наділені правом контролю за діяльністю суб’єк- 
тів зовнішньоекономічної діяльності, які розташовані на території функціонування митниці. Для здійснення контролю посадові особи митних органів наділені правом вільного доступу в приміщення та до документів цих юридичних осіб. Зауважимо одночасно, що митні органи при цьому несуть відповідальність у разі порушення вимог закону щодо розголошення комерційної таємниці.

  У переліку наданих працівникам митних структур прав можна також вказати  і на такі, як право на просування по службі, право на участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, право на підвищення кваліфікаційного професіонального рівня, перепідготовку за рахунок митної служби тощо.

  Важливим  у визначенні повноважень митних працівників є дотримання принципу відповідності прав і обов’язків завданням і функціям, приписаним конкретній посаді. Динаміка митної діяльності в конкретній ситуації веде до зміни обсягу прав та обов’язків конкретної посадової особи, але в будь-якому разі її повноваження повинні бути затвердженими керівником даної чи вищої митної структури.