Лекции по "Конституции Украины"

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  
ЗА КОНТРАБАНДУ  
ТА ПОРУШЕННЯ МИТНого  
законодавства

13.1. ОСОБЛИВІ ОЗНАКИ  
ТА РОЗМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЗЛОЧИНУ

  Перед початком розгляду питання щодо правопорушень та злочинності в митній справі можна вказати на об'єктивний фактор існування цього феномену -- там, де існують обмеження, встановлені державою до власника товару, коли він не в змозі вільно розпоряджатися своєю власністю, завжди буде існувати бажання обійти закон, порушити заборони. Тому там, де є митна служба -- там існує і контрабанда. Інакше державі не потрібна була б митниця.

  Контрабанда як вид митних правопорушень була відома ще в давні часи. Зокрема про неї згадувалось у древньогрецьких і римських правових і літературних джерелах. Слово "контрабандос" уживалось для позначення товарів і предметів, що заборонялися для ввезення і підлягали конфіскації. Деякі факти контрабанди в значних розмірах потрапили на сторінки історії. Відомим є факт ввезення у 1696 р. у Францію контрабандним шляхом 800 тис. тюків шерсті, виробленої в Англії. [Див.: Кулишер И. М. Очерки по истории таможенной политики. -- М., 1903.]

  За часи суверенної України гучними стали факти виявлення контрабанди: близько 500 кг гашишу у 1997 р. Ужгородською митницею, 2,5 т маріхуани в листопаді 2000 р. Іллічевською митницею та Севастопольською митницею 624 кг кокаїну у 1998 р.

  У 2000 р. Держмитслужбою України було порушено 462 кримінальні справи на контрабанду та 81643 адміністративні справи про порушення митних правил на загальну суму 1,56 млрд грн., затримано 314 наркокур'єрів, вилучено близько 3,3 т наркотиків,

а також іноземної валюти на суму 23,5 млн грн. [Див.: Київський телеграф. -- 2000. -- № 4(47). -- С. 17.]

  Стан боротьби з правопорушеннями в митній справі залежить від багатьох факторів, серед яких головними є:

• стан економіки держави;
• стан розвитку законодавства;
• стан законослухняності та правової свідомості громадян.

  Важливе значення мають навіть такі фактори, як географічне розташування держави, стан транспортної мережі, характеристика сусідніх держав, митно-правовий режим у них тощо.

  Не зайвим для кращого засвоєння матеріалу буде нагадати, що згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

  Зазначимо для порівняння, що ст. 7 Кримінального кодексу України (ККУ) констатує: "Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

  Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки".

  У тексті ст. 7 КК України вказані ті соціальні цінності та блага, на які злочин посягає. Кримінальній відповідальності підлягає особа, винна у вчиненні злочину. Тобто злочин -- це винне діяння, за яке може бути призначено судом покарання.

  Таким чином, поняття злочину включає 4 ознаки. Злочином за кримінальним правом визнається діяння (дія або бездіяльність), яке є суспільно небезпечним, протиправним, винним та карним. Діюче законодавство допускає можливість звільнення особи, яка здійснила злочин, від кримінальної відповідальності та покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 ККУ особу, яка вчинила злочин, може бути за вироком суду звільнено від покарання, коли буде визнано, що в силу наступної бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Відповідно до ст. 51 ККУ особу, яка вчинила діяння, що містять ознаки злочину, який не являє великої суспільної небезпеки, може бути звільнено від кримінальної відповідальності. Така особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, матеріали справи про неї можуть бути передані на розгляд товариських судів; або така особа може бути передана на поруки громадських організацій чи трудових колективів. Малозначність діянь означає, що вчинена дія (бездіяльність) або зовсім не спричинила і не могла спричинити шкоди, або спричинила чи могла спричинити лише дуже незначну шкоду. Якщо в діянні встановлені ознаки, які вказані в ч. 2 ст. 7 ККУ, справа підлягає закриттю за відсутністю складу злочину.

 
13.2. ПОНЯТТЯ КОНТРАБАНДИ 
ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

         Митний кодекс України та ст. 70 Кримінального кодексу України визначають контрабанду як переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах або групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, а також незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних речовин, зброї. Караються такі діяння відповідно до кримінального законодавства позбавленням волі на строк від 3 до 10 років з конфіскацією майна.

  Об'єктом контрабанди є суспільні відносини в галузі митної справи, інтереси держави, яким причиняється шкода злочинними діями.

  Із суб'єктивної сторони контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Винний усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення зазначених предметів через митний кордон і бажає їх вивезення (ввезення) з порушенням встановлених правил.

  Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла  
16 років.

  Контрабанда вважається закінченим злочином з моменту фактичного переміщення предметів через митний кордон.

  Незаконним визнається і таке переміщення товарів або інших цінностей через митний кордон, яке здійснювалося поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення, чи здійснення підготовчих дій до такого порушення, а також з приховуванням від митного контролю таких предметів.

  Контрабанда кваліфікується за ознакою великих розмірів у випадку переміщення через митний кордон предметів контрабанди, вартість яких становить 200 і більше офіційно встановлених розмірів мінімальної заробітної плати. Визначення цін предметів робить експерт.

  Незаконне переміщення товарів, транспортних засобів і предметів, вчинене при відсутності всіх, передбачених ст. 70 ККУ ознак, тягне адміністративну відповідальність.

  Раніше підкреслювалось, що зовнішньою ознакою контрабанди є незаконне переміщення предметів через митний кордон. Але правовою сутністю цього діяння є порушення встановленого державою порядку переміщення таких предметів, причинення шкоди економічним інтересам держави, бо внаслідок таких діянь вона не отримує відповідні митні платежі, митні збори, не може контролювати і регулювати економічні процеси.

  Разом з тим, треба зрозуміти, що формальні ознаки складу злочину ще не точно віддзеркалюють його сутність, ступінь соціальної загрози. Мабуть, виходячи із цього, законодавець робить відступ від своїх принципів і дублює склад злочину як у Кримінальному кодексі, так і у Митному.

  Можна зрозуміти таке становище як тимчасове, викликане різними змінами в суспільних відносинах, які ще не знайшли законодавчого відображення. Ми маємо застарілі Кримінальний і Митний кодекси. А сам злочин у роки створення суверенної України набув іншої сутності, особливо зважаючи на розміри вартості предметів, що переміщуються. Хто міг думати в часи на- 
писання цих кодексів, що валюта з'явиться майже у кожного громадянина, і тому необхідно буде вводити кваліфікаційну ознаку -- розмір, щоб відрізнити злочин від правопорушення.

  Організованою групою осіб для заняття контрабандою визнається двоє чи більше осіб, які спеціально об'єдналися з метою спільного і неодноразового переміщення через митний кордон товарів і предметів. Ця ознака вважається наявною, якщо існує певна стійкість групи і її учасники діють як співвиконавці злочину. Навмисне приховування предметів від митного контролю, вчинене всіма членами групи, тягне за собою однакову відповідальність для кожного.

  Заслуговує на увагу те, що для визначення предметом контрабанди зброї необхідно мати висновок експерта, і якщо не вистачає комплектуючих, то це не є зброя. (Існують такі маленькі хитрощі, як розукомплектування, розділення на частини і ввезення частинами в різний час.) Ввезення розукомплектованої зброї (яку без проблем можна зібрати за межами митної території України) кваліфікується вже по-іншому і не містить складу злочину.

  Цю недосконалість закону активно використовують при перевезенні автозасобів, щоб уникнути сплати надто великих митних платежів та інших видів податків. За декілька метрів від кордону автомобіль розукомплектовують і перевозять окремо як комплектуючі частини (кузов, двигун, колеса, шасі), розмір митних платежів за які значно менший, ніж за цілий автомобіль. Потім на території України через декілька метрів від зони митного контролю в іншій автомайстерні автомобіль збирають. Залишається питання оформлення автомобіля в органах ДАІ, але спеціалісти і тут досягають поставленої мети.

  Важливою проблемою боротьби з контрабандою в сучасних умовах є така обставина: митники виявляють майже всі факти, порушують справу про порушення митних правил, ведуть дізнання, а потім передають в органи державної безпеки. Незацікавленість у кінцевому результаті впливає на якість проведення невідкладних слідчих дій: огляд місця події, огляд предметів контрабанди та транспортних засобів, які для цього використовувались, юридична грамотність написання процесуальних документів тощо.

  Існують численні факти "потоплення" справ про контрабанду з різних причин. Інколи мають місце факти, коли по порушених митними органами справах про контрабанду не конфісковується предмет контрабанди. Тобто під виглядом деяких упущень в оформленні документів дізнання справа не тільки не кваліфікується як злочин, а навіть і як порушення митних правил, що суперечить простій логіці. Як наслідок, держава не отримує значну кількість коштів за конфіскат і за штрафи.

  Заслуговує окремої уваги також положення ст. 15 КпАПУ, яке передбачає, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть адмінвідповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил полювання та охорони водних ресурсів, митних правил -- на загальних засадах. До зазначених осіб не може бути застосовано штраф, виправні роботи і адміністративний арешт. Таким чином, ця категорія правопорушників фактично уникає відповідальності за митні правопорушення, окрім конфіскації предметів порушення митних правил.

  Начальник митниці може передавати матеріали про правопорушення такими особами в їх відомства для вирішення питання притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.