Лекции по "Конституции Украины"

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗГЛЯДУ СКАРГ, 
ЗАЯВ ТА ІНШИХ ЗВЕРНЕНЬ  
ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ  
У МИТНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

15.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  ЧИННОГО В УКРАЇНІ   
ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО РОЗГЛЯДУ  
І ВИРІШЕННЯ СКАРГ ТА ІНШИХ ЗВЕРНЕНЬ

  Велика  кількість деліктів і непорозумінь, що відбувається в галузі митної справи між суб’єктами митного права, зокрема між митними органами, їх офіційними представниками та юридичними і фізичними особами, які причетні до зовнішньоторговельної діяльності, потребує юридичної допомоги в їх вирішенні. Для цього правоз- 
навцям і пересічному громадянинові необхідні знання конституційного, митного, кримінального та адміністративного права в межах регулювання законних прав і свобод громадянина, фізичної та юридичної особи.

  Суспільна практика виділила в окремий вид діяльності роботу по розв’язанню правових конфліктів між митниками та громадянами, між митними органами та юридичними особами. Ця робота пов’язана з розглядом звернень і скарг громадян на протиправні (з погляду фізичних та юридичних осіб) дії митних органів та їх посадових осіб. Для розв’язання конфліктів і непорозумінь необхідне владне втручання вищих митних структур або відповідних судових та інших державних органів.

  Вирішення правових конфліктів у галузі митної справи безпосередньо зачіпає інтереси громадянина, суспільства і держави, тому в лекції зроблена спроба якомога повніше розглянути технологію вирішення конфліктів з використанням матеріалів практичної діяльності підрозділів центрального апарату Держмитслужби України, зокрема Оргінспекторського Управління та Сектору листів і прийому громадян Управління справами Держмитслужби у 1996—1998 рр., а також матеріали лекції, яка була підготовлена на цю тему консультантом Голови Держмитслужби доцентом, кандидатом юридичних наук В. П. Жиромським.

  Дотримання  прав і свобод кожної людини — одне із найголовніших завдань нашої держави. Недотримання цих прав і свобод з боку посадових осіб органів державної влади віднесено законодавством до неправомірних проявів, котрі залежно від конкретних обставин кваліфікуються як негативний службовий вчинок чи злочин, скоєний при виконанні службових обов’язків.

  Ст. 55 Конституції України гарантує захист прав і свобод людини і громадянина, а також його право на оскарження, у тому числі через суд, неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади.

  Такі  ж гарантії надаються законодавством підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності  та підпорядкування.

  Кожний  громадянин (фізична особа), підприємство, установа або організація (юридична особа) мають право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і законні інтереси від порушень та інших протиправних посягань.

  Ст. 40 Конституції України вказує на те, що всі громадяни мають право  надсилати індивідуальне чи колективне звернення до органів державної влади, їх посадових осіб, які зобов’язані розглянути звернення і надати відповідь у встановлений законом строк.

  Обмеження прав і свобод людини і громадянина  не допускаються, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції).

  Питання практичної реалізації громадянами  наданого їм Конституцією права шляхом оскарження домагатися відновлення своїх прав і свобод у випадках порушення регулюються чинним в Україні законодавством, зокрема Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

  Якщо  донедавна різні аспекти роботи, пов’язаної із розглядом та вирішенням скарг і заяв громадян, мали достатньо  чітку законодавчу регламентацію лише по адміністративних і кримінальних справах, а також при позовному провадженні у суді, то з виданням Закону «Про звернення громадян» для останніх відкрилися додаткові можливості відстоювати свої права та інтереси у випадках їх порушень, спираючись на цей Закон.

  Положення Закону обов’язкові для всіх органів  державної влади, отже і для митних органів України та їх посадових осіб. На його основі була розроблена інструкція «Про порядок роботи зі скаргами та зверненнями громадян в митних органах України», затверджена наказом Держмитслужби № 379 від 20 серпня 1997 р.

  Закон та Інструкція регламентують роботу із скаргами, заявами та іншими зверненнями, які не стосуються рішень митних органів про накладення стягнень за порушення митних правил у адмінсправах, а також порушень або дій митних органів як органів дізнання при притягненні громадян до кримінальної відповідальності у справах про контрабанду.

  Положення Закону та Інструкції стосуються також  забезпечення права на оскарження особами, які не є громадянами України, але законно перебувають на її території. Це іноземні громадяни (піддані), а також особи без громадянства.

  Доцільно  підкреслити, що встановлене Законом  право фізичних та юридичних осіб на оскарження дій і рішень посадових осіб митних структур ще раз підкреслює їх правовий статус — митні органи є правоохоронними органами. Юридично значима діяльність митних органів та їх посадових осіб повинна бути націлена на дотримання законності в державі.

15.2. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ  ГРОМАДЯНАМИ,  
ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ  
РІШЕНЬ, ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ  
ОРГАНІВ ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ

         Оскарження в широкому розумінні — це подання (принесення) скарги, заяви, іншого звернення з  приводу чогось, що визнається незаконним, неправомірним.

  Будь-яка  особа (фізична чи юридична) має право  самостійно або через свого представника оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної влади та їх посадових осіб, якщо:

• порушено або порушуються її права;
• зазначені рішення, дії або бездіяльність завдали їй матеріальної шкоди;
• порушуються її права та законні інтереси іншим чином (створюються або створені перепони для реалізації громадянських прав, покладаються чи покладені не передбачені законом обов’язки або обов’язки законні, але накладені за рішенням неуповноваженої на це посадової особи).

  Відповідно  до теми лекції, предметом оскарження є рішення митних органів усіх рівнів, посадових осіб цих органів, їх діяльність або бездіяльність. Маються на увазі рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх працівників, які ущемляють, на думку скаржника, його права та інтереси під час митного контролю і митного оформлення товарів, інших предметів, що переміщуються (переміщувались) через митний кордон України, а також при нарахуванні та справлянні платежів, наданні (ненаданні) митних пільг.

  До  предмету оскарження можуть бути віднесені інші питання, що випливають із господарських або майнових правовідносин між митним органом і фізичною чи юридичною особою, яка вважає, що ці відносини є порушеними.

  Доцільно  розглянути такі звернення, як скарги (що надходять від фізичних осіб) та претензії (від юридичних осіб) — категорії найбільш характерні для процесу оскарження.

  Скарга — це звернення громадянина з вимогою (проханням) про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями конкретного митного органу або конкретної посадової особи цього ж органу.

  Претензія — це аналогічне за змістом і за формою звернення від підприємства, установи або організації.

  Законодавство України ставить до скарг (заяв) і  претензій певні вимоги.

  Скарга  до митного органу може бути заявлена в усній або письмовій формі. Суть змісту усної скарги відображається у довідці, яку складає посадова особа органу, до якого звертається громадян. Під викладеним у довідці текстом скарги повинні бути підписи скаржника та посадової особи, яка прийняла скаргу. Письмову скаргу підписує її автор. У ній (як і в довідці по усній скарзі) мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові скаржника, місце його проживання, роботи, суть скарги, прохання, клопотання.

  Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається скаржникові (заявникові) з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів від дня його надходження.

  Безіменні письмові звернення, а також звернення, що надходять без зазначення місць проживання (перебування) скаржника, або такі звернення, із змісту яких неможливо встановити автор- 
ство, визнаються анонімними і розгляду не підлягають.

  Для претензії до митного органу, що надходить від підприємства, установи чи організації, письмова форма є  обов’язковою. Сутність претензії  повинна бути викладена юридичною особою на службовому бланку з такими реквізитами: дата документу, його вихідний номер, поштова адреса, контактні телефони (факс), місце реєстрації даної юридичної особи, підпис керівника підприємства, установи чи організації, яка надіслала претензію. У випадку недотримання вказаних вимог митні органи мають право зажадати, щоб юридична особа усунула недоліки у визначені строки.

  Чинним  законодавством (наприклад, ст. 26 Закону «Про звернення громадян») введено новелу згідно з якою громадяни — автори звернень протиправного характеру, що містять наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та подібних дій, несуть сувору відповідальність. До таких дій, зокрема, належить свідомо неправдивий донос (суду, прокурору, слідчому, органу дізнання, в тому числі митному органу), тобто повідомлення свідомо перекручених відомостей, що не відповідають дійсності, про скоєння посадовими особами, іншими громадянами злочинних діянь.

  При надходженні звернення протиправного  характеру його автора на особистому прийомі слід попередити про кримінальну  відповідальність за це відповідно до вимог Кримінального кодексу України.

  Визнається  доречною практика застосування такої  самої процедури щодо авторів скарг, заяв протиправного характеру, що надсилаються в митні органи поштою (або нарочним). Для цього авторів може викликати той орган, який здійснює перевірку та розгляд їх звернень. Про те, що громадянина як автора звернення, яке надійшло в митний орган, попереджено щодо відповідальності за наклеп, образу і т. ін., на його скарзі (заяві) робиться відмітка. Її наявність — одна з тих необхідних умов, що забезпечують позитивне вирішення питання про притягнення даної особи до відповідальності (кримінальної, іншої).

  Скарги, заяви, інші звернення завжди мають  певного адресата. Це орган, який уповноважений  вирішувати питання, що містяться у  зверненні.

  Процес  оскарження за направленістю можна  умовно розділити на оскарження:

• «по вертикалі», тобто знизу і вгору — від органу державної влади нижчої ланки до органу державної влади вищого рівня;
• «по горизонталі», тобто по лінії судових інстанцій за місцем знаходження органу державної влади, рішення, дії або бездіяльність якого порушують права та законні інтереси фізичної чи юридичної особи.

  У межах системи митних органів  оскарження «по вертикалі» здійснюється шляхом подачі скарги, заяви або  іншого звернення до митниці (начальника митниці) на рішення, дії або бездіяльність її посадових осіб, а також підлеглих їй митних підрозділів. До наступних адресатів, яким «по вертикалі» надсилаються скарги, належать регіональна митниця (при незгоді з рішенням митниці) і центральний апарат Державної митної служби України (при оскарженні рішення регіональної митниці).

  У встановлені законодавством строки громадянин може подати скаргу «по вертикалі» на рішення, дії або бездіяльність митного органу протягом одного року з моменту їх вчинення або не пізніше одного місяця з дня ознайомлення цього громадянина з прийнятим рішенням чи з суттю дії (бездіяльності) (ст. 17 Закону «Про звернення громадян»).

  «Вертикальне» оскарження є оскарженням первинним, бо за часом виступає попереду оскарження «горизонтального», яке можливе  тоді, коли вже є результат розгляду скарги в митному органі. Цей результат заперечуюється фізичною чи юридичною особою шляхом звернення до суду.

  Для фізичних та юридичних осіб адресати оскарження «по горизонталі» різні.

  Фізичні особи приносять скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб до районного (міського) суду. У першу судову інстанцію скарга подається (згідно зі ст. 248 ЦПК) громадянином у такі строки: