Лекции по "Конституции Украины"

  Відповіді на розглянуті митницею скарги, заяви  або інші звернення підписує начальник або його заступник. Під відповіддю на рішення, дії або бездіяльність митниці ставить свій підпис начальник відповідної регіональної митниці. У подальшому оскарженні «по вертикалі» відповіді за результатами розгляду скарги, заяви підписують начальники управлінь або самостійних відділів центрального апарату Держмитслужби України, а при повторному зверненні громадянина відповідь йому надсилають за підписом Голови Служби або одного з його заступників.

  У всіх випадках поряд з викладенням  суті рішення, його аргументації з посиланнями на законодавчі акти письмова відповідь на службовому бланку повинна містити повідомлення громадянам, підприємствам, установам чи організаціям, які зверталися у ці органи, про порядок оскарження їх рішень як «по вертикалі», так і «по горизонталі», тобто до суду.

  Законом України «Про звернення громадян» (ст. 22) дозволяється замість письмової відповіді надавати усну відповідь про результати розгляду скарги, заяви, але тільки за бажанням громадянина, який її подавав. Незалежно від того, в якій формі була надана відповідь (письмова, усна), митний орган, який розглядав скаргу і визнав її обґрунтованою, зобов’язаний вжити всіх залежних від нього заходів по задоволенню вимог скаржника аж до відшкодування йому матеріальних збитків, пов’язаних з оскарженням.

  У районному (міському) суді скарги громадян розглядаються в 10-денний строк (ст. 248 ЦПК) суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю громадянина, який подав скаргу, і посадової особи митного органу, дії або бездіяльність якого оскаржується. Якщо заявник (скаржник) або посадова особа митного органу, дії якого оскаржуються, не можуть з’явитися до суду з поважних причин, справа по скарзі може бути розглянутою при участі їх представників (наприклад, адвоката з боку скаржника і посадової особи, яка репрезентує інтереси цього органу в суді).

  Зазначені у другій підтемі даної теми складові предмета оскарження стосуються також предмета судового оскарження. За результатами розгляду скарги суд виносить рішення, яке складається з вступної, описової, мотиваційної та резолютивної частин.

  При встановленні аргументованості скарги суд визнає рішення, дії або бездіяльність митного органу неправомірними і зобов’язує його задовольнити вимоги заявника (скаржника) та усунути порушення. Одночасно суд скасовує покладений митним органом на цю особу обов’язок (обов’язки) чи міру відповідальності, поновлює права і свободи цього громадянина, що були порушені.

  Якщо  рішення чи дії митного органу, що оскаржуються, були прийняті або  вчинені відповідно до закону і в  межах повноважень цього органу або його посадової особи, а права і свободи заявника при цьому не були порушені, суд виносить рішення про відмову в задоволенні скарги (ст. 248 ЦПК).

  Рішення суду із вказівкою щодо порядку його виконання надсилається не пізніше 10 днів після вступу в законну силу відповідному митному органові, а також заявникові (скаржникові). Про виконання рішення митний орган повідомляє суд і заявника в місячний строк з дня отримання рішення суду. При задоволенні скарги суд може вимагати негайного виконання рішення. Судові витрати несе сторона, яка програла справу. Рішення районного (міського) суду оскаржуються в установленому законом порядку. Другою інстанцією для оскарження є обласний суд, а для міст Києва та Севастополя — міський суд.

  Зупинимося  коротко на специфіці арбітражного розгляду та вирішення звернень.

  Арбітражний суд (конкретно — арбітр), прийнявши  звернення у формі позовної заяви  від юридичної особи, яка оскаржує рішення, дії або бездіяльність митного органу, виносить не пізніше 5 днів із дня надходження цієї заяви і надсилає сторонам (а також прокуророві, якщо і він є заявником) ухвалу про порушення провадження у справі по даному позову (ст. 64 АПК).

  Спір  має бути вирішеним арбітражним  судом (арбітром або за бажанням сторін — у складі трьох арбітрів) в  строк не більше двох місяців з  дня отримання позовної заяви або за згодою сторін чи за клопотанням однієї сторони термін вирішення може бути продовжений (ст. 69 АПК).

  При розв’язанні господарського та майнового  спорів (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) арбітражний суд приймає письмове рішення, структура якого складається з таких самих частин, що і рішення районного (міського) суду. В законну силу рішення арбітражного суду вступає негайно і у формі наказу цього суду і підлягає обов’язковому виконанню. Виконавець — сторона, яка програла справу. Наказ як виконавчий документ (про стягнення грошових сум, здійснення дій по задоволенню позову і т.ін.) надсилається одночасно з рішенням. Строк виконання наказу — протягом трьох місяців з дня, коли рішення було прийняте (ст. 118 АПК).

  Арбітражний суд може переглянути прийняте ним  рішення за новими обставинами, що мають  суттєве значення для справи, тобто  обставин, які не були або не могли  бути відомі заявникові.

  Арбітражні  витрати несуть сторони у вигляді  державного мита та інших сум (виплати експорту, за виїзди і т.ін.).

  Рішення арбітражного суду протягом двох місяців  з дня його винесення може бути оскаржене стороною та прокурором до Верховного арбітражного суду.

  У даній підтемі висвітлені лише основні  питання, пов’язані з розглядом і вирішенням звернень громадян, підприємств, установ і організацій. Детальний виклад цих питань — у Законі України «Про звернення громадян», у кодексах — КпАП, ЦПК та АПК України, а також в Інструкції Держмиткому України від 23 квітня 1993 р., яка регламентує процедури, що доповнюють зміст ст. 151, 152 МК України (маються на увазі процедури, що стосуються оскарження фізичними та юридичними особами рішень митних органів).

 
15.4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  МИТНИХ ОРГАНІВ   
ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗВЕРНЕННЯ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

         Посадові особи  митних органів України, винні в  порушенні чинного законодавства, і зокрема законодавства про  звернення громадян, підприємств, установ  і організацій, несуть цивільну, адміністративну (дисциплінарну) або кримінальну відповідальність.

  Цивільна  відповідальність митних органів та їх посадових осіб є відповідальністю юридичною, тобто відповідальністю, яка передбачається законом і яка настає при скоєнні цими особами в процесі виконання службових обов’язків дій, що порушили права громадян, підприємств, установ або організацій і завдали їм шкоди.

  Цивільна  відповідальність за такий делікт має  компенсаційний, майновий характер і полягає в застосуванні до винуватця в інтересах іншої особи (осіб) встановлених законом засобів впливу, які тягнуть за собою негативні для винуватця наслідки у вигляді відшкодування збитків, сплати штрафу і т.ін.

  У нашому випадку: при задоволенні  скарги митний орган або його посадова особа, які прийняли неправильне  рішення за зверненнями громадянина, підприємства, установи чи організації, відшкодовують спричинені їм матеріальні збитки, пов’язані з принесенням і розглядом скарги, а також з обґрунтованими витратами, що мали місце у зв’язку з виїздами громадянина, його представника, представника юридичної особи для участі в розгляді скарги (претензії) за вимогою митного органу, втраченими за цей час заробітками.

  Спори про відшкодування витрат розглядаються  у судовому порядку. У тому ж порядку  може бути відшкодована у грошовому обчисленні вигода, упущена з причини зриву умов контракту (для фізичної особи), затримки в доставці товарів і т.ін. (для юридичної особи).

  Різновиди цивільної відповідальності:

• відповідальність часткова — кожний з відповідачів (для нашого випадку — дві чи більше посадові особи митного органу) несе свою частку відповідальності за скоєне ним персонально;
• відповідальність солідарна — відповідальність митного органу за недотримання ним зобов’язань (повинностей), якщо вони встановлені законом або передбачені договором (наприклад, невиконання такого обов’язку, як письмове чи усне повідомлення громадянинові про результати розгляду його скарги, безпідставна передача претензії, що надійшла від юридичної особи, на розгляд в інший орган. І як результат — збитки для цих осіб);
• відповідальність субсидіарна — додаткова відповідальність: митний орган відповідає за дії (бездіяльність) своєї посадової особи, яка порушила права та майнові інтереси громадянина — подавця скарги, заяви, іншого звернення;
• відповідальність у порядку регресу — митний орган, відшкодувавши заподіяні фізичній або юридичній особі збитки шляхом виплати їй певної грошової суми, має право стягнути цю суму повністю або частково з головного винуватця — посадової особи, яка допустила порушення законодавства про звернення громадян.

  Громадянинові на його вимогу та в порядку, встановленому  законом (ст. 25 Закону «Про звернення  громадян»), може бути відшкодована моральна шкода, яка була спричинена неправомірними діями або рішенням митного органу чи його посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

  Адміністративна відповідальність посадової особи митного органу наступає за скоєння ним у роботі зі зверненнями громадян, підприємств, установ чи організацій протиправних проступків, передбачених КпАП, а також Законом України «Про боротьбу з корупцією», іншими законодавчими актами. Провина цієї особи може бути вираженою у формах умислу або необережності (ст. 10, 11 КпАП).

  За  скоєння під час виконання  службових обов’язків адмі- 
ністративного правопорушення можуть бути застосовані у відношенні до винної посадової особи митного органу попередження, штраф, інші адмінстягнення.

  Провадження у адмінсправі на посадову особу, яка скоїла  
адміністративне правопорушення, здійснюється переважно прокурором (санкції: штраф до 1 мінімуму доходів громадян, що не оподатковуються).

  Посадові  особи, винні у скоєнні правопорушень  як у роботі зі зверненнями громадян, що надходять у митні органи поштою, так і під час особистого прийому громадян, можуть при наявності достатніх на те підстав бути притягнутими до адміністративної відповідальності за проступки, котрі називаються корупційними.

  За  недотримання законодавства про  звернення громадян на посадову особу  митного органу може бути покладено замість адміністративного стягнення дисциплінарну відповідальність, яка є також юридичною формою впливу за порушення службової дисципліни або скоєння інших негативних проявів по службі (якщо ці прояви не становлять складу злочинів).

  Зокрема, дисциплінарна відповідальність може наступити за:

• неправомірну відмову в прийомі звернення та документальних додатків до нього;
• перевищення без достатніх причин строку його виконання, у тому числі продовженого керівництвом митного органу;
• неналежне виконання звернення (наприклад, прийняття поверхового, недостатньо аргументованого рішення по цьому зверненню);
• неповідомлення скаржникові про порядок оскарження прийнятого по зверненню рішення;
• незаконне розголошення посадовою особою змісту звернення або окремих даних, що містяться у ньому.

  У роботі зі зверненнями громадян, підприємств, установ або організацій посадові особи не мають права:

• надавати незаконні переваги громадянам при розгляді та вирішенні їх звернень;
• сприяти їм у позитивному для них вирішенні звернень іншими неправомірними способами (виступаючи як їх повірений, втручаючись, використовуючи службове становище, в діяльність колег, інших посадових осіб з метою створення перешкод виконання ними своїх повноважень і т.ін.).

  Дисциплінарні стягнення покладаються (ст. 147 Кодексу законів України про працю) керівниками органу, які мають право найму на роботу і звільнення з роботи, або вищим у порядку підлеглості органом. Стосовно митної системи: у першому випадку — це начальники митниць, у другому — начальник регіональної митниці, далі — Голова Державної митної служби України або його перший заступник. Покладенню дисциплінарного стягнення передує службовий розгляд (перевірка або службове розслідування).

  За  неналежне виконання службових  обов’язків, і зокрема в роботі зі скаргами та іншими зверненнями, може бути застосовано одне із наступних дисциплінарних стягнень: догана або звільнення з роботи. За один проступок накладається одне дисциплінарне стягнення.