Звіт з переддипломної практики в (ТОВ) “Світанок”

      Одним з напрямків підвищення рівня  конкурентоспроможності підприємства є зростання обсягів реалізації його продукції (товарів, робіт чи послуг) на ринку. Однак зростання обсягів реалізації саме по собі не дасть бажаних результатів, тому що при цьому на враховуються такі важливі результативні показники, як прибуток підприємства, величина витрат на реалізацію (яка зі збільшенням обсягів реалізації далеко не завжди зменшується) тощо.

      Шляхи підвищення конкурентоспроможності ВАТ  «Овруцький хлібзавод» характеризуються такими основними показниками, як технічні, економічні, маркетингові, стратегічні.

      Технічні  передбачають модернізацію виробництва, тобто покращення технологічного процесу, впровадження нового обладнання, а  також зменшення «простоїв» обладнання що характеризує безперервну роботу основного виробництва.

     Економічні, які спрямовані на зменшення собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, що дозволяє підприємству конкурувати з товарами конкурентів та підвищувати конкурентоспроможність власної продукції.

     Маркетингові  показники характеризуються такими складовими, як реклама, що спрямована на споживача, дозволяє привернути його увагу та викликати зацікавленість,  постійний контроль за ринком продукції йдеться про розробку стратегічних планів та вибір напрямків розвитку підприємства, пошук резервів та адаптація до змін макро- та мікро- середовища  , гнучка цінова політика характеризується основними цілями на які може орієнтуватися підприємство, а саме орієнтація на збут, прибуток, на становище, яке склалось.

     Стратегічні показники, а саме обмежене зростання. Цю стратегію застосовує більшість організацій в галузях зі стабільною технологією. При застосуванні стратегії обмеженого зростання цілі розвитку встановлюються від “досягнутого" і коректуються на умови, що змінюються (наприклад, інфляцію).

     Отже, щоб підприємство працювало на всю  потужність і не втрачало зайві кошти  для утримання обладнання, йому необхідно  проводити заходи щодо приваблення  постачальників сировини і споживачів. А для цього необхідно досягти  низької собівартості та вищої якості своєї продукції. Все це досягається за умови існування ефективної системи маркетингу за рахунок детального вивчення ринку збуту, вимог та потреб споживачів і постачальників, переваг та недоліків конкурентів, активної реклами своєї продукції. 
 
 
 
 
 
 
 

5. Оцінка впливу конкурентоспроможності продукції підприємства на прибутковість господарської діяльності

      Кінцевою  метою підвищення конкурентноздатності підприємства є збільшення прибутку та прибутковості розширення ринку  його збуту та забезпечення стійкості  роботи фірми. Покращення фінансового стану фірми можна досягти за рахунок підвищення якості продукту, що пропонується (чим вища якість, тим вища ціна), реалізації політики ресурсозбереження, організаційно-технічного та соціального розвитку підприємства. Будь-які заходи з покращення цих сторін діяльності відображаються на зростанні прибутку фірми і, відповідно, її конкурентоспроможності.

      Найважливішим критерієм успішної роботи підприємств  є їх прибутковість. Підприємства зобов'язані  одержувати такі доходи, які не тільки покривають видатки, але й у достатній мірі їх перевищують. Факт перевищення прибутків над витратами, пов'язаними з діяльністю підприємства, означає, що підприємство отримує прибуток — позитивний фінансовий результат. 
Прибуток — найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці. 
         Прибуток характеризує остаточний результат діяльності підприємства, його отримання — обов'язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку.

     В аналізі використовуються наступні показники прибутку: прибуток від  реалізації продукції (робіт, послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій), прибуток який підлягає оподаткуванню, чистий прибуток.

     В процесі аналізу визначається склад  балансового прибутку, його структура  і динаміка за період, який аналізується.

     При вивченні динаміки балансового прибутку застосовують метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду. Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі "Звіту про фінансові результати" була побудована аналітична таблиця  фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.

     Таблиця 2.1.

     Основні показники дохідності підприємства за 2009 - 20010 рр

     Розглянемо  структуру балансового прибутку ВАТ «Овруцький хлібзавод» за 2010 рік, прослідимо її динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року. Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 2.1 дозволяє виявити тенденції змін.

     Аналіз  даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку на 471 тис. грн. у 2010 р., а у 2008 р. підприємство мало збиток. Це є позитивною тенденцією й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.

     Прибуток  від операційної діяльності збільшився на 495 тис. грн, це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства. Основну частину прибутку підприємство ВАТ «Овруцький хлібзавод» одержує за рахунок реалізації товарної продукції.

     Дані  для проведення аналізу рентабельності діяльності ВАТ «Овруцький хлібзавод» представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

     Динаміка  рентабельності ВАТ «Овруцький хлібзавод»

      Проаналізувавши дані таблиці 2.2., можна зробити висновок, що у 2010 році порівняно з 2008 роком підприємство із збиткового перетворилось у прибуткове. Всі показники зросли майже вдвічі. Відбулося зростання рентабельності продукції на 87,26 відсоткових пункти за рахунок значного зростання валового прибутку підприємства та незначного зростання собівартості реалізованої продукції та цін. Також спостерігається підвищення рентабельності операційної діяльності: у 2008 році цей показник сягав рівня -5,62%, а у 2010 році 5,75%, що відбулося за рахунок значного зростання фінансового результату від операційної діяльності. Позитивна тенденція спостерігається і щодо рентабельності необоротних і оборотних активів: у 2010 році порівняно з 2008 роком дані показники збільшились відповідно на 162,9 та 202,1 відсоткових пункти. На підприємстві відбулось зростання валової рентабельності продажу продукції та зростання чистої рентабельності продажу продукції відповідно на 60,15 та 157,6 відсоткових пункти. Це обумовлено зростанням валового прибутку та чистого прибутку підприємства та випереджаючим їх зростанням чистого доходу.

      Ефективність  виробництва визначає рівень фінансово-економічних  результатів і має полiгамнiсть  визначення i застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожен з яких має певне практичне значення для системи господарювання. Підвищення рентабельності забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. Також істотний вплив на показник рентабельності здійснює поліпшення використання матеріальних обігових коштів, при цьому знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  використаної літератури 

      1. Бухгалтерський облік формування  витрат виробництва і калькулювання  собівартості продукції (робіт,  послуг). // Все про бухгалтерський  облік, 1999, №89. – 163с.