Звіт з переддипломної практики в (ТОВ) “Світанок”

     Формування  фінансових ресурсів на підприємстві відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення.

     Формування  та використання фінансових ресурсів на підприємстві — це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

     Контроль  за формуванням та використанням  фінансових ресурсів випливає з притаманної  фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6. Облікова  політика підприємства, фінансова, податкова  та статистична звітність

      Ведення бухгалтерського обліку та складання  фінансової і статистичної звітності на підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності.

       Бухгалтерський  облік на підприємстві проводиться  складанням статистичної звітності  форми № 1-підприємництво (додаток   № 5), де розглядаються основні показники діяльності підприємства. Статистична звітність складається за місяць і рік. Бухгалтерська звітність складається форми № 1,2, в яких міститься інформація про фінансовий стан підприємства, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

    Задачі бухгалтерського обліку:

     1. Формування повної і достовірної  інформації про господарський  і фінансовий процеси,  результатах  діяльності господарюючого суб'єкта, його структурних підрозділів.  
 2. Контроль  за наявністю і рухом майна (тільки бухгалтерський облік через свою специфіку може надавати достовірні дані про  всі  господарські операції  для спостереження за станом і раціональним використовуванням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства. Бухгалтерський облік  повинен не тільки виявляти порушення і недоліки, але і попереджати їх).

    3. Виявлення і використовування  внутрішніх резервів:  
за допомогою обліку виявляються: ступінь раціонального витрачання засобів, використовування фундацій, причини неправильного використовування і намічаються заходи для усунення недоліків

    4. Контроль за мірою праці і  мірою споживання, виконання зобов'язань  перед державним бюджетом, контроль  за правильним розподілом доходів.

    5.Подготовка  даних для складання достовірної  фінансової звітності, що використовується інвесторами, постачальниками, покупцями, податковими і іншими службами і особами, зацікавленими ринковими і державними структурами.  
       6. Визначення фінансових результатів діяльності суб'єкта.

    Підприємство  самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як визначену систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера по дотриманню порядку оформлення і передачі для обліку первинних документів.

       Головний  бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і надання у встановлений термін фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформлення матеріалів, зв'язаних з нестачею і відшкодуванням утрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

       Єдина система обліку на ТОВ «Світанок» забезпечується трьома нерозривно зв'язаними видами обліку: оперативно-технічним, статистичним і бухгалтерським. Також на підприємстві ведеться податковий облік відповідно до законодавства України. 
 
 
 
 
 

     1.7.  Визначення інвестиційної моделі діяльності підприємства 

       Ринкові умови господарювання висувають  високі вимоги до рівня конкурентоспроможності продукції. Ці вимоги на сучасному етапі  розвитку суспільного виробництва  в значній мірі визначаються характеристиками економічності, надійності. Тому для інноваційного менеджменту характерна цілеспрямованість в процесі прийняття рішень, що організаційно і економічно забезпечать конкурентоспроможність продукції. Інновація - це використання результатів наукових досліджень і розробок, що направлені на вдосконалення процесів діяльності виробництва та інших сфер діяльності суспільства. Специфіка торгового бізнесу полягає в пошуку нових шляхів і методів збуту продукції, орієнтації на потреби і смаки споживачів. Методологія прийняття рішень при цьому базується на інтелектуальному продукті еволюції системи знань науки управління про методи впливу на людей в процесі інноваційної діяльності.

     Основними причинами виникнення та поширення  нововведень в області нових  методів управління діяльністю у ТОВ “Світанок” є конкурентна боротьба на ринку, бажання одержати конкурентні переваги і максимізувати прибуток, попит споживача, підвищення технічного потенціалу, пошук вирішення проблем, що виникають під час діяльності, бажання поліпшити свою майстерність в майбутній діяльності, підтримка та підвищення престижу підприємства, реалізація знань, інтуїтивне відчуття нового, поради консультантів, наукові відкриття та винахідництво. Широкого застосування в процесі ведення торгового бізнесу набула саме маркетингова інноваційна діяльність. 
 
 
 
 
 
 
 

1.8.Оцінка  рівня оптимізації формування  майна та джерел його утворення 

      Джерела утворення господарських засобів  в умовах ринкової економіки називають  капіталом. На підприємстві є два  види капіталу: власний і залучений (позиковий).

      Під власним капіталом розуміють  загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності  та використовуються ним для формування активів. Власний капітал включає: статутний (зареєстрований) капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний (страховий)   капітал   і   нерозподілений   прибуток   (непокритий   збиток).

      Власний капітал є одним з найважливіших  показників функціонування підприємства,          оскільки          характеризує         кредитоспроможність, платоспроможність та забезпеченість підприємства власними коштами.

      У складі власного капіталу значне місце  відведено статутному капіталу. На підприємствах, створених за рахунок  коштів власників, він є сукупністю внесків засновників (учасників) господарських об'єднань, господарських товариств (в формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо), держави. Статутний капітал ТОВ «Світанок» складає 160 тис.грн.

      Пайовий капітал формується з сум пайових  внесків членів споживчого товариства. Він є сукупністю коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення господарської діяльності.

      Додатковий  капітал - джерело власних засобів, яке утворюється за рахунок:

      - приросту вартості основних засобів  при проведенні їх переоцінки у випадках, передбачених законодавством;

      - емісійного доходу акціонерного  товариства (перевищення продажної  ціни власних акцій над їх  номінальною вартістю, що утворюється  в результаті їх продажу);

      - безоплатного надходження необоротних активів від юридичних і фізичних осіб.

      Резервний капітал також є джерелом власних  засобів, що створюється як додатковий внутрішній фінансовий ресурс підприємства. Резервний (страховий) капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах: як правило, у випадку недостачі    прибутку    за    рахунок   резервного    капіталу    покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

      Чинним  законодавством передбачено створення  в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

      Важливим  джерелом власних господарських  засобів є прибуток - це позитивний фінансовий результат діяльності підприємства. Він утворюється, головним чином, в процесі реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей, основних засобів і визначається як сума перевищення доходів над витратами підприємства, одержаних з початку року до танця звітного періоду.

      Складовими  власного капіталу є також неоплачений  і вилучений капітал. Неоплачений  капітал є заборгованістю власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Суми неоплаченого капіталу та вилученого капіталу зменшують розмір власного капіталу.

      Крім  власного капіталу, джерелами формування майна підприємства є залучені джерела. Вони надаються підприємству у тимчасове користування на визначений строк, по закінченні якого повертаються власникам.

      Кредиторська  заборгованість - це борги перед постачальниками та іншими кредиторами. Вона виникає, якщо товарно-матеріальні цінності надходять на підприємство раніше, ніж вони оплачені.

      Усе майно підприємства є його матеріально-технічною  базою. Усі засоби обігу залежно  від їх функціональної ролі у процесі  відтворення поділяються на три  групи: предмети обігу, грошові кошти готівкою та в розрахунках і їх еквіваленти.

    Предмети  обігу функціонують у сфері обігу у вигляді готової продукції і товарів.

    Усі предмети обігу через ланки сфери  обігу (торговельні підприємства) надходять  від виробників до підприємств-споживачів, а також використовуються для особистого споживання працюючих. У ланках сфери обігу предмети споживання також є засобами і предметами праці.

    Кошти (гроші готівкою та їх еквіваленти). На підприємстві завжди є вільна частина засобів — гроші готівкою, оскільки виручка від реалізації продукції, робіт і послуг не завжди одразу і повністю витрачаються на придбання нових засобів виробництва, предметів споживання, оплату праці і т. ін. Гроші готівкою зберігаються в касі або банку на розрахунковому та іншому рахунках, що сприяє безперебійності процесу відтворення. До грошових еквівалентів відносяться поточні інвестиції.

    Кошти в розрахунках. В умовах ринкових відносин господарюючі суб’єкти вступають  між собою в господарські розрахункові відносини. Розрахунки зумовлені, як правило, тим, що передача виробником виробленої продукції до ланок сфери обігу або споживачеві не завжди збігається з моментом оплати, або тим, що належні окремим підприємствам чи особам кошти виплачуються їм не відразу, а дещо пізніше (наприклад, виплати до бюджету і органів соціального страхування, працюючим — заробітної плати і т. ін.). Через це виникає заборгованість одного суб’єкта господарювання іншому: отже, завжди якась частина коштів господарства може перебувати в розрахунках, тобто в тимчасовому користуванні інших господарств або осіб. Кошти в розрахунках є в усіх ланках сфери виробництва, обігу, невиробничого споживання.