Звіт з переддипломної практики в (ТОВ) “Світанок”

       Предметом діяльності Товариства  є:

• виробництво і реалізація хлібобулочних, кондитерських виробів, переробка зерна на борошно;
• відкриття та функціонування закладів громадського харчування;
• торговельно-посередницькі послуги;
• заготівля сільськогосподарської сировини, продукції від населення, підприємства та підприємців;
• здійснення оптової та роздрібної торгівлі промисловими та продовольчими товарами;
• інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством України.

     Статутний фонд Товариства становить 459 364 грн.(чотириста п’ятдесят дев’ять тисяч триста шістдесят чотири грн.).

     Прибуток  ВАТ ”Овруцький хлібозавод” формується з надходжень від господарської  діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні Товариства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Обгрунтування методики економічної діагностики  підприємства, оцінка вітчизняного та зарубіжного досвіду підвищення конкурентоспроможності продукції  підприємства

 

      Базою для обгрунтування і зважування управлінських рішень в рамках комерційної, інноваційної, інвестиційної, виробничої, фінансової і інших видів діяльності сучасних підприємств виступає економічна діагностика. На базі результатів економічної діагностики розробляються рекомендації по удосконаленню господарського механізму підприємства, стабілізації і поліпшенню його фінансового стану.   Комплексна економічна діагностика діяльності підприємства включає п'ять основних етапів, які є взаємозв'язаними і представлені в строгій послідовності, яка забезпечує досягнення бажаного результату. Здійснення кожного етапу неможливе без проведення попереднього.

      Перший  етап комплексної діагностики передбачає формування ознакового простору. Як ознаковий простір вибираються показники, які мають бути обов'язково інтегральними, тобто об'єднуючі декілька напрямів діяльності підприємства, забезпечуючи комплексний характер пропонованого підходу. 

      Другий  етап комплексної діагностики діяльності підприємства передбачає складання матриці вихідних даних. Згідно із запропонованим підходом в загальному вигляді вихідні дані для проведення діагностики рекомендується представити у вигляді таблиці.

      Третій  етап, як один з трудомістких етапів проведення комплексної діагностики, передбачає ідентифікацію стану підприємства в просторі (тобто серед конкуруючих підприємств даної галузі) на основі теорії розпізнавання образів і включає три підетапи: вчення; ухвалення рішення; оцінка достовірності діагностики.

      На четвертому етапі схеми проведення комплексної економічної діагностики здійснюється ідентифікація стану підприємства в часі.

      На  п'ятому етапі використовується виявлена тенденція поведінки оцінки логарифма відношення правдоподібності. Для прогнозування пропонується використовувати метод екстраполяції  тренда, який міститься в сучасних комп'ютерних пакетах. Це дозволить автоматизувати і підвищити точність розробки прогнозу стану підприємства в майбутньому.

     Конкуренція - одна із самих головних рис ринкового  господарства. Саме конкуренція забезпечує творчу свободу особи, створює умови для її самореалізації в сфері економіки шляхом розробки і створення нових конкурентоспроможних товарів і послуг. У сучасних умовах процесу глобалізації, що підсилюється, і інтернаціоналізації проблеми міжнародної конкуренції виходять на перший план.

     Показником визнання ведучої ролі конкуренції для успішного функціонування ринкового господарства є той факт, що в більшості країн світу, включаючи країни з перехідною економікою, до дійсного часу прийняті закони про конкуренцію і створені національні органи, що займаються цими питаннями.

     Конкурентоспроможність країни і галузева конкурентоспроможність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентноздатний товар

     Конкурентоспроможність  галузі супроводжується розвитком міжнародного поділу праці що привело до визначеної спеціалізації країн на світовій арені в залежності від ступеня конкурентоспроможності тієї чи іншої галузі.

     Зокрема, у США найбільш конкурентоспроможними галузями є авіаційна аерокосмічна, унікальне машинобудування, автомобілебудування, виробництво суперкомп'ютерів і розробка інформаційних технологій.

     Серед основних галузей промисловості  Японії найбільш конкурентоспроможні  на світовому ринку електронне й  електротехнічне, автомобільна, суднобудування, верстатобудування  і інші. Нові індустріальні країни Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Малайзія, Таїланд) створили конкурентоспроможні галузі по виробництву товарів масового попиту (одяг, взуття, побутова електроніка і т.д.), а також наукомістких виробів (електронні компоненти, персональні комп'ютери,  периферійне устаткування й інші) і всі конкурують з аналогічною продукцією Японії і країн Західної Європи.

     У свою чергу, новим індустріальним країнам  Азії усю велику конкуренцію на світових ринках робить продукція аналогічних галузей Китаю, що має сильні цінові конкурентні переваги.

     Серед окремих галузей економіки найбільш конкурентоспроможними на світовому  ринку є експортно орієнтовані  галузі і галузі, що базуються на порівняно передових технологіях і високопрофесійних кадрах.

     Щодо  Росії, основні галузі російської економіки  по ступені конкурентоспроможності на світовому ринку були розділені  на чотири категорії:

• дуже сильна конкурентна позиція - чорна металургія;
• сильна конкурентна позиція - кольорова металургія, електроенергетика, нафтохімічна, лісова, оборонна галузі, зв'язок і телекомунікації;
• посередня конкурентна позиція - хімічна, автомобільна галузі, суднобудування (цивільне), машинобудування, приладобудування;
• слабка конкурентна позиція - авіаційна (цивільна), електронна, текстильна галузі.

     Крім  того, поки відносно конкурентоспроможними  залишаються галузі паливно-сировинного  комплексу, і насамперед газодобувна  і нафтовидобувна.

     Підвищеним  попитом на окремих сегментах  світового ринку користається продукція російської чорної і кольорової металургії (прокат чорних металів, алюміній, нікель, мідь і інші), хімічної промисловості, деревообробної і т.д.

     В даний час негативний вплив рівеня конкурентоспроможності промисловості  України робить найглибшу економічну і фінансову кризу, що охопив практично всі галузі.

     Спад  і структурні зміни промислового виробництва супроводжуються зниженням  конкурентоспроможності продукції, що випускається. Втрачаються й основні  конкурентні переваги України - відносно дешева робоча сила, - що веде до росту витрат виробництва і, відповідно, до зниження конкурентноздатності.

     Значний вплив на рівень витрат виробництва  робить показник енергоємності як усього ВВП, так і окремих галузей  економіки. Варто підкреслити, що у  ведучих промислових державах після світової енергетичної кризи (1973р.) намітилася стійка тенденція до скорочення енергоємності створюваної одиниці ВВП.

     У результаті вживання заходів по збереженню і раціональному використанню енергії  енергоємність одиниці ВВП у  промислово розвитих країнах знизилася на 22%, при цьому нафтоємкість - майже на 38%.

     У Росії, також як і в Україні, просліджується протилежна тенденція. За період з 1996 по 2001 рік енергоємність ВВП Росії  збільшилася на 31%, а промислового виробництва - на 39%. У 90-х роках витрата енергії при виробництві синтетичного каучуку збільшився в 1,17 рази, прокату чорних металів - у 1,11 рази, електросталей - у 1,06 рази.

     Міжнародна  конкурентоспроможність будь-якого  господарського суб'єкта складається  з цілого ряду конкурентних переваг, що виявляються на світовому ринку шляхом зіставлення з відповідними показниками закордонних фірм-конкурентів.

     До  важливих конкурентних переваг варто  віднести:

• рентабельність виробництва,
• характер інноваційної діяльності,
• рівень продуктивності праці,
• ефективність стратегічного планування і керування фірмою,
• адаптивність (здатність швидко реагувати на мінливі вимоги й умови ринку)

     Очевидно, що, чим ширше в компанії набір  конкурентних переваг і вище їхні якісні характеристики, тим більше сприятливі передумови вона має для успішної діяльності на світовому ринку, тим більше стійкі позиції вона може зайняти на його окремих сегментах. 
 
 
 
 
 
 
 

3. Інформаційне  та внутрішнє нормативне забезпечення аналітичних досліджень щодо підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ «Овруцький хлібзавод»

 

      Формування  портфеля замовлень з виробництва і поставок продукції значною мірою пов'язане з оцінкою її конкурентоспроможності. Проблема конкурентоспроможності продукції посідає особливе місце в обробних виробництвах, стаючи передумовою розширеного відтворення. Під конкурентоспроможністю розуміють сукупність властивостей продукції, які забезпечують їй переваги на зовнішньому ринку, сприяючи успішній реалізації в умовах конкуренції. Іноді під конкурентоспроможністю розуміють лише комплекс споживчих властивостей, нехтуючи їх вартісною оцінкою. Частіше конкурентоспроможність ототожнюють з якістю продукції чи її ціною. Виходячи з цього, конкурентоспроможність визначається як характеристика продукції, яка виражає її відмінність від продукції конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення.

      Конкурентоспроможність  продукції характеризується багатьма параметрами, які тією чи іншою мірою виражають лише частково її сукупність (ціна, якість, собівартість та ін. ). Найбільш узагальненим показником порівняльної оцінки конкурентоспроможності окремих виробів (послуг) може бути відношення їх ціни до корисного ефекту (потужності, продуктивності, калорійності та ін. ). Конкурентоспроможність виробів (послуг) має різне значення у конкретному економічному середовищі.

      Причинно-наслідкові зв'язки зміни конкурентоспроможності продукції аналізуються за впливом  багатьох факторів, які можна поділити на:

      а) фактори, які визначають економічне середовище споживання продукції;

      б) фактори, які формують техніко-економічні можливості виробництва і збуту продукції.

      До  першої групи належать: місткість  товарного ринку, інтенсивність його насичення, ступінь монополізації та ін. До другої групи належать: технічний рівень виробництва, забезпеченість кваліфікованими кадрами, фінансові можливості підприємства тощо.

      Інформаційне  забезпечення аналітичних досліджень включає, крім використання наявної  економічної інформації, спеціальні маркетингові обстеження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Визначення  змісту суб’єктів і об’єктів підвищення конкурентоспроможності продукції  підприємства

 

      Економічна  система ринкового господарства базується на автономії господарських  суб'єктів, механізму ринку та конкуренції. Підприємство як суб'єкт ринкових відносин для здійснення своєї господарської діяльності повинно бути, з одного боку, конкурентноспроможним по відношенню до аналогічних підприємств, що функціонують на ринку, з другої - взаємодіяти з підприємствами інших галузей, інфраструктур.

      Предметом конкуренції є товар або послуга, за допомогою якого фірми-конкуренти прагнуть завоювати визнання на ринку  й дістати прибуток. Об'єктом же конкуренції виступає споживач і  покупець, які можуть вирішити долю того або іншого товару або послуги. Метою конкурентної боротьби є закономірна, гідна перемога за рахунок високої оцінки споживачем конкурентоспроможності запропонованого товару.