Управление дебиторской задолженностью предприятия

,                                        (2.4)

де   - грошові кошти в національній та іноземній валюті, тис. грн;

 - кредиторська заборгованість  підприємства, тис. грн;

 - дебіторська заборгованість  підприємства, тис. грн.

2. Коефіцієнт платоспроможності,  що являє собою співвідношення  суми власного капіталу до  загального розміру зобов’язань:

.                               (2.5)

3. Коефіцієнт заборгованості - це відносний показник, який  визначає відношення суми позичкового  капіталу до загальної суми  власного капіталу. Розраховується  за наступною формулою:

.                                  (2.6)

4. Коефіцієнт довгострокової  заборгованості - важливий показник  що оцінює фінансову стабільність  підприємства. Він характеризує  відношення суми довгострокової (понад рік) заборгованості до  загальної суми всіх коштів, які  використовуються підприємством.  Визначається за формулою:

.                               (2.7)

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспроможності  були адекватними, необхідно фактичні значення коефіцієнтів аналізованого  підприємства за звітний рік порівняти  з їх фактичними значеннями за минулий  рік, а також з прийнятими нормативами. Аналіз платоспроможності підприємства передбачає дослідження причин фінансових ускладнень. Вивчається також тривалість прострочених боргів підприємства, як часто виникають неплатежі. Як правило причиною неплатоспроможності є невиконання плану з випуску та реалізації продукції, недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості, недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел фінансування, високі податкові ставки, відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів та готової продукції. Розрахунок показників платоспроможності представимо у вигляді таблиці 2.7.

Як видно з табл. 2.7, рівень поточної платіжної готовності підприємства у 2009 році становив  – -465%. У 2010 році його значення збільшилось до – 83% через перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською. Таким чином, підприємству не вистачає власних грошових коштів для погашення поточних зобов’язань.

Коефіцієнт платоспроможності за аналізований період майже не змінився, підприємство не спроможне покрити всю суму власних зобов’язань, оскільки значення коефіцієнту платоспроможності впродовж останніх двох років так і не досягнуло нормативного рівня (2,0).

 

 

Таблиця 2.7 - Розрахунок коефіцієнтів платоспроможності ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»

 

Показник	Роки
	2009р	2010р	Нормативне значення
1. Рівень поточної платіжної  готовності, %	-465	83	50,0
2. Коефіцієнт платоспроможності	0,19	0,21	2,0
3. Коефіцієнт заборгованості	5,18	4,82	0,5
4. Коефіцієнт довгострокової  заборгованості	0,24	0,16	0,5

 

 

Коефіцієнт заборгованості є оберненим показником до коефіцієнту  платоспроможності та показує, що на початок аналізованого періоду  загальні зобов’язання в 5,18 разів перевищували його власний капітал, а на кінець 2010 року його значення зменшилося до 4,82 разів, але значення далеке від нормативу.

Через те, що сума довгострокових зобов’язань є незначною, впродовж аналізованого періоду значення коефіцієнту довгострокової заборгованості є нормативним. На кінець 2010 року цей показник досягнув рівня 0,16 та свідчить про раціональне використання капіталу.

Динаміку зміни коефіцієнтів платоспроможності представимо  на рисунку 2.3.

 

 

Рисунок 2.3 – Динаміка коефіцієнтів платоспроможності 

за 2009-2010 роки ВАТ «Залів»

 

Виходячи з результатів  аналізу ліквідності та платоспроможності ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» ми бачимо, що підприємство має дуже низькі показники ліквідності, в тому числі абсолютної. Тобто йому не вистачає коштів для забезпечення поточних розрахунків. Протягом 2009-2010 років його ліквідність трохи покращилася. В цей самий час платоспроможність підприємства також дещо поліпшилася. Отже, наступним етапом аналізу має бути оцінка складу і структури дебіторської заборгованості та зобов’язань підприємства.

 

 

3 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ

ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

ВАТ «СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД  «ЗАЛІВ»

 

3.1 Реструктуризація дебіторської заборгованості

 

Як показав аналіз показників фінансового стану підприємства ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», проведений у попередньому розділі даної дипломної роботи, основними факторами, що негативно впливають на його діяльність є зростанні сум дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, за розрахунками, а також значна сума іншої дебіторської, що призводить до зменшення грошових коштів та впливає на значний обсяг поточної кредиторської заборгованості. Тому основні заходи з поліпшення фінансового стану підприємства мають бути спрямованими на удосконалення управління дебіторською заборгованістю.

У політиці управління дебіторською заборгованістю одним із головних етапів розглядають процес її реструктуризації. Необхідність реструктуризації дебіторської заборгованості може виникнути не лише у разі проведення внутрішньої фінансової санації підприємства-постачальника  в час загрози банкрутства, а  й при виявленні симптомів  легкої кризи, пов’язаної зі зниженням  рівня абсолютної платоспроможності, виникненням постійної потреби  у залученні додаткових позикових  коштів для здійснення поточних платежів. Хоч сьогодні термін „реструктуризація” став чи не найпопулярнішим в українському економічному лексиконі, необхідно  дати роз’яснення з приводу його застосування щодо товарної дебіторської заборгованості.

Необхідно зауважити, що реструктуризація дебіторської заборгованості застосовується переважно до такого її виду як заборгованість за товари, роботи і послуги, а оскільки станом на кінець аналізованого періоду  вказаний вид дебіторської заборгованості має найбільшу питому вагу в її загальній сумі (56,5%), то надалі ми розроблятимемо заходи з реструктуризації лише цього виду дебіторської заборгованості.

Реструктуризація дебіторської заборгованості за товари, роботи і  послуги (товарної дебіторської заборгованості) є складовою процесу реструктуризації активів і може розглядатися як сукупність заходів, спрямованих на підвищення рівня її ліквідності та прибутковості. Достатній рівень ліквідності даного виду дебіторської заборгованості характеризується можливістю своєчасної (відповідно до термінів кредитної угоди) або дострокової  трансформації у грошову форму  без значних фінансових втрат. Підвищення рівня прибутковості товарної дебіторської заборгованості пов'язане із забезпеченням  зростання доходів (збільшення обсягів  реалізації, підвищення ціни реалізації, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасні  розрахунки) та зменшенням відносних  витрат з її обслуговування.

Процес реструктуризації відрізняється від політики управління дебіторською заборгованістю непостійністю, необов’язковістю, але чіткою цілеспрямованістю. Потреба у зміні структури  та обсягу товарної дебіторської заборгованості виникає внаслідок виявлення  негативних змін у поточній платоспроможності  підприємства-постачальника. Прийняття  рішення щодо ліквідації відхилень  залишається за фінансовим директором або власником і може бути пов’язане  не одразу із дебіторською заборгованістю, а навпаки - з реструктуризацією  поточних зобов’язань підприємства. При неможливості використання внутрішніх резервів підвищення рівня платоспроможності, пов’язаних із поточними зобов’язаннями, виникає потреба у реструктуризації товарної дебіторської заборгованості. Обов'язкова цілеспрямованість такого процесу пояснюється необхідністю обґрунтування ефективності форм та порядку проведення.

Проведення роботи з реструктуризації заборгованості потребує чітко визначеної послідовності дій (етапів реструктуризації). Доведення до підлеглих прийнятих  управлінських рішень щодо обсягу та структури дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги повинно  супроводжуватися встановленням кінцевих результатів у кількісному вимірі, тобто цілей, яких необхідно досягти після завершення процесу реструктуризації дебіторської заборгованості. Такими цілями можна вважати: підвищення рівня абсолютної платоспроможності; термінове залучення коштів для інвестиційних потреб; підвищення рівня надійності товарної дебіторської заборгованості тощо, покращення показників фінансового стану підприємства.

Процес реструктуризації проходить поетапно (див. рисунок 3.1).

 

 

Рисунок 3.1 - Етапи реструктуризації товарної

дебіторської заборгованості

 

На першому етапі процесу  реструктуризації власник або вище керівництво (засновники) підприємства повинні усвідомити та оцінити наявні або можливі проблеми, зрозуміти  необхідність їх розв’язання та виявити  бажання зробити це за допомогою  реструктуризації активів, в тому числі  товарної дебіторської заборгованості.

Другий етап процесу реструктуризації товарної дебіторської заборгованості пов’язаний із призначенням відповідальної особи або керівника групи  спеціалістів (залежно від розмірів підприємства та обсягів дебіторської заборгованості). Відповідальна особа  повинна мати безпосередній зв’язок  із фінансовою роботою на підприємстві, а члени команди спеціалістів можуть належати й до інших підрозділів, крім фінансового (наприклад: відділ збуту, бухгалтерія). До команди на тимчасових засадах можуть залучатися зовнішні консультанти, які привносять свій досвід у здійснення реструктуризації товарної дебіторської заборгованості.

Третій етап реструктуризації товарної дебіторської заборгованості - проведення поглибленого її дослідження. Основним завданням на цьому етапі є оцінка рівня й складу товарної дебіторської заборгованості підприємства, а також ефективності інвестованих у неї фінансових ресурсів. Методика проведення такого аналізу детально обґрунтована І.О. Бланком, Л.О. Лігонєнко.

Відповідно до процесу  реструктуризації дебіторської заборгованості головними етапами аналізу є:

1. Аналіз динаміки обсягу й структури дебіторської заборгованості за окремими видами. Доцільно виділити певні види дебіторської заборгованості за такими класифікаційними ознаками:

• термін її погашення (довгострокова та короткострокова дебіторська заборгованість - до 60 днів);
• об’єкти, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів (товарна, інша);
• своєчасність сплати боржником (термінова, прострочена, відстрочена);
• забезпеченість (забезпечена, незабезпечена);
• форма розрахунку (вексельна, оформлена платіжним дорученням, акредитивами, чеками).

Така класифікація товарної дебіторської заборгованості враховує рівень ліквідності, можливість перетворення у грошову форму, надійність, а  також дає змогу з’ясувати  форму рефінансування.

2. Визначення середнього  рівня інкасації та кількості  оборотів за період загайного  обсягу дебіторської заборгованості  й окремих її видів. Середній  період інкасації дебіторської  заборгованості характеризує її  роль у фактичній тривалості  фінансового і загального операційного  циклу підприємства. Значення цього  показника може використовуватися  для оцінки часового періоду,  необхідного для погашення наявної  заборгованості при припиненні  кредитних операцій та поверненні  коштів на розрахунковий рахунок  підприємства.

3. Оцінка складу товарної дебіторської заборгованості за окремими її „віковими групами”, тобто за передбаченими строками її інкасації. Аналіз обсягів та питомої ваги у загальному обсязі окремих „вікових груп” заборгованості дає змогу наочно виявити гостроту проблеми погашення дебіторської заборгованості. Точний аналіз стану дебіторської заборгованості за окремими її видами може бути зроблено тільки шляхом визначення „віку” усіх рахунків дебіторів за книгами підприємства та класифікації їх за строками виникнення (наприклад: до 20 днів, до 40 днів, до 60 днів) - і далі шляхом порівняння цих строків з умовами кредитування за кожною угодою. За результатами такого порівняння необхідно зробити висновок щодо доцільності кредиту конкретному дебітору.

4. Оцінка обсягу ефекту та рівня ефективності інвестування коштів у товарну дебіторську заборгованість. Обсяг ефекту визначається величиною додаткового прибутку, який отримує підприємство від збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок надання кредиту та можливого підвищення ціни реалізації продукції, за мінусом додаткових витрат па оформлення кредиту й Інкасацію боргу і прямих фінансових втрат від неповернення боргу. Співвідношення отриманого додаткового прибутку та величини дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями дає можливість визначити рівень ефективності кредитування.

На четвертому етапі робіт  з реструктуризації товарної дебіторської заборгованості розробляються окремо заходи щодо підвищення її ліквідності. Проводиться оцінка доцільності застосування можливих форм рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг, облік векселів та інші.

 

3.2 Аналіз дебіторської заборгованості підприємства ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»

 

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Основним джерелом аналізу  дебіторської заборгованості є баланс підприємства [див. Додаток Б,В ], а для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку.

Проведемо аналіз складу структури  та динаміки дебіторської заборгованості. Для цього визначимо питому вагу кожного виду із заборгованостей в загальній дебіторській заборгованості відповідно, а також розрахуємо абсолютні та відносні зміни.

Результати розрахунків  занесені до таблиці 3.1.

Зробивши аналіз дебіторської заборгованості ми бачимо, що левову частку як на початок, так і на кінець складає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.