Управление дебиторской задолженностью предприятия

Вирішення цих проблем  вимагає кваліфікованого управління дебіторською заборгованістю, що є  одним з видів зміцнення фінансового становища підприємства. Досвід реформування підприємств показує, що заходи з повернення дебіторської заборгованості входять до групи найбільш дієвих заходів підвищення ефективності за рахунок внутрішніх резервів підприємства і можуть швидко принести позитивний результат. Повернення заборгованості в стислі терміни - реальна можливість поповнення дефіцитних оборотних коштів. Управління дебіторською заборгованістю може бути порівняним з будь-яким іншим видом управління як процес реалізації специфічних управлінських функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загального управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості, забезпечення своєчасної її інкасації.

В основі кваліфікованого  управління дебіторською заборгованістю підприємства лежить прийняття фінансових рішень за наступними фундаментальних питань:

- Облік дебіторської заборгованості на кожну звітну дату;

- Діагностичний аналіз стану та причин, в силу яких у фірми склалося негативне становище з ліквідністю дебіторської заборгованості;

- Розробка адекватної політики та впровадження в практику підприємства сучасних методів управління дебіторською заборгованістю;

- Контроль за поточним станом дебіторської заборгованості.

Іноді помилково вважають, що завдання управління дебіторською заборгованістю зводиться лише до збалансування її обсягів з кредиторською заборгованістю підприємства. Насправді, зовсім недостатньо, щоб сума дебіторської заборгованості не перевищувала суму кредиторської заборгованості. Адже підприємство зобов'язано розрахуватися за своїми боргами перед кредиторами незалежно від того, отримує воно борги від своїх дебіторів чи ні. Більш принципове значення, з погляду фінансового менеджменту, має забезпечення доброякісної дебіторської заборгованості та прискорення її оборотності.

Обґрунтовуючи доцільність  надання відстрочок платежу покупцям продукції, необхідно оцінити, яким чином збільшення інвестицій у дебіторську заборгованість вплине:

1. на загальний рівень дебіторської заборгованості підприємства (її частку в сукупних оборотних активах) - коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (її частку в загальній дебіторській заборгованості);
2. середній період інкасації та кількість оборотів дебіторської заборгованості;
3. обсяг додаткових доходів, поточних витрат і прямих фінансових втрат.

У процесі прийняття рішень щодо надання комерційного кредиту  покупцям продукції необхідно зважити  всі плюси і мінуси такої тактики  та визначити загальний ефект  від інвестування коштів у дебіторську  заборгованість. До переваг широкого застосування кредитної політики у відношеннях з покупцями продукції слід віднести збільшення реалізації продукції та збільшення доходів і прибутку підприємства в умовах високої ринкової конкуренції.

Особливу актуальність проблема дебіторської заборгованості набуває  в умовах інфляції, коли відбувається знецінення грошей. Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін.

Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості. Досягти цієї мети управління можна шляхом: всебічного оцінювання фінансового стану потенційних кредиторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування, кон'юнктурної стадії в галузі, де партнери здійснюють свою діяльність; диверсифікації клієнтури визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості); використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем тощо); підвищення дієвості штрафних санкцій щодо боржників.

1.3. Рефінансування дебіторської  заборгованості як складова методів управління дебіторською заборгованістю.

В науковій літературі представлена значна кількість методів стягнення дебіторської заборгованості. Можна виділити два способи: досудове стягнення дебіторської заборгованості та стягнення у судовому порядку. Посеред досудових методів стягнення дебіторської заборгованості можна виділити дві групи, а саме: інкасаційні методи та інструменти стягнення дебіторської заборгованості й інструменти рефінансування дебіторської заборгованості.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:

• факторинг;
• облік векселів, які видані покупцям продукції;
• прямий продаж векселів на фінансовому ринку;
• форфейтинг;
• спонтанне рефінансування.

Розглянемо особливості  кожної з форм рефінансування.

Облік векселів. Дисконтування векселів полягає в тому, що банк, купуючи вексель, терміново сплачує його вартість пред'явникові за вирахуванням певного процента від суми номіналу векселя, що називається обліковим процентом. Дисконтуючи вексель, банк здійснює операцію рефінансування, а сам отримує платіж лише з настанням указаного у векселі терміну.

Економічна суть даної  операції полягає у достроковій  грошовій реалізації векселя його тримачем банкові та перетворенні комерційного кредиту на банківський. Скидка з  номінальної суми векселя, що привласнюється банком або іншим кредитно-фінансовим закладом, і є величиною дисконтного  процента. Термін "дисконт" якраз  і означає скидку.

Потреба у дисконті векселів об'єктивно виникає внаслідок  того, що продавець продукції, ставши векселетримачем, через нерівномірність  надходжень і видатків у процесі  своєї діяльності досить часто відчуває нагальну необхідність більш ліквідної  форми капіталу, ніж вексель. Для  розрахунків зі власними постачальниками  чи банком він, не чекаючи настання терміну платежу за векселем, шукає  таку організацію, яка б купила чуже зобов'язання. Таким покупцем боргів переважно виступає комерційний  банк.

Придбання банком чи іншим  кредитно-фінансовим закладом векселя  до завершення терміну його обігу  й отримання відсотків з вексельної суми в Україні не лімітується. Кожний банк у проведенні цих операцій керується  лише критерієм власної ефективності та наявності кредитних ресурсів. Іще у 1994 р. Указ Президента України "Про випуск і обіг векселів для  покриття взаємної заборгованості суб'єктів  підприємницької діяльності України" наголосив, що при погашенні заборгованості та інших зобов'язань, заставі та проведенні інших операцій норма  дисконту з суми векселя не обмежується. До того ж у податкових платежах не ураховується сума зобов'язань за неоплаченими векселями, які прийняті суб'єктами підприємництва на бухгалтерський облік.

У процесі дисконту важливою є роль банку. Купуючи вексель  у свого клієнта — векселетримача, він надає йому кредит, за що одержує  боргове зобов'язання третіх осіб 1 стає отримувачем тих коштів, які мають надійти з настанням строку погашення. Цим самим підтримується ліквідність векселя як цінного паперу, забезпечується своєчасність виробничо-збутових та інших операцій учасників господарського життя. Такий процес дострокового погашення позички за допомогою обліку векселів називається рефінансуванням. Рефінансування ставить такі основні вимоги до векселів

Факторинг. Факторинг являє собою фінансову операцію, за якої підприємство-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію комерційному банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця певну комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків сплати платіжних документів.

Факторингова операція дає змогу  підприємству-продавцю рефінансувати  переважну частину дебіторської заборгованості, щодо наданого покупцеві  кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового  й операційного циклів. Застосування факторингу прискорює отримання платежів; знижує витрати проведення бухгалтерського обліку, забезпечує своєчасне надходження платежів постачальникам за тимчасові фінансові ускладнення у покупця. Система факторингових операцій включає надання клієнту різноманітних послуг і, зокрема, бухгалтерське, інформаційне,рекламне, збутовий, юридичне та інше обслуговування.

В операції факторингу звичайно беруть участь три сторони: фактор (банк) - покупець вимоги; клієнт (кредитор, постачальник товару) - промислова чи торгова фірма,яка уклала угоду з банком; платник (позичальник) - фірма-покупець товару з відстрочкою платежу.

Фінансові інститути, які надають  факторингові послуги називаються фактор-фірмами. Вони створюються найбільшими банками (або самі банки виконують функції фактор-фірм), що забезпечує високу надійність факторингових операцій і мінімальні витрати для клієнтів. Розгалужена мережа спеціалізованих філій для факторингового обслуговування підприємств у різних країнах створена великими транснаціональними корпораціями. На міжнародному рівні діє асоціація "Фекторз чейнінтернешл», членами якої є 95% факторингових компаній з 40 країн світу.

Форфейтинг. Форфейтинг - одна із форм короткострокового і середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод (як правило, пов'язаних із переуступкою постачанням машин і обладнання). Термін "а-форфе" запозичено з французької, й означає він надання певних прав у обмін на готівковий платіж (прав). Форфейтинг - це придбання банком платіжних зобов'язань, зазвичай поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця.

Форфейтування є юридично найпоширенішим засобом рефінансування комерційного кредиту. Переваги його, особливо для  сільськогосподарських підприємств-експортерів, пов'язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних та інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим видом кредиту для продавця.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселя, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі могла б бути форфейтовальною. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вживанням у якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відрахуванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію по торговій угоді в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів по зобов'язаннях. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів).

Алгоритм форфейтування.

• Експортер шукає банк, який погодиться здійснити операцію форфейтингу. Попередньо експортер домовляється з покупцем про те, що останньому буде надано відстрочку платежу (середньостроковий кредит).
• Експортер відвантажує товари покупцеві.
• Покупець виписує серію тратт або простих векселів і знаходить банк, який надасть гарантії (аваль).
• Покупець передає прості векселі або тратт з авалем експортеру.
• Експортер подає отримані боргові зобов'язання форфейтору для обліку.
• Банк - форфейтор переказує кошти експортеру.
• Покупець сплачує кредит у міру настання строків погашення векселів.

Отже, незалежно від виду операції рефінансування її використання базується на єдиних принципах:загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості; витрати, на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у випадку затримки платежів.

2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ  ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ЗАЛІВ»

2.1 Загальна характеристика підприємства

ВАТ(ПАТ) «Суднобудівний завод  «Залів» побудований у 1938 роцi. Суднобудiвний завод "Залiв" є вiдкритим акцiонерним товариством (публічним). Місцезнаходження підприємства: м.Керч, 98310, вул. Танкістів 4. ВАТ «Залів» - велике спеціалізоване підприємство, що володіє технічними засобами, що має свою технологію виробництва, яке виробляє продукцію певного характеру і має умови праці, притаманне промисловому виробництву.