Україна у міжнародних міграційних процесах

Світова фінансова криза  може у короткостроковій перспективі призвести до зниження попиту на трудових мігрантів у розвинених країнах, проте, через старіння населення та зростання дефіциту трудового потенціалу, європейські країни можуть розвивати економіку та забезпечувати належний соціальний розвиток тільки за рахунок активного використання праці мігрантів. У даному контексті очікується подальше зростання зацікавленості країн Європи у залученні кваліфікованих мігрантів з України. Водночас, жорсткий міграційний контроль, суворий професійний відбір та конкуренція з мігрантами з інших країн є факторами, котрі значною мірою обмежують міграційні процеси з України у розвинені країни світу. Внаслідок впливу цих чинників, а також активну роботу з договірно–правового забезпечення процесів трудової міграції з західноєвропейськими країнами, західний вектор міграції можна вважати відносно контрольованим та таким, що поступово наближатиметься до цивілізованих норм.

Східний вектор міграції – до країн СНД – був і є привабливим для тих громадян, котрі через недостатню кваліфікацію, низький рівень володіння іноземними мовами чи нездатність до адаптації в незвичному економічному та культурологічному середовищі, виявилися незатребуваними у країнах Західної Європи та Америки (табл. 1.2).

Низка дослідників вважають наведені вище експертні дані щодо кількості громадян України, які працюють у Російській Федерації, суттєво заниженими.

Одним з методів оцінки реальних кількісних показників трудової міграції є аналіз обсягів грошових переказів, що надсилають мігранти до батьківщини з країн реципієнтів [36].

У 2010 році (табл. 1.3) загальні обсяги грошових переказів в Україну із-за кордону було оцінено в 5.9 млрд. дол. США (4.3% від ВВП). Відзначимо, що обсяги грошових переказів поступово відновлюються (у 2010 році на 9.2% більше ніж у попередньому році), але все ще нижчі ніж до кризи. Але при цьому їх відношення до ВВП залишається достатньо високим (у 2007-2008 роках це відношення становило 3.4%).

Більша частина  грошових переказів в Україну  надійшла через коррахунки банків (3.0 млрд. дол. США, або 51% від загальної суми). Ще 2.1 млрд. дол. США або 36.3% переказів було здійснено за допомогою міжнародних платіжних систем. Також, за оцінками НБУ, 777 млн. дол. США було ввезено в Україну неформальними шляхами.

У структурі  платіжного балансу, 57.5% обсягу приватних  грошових переказів класифікуються як оплата праці (у 2009 році – 53.2%). Обсяги таких переказів зросли на 18.1% і склали 3.4 млрд. дол. США.

Обсяги другої складової  надходжень – приватних трансфертів  – залишились майже на рівні попереднього року – 2.5 млрд. дол. США. Частка цієї категорії в загальній сумі надходжень знизилася до 42.5% порівняно з 46.8% у 2009 році. Приватні трансферти складаються з грошових переказів робітників, що працюють за кордоном, та інших приватних трансфертів. Обсяги грошових переказів робітників, що працюють за кордоном, останні чотири роки мали тенденцію до зниження: у 2010 році обсяги цієї категорії зменшилися порівняно з 2009 роком на 5.1% і склали 1.56 млрд. дол. США (у 2009 році падіння склало 23.2%). У той же час обсяги інших приватних трансфертів зросли порівняно з 2009 роком на 6.5% і становили 929 млн. дол. США (падіння обсягів цієї категорії у 2009 році склало лише 13%). Це, можливо, пов’язане не лише з наслідками кризи, а й з тим фактом, що все більше українських громадян залишаються за кордоном на постійне місце проживання.

 

 

 

 

                                                                                                        Таблиця 1.3

                      Динаміка обсягів приватних грошових

                                переказів із-за кордону [33].

Млн. дол. США

Показники	2007	2008	2009	2010	у % до попереднього року
						2008	2009 |	2010
Надходження - всього	4922	6177	5370	5862	125,5	86,9	109,2
з них:
- надійшло через коррахунки банків	2818	3275	2832	2959	116,2	86,5	104,5
- надійшло через міжнародні платіжні	1458	2097	1825	2126	143,8	87,0	116,5
системи
- ввезено неформальними шляхами	646	805	713	777	124,6	88,6	109,0
у тому числі:
1.Оплата праці (без врахування
податків та витрат в країні	1842	3024	2855	3373	164,2	94,4	118,1
перебування)
з них:
- грошові кошти, що ввезені	216	414	352	455	191,7	85,0	129,3
неформальними шляхами
2. Приватні трансферти	3080	3153	2515	2489	102,4	79,8	99,0
у тому числі:
Грошові перекази робітників, що працюють за кордоном	2292	2140	1643	1560	93,4	76,8	94,9
з них:
- грошові кошти, що ввезені	430	391	361	322	90,9	92,3	89,2
неформальними шляхами
Інші приватні трансферти	788	1013	872	929	128,6	86,1	106,5
Довідково: обсяги грошових переказів у % до ВВП	3,4	3,4	4,6	4,3	-              -               -

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                Таблиця 1.4

         Обсяги приватних грошових переказів з-за кордону

                            за основними країнами [33].

	Надходження, млн. дол. США						у % до попереднього року
КРАЇНИ		у % до		у % до		у % до
	2008 р.	загального	2009 р.	загального	2010 р.	загального	2009	2010
				обсягу надходжень					обсягу надходжень		обсягу надходжень
ВСЬОГО*	5372,0	100,0	4657,0	100,0	5085,0	100,0	86,7	109,2
в тому числі:
РОСІЯ	1833,2	34,1	1254,8	26,9	1619,1	31,8	68,4	129,0
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ	620,1	11,5	545,2	11,7	577,9	11,4	87,9	106,0
НІМЕЧЧИНА	316,5	5,9	336,3	7,2	381,7	7,5	106,2	113,5
ГРЕЦІЯ	248,2	4,6	269,0	5,8	303,3	6,0	108,4	112,7
ІТАЛІЯ	340,1	6,3	274,2	5,9	281,9	5,5	80,6	102,8
СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО	332,9	6,2	259,1	5,6	254,1	5,0	77,8	98,1
КІПР	218,7	4,1	208,6	4,5	242,1	4,8	95,4	116,1
ШВЕЙЦАРІЯ	149,7	2,8	138,9	3,0	162,3	3,2	92,8	116,9
ІСПАНІЯ	214,9	4,0	152,7	3,3	146,5	2,9	71,0	96,0
КАНАДА	88,2	1,6	109,0	2,3	107,3	2,1	123,5	98,5
ОБ'ЄДНАНІ АРАБСЬКІ ЕМІРАТИ	68,9	1,3	83,8	1,8	95,1	1,9	121,6	113,5
ПОРТУГАЛІЯ	108,0	2,0	84,4	1,8	76,6	1,5	78,2	90,7
НІДЕРЛАНДИ	69,3	1,3	64,1	1,4	75,3	1,5	92,4	117,5
ІЗРАЇЛЬ	72,3	1,3	61,5	1,3	68,1	1,3	85,0	110,8
ЛАТВІЯ	81,7	1,5	61,0	1,3	64,7	1,3	74,7	106,0
ТУРЕЧЧИНА	52,3	1,0	48,6	1,0	52,4	1,0	92,9	107,9
КАЗАХСТАН	40,3	0,8	42,8	0,9	49,1	1,0	106,2	114,7
СІНГАПУР	34,0	0,6	41,9	0,9	48,4	1,0	123,1	115,6
ФРАНЦІЯ	41,6	0,8	34,0	0,7	47,2	0,9	81,7	138,8
НОРВЕГІЯ	27,8	0,5	38,2	0,8	46,5	0,9	137,6	121,6
ГОНКОНГ	31,0	0,6	39,3	0,8	41,4	0,8	126,9	105,2
КИТАЙ	35,8	0,7	34,0	0,7	40,3	0,8	94,9	118,6
БЕЛЬГІЯ	43,3	0,8	41,0	0,9	40,2	0,8	94,6	98,2
ДАНІЯ	35,0	0,7	36,8	0,8	35,1	0,7	105,1	95,4
АВСТРІЯ	40,6	0,8	34,8	0,7	30,6	0,6	85,6	88,0
ПАНАМА	22,4	0,4	22,1	0,5	28,3	0,6	98,7	128,1
МОНАКО	19,6	0,4	27,6	0,6	27,6	0,5	140,8	100,0
ЧЕСЬКА РЕСПУБЛИКА	30,2	0,6	28,0	0,6	27,5	0,5	92,7	98,2
ПОЛЬЩА	34,0	0,6	25,6	0,5	26,1	0,5	75,3	102,0
АВСТРАЛИЯ	26,0	0,5	21,9	0,5	24,2	0,5	84,2	110,5

 

 

Географічний  розподіл потоків приватних грошових переказів, що надійшли в Україну офіційними каналами (через банківську систему та з використанням міжнародних систем переказу коштів) надано в таблиці 1.4

У середньому дві третини  обсягів грошових переказів надходить в країну з країн далекого зарубіжжя, третина – з країн СНД. При цьому Росія залишається однією з головних країн використання трудових ресурсів України, а також найбільшим донором грошових потоків в Україну. Так, у 2010 році з Росії надійшло 1.6 млрд. дол. США, що на 29% більше ніж за 2009 рік. Це одні з найвищих темпів зростання у цьому році. Слід відзначити, що в 2009 році найбільше скоротились грошові перекази саме з Росії – на 31.6% за даними банківської звітності. Це було зумовлено значним падінням економічної активності в цій країні та достатньо низькими затратами на повернення до України. Але в 2010 році повернення до економічного зростання та знову ж таки низькі транспортні затрати сприяли відновленню грошових переказів з Росії вже в 2010 році майже до докризового рівня. Друге місце посідають Сполучені Штати (11.4% від загальної суми переказів), далі йдуть країни Євросоюзу (Німеччина, Греція, Італія, Сполучене Королівство, Кіпр). Обсяги переказів з цих країн (крім СполученогоКоролівства) у 2010 році збільшилися порівняно з попереднім роком.

У 2010 році не відбулось  відновлення надходжень з Іспанії  та Португалії

– традиційно популярних серед українських заробітчан країн, а навіть продовжувалось скорочення обсягів (відповідно на 29% і 22%). Це може бути пояснено як ступенем враження економік цих країн унаслідок кризи (через проблеми у державних фінансах), так і високими затратами на повернення українців у ці країни, або, що також можливо, у зв’язку з поступовою зміною статусу громадян України за кордоном.

Популярність  того чи іншого каналу переказу коштів у різних країнах суттєво різниться (таблиця 1.4). Зокрема, у таких країнах, як Росія, Італія, Іспанія, Португалія, Ізраїль, Туреччина, де чисельність тимчасових мігрантів з України досить значна, найбільш привабливим є спосіб переказу грошів з використанням міжнародних систем платежів. Українські мігранти у Німеччині, Греції, Сполученому Королівстві, Кіпрі, Швейцарії, ОАЕ, Нідерланди віддають перевагу переказам, що здійснюються через банківську систему. Майже однаково використовуються обидва канали в Сполучених Штатах та Канаді. Нідерланди віддають перевагу переказам, що здійснюються через банківську систему. Майже однаково використовуються обидва канали в Сполучених Штатах та Канаді [33].

Розвиток міграції останнім часом набуває все більших  розмахів. Багато країн є центрами, що притягають робочу силу [9]. У недавніх десятиліттях, США мали велику хвилю імміграції, найбільшою була хвиля починаючи з 1920р. Проте, уперше, нелегальні іммігранти перевищили кількість легальних. Близько 11.2 мільйонів нелегальних іммігрантів жило в США в 2010, та іх кількість з минулого року не змінилась [24]. Багато легальних іммігрантів в США мають освіту коледжів. Іммігранти з Азії і Африки часто мають дипломи зі специфічних напрямів, що роблячи їх цінним активом в технічній промисловості. Перевага таких іммігрантів вбачається в їх вкладеннях в технічні професії: чверть усіх американських докторів  іноземного походження, а також одна третина усіх інженерів з програмного забезпечення – іноземці [32].

Що стосується України, то її в найближчий період чекає, найімовірніше, доля країни-постачальника робочих рук на європейський і світовий ринок праці. Щоб залучати мігрантів, країна, а точніше її економіка, повинна мати надлишок робочих місць і брак робочих рук (або умів), чого в Україні на сьогоднішній день не спостерігається [9].

Останніми десятиріччями  виявляються особливості, що значно змінили характер міжнародної міграції населення: це зростання масштабів і формування нових явищ.

Найважливішою з них є міграція висококваліфікованих кадрів. В економічному плані она характеризує рух фахівців у промислово розвинуті країни, тобто “відплив інтелекту” (англ. Brain drain), еміграцію науково-технічних кадрів. Цей процес набув масового характеру. Він знаменується тим, що виїжджають в основному представники тих наукових дисциплін, які роблять найбільший несок у науково-технічний прогрес.

Як відомо, особливе місце  у світовому господарстві належить США як світовому центру науки. Так, США проводять активну політику запрошення як відомих учених, так  і молодих, що подають надії, студентів і аспірантів. Найбільша кількість фахівців прибуває в США з Індії – 8%, Китаю – 7%, Філіппін і Німеччини – по 4%. За географічними регіонами: з Азії – 57%, з Європи – 24%,з Латинської Америки – 13%, з Канади й Океанії – 6% та з Африки – 4%. У цій країні ухвалені спеціальні закони, що полегшують отримання постійних віз вченими й інженерами, що закінчили навчання в США. У результаті до початку ХХІ ст. кожен третій доктор наук, який працює в промисловості країни, народився і виріс за межами США. Навіть в органах федерального уряду частка вчених-іноземців досягла 16% від загальної кількості володарів ступенів доктора наук, в органах місцевої влади і штатів – 19%. За останні два з половиною десятиріччя США залучили з країн, що розвиваються, 250 тис.висококваліфікованих спеціалістів, із Західної Європи – близько 20 тис. осіб. Оцінки вказують, що чистий виграш для США, наприклад, від залучення в країну одного “середнього” вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого-суспільствознавця – 235 тис. дол. США, інженера – 253 тис. дол. США, лікаря – 646 тис. дол. США. Реальна віддача від них у кілька разів перевищує витрати на підготовку. Діюча система освіти в промислово розвинутих і нових індустріальних країнах спрямована не тільки на підготовку та перепідготовку своїх кадрів, а й зростання значної частки іноземних учених та інженерів. Так, у кінці ХХ ст. іноземні студенти в США здобули більше ніж 25% усіх докторських ступенів у сфері природничих наук, більше ніж 40% – математичних і комп’ютерних наук і понад 45% у сфері інженерних наук. У цілому у США у 2002 р. навчалося 586 тис.студентів-іноземців, з них 80 тис. індійців і 62 тис. китайців, у Великобританії – 270 тис.осіб. Зараз 25% студентів-іноземців з 40 держав світу вчаться в Шотландії і Швейцарії. Багато іноземних студентів і в інших країнах світу. Багато хто з них після тзакінчення навчання залишаються жити і працювати в країнах-реципієнтах. “Гонитва за розумом” як у національному, так і в міжнародному аспекті, призвела до того, що на початку ХХІ ст. значно менша частка світу, яка включає близько 15% населення, забезпечує практично всю іншу частину технологічними інноваціями. Друга велика частка, яка охоплює приблизно 50% населення світу, здатна впроваджувати ці технології у свою систему виробництва і споживання.