ТНК на мировой арене

Таким чином рекомендації МВФ і СБ, залучення іноземних радників за протекціонізмом ТНК щодо приватизаційних процесів, неналежний державний контроль за концентрацією власності не забезпечив захист інтересів держави та її економічну безпеку. Продаж контрольних та близьких до них за розміром пакетів акцій вітчизняних підприємств-монополістів нерезидентам, в тому числі ТНК, які є конкурентами цих підприємств на світовому ринку, призвів до ліквідації ряду українських підприємств. Більше того, залучення іноземних радників до приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, завдало фінансових збитків, проте не дало цим підприємствам ефективних власників.

Розглядаючи роль ТНК в Україні, неможливо не зазначити, що найбільшою небезпекою є перехід контролю до іноземних партнерів у стратегічних сферах, зокрема тих, що забезпечують країні конкурентоспроможність на міжнародному ринку.

Часто країни від діяльності ТНК отримують вигоди, але крім цього ТНК можуть справляти і негативний вплив на економіку країн, в яких вони функціонують. Він виявляється по-перше, в тому, що іноземні фірми захоплюють найбільш розвинуті й перспективні сегменти промислового виробництва і науково-дослідних структур приймаючої країни. По-друге, стійке становище ТНК дає змогу вживати більш рішучих заходів у разі криз – закривати підприємства, скорочувати виробництва, що призводить до безробіття та інших негативних явищ. По-третє, ТНК у своїй стратегічній політиці зорієнтовані, як правило, на поглинання місцевих компаній і таким чином спричиняють посилення нестійкості інвестиційного процесу.

Важливим негативним моментом діяльності ТНК для приймаючих країн є те, що міжнародні корпорації можуть здійснювати тиск на уряд приймаючої країни ї втягнути її у конфронтацію. Однією з характерних рис сучасних ТНК є їхні величезні видатки на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). В лабораторіях і наукових центрах ТНК проводиться основний обсяг наукових досліджень і розробок. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії ТНК відіграють приймаючі країни.

Певний внесок у створення передових технологій ТНК роблять компанії середнього та малого бізнесу, для яких проведення принципово нових НДДКР, їх впровадження у спеціалізоване виробництво часто слугує єдиним способом виживання. І хоча частка середніх і малих фірм у сукупності витрат приватного капіталу на НДДКР не перевищує і 5%, однак на них припадає значна кількість великих винаходів. Через витрати більшість таких компаній часто розоряються і тільки найбільш везучі продовжують співробітничати з ТНК шляхом участі останніх у їх фінансуванні та через інші канали.

Також дуже важливою є проблема ефективного управління транснаціональною корпорацією. Крім застосування підходів до управління які вже стали класичними, варто зосередити увагу управлінців на можливостях інноваційних заходів, зокрема активного застосування аутсорсингу. Залучення до своєї господарської діяльності сторонніх спеціалізованих організацій у більшості випадків є економічно вигіднішими, ніж налагодження всіх процесів безпосередньо в межах однієї компанії.

Безпосередньо, напрямки подальшого розвитку діяльності ТНК в Україні можуть бути поділені на поточні і перспективні. В цьому поділі поточні напрямки передбачають розвиток безпосередньої діяльності ТНК, а перспективні – визначають бачення діяльності ТНК в Україні на довготерміновий період.

До поточних напрямів відносять :

1) законодавчо-правове забезпечення діяльності ТНК в Україні, насамперед у розширити сферу дії державного регулювання інвестиційної діяльності;

2) використання в України досвіду ТНК в розробці та розвитку ефективних внутрішніх корпоративних та зовнішніх зв’язків залучати до активної інвестиційної діяльності суб'єктів різноманітних форм власності та господарювання для розширення національного товаровиробництва і ринкової інфраструктури;

3) адекватність організації обліку та звітності ТНК та українських підприємств та використання методології економічного аналізу ТНК господарськими суб’єктами України ширше впроваджувати в практику індикативне планування [5].

Перспективні напрямки включають:

1) системна інтеграція України до міжнародних економічних і політичних відносин. Враховуючи багатогранність та різноманітність шляхів такої інтеграції, роль процесу залучення іноземного капіталу та діяльності ТНК в Україні є досить важливою як для зовнішньоекономічного, так і для зовнішньополітичного чинника. У цьому напрямку важливим є використання як достовірного позиціювання держави в світі, так і виконання вимог щодо конкретних інтеграційних процесів. Зокрема, мова йде про вступ України до СОТ, втілення в життя напрямів європейського вибору України та рух до НАТО, визначення реалій відносин з країнами СНД та участь у ЄC [17];

2) результативність економічних реформ на мікрорівні та загальне оздоровлення економічного клімату в державі. На рівні діяльності іноземного капіталу є логічна зміна акцентів у пріоритетах і формах інвестування. Необхідним є оптимізація структури економіки країни, зменшення частки галузей металургійної, важкої та військової промисловості, що у великих розмірах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а їх продукція значною мірою вивозиться за межі України і не впливає на рівень життя населення. В свою чергу, необхідно збільшувати частку наукомістких галузей з екологічно чистими технологіями, легкої і харчової промисловості, переробних, галузей сільського господарства, сфери послуг тощо;

3) створення потужних національних структур, які б мали можливість конкурувати з ТНК. Виходячи з можливостей розвитку національних потужних структур, є логічним поєднання такого розвитку із безпосередньо стратегією ТНК. Стратегія ТНК заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.

Розробка інновайційних  методів повинна базуватися на вивченні іноземного досвіду та адаптації його до українського середовища з додаванням певних елементів. Перетворення вітчизняних компаній у міжнародні повинно стати усвідомленою метою політики держави, що прагне до посилення свого впливу в міжнародному масштабі. Доцільно стимулювати українських виробників пільговими кредитами, змістити акценти з торговельних і фінансових установ на сферу матеріального виробництва.

Враховуючи тенденцію до стрімкого розвитку ТНК у економіці України, потрібно зазначити що це стане досить позитивним моментом для українського  економічного простору, оскільки це приведе до таких позитивних зрушень як: зміцнення ресурсної і виробничої бази країни; розширення експортних можливостей країни; пришвидшення реструктуризації економіки; поширення передових технологій; посилення процесів інтернаціоналізації та інтеграції в Україні.

Аналізуючи вплив ТНК на конкурентне середовище України, слід зважати на особливості їх організаційної структури. Річ у тім, що внаслідок поширення діяльності на різні країни, ускладнення і поглиблення багатопрофільності організаційна структура управління компанією у вигляді традиційно бюрократичної перестає бути ефективною. Звідси виникнення системи трансфертних цін, коли відносини між різними національними філіалами однієї ТНК переводяться на ринкову основу. Трансфертні ціни визначаються на основі ринкових аналогів, або, якщо це неможливо, на основі умовних оцінок, орієнтованих на реальні ринкові умови. Система трансфертних цін дозволяє ТНК обходити різницю в податковому і господарському законодавстві різних країн, тарифній політиці, що відповідає державним протекціоністським заходам. Таким чином, поруч зі світовим ринком, що складається з національних ринків окремих країн, формується специфічний тип контрольованого ТНК ринку – внутрішньофірмовий, що діє на основі системи трансфертних цін і впливає на конкурентні відносини національного ринку країни.

Іншою цікавою рисою впливу ТНК на національне конкурентне середовище є стимулювання виходу своїх постачальників на міжнародний ринок. Тобто симбіоз великої компанії та малого бізнесу виходить за рамки національної системи, набуваючи міжнародних масштабів. При визначенні власної стратегії українським підприємствам слід враховувати дану тенденцію впливу глобалізації на конкурентне середовище інших країн, тому що ці процеси поступово поширюються і на Україну.

Розвиток подій свідчить, що в майбутньому через загострення конкуренції конкурентні переваги окремих країн будуть суттєво змінюватися – залежно від співвідношення валютних курсів. Глобальна структура ТНК дає змогу використовувати ці конкурентні переваги вже сьогодні.

Глобалізація збільшує ймовірність антиконкурентної практики як з боку міжнародних компаній, так і по відношенню до них, зростання кількості угод з метою усунення конкурентів з ринку, зловживань домінуючим становищем міжнародного характеру, перешкод розвиткові торгівлі, обмеження конкуренції. Тому Антимонопольний комітет України, на наш погляд, повинен приділяти особливу увагу контролю за діяльністю міжнародних компаній на теренах України.

Проблеми впливу ТНК на конкурентоспроможність країн з розвинутою економікою, країн з економікою, що розвивається, та країн з перехідною економікою досить ретельно досліджуються як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. В наукових роботах детально аналізуються такі фактори, як оперативність, гнучкість, маневреність, пристосовуваність ТНК (швидке реагування) до змінюваної ситуації в технічному, економічному та правовому відношенні.[3, c. 38]

Разом з тим діяльність ТНК та в першу чергу їхні прямі іноземні інвестиції є одним із визначальних факторів підвищення конкурентоспроможності країн з перехідною економікою та розвитку їх експортно-орієнтованих галузей. При ефективному використанні ПІІ ТНК їхнє значення в економічному зростанні країн з перехідною економікою, тобто країн Центральної і Східної Європи, обумовлене можливостями передачі західних технологій, ноу-хау і передового досвіду.

Отже, тенденції ринково-підприємницької діяльності свідчать, що Україна не лише приймає ТНК, а водночас прагне до створення таких компаній, що є надзвичайно важливим фактором для її економіки. Загалом, аналіз діяльності ТНК свідчить про їх двоякий вплив на країни, в яких вони працюють. З одного боку, вони несуть за собою передові технології, управлінський досвід і т.д. З іншого ж боку, в їх діяльності присутньо і багато небезпек для приймаючих країн. Для уникнення багатьох проблем пов’язаних з діяльністю ТНК, потрібно в першу чергу рухатися у напрямку розробки сучасного інвестиційного законодавства. 

3.2. Проблеми оптимізації інституційного механізму регулювання діяльності ТНК в Україні

Процес створення системи національного, двостороннього, регіонального і міжнародного регулювання діяльності ТНК в цілому почався набагато раніше, ніж на політичній карті світу з'явилась нова незалежна держава Україна та інші країни з так званою перехідною економікою Центральної та Східної Європи.

Контроль всіх цих угод здійснюють різноманітні міжнародні організації, які прямо чи опосередковано пов'язані з діяльністю ТНК. Крім того, були створені наступні спеціальні міжнародні організації, що займаються питаннями діяльності ТНК:

Комісія ООН з ТНК, що займається усім комплексом питань, пов'язаних з діяльністю ТНК;

Комітет з багатонаціональних підприємств при Міжнародній організації праці, який контролює виконання трьохсторонньої декларації про принципи щодо багатонаціональних підприємств і соціальної політики (прийнятий МОП у 1977 році);

Комісія ООН з міжнародного торгівельного права, яка, зокрема, займається регулюванням спорів по інвестиціях.

В сучасних умовах міжнародної економіки все більше значення набирає розвиток концептуальних основ, принципів і стандартів міжнародної координації регулювання ПІІ. Для посилення політичної, дипломатичної і юридичної підтримки національних ТНК, промислово-розвинуті країни почали широко використовувати практику укладання двосторонніх угод про захист інвестицій із країнами, які є реципієнтами транснаціонального підприємницького капіталу. Аналіз указаних угод показує, що головним їх змістом є закріплення принципів національного режиму і "мінімального стандарту", що означає рівність відносин як з іноземними суб'єктами господарювання, так і з вітчизняними; скорочення і послаблення перешкод на шляху допуску зарубіжних ТНК у національну економіку. При цьому заходи по заохоченню діяльності ТНК на зарубіжних ринках здійснюються не тільки задля самих ТНК, але й виступають частиною загальної зовнішньоекономічної стратегії країн-реципієнтів. Досить часто в міжнародних інвестиційних угодах обумовлюється можливість основоположного принципу свободи переміщення капіталів, як правило, з метою регулювання платіжного балансу конкретної країни.[15]

З метою оптимізації оподаткування ТНК використовують різні методи, які класифікують на дві основні групи: організаційні та економічні.

До організаційних методів оптимізації оподаткування ТНК відносять:

• здійснення експорту товарів і послуг спеціальними способами (без фактичного перетину кордону; на основі толінгу — тимчасового ввезення сировини й комплектуючих на митну територію та їх переробки на готову продукцію з наступним експортом);

• здійснення зарубіжних операцій на основі агентських угод, партнерства або спільної інвестиційної діяльності з місцевими компаніями без створення юридичної особи;

• створення зарубіжного представництва, а не філії, що дає змогу не декларувати прибутки в країні їх походження, де діє представництво;