ТНК на мировой арене

Економічний механізм діяльності ТНК визначається економічним та регулятивним середовищем у країнах базування та країнах здійснення діяльності філій ТНК, режимом торговельних, митних, податкових і фінансових взаємовідносин між країнами діяльності ТНК, можливостями використання переваг транснаціональної діяльності для підвищення кінцевої ефективності функціонування ТНК.

Таким чином, економічний механізм діяльності ТНК визначається взаємодією його національних і трансграничних чинників. В його основі – чотири взаємопов’язані складові:

1. Податкові умови діяльності ТНК, які визначають стимули та можливості трансграничного трансферту виробництва та збуту.

2. Міжнародне позиціювання активів ТНК або трансгранична релокація активів ТНК з метою зниження ризиків і податкових зобов’язань.

3. Трансфертні ціни, за якими здійснюються трансакції між філіями ТНК у різних країнах.

4. Управління фінансовими потоками ТНК, тобто управління внутрішніми розрахунками між філіями ТНК і зовнішніми фінансовими розрахунками з іншими контрагентами.

Провідна роль серед цих складових належить податковим умовам діяльності ТНК, оскільки планування діяльності ТНК базується на врахуванні різниці в умовах економічної діяльності в країнах, де здійснює операції компанія. Ці умови передусім залежать від існуючих у приймаючих країнах систем оподаткування та ефекту їх впливу на глобальні операції ТНК. Податкові зобов’язання ТНК поєднуються з плануванням мінімізації цих зобов’язань у глобальному масштабі за рахунок переваг транснаціоналізації діяльності.

1.3. Вплив ТНК на динаміку економічного зростання: проблеми та особливості

Світова практика показує: фактори впливу діяльності ТНК на динаміку економічного розвитку країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, на мій погляд, можна розділити на позитивні та негативні.

Глобальна експансія ТНК зі своїми яскраво вираженою схильністю до «інтернаціоналізації» призвела до загрози підриву економічного суверенітету національних держав. У найбільш крайній формі він виявився у країнах, де різко збільшилася кількість експропріації іноземних активів. Як свідчать звіти експертів Міжнародної Конференції ООН торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), міжнародні гіганти глибоко проникали в господарську структуру країн. У багатьох із них, враховуючи загострення сировинної та енергетичної кризи, ТНК співпрацюють з  урядами чи підприємцями цих країн для розвитку підприємств у видобувних галузях економіки. Оцінюючи прагнення та розвиток країн, ТНК планують покласти край економічній відсталості, ТНК створюють на цих країнах філії і дочірні компанії в обробній промисловості. У цьому, виходячи із власних інтересів, ТНК переносять в країни трудомісткі, енергоємні і матеріаломісткі виробництва, і навіть екологічно небезпечні виробництва.

ТНК захоплюють провідні позиції з основних галузях економіки. Так, ТНК контролюють 40% всього промислового виробництва цих країн і 50% їх зовнішньої торгівлі. До сфери своєї діяльності ТНК втягують безліч місцевих компаній, зокрема малих та середніх. У зв'язку з цим дедалі більше зростає залежність підприємств від ТНК.

Не дивлячись на те, що надання економічної допомоги перестало бути метою діяльності ТНК, тепер основною ціллю є розвиток промисловості, вони продовжують  змінювати структуру народного господарства і тим самим частково модернізують участь цих країн в міжнародних економічних відносинах.

Отже, процеси глобалізації, що охопили світове господарство наприкінці XX ст., неоднозначно впливають на економіку як країн базування ТНК, так і приймаючих країн.

Здійснюючи аналіз взаємовідношень ТНК і національними економіки приймаючих країн, необхідно акцентувати увагу на наступних основних моментах:

По-перше діяльність ТНК розцінюється урядами приймаючих країн з двох позицій: від неї можуть бути і вигоди, і втрати; особливо це стосується політичних втрат з точки зору загрози національному суверенітету. Враховуючи, що могутність ТНК на сучасному етапі досягла рівня, що можна співставити з могутністю багатьох держав, регулювання діяльності ТНК для національних урядів є не тільки проблематичним, а часто навіть небезпечним. У випадку країн з недостатньо розвинутою чи перехідною економікою узгодження інтересів держави з інтересами ТНК, основане на виробленні взаємовигідної економічної політики, має набагато більше переваг, ніж політика відкритого протистояння.

По-друге, ТНК, здійснюючи широке залучення іноземного капіталу, забезпечують зменшення безробіття у приймаючій країні; крім цього, рух прямих іноземних інвестицій сприяє переміщенню великих виробничих ресурсів, що позитивно впливає на зростання світового виробництва.

Вкрай обережним повинно бути відношення національного уряду до намагань придбання ТНК підприємств приймаючої країни; як свідчить досвід розвинутих країн, підвищення рівня ефективності діяльності підприємств у таких випадках залишається лише в якості бажаного, на ділі іноземний інвестор використовує підприємство перш за все ефективно з точки зору лише власних інтересів.

По-третє, використання ТНК в якості форми переказу капіталів трансфертних цін є однією із вагомих проблем приймаючих країн, зумовлених тим, що такого роду ціни встановлюються власне самими ТНК в процесі здійснення операцій між дочірніми компаніями і філіями, що належать корпораціям.

Проаналізувавши вищенаведене слід виокремити позитивні та негативні результати впливу транснаціональних корпорацій на економіку приймаючих країн.

До позитивних  відносяться:

-         надання грошових коштів (ресурсів) і технічних засобів для модернізації місцевих галузей промисловості;

-         утворення нових робочих місць і підвищення рівня зайнятості місцевого населення;

-         більш високий рівень заробітної плати і соціального забезпечення працівників, зайнятих у філіях та дочірніх підприємствах ТНК;

-         підвищення рівня кваліфікації національних кадрів, так званий "навчальний ефект";

-         сприяння входженню місцевих виробників у процеси міжнародної ринкової торгівлі (МРТ).

У найбільш узагальненому вигляді позитивний вплив ТНК на економіку приймаючих країн можна подати так: широке залучення іноземного капіталу за допомогою ТНК сприяє зменшенню безробіття у приймаючій країні.

До негативних наслідків діяльності ТНК у країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою відносяться наступні:

-         подавлення своєю могутністю місцевих суб'єктів господарювання;

-         встановлення монопольних цін;

-         достатньо часті порушення законодавства або точніше використання недосконалості законодавства приймаючої країни, що проявляється, зокрема у приховуванні доходів від оподаткування шляхом перекачування їх із одної країни в іншу;

-         забруднення своїм виробництвом навколишнього середовища у приймаючих країнах;

-         дестабілізація ситуації на ринку праці за рахунок того, що заробітна плата робітників філій та дочірніх підприємств ТНК перевищує заробітну плату місцевих підприємств;

-         змога впливати, здійснювати тиск на політику уряду приймаючої країни.[11, c. 218]

Розділ ІІ. Роль ТНК на сучасному етапі глобалізації світового господарства

2.1. Особливості діяльності ТНК в глобальному економічному середовищі

В умовах здійснення діяльності в міжнародному економічному середовищі ТНК перебуває під дією конкурентних сил не лише національного ринку, а й конкурентних сил, що діють у глобальному економічному середовищі.

Як показав у своїх дослідженнях М. Портер, стан конкуренції в галузі визначається дією певних сил. їх можна об’єднати в чотири групи. Першу групу таких сил утворює конкуренція між продавцями. Вона виявляється як конкуренція між компаніями в одному й тому ж сегменті ринку Друга група представлена конкуренцією з боку виробників товарів-субститутів. Вона втілюється у конкуренцію з компаніями, що виробляють товари зі схожими характеристиками або товари, які можуть споживатися замість товарів компанії. Третя група – сила постачальників. Під нею розуміють здатність постачальника значною мірою впливати на вартість ресурсів для компанії. Четверта група – сила покупців: становище споживачів на ринку, яке дає їм змогу істотно впливати на ціну товару компанії. Сила цієї конкуренції залежить значною мірою від рівня прибутковості відповідної галузі. У галузях з високим рівнем рентабельності компанія відчує найбільший спротив з боку вже діючих на цьому ринку компаній, особливо з боку ТНК. Тому це створює для ТНК стимули для пошуку різних форм співпраці з компаніями, присутніми на національних ринках (альянси, придбання національних компаній, які мають ліцензії на певні види діяльності, та ін.).

При розробці своєї стратегії ТНК має визначити канали збуту своєї продукції, виходячи з того, якою мірою вона хоче захистити себе від конкуренції з боку покупців.

Досвід діяльності ТНК у рамках світового господарства свідчить, що найбільш фундаментальними стимулами для ПІІ є базисні характеристики економіки приймаючої країни. Тому зусилля державних органів лише можуть допомогти частково компенсувати недостатню привабливість економіки для іноземного інвестора. Це, безумовно, не викреслює необхідності проведення активної політики залучення з боку ТНК ПІІ, але допомагає встановити об’єктивні кордони ефективності державної політики їх регулювання. В науковій літературі з цього приводу наголошується, що його сутність полягає в гнучкому поєднанні з методами ринкового регулювання, заснованих на зворотних зв’язках.

Сьогодні ТНК перетворилися із суб’єктів на об’єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляються в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. Поруч із найбільшими державами, вони мають власні численні спецслужби, а зброєю, що її випускає, наприклад, лише «Дженерал дайнемікс», можна озброїти армію не однієї держави.

Дії ТНК за характером і формами прояву у світовій політиці й економіці багато в чому збігаються з діяльністю держав, що дозволяє експертам якщо не ототожнювати їх, то принаймні заявляти про ідентичність дій і проявів ТНК та держав у глобальній політиці й економіці. Водночас низка дослідників вважає, що в перспективі ТНК зможуть стати домінуючою силою світового господарства, замінивши національні держави в ролі основних його об’єктів.

Зараз провідну роль у глобальних процесах відіграють ТНК США, за характером і масштабами торгово-інвестиційної експансії випереджаючи промислові й фінансові компанії інших країн. Але цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій ТНК держав Західної Європи та Японії, а також появи транснаціональних корпорацій країн, що розвиваються.

У деяких галузях світової економіки ТНК використовують вертикальну диверсифікацію. Наприклад, вертикально-інтегровані ТНК, що проводять розвідку покладів корисних копалин, добувають сиру нафту, здійснюють її транспортування трубопроводами, переробляють та збувають нафтопродукти. Такі ТНК набагато менше відчувають зміни цін на нафту, ніж ті, що займаються виключно нафтопродуктами або нафтопереробкою. Відповідно вертикально-диверсифіковані ТНК мають більший коефіцієнт відношення ціни акції і поточного прибутку на дану акцію, ніж ТНК, що займаються виключно добуванням або тільки переробкою. Таким чином, об’єднавшись, нафтодобувна і нафтопереробна ТНК можуть досить різко підвищити ціну своїх акцій[8, c. 103].

Важливим компонентом процесу інтернаціоналізації та одним з основних джерел глобалізації є транснаціоналізація, в рамках якої значна частина виробництва, споживання, експорту, імпорту та доходу країни залежить від міжнародних центрів за межами окремої держави.

Транснаціоналізація є найбільш суттєвим елементом, регулятором, що забезпечує єдність функціонування світової економіки та розглядається як розширення міжнародної діяльності промислових фірм, банків, компаній сфер послуг, їх виходу за межі національних кордонів, що в свою чергу, приводить до перетворення національних компаній в транснаціональні.

Транснаціональні корпорації (ТНК) виступають в якості потужної економічної сили, що пов’язує національні господарства та визначає економічний розвиток окремих країн світу. Займаючи центральне місце в сучасній світогосподарської системі, ТНК здійснюють все більший вплив на міжнародні відносини і світову економіку в цілому, хід якої багато в чому визначається особливостями їх розвитку. При цьому, ТНК є головними суб'єктами транснаціоналізації бізнесу, становлять основу глобалізації світової економіки, адже через корпорації і транснаціональні банки проходять фінансові та товарні потоки, що визначають розвиток світової економіки.

Економічно процеси транснаціоналізації обумовлені головним чином можливістю і необхідністю переливу капіталу з країн з його відносним надлишком до країни з його дефіцитом, де, однак, є інші фактори виробництва - праця, земля, корисні копалини, енергоресурси, технології, які не можуть бути раціонально використаними у відтворювальних процесах через брак капіталу. Крім того, ці процеси стимулюються необхідністю зменшення ризиків шляхом розміщення капіталу в різних країнах, а також прагненням наблизити виробництво до перспективних ринків збуту і знизити оподаткування та митні платежі для корпорації в цілому. Об'єктивно транснаціоналізація веде до вирівнювання економічних умов у різних країнах.

Провідні національні економіки надзвичайно транснаціоналізовані. Це – США, Японія, західноєвропейські країни з могутніми та численними ТНК, Південна Корея з конгломератом декількох ТНК, на яких тримається її внутрішня економіка та міжнародна конкурентоспроможність, та окремі постсоціалістичні країни з їхніми холдинг-компаніями, що вже входять до рейтингів провідних корпорацій світу.

Основою світогосподарської системи є близько 500 найбільших корпорацій, що зосередили у своїх руках величезну економічну міць. При цьому в розвинених країнах в кожній галузі домінуюче становище, як правило, займають всього декілька потужних корпорацій, конкуруючих між собою на ринках усіх країн. Обороти найбільших ТНК на сучасному етапі перевищують величину валового продукту багатьох країн, в тому числі деяких західноєвропейських. Підраховано, що зі 100 найбільших економічних систем світу 52 є корпораціями і лише 48 - це національні господарства. П'ять найбільших ТНК контролюють більше половини світового виробництва товарів тривалого використання, літаків, електронного устаткування, автомобілів та іншої продукції. Особливо значна ступінь концентрації в галузях, пов'язаних з інформаційними технологіями.[3, c. 34]