ТНК на мировой арене

Міжнародна передача технології означає переміщення науково-технічних досягнень між країнами на комерційній і некомерційній основі. Вона здійснюється на основі розходжень у рівні розвитку науково-технічною прогресу, досягнутого окремими країнами, галузями, фірмами. Саме поділ між країнами по досягнутому рівню І напрямкам технічного прогресу, їхня спеціалізація в різних галузях науково-технічних знань, розходження в забезпеченості технологією стимулює міжнародний технологічний обмін.

Предметом міжнародної передачі технології є:

- технологія "у чистому виді" (неупредметнена технологія);

- носії технологи (упредметнена технологія).

Під технологією "у чистому виді" розуміються ідеї, знання, навички, патенти, ліцензії, "ноу-хау", інжиніринг і Інші.

Носіями технології в міжнародному обміні можуть виступати товари і фактори виробництва.

Товар виступає як носій технології у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами.

Капітал виступає носієм технології у випадку торгівлі високотехнологічними капіталомісткими інвестиційними товарами.

Праця є носієм технології у випадку міжнародної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів, носіїв ідей, знань, досвіду, інноваційних здібностей.

Земля виступає носієм технології у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використане новітнє науково-технічне досягнення. На основі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що, за винятком міжнародної торгівлі сировинними і продовольчими товарами, інша частина міжнародного обміну являє собою сферу міжнародної передачі технології в чистому виді і через її носіїв.

Технологія передається іншим країнам і на некомерційних умовах.

Аналізуючи дані по 25 найбільших ТНК у Центральній і Східній Європі слідує, що російські ТНК наразі є найбільшими і більш глобалізованими порівняно з іншими ТНК цього регіону. Так ТНК "Лукойл", що володіє закордонними активами на суму понад 4 млрд.дол.США з успіхом може скласти конкуренцію деяким крупним ТНК із країн, що розвиваються. Відмічається стійка тенденція: більшість з 25 ТНК продовжують нарощувати свою економічну діяльність і в першу чергу шляхом розширення операцій за кордоном, де їхнє зростання випереджає зростання у країнах базування. Разом з тим, не всі найбільші ТНК цього регіону розвиваються за траєкторією зростання. Деякі ТНК Чехії, Словаччини та Польщі проходять період серйозних структурних реорганізацій, що призводять до згортання закордонних операцій. Однією із причин такої ситуації є фактор зменшення прибутків ТНК. Вище зазначалось про те, що теорії трансакційних витрат і трансфертних цін встановлюють взаємний зв'язок між максимізацією прибутку в рамках ТНК, їхнім впливом на динаміку економічного зростання і глобалізацією світової економіки. Тобто в умовах сучасної світової економіки ускладнюються механізми максимізації прибутку під дією зовнішніх для окремих ТНК, сил ринку і держави. Без підтримки або обмеження останніх стимулююча функція прибутку в зростанні світової економіки може бути недостатньо ефективною, або навіть завдати шкоди. В сучасних умовах стратегія ТНК в окремих галузях економіки, зокрема в обробній промисловості, базується на якісно новій, глобальній комбінації матеріальних, фінансових і людських ресурсів і має на меті підвищення продуктивності праці і росту ефективності виробництва. За експертними оцінками, частка обробної промисловості у 2025 році не буде перевищувати 10% світового ВВП, але за рахунок росту продуктивності праці й ефективності виробництва світова потреба в її продукції буде задоволена повністю. В цілому галузева структура 100 провідних ТНК світу, згідно даних ЮНКТАД, виглядає наступним чином. У хімічно-фармацевтичній промисловості працює 21 ТНК, в електронній і електротехнічній промисловості – 18 ТНК; автомобілебудівній – 14 ТНК; у нафтодобувній і нафтопереробній – 13 ТНК; у виробництві напоїв і продуктів харчування – 9 ТНК; у диверсифікованій галузевій структурі - 7 ТНК. При аналізі діяльності 100 найкрупніших за розмірами зарубіжних капіталовкладень ТНК світу та їх впливу на динаміку економічного зростання звертає на себе увагу також та обставина, що всі вони (за виключенням 5 ТНК) розташовані у промислово розвинутих країнах. При цьому на їх долю припадає 15% закордонних активів, 22% закордонних продаж і 19% зайнятих у зарубіжних філіях працівників.

Таким чином, ТНК — особлива форма організації господарської діяльності фірми, заснованої на кооперації праці працівників підприємств, розташованих у різних країнах світу й об'єднаних єдиним титулом власності на засоби виробництва, причому така діяльність спрямована на придушення конкуренції і посилення панування на світових товарних ринках, що є суттю економічної політики ТНК. ТНК спричиняють процес транснаціоналізації.

Процес транснаціоналізації як феномен сучасного світового господарства має під собою об'єктивну основу: інтернаціоналізацію господарського життя, науки, техніки, виробництва, різке підвищення ролі і розширення географічних рамок коопераційних зв'язків, що дозволяють поєднувати у великі міжнародні науково-виробничі утворення елементи виробничих структур різних країн.

Високий ступінь транснаціоналізації виробництва і капіталу став результатом різкого розширення закордонного виробництва і збуту у ведучих ТНК. Створюючи закордонні виробничі підприємства, ТНК орієнтуються насамперед на проникнення на ринки розвинутих країн. У середньому на частку доходів від закордонної діяльності в розрахунку на одну найбільшу корпорацію приходиться 40%.

Значення ТНК у міжнародному виробництві, торгівлі, фінансах і у всіх інших сферах безупинно збільшується. Ядро господарської системи світу складають близько 100 ТНК, що зосередили у своїх руках практично необмежену економічну владу і закріпили за собою біля третини всіх іноземних капітальних вкладень.

2.3. Значення ТНК у формуванні конкурентного середовища

Внаслідок дії сил глобалізації на окремих світових ринках спостерігається поступова заміна механізмів вільної торгівлі механізмом внутрішньофірмової торгівлі ТНК.

Здійснюючи діяльність у міжнародному економічному середовищі, ТНК перебуває під дією конкурентних сил як на національному ринку, так і на ринках глобального економічного середовища. Загальний підхід до розробки стратегії компанії з урахуванням конкурентних сил, які діють на ТНК, полягає в необхідності здійснення таких заходів:

• захист компанії від конкурентних сил;

• спрямування їх у вигідному для компанії напрямі;

• створення переваг для компанії у довгостроковому періоді.

За умов глобалізації ТНК використовують нові типи стратегій, що визначаються як глобальні. Глобальні стратегії формуються під впливом соціально-економічних умов у різних країнах та культурних особливостей, що існують на певних ринках, але при їх здійсненні використовується єдиний стратегічний підхід.

Багатонаціональна стратегія базується на основних стратегіях конкуренції (найнижчих витрат, диференціації, фокусування), але має специфічну особливість: використовуючи її, ТНК вносить зміни до свого стратегічного підходу в різних країнах залежно від конкурентних умов і потреб споживачів у кожній з них. При цьому стратегічні дії компанії можуть бути неоднаковими в різних країнах, передусім з огляду на базу споживачів компанії.

В умовах здійснення діяльності в міжнародному економічному середовищі ТНК перебуває під дією конкурентних сил не лише національного ринку, а й конкурентних сил, що діють у глобальному економічному середовищі.

Стан конкуренції в галузі визначається дією певних сил: конкуренція між продавцями (вона виявляється як конкуренція між компаніями в одному й тому ж сегменті ринку); конкуренція з боку виробників товарів-субститутів (вона втілюється у конкуренцію з компаніями, що виробляють товари зі схожими характеристиками або товари, які можуть споживатися замість товарів компанії);  сила постачальників (під нею розуміють здатність постачальника значною мірою впливати на вартість ресурсів для компанії); сила покупців (становище споживачів на ринку, яке дає їм змогу істотно впливати на ціну товару компанії).

Конкуренція між продавцями в умовах інтернаціоналізації виробничої та збутової діяльності означає для ТНК, як правило, конкуренцію з боку міжнародних компаній, які здійснюють діяльність на різних національних ринках. Це вихідний пункт у визначенні стратегії компанії на цих ринках. З огляду на характеристики конкуренції між продавцями ТНК робить вибір між стратегією здійснення самостійної діяльності та стратегією використання різних форм співпраці з місцевими виробниками, аж до їх придбання. При прийнятті рішення про вибір стратегії ТНК має оцінити оптимальний розмір виробництва, витрати на переміщення продукції, співвідношення міжнародних і національних конкурентів, їх унікальні можливості.

Конкуренція з боку виробників товарів-субститутів потребує створення умов для .утримання покупців від переходу до використання продуктів-субститутів. ТНК постають перед необхідністю оцінити швидкість зміни параметрів продукту та створити умови реалізації продукції, за яких відмова від продуктів компанії і перехід до споживання товарів-субститутів для покупців були б пов'язані з додатковими витратами. Ці конкурентні сили діють, мабуть, найінтенсивніше, адже ТНК пропонують на національних ринках технологічно складні та якісні продукти, ставлячи за мету утвердження на нових ринках.

Потенційно можливе проникнення нових конкурентів на ринок залежить переважно від наявності бар'єрів для входження на ці ринки і можливої реакції існуючих на них конкурентів. В умовах ТНК входження на нові ринки - частина їх стратегії, що підкріплена фінансовими та іншими ресурсами, її реалізація потребує від компанії виконання всіх регулятивних процедур, необхідних для доступу на національний ринок. Сила цієї конкуренції залежить значною мірою від рівня прибутковості відповідної галузі. У галузях з високим рівнем рентабельності компанія відчує найбільший спротив з боку вже діючих на цьому ринку компаній, особливо з боку ТНК. Тому це створює для ТНК стимули для пошуку різних форм співпраці з компаніями, присутніми на національних ринках (альянси, придбання національних компаній, які мають ліцензії на певні види діяльності, та ін.).

Сила постачальників визначається унікальністю товарів, які вони поставляють на ринок, і рівнем конкуренції серед них. На національних ринках країн, що розвиваються, та країн з трансформаційною економікою сила цієї конкуренції, за винятком певних галузей, незначна, адже вартість ресурсів тут, як правило, нижча, ніж у розвинутих країнах, а конкуренція між постачальниками за стабільні ринки збуту продукції інтенсивна.

Сила покупців визначається їх здатністю істотно впливати на встановлення ціни. Як правило, оптові покупці мають велику переговорну силу, оскільки можуть забезпечувати для ТНК економію витрат на збут продукції. Сила покупців менша, якщо їх витрати для переходу до нових постачальників пов'язані з додатковими невиправданими втратами.

Слід зазначити, що хоча в умовах світового ринку конкурентні сили превалюють над монопольними, через зміни пропорції світового ринку, що встановилися в процесі глобалізації, набуття транснаціонального характеру товарним виробництвом, особливостей дії законів попиту і пропозиції суттєво змінюють принцип і характер конкуренції. Останніми роками спостерігається тенденція до посилення нецінових форм конкуренції порівняно з ціновими, з’являються її нові форми. Приміром, глобальна конкуренція, що виникла внаслідок появи принципово нового типу корпоративних організацій – глобальних ТНК. Для них ринки різних країн становлять єдине ціле, тому їх глобальні конкурентні стратегії базуються на використанні єдиних підходів і технологій. Вони пропонують одні й ті самі товари і послуги, використовуючи національні відмінності, що виникають через розбіжності в економіці, політиці, культурі як конкурентні переваги.

Поява ТНК зумовлена нівелюванням у структурі споживання, уніфікацією національних вимог до продукції в ході глобалізації, що стимулювало створення виробництв, орієнтованих на світовий ринок. Аналіз ситуації показує, що нині на українському ринку оперує понад тридцять таких компаній. Їх інтереси в основному сфокусовано в таких галузях, як телекомунікації, електроенергетика, нафтохімічна промисловість, сільське господарство, харчова та тютюнова промисловість, виробництво господарських товарів і засобів гігієни, громадське харчування. Прихід іноземних ТНК на український ринок є, з одного боку, позитивним моментом: загострення конкуренції змушує національних виробників поліпшувати якість і асортимент власної продукції, в країні створюються додаткові робочі місця тощо. З іншого боку, їх прихід пов’язаний з певними проблемами: крупні корпорації намагаються винести в Україну «брудні» виробництва, здебільшого первинної переробки (винятком є сфера телекомунікацій, куди ТНК привнесли дійсно нові технології), що погіршує не лише екологічний стан навколишнього середовища, а й негативно впливає на запаси ресурсів країни.

Слід зазначити, що в процесі глобалізації і розширення ринків відбувається загострення конкуренції через здійснення лібералізації економіки у більшості країн світу, реалізації ними політики дерегулювання і усунення бар’єрів у міжнародній торгівлі та фінансовому секторі. Спостерігається поступова уніфікація законодавств у сфері захисту конкуренції країн-членів світового співтовариства. Поява нових видів комунікаційних-інформаційних технологій призводить до виникнення принципово нового виду конкурентних переваг (інформаційно-інноваційних) через зміну характеру і ресурсів розвитку виробництва. Розширюється сфера діяльності організацій: з’являються ТНК, що оперують у масштабах світового ринку.

Основними напрямками впливу ТНК на конкурентне середовище транзитивної економіки є: вплив на обсяги міжнародної торгівлі національної економіки (особливо експорт) через тиск з боку суб’єктів світового ринку, що позначається на становищі національних товаровиробників на зовнішніх ринках; вплив на внутрішній ринок іноземних конкурентів; отримання конкурентних переваг країною в ході глобалізації завдяки інтеграції у світовий інноваційно-технологічний процес.

Отже, діяльність ТНК на національному ринку може призводити до викривлення в розподілі монопольних і конкурентних сил, змін конкурентного середовища. У процесі досліджень дійшли висновку, що конкурентні переваги від діяльності ТНК в ході глобалізації українською економікою майже не використовуються. ТНК в умовах національної економіки в основному орієнтуються на створення збутових мереж, просуваючи свій продукт на українському ринку, що негативно позначається на конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників. Українські споживачі фактично субсидують виробництва тих країн, де розміщується материнське підприємство оперуючої ТНК.[13, c. 232]

Розділ ІІІ. Оптимізація організаційної взаємодії України з ТНК

3.1. Роль ТНК у розвитку національної економіки України

Отже, у вітчизняній і зарубіжній економічній літературі на основі досліджень провідних вчених обґрунтовано доведено, що процеси глобалізації не є стихійними, навпаки цей феномен керований, в першу чергу ТНК, і якщо постіндустріальним державам він дає подальший розвиток, то іншим державам несе загрозу економічної безпеки.

Незважаючи на те, що на законодавчому рівні до цього часу ще не визначено правовий статус казенних підприємств, процедуру управління ними з боку органів виконавчої влади щодо ефективної їх роботи та наповненням бюджету податковими платежами і зборами, у відповідності з домовленостями із Світовим банком та Міжнародним Валютним Фондом певну кількість підприємств груп Б, В, Г продано з глибиною приватизації 70 відсотків і більше. Досягнення глибини приватизації середніх і великих підприємств було передумовою надання позик від цих організацій. Проте обов'язковість для України виконання умов "домовленості сторін" із вищевказаними міжнародними структурами у сфері роздержавлення та приватизації, без урахування галузевих і регіональних особливостей, стала одним із факторів економічної нестабільності.