Відповідно  до Закону України „Про банки і  банківську діяльність”, з метою  захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові  економічні нормативи (табл. 2.4) :

• мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які створюються та вже діють (Н1);
• норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2) ;
• норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);
• норматив ліквідності банку (Н4,Н5,Н6);
• максимальний розмір ризику на одного позичальника ( Н7);
• максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н8);
• норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);
• норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);
• нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окремо за кожноу установою (Н11);
• норматив загальної суми інвестування (Н12);
• норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13).

 
 

 

     

     Аналізуючи  діяльність ЗАТ КБ „Приватбанк” зокрема  в розрізі економічних нормативів за період 2005-2008р.р, можна зробити  наступні висновки:

     1. Норматив платоспроможності (Н2), який розраховується як співвідношення  власних коштів (капіталу ) банку  і сумарних активів, зважених  щодо відповідних коефіцієнтів  за ступенем ризику 

     Н2=ВК:А  х 100% (2.6),

 

      де Н2 –норматив платоспроможності ;

     ВК  –власний капітал банку;

     А –активи банку;

     Так, згідно проведеного аналізу норматив платоспроможності в 2005 році становив 10,28%, в 2006році був на пікі висоти та становив 11,95, та поступово знижуючись в 2008 році становив 10,16%, але хоч він  постійно коливається, протягом всіх років  не опускався нижче встановленої межі 10%, тобто протягом усього періоду  банк був платоспроможний.

     2. Норматив миттєвої ліквідності  (Н4) розраховується як співвідношення  суми коштів на кореспондентському  рахунку (Ккр) та в касі (К)  до розрахункових (Рn) і поточних  зобовязань (Пр). 

     Н4=(Ккр+К):(Рn+Пр) (2.7), 

     Де  Ккр - кошти на рахунках;

     К - кошти в касі;

     Рn - розрахункові зобов`язання;

     Пр - поточні зобов`язання;

     Характеризуючи  цей норматив на прикладі ЗАТ КБ „Приватбанк” можна сказати, що в  період з 2004 р. по 2008 р. процентне співвідношення суми коштів на кореспондуючих рахунках та в касі відносно до розрахункових  та поточних зобов’язаннях постійно перевищувало свій норматив 20% мінімум на 20,65%, що говорить про те, що управління активами з точки зору управління ліквідністю знаходиться на достатньому рівні. Стуктура активів дозволяє підпримувати достатній рівень ліквідності.

     Взагалі, як видно з усіх показників ліквідності  данних років, усі вони знаходились  на гідному рівні по відношенню до обов’язкового рівня НБУ, тобто  були вище вимог. Таке зростання обумовлене збільшенням кредитування юридичних  і фізичних осіб, основних засобів. 

 

      2.3 ГЕП-аналіз ліквідності 

     В наш час українська банківська система  на фоні західноєвропейських стандартів виглядає нестабільно. Проблема «ліквідність-доходність» в наших банках є досить актуальною. Якщо банк ставить акцент на ліквідність, то при нарощуванні ліквідних коштів він починає втрачати доход. І навпаки: чим вище ризик, тим більша доходність операцій, що проводяться. Це означає, що при збільшенні доходності банк втрачає своє ліквідність. Тому кожен банк розробляє свою політику в сфері управління і контролю за станом ліквідності, згідно «Рекомендаціям по організації ефективного управління і контролю за ліквідністю в кредитних установах». В ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» таким документом є внутрішнє Положення «По організації управління та контролю ліквідності». Воно призначено допомогти вирішити існуючі протиріччя між надлишковою ліквідністю, що періодично виникає у банка і прибутковістю фінансових ринків, що знижується, а, головне, між «короткостроковістю» і відносною нестабільністю ресурсної бази і потребою в довгостроковому інвестуванні засобів [34]. Ризику ліквідності в більшій мірі схильні банки, у яких спостерігається істотна невідповідність структури активів і пасивів по термінам.

     Найбільш  розповсюдженим в практиці аналітичної  роботи при контролі структурної  ліквідності комерційних банків є ГЕП-аналіз. Суть його полягає в  аналітичному розподілі активів, пасивів  і позабалансових позицій по заданим по заданним часовим діапазонам відповідно до певних критеріїв. Різниця між активами і пасивами в одному діапазоні називається ГЕПом (gap – розрив, проміжок). В залежності від критерію розподілу по часовим діапазонам ГЕП відображає схильність або ризику структурної ліквідності або процентному ризику. Ризик структурної (незбалансованої) ліквідності – це додаткові витрати, які може понести банк при екстреному залученні грошових коштів. Його причиною являється невідповідність між строками погашення активів і пасивів. ГЕП відображає необхідність залучення або інвестування в майбутньому [21]. Таким чином, найбільш переважним методом аналізу ризику ліквідності являється метод аналізу розриву в строках погашення вимог і зобов’язань. Для нього можна використовувати форму «Ризик ліквідності», яка публікується в складі річного звіту. За допомогою цієї форми можна побачити в яких періодах в банка спостерігається надлишок або дефіцит ліквідності (див.табл.2.9). 
 

 

     

     Таблиця 2.9 ГЕП- аналіз ліквідності ЗАТ КБ «ПриватБанк» за 2008рік, тис.грн

 

     

     Профіль ГЕПа надає уявлення про поточну та майбутню структурну ліквідність комерційного банку.

     Проведені розрахунки показали наявність у  банка розриву строків погашення  вимог та зобов’язань в розглянутих  роках. Це свідчить про наявність  у нього ризику незбалансованої  ліквідності. В даній таблиці показані існуючі розриви за 2004-2007 роки. Із них видно, що в 2006 і в 2007-му роках існує ризик незбалансованої ліквідності по термінах погашення «до запитання» об’єм зобов’язань перевищує об’єм активів, в цей період у банка дефіцит ліквідності. Цей розрив для нього найбільш небезпечний, так як в коротких проміжках часу банку буде важко при необхідності знайти необхідні фінансові ресурси, внаслідок чого він понесе збитки. Тобто існує ризик зміни терміновості вимог та зобов’язань в випадку непередбачуваного зняття вкладів та депозитів.

     Дефіцит ліквідності в 2007 році спостерігається  в періодах «32-92 дні», «93-183 дні», «276 – 365 дні» та «понад 10 років». А в термінах погашення «овернайт», «від 8 до 31 дня» «від 184 до 274 днів», «від 366 до 548днів», від 549дня до 2 років», «більше 2 до трьох років», «більше 3 до 5 років», «більше 5 до 10 років» у банка спостерігається надлишок ліквідності. А це свідчить про втрату банком доходності, так як у нього є вільні активи, від яких від міг би отримати доход.

     Дефіцит ліквідності в 2006 році спостерігався  в періодах – до запитання, від 2 до 7 днів, від 8 до 31 дня, від 184 до 274 днів, від 275 до 365 днів, а також в періоді  понад 10 років. Сумарний розмір ліквідного розриву показує, що в 2006 році у банка  був дефіцит ліквідності в  сумі 1 573 655 тис.грн це свідчить про високу прибутковість та велику ризикованість проводимих операцій банком. При цьому банку необхідно було для себе шукати потенційні джерела фінансування.

     Сумарний  розмір ліквідного розриву показує, що в 2007 році у банка був надлишок ліквідних засобів в сумі 133 857 тис.грн. Це, з однієї сторони свідчить про стабільну діяльність банку, тобто банк зменшує ризикованість своїх операцій, при цьому він втрачає частину своїх доходів, які міг би отримати, якщо вкладати ці кошти. При високому відсотку ліквідності банку необхідно просто шукати нові напрямки прибуткового розміщення своїх фінансових ресурсів.

     Взагалі, простіше всього забезпечення ліквідності  може бути досягнуто при повній збалансованості  терміновості активів і пасивів (нульовий GAP по всьому діапазоні по терміновості). А разом з тим досягти цього не завжди можна. Досить часто в умовах очікуваного зростання чи зниження відсоткових ставок ГЕП з ціллю збільшення прибутку намагаються створити, відповідно, позитивним чи від’ємним. В цьому випадку проблема забезпечення ліквідності неминуче ускладнюється, причому загострення відбувається після закінчення деякого часу, коли середньострокові активи і пасиви переходять в розряд коротких і дуже коротких. В цьому сенсі задача максимізації доходності входить в неминуче протиріччя з задачею забезпечення повної ліквідності.

     Отже, ГЕП – аналіз має ряд концептуальних недоліків:

1. По-перше, ГЕП – аналіз не враховує відмінності в датах погашення позицій в межах одного діапазону, передбачається, що всі вони погашаються одночасно. ГЕП – аналіз не враховує грошові потоки, пов’язані з реінвестуванням всередині окремого діапазону. Для простоти не враховуються також грошові потоки, пов’язані з виплатою та отриманням відсотків. Внаслідок даних спрощень, чим ширший часовий діапазон, тим менше точність оцінок..
2. Другим концептуальним недоліком ГЕП – аналіза являється те, що він не враховує змін часу грошових потоків, котрі можуть відбутися в результаті змін в відсоткових ставках. Внаслідок, не враховуються відмінності в чутливості доходу по позиціям з включеними чи явними опціонами [22].

     Тому  тимчасове погодження активів і  пасивів реально не може являтися основою оцінки ліквідності банку. Управління ліквідністю являється однією з найважливіших оперативних задач в процесі управління банком. Помилки, що допускаються в управлінні ліквідністю, надзвичайно хворобливі для банка, оскільки:

• по-перше, призводять до суттєвих збитків (це може відбуватися як по причині зниження доходності за рахунок великого запасу високоліквідних чи малодоходних активів, так і внаслідок частого залучення зовнішніх короткострокових і тому більш дорогих ресурсів):
• по-друге, внаслідок кризи ліквідності може призупинитися робота банку (наприклад, тимчасове припинення платежів або готівкових виплат). Тому в банківському Положенні «По організації управління у контролю ліквідності» розкриваються принципи аналізу поточної та довгострокової ліквідності, оцінка миттєвої ліквідності та заходи по відновленню ліквідності банку.

 

 

     РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ЗБЫЛЬШЕННЯ АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ  БАНКУ 

     3.1 Шляхи забезпечення оптимального використання активів банку 

     Активна діяльність комерційних банків на фондовому  ринку (ринку цінних паперів) є вагомим  аргументом підвищення авторитету банку.

     В умовах конкуренції банки змушені  вишукувати ефективні шляхи збільшення прибутку, а відтак, і обсягів  капіталу. Операції з цінними паперами за умови вигідних фінансових вкладень є досить прибутковими.