Система показників ефективності діяльності підприємства

Основними елементами Звіту є доходи та витрати, прибутки та збитки. Згідно з пунктом 70 МСБО 1:

Дохід – це збільшення протягом облікового періоду економічних вигод у  вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді  зменшення зобов’язань, результатом  чого є збільшення власного капіталу підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків учасників).

Витрати – це зменшення протягом облікового періоду економічних  вигод у вигляді виникнення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення  капіталу внаслідок його вилучення  або розподілу між власниками).

У фінансовій звітності доходи і  витрати відображаються за принципом  нарахування, тобто доходи і витрати  від певних операцій визначаються, коли вони відбуваються (а не за датою  отримання чи сплати грошових коштів або їх еквівалентів), і відображаються у Звіті того періоду, до якого  відносяться. Завдяки принципу нарахування  користувачі отримують важливу  для них інформацію не тільки про  минулі операції з виплати або  отримання грошових коштів, а й  про зобов’язання виплатити їх у  майбутньому і про ресурси, які  мають надійти.

Доходи та витрати можуть відображатися  у Звіті у розрізі видів  діяльності (наприклад, доходи від основної діяльності підприємства, доходи від  інших операцій). Таке подання інформації доречне для прийняття економічних  рішень щодо оцінки здатності суб’єкта господарювання в майбутньому генерувати грошові кошти та їх еквіваленти  від різних видів діяльності. Однак  при такому розмежуванні доходів  і витрат необхідно брати до уваги  характер діяльності суб’єкта господарювання. Статті, в яких певний суб’єкт господарювання наводить результат одного виду діяльності, іншому можуть слугувати для відображення результатів іншої діяльності. Наприклад, згідно з П (С) БО 3 операції купівлі-продажу  цінних паперів для фондової біржі  є результатом операційної діяльності, тоді як для будівельної компанії такі операції належать до фінансової діяльності.

Як ми можемо побачити, розмежування статей доходу і витрат і об’єднання їх різними способами дає також  можливість продемонструвати кілька оцінок результатів діяльності суб’єкта господарювання. Наприклад, на підставі інформації Звіту  можна визначити валовий прибуток, прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), чистий результат (прибуток або збиток) діяльності підприємства за звітний період.

Методологічні засади відображення доходу в обліку та у фінансовій звітності  визначені МСБО 18 “Дохід” (далі –  МСБО 18), що акцентує увагу на таких  аспектах: оцінці доходу; визначенні критеріїв  визначення доходу; умовах, за яких ці критерії будуть задоволені. Аналогом в Україні є П (С) БО15, яке регламентує  порядок формування в бухгалтерському  обліку інформації про доходи підприємства та розкриття її у фінансовій звітності. Основні положення цих документів схожі. Зокрема, основну увагу зосереджено  на визнанні та класифікації доходів, їх оцінці та розкритті інформації про доходи у фінансовій звітності  та примітках.

Дохід, що виникає в результаті діяльності підприємства, може бути у  вигляді виручки від реалізації готової продукції, товарів, робіт  у вигляді роялті, дивідендів або  відсотків від цінних паперів, орендної плати. Проте дохід – це не завжди надходження грошових коштів або  їх еквівалентів, пов’язане з продажем , надання послуг, отримання відсотків  тощо. Отримання доходу може приводити  до збільшення й інших активів (наприклад  дебіторської заборгованості, виробничих запасів) та супроводжуватися погашенням зобов’язань (наприклад, коли підприємство відвантажує готову продукцію, за яку  раніше було отримано авансовий платіж від покупця).           

 Для відображення витрат  у фінансовій звітності в Україні  застосовуються норми П (С)  БО 16, в якому визначено, зокрема  порядок визначення і склад  витрат. Аналогічний МСФЗ відсутній,  проте основні принципи відображення  витрат у фінансовій звітності  визначені Концептуальною основою  складання та подання фінансових  звітів(далі – Концептуальна  основа) та МСБО 1, МСБО 19 “Виплати  працівникам”, МСБО 23 “Витрати на  позики”.

Як передбачено в пункті 94 Концептуальної основи, витрати визначаються у Звіті, коли виникає зменшення майбутніх  економічних вигод, пов’язаних зі зменшенням активів або зі збільшенням зобов’язань, які можна достовірно виміряти. Це означає, що визначення витрат відбувається одночасно з визначенням збільшення зобов’язань (наприклад, нарахування  зарплати працівникам) або зменшення  активів (наприклад, реалізація товару).

Витрати визначаються виходячи із принципу відповідності, тобто включаються  до Звіту в періоді, коли був визнаний дохід, для отримання якого було здійснено ці витрати. Наприклад, матеріальні  витрати, заробітна плата, накладні витрати, що включені до складу собівартості продукції, визначаються як витрати  і відображаються у Звіті в  періоді отримання доходу від  реалізації цієї готової продукції. Але іноді прямий зв'язок між витратами  та доходами встановити важко: наприклад, такі довгострокові активи як ОЗ можуть забезпечувати економічні вигоди протягом багатьох років [3].

Отже, фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для  підприємства. Окрім його керівництва  і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі та ін.

Основним фінансовим результатом  підприємства є його прибуток, іноді  його заміняють показником доходу. Крім цих абсолютних показників для  оцінки фінансових станів застосовують ряд відносних показників і коефіцієнтів. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. На кожному підприємстві формуються чотири показники прибутку, який істотно  розрізняється по величині, економічному змісту і функціональному призначенню.