Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2013 в 19:07, шпаргалка
Предметом дослідження економічної історії є економічні та соціальні відносини в історії народів світу, окремих суспільних епохах і, зокрема, в історії українського народу. Водночас економічна історія досліджує специфіку вирішення фундаментальних економічних проблем в умовах обмеженості ресурсів у різних економічних системах.
Періодизація економічної історії. Найбільш відомими концепціями періодизації світової економічної історії з позицій цивілізаційного підходу вважають теорію „стадій економічного зростання” американського ученого В.Ростоу, теорію „трьох стадій”
Отже,
С. Подолинський був першим, хто обґрунтував
дороговкази органічного
79. Наукові відкриття Є.Слуцького.
Слуцький, посилаючись на поняття корисності В. Парето, український економіст показав його обмеженість і розвинув власне розуміння функції корисності. Корисність будь-якого поєднання благ, на його думку, є величина, що має властивість набувати тим більшого значення, чим більшою мірою це поєднання виявляється кращим для конкретного індивіда. Стан рівноваги бюджету індивіда може вважатися тоді, коли корисність бюджету споживача має однакову або найбільшу величину серед усіх найближчих до нього станів. Таке середовище можна назвати станом рівноваги. Воно буде стійким, якщо всяке відхилення від нього прагне зменшити корисність, і нестійким у протилежному випадку. Оскільки на практиці кожний індивідуальний бюджет зазнає різних впливів, що безперервно порушують його рівновагу, то, очевидно, можуть існувати практично лише стійкі бюджети. З´ясування умов стійкості являє собою, на думку Є. Слуцького, завдання величезної важливості в теорії індивідуальних бюджетів.
Учений розглянув умови, на яких побудована теорія бюджету споживача: передумови безперевності як самої функції корисності, так і її похідних; припущення, що тип функції корисності не зазнає змін протягом розглядуваного проміжку часу; припущення, що зміна корисності при переході від одного поєднання благ до іншого не залежить від способу переходу.
У теорії бюджету споживача Є. Слуцького важливе місце посідає аналіз граничної корисності кожного блага у зв´язку з функцією кількості лише даного блага. Усі попередні дослідники цієї проблеми виходили із закону насиченості потреб, але не змогли надати своїм результатам загального значення.
Особливо він наголошував на необхідності взаємозв´язку економічного і психологічного пояснення корисності.
У результаті досліджень Є. Слуцький дійшов висновку, що настійним є перехід від абстрактних схем до позитивних розробок у галузі, яка охоплює теорію бюджету споживачів. Тільки так можна розв´язати відомі проблеми, перевірити деякі формули. Єдиним шляхом для перевірки формул є врахування досвіду. Це дасть змогу або підтвердити, або спростити "виведені теоретичні закони"
Дослідження "До теорії збалансованого бюджету споживача", безумовно, належить до найвідоміших наукових новаторств Є. Слуцького, особливо шанованого економістами.
Отже, Є. Слуцький стояв на позиціях хвилеподібного розвитку економічного життя. Для обґрунтування цього твердження він плідно використовував тогочасні досягнення математичної науки, в якій почувався дуже впевнено. Тут немає потреби наводити ні математичні доведення, ні графічні зображення теорії хвилеподібного розвитку економіки, у становлення якої зробив значний внесок Є. Слуцький. Він дійшов такого висновку: "Складання випадкових причин породжує хвилеподібні ряди, що мають тенденцію протягом більшої і меншої кількості хвиль імітувати гармонійні ряди, складені з відносно невеликої кількості синусоїд". Цей висновок свідчить, що поряд з тенденцією циклічних процесів до поступовості та плавності, тобто лінійності та параболічності обмежених відрізків, існує тенденція синусоїдальності. Синусоїдальний режим хвилеутворення в економічному житті, який відзначив Є. Слуцький, є його науковим новаторством. Математичні й графічні засоби, використані вченими, дають підстави визнати, що хвилеподібність економічних процесів може вважатися доведеною, бо відхилень менше половини одиниці другого десяткового знака.
Є. Слуцький науково обґрунтував тенденції циклічного розвитку економіки до синусоїдальної форми, вивів деякі її закони на основі власних теорем, скориставшись, до речі, результатами попередніх своїх досліджень, зокрема, в галузі математики і статистики. Тільки в контексті з усіма попередніми напрацюваннями вченого можна зрозуміти його теорію циклічних коливань у зв´язку з впливом випадкових причин.
У своїй теорії Є. Слуцький відштовхувався від прикладних досліджень - метеорологічних, економічних, фізичних, що відчували невпорядковані коливання. За ними Є. Слуцький зумів побачити низку кількісних закономірностей, які піддавалися описові й поясненню мовою теорії ймовірностей. ".
Основна увага в дослідженні Є. Слуцького, як відзначала наукова критика, приділена поясненню того, що регулярні "псевдоперіодичні" коливання хвильового характеру аж ніяк не свідчать про реальну постійну причину, що підтримує такий характер ряду. Такі коливання характерні для всіх зв´язаних (корельованих) випадкових послідовностей, включаючи і ті з них, які утворюються згладжуванням послідовності взаємно незалежних "суто випадкових" величин.
Ці узагальнення Є. Слуцького, його синусоїдальне зображення хвилеподібного розвитку економіки мали принципове значення для розвитку економіко-математичних досліджень, були використані в інших галузях знань і сприяли застосуванню "спектрального управління" часового ряду у вигляді синусоїдів, що не є результатом реальних періодичних змін, а автоматичним наслідком статистичної стаціонарності. Однак складність математичного апарату, який використовувався у спектральній теорії, призвів до того, що вона уявляється доволі формальною, хоча досі не втратила свого значення.
80. Наукові новаторства М.Туган-
На
початку XX ст. лідери легального марксизму
відкрито стали пропагувати ідеї
буржуазного лібералізму, підтримуючи
ряд демократичних вимог і
деякі елементи економічного вчення
марксизму. Постійно віддаляючись від
політичної та ідеологічної позиції
марксизму, вони прагнули подати науковий
аналіз економічної дійсності з
іншого погляду. У теорії вартості поступово
стала панівною суб'єктивно-психологічна
школа, у питаннях розподілу —
так звана соціальна теорія, у
теорії економічних циклів і криз
— концепція економічної кон'
Усі ці проблеми знайшли найбільш яскраве відображення у творах М. Туган-Барановського, ученого зі світовим ім'ям, громадського й державного діяча України, міністра фінансів за часів Центральної Ради. Спираючись на теоретичні настанови А. Сміта й Д. Рікардо, теорію К. Маркса, досягнення інших шкіл політекономії, він першим серед українських економістів виступив за об'єднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. М. Туган-Барановський писав, що теорія граничної корисності лише суб'єктивна, а трудова теорія лише об'єктивна, він робив висновок про їх взаємодоповнюваність. Пізніше він обґрунтував закон, згідно з яким граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям. Ця політекономічна формула стала основою багатьох досліджень російських, українських, а потім радянських економістів-математиків; її сприйняли й зарубіжні вчені. Цей факт ще раз підтверджує, що в економічній теорії мають право на існування всі концепції та погляди, неприпустимим є упереджений підхід до досліджуваних явищ.
В основі господарства (у тому числі й соціалістичного), на думку М. Туган-Барановського, лежать потреби та інтереси людини. Обґрунтування необхідності переходу до соціалізму вчений здійснив у двох аспектах: етично-правовому й матеріалістичному. Ідея верховної цінності людської особистості та права на свободу поєднується в нього з думкою про необхідність встановлення "господарської системи найвищої продуктивності" — соціалістичної.. Трансформацію насильницького колективістського начала у більш вільне начало кооперації, передусім у сільському господарстві, М. Туган-Барановський трактував як тенденцію до еволюційного розвитку соціалізму (це питання висвітлено в розділі "Про кооперативний ідеал" книги "Соціальні основи кооперації" (1918)).
Великий вплив на сучасну політекономію справила теорія економічних циклів і криз М. Туган-Барановського, яка стала панівною на початку XX ст. в Росії Він звернув увагу на тісний зв'язок між зміною цін на засоби виробництва та рухом процесу нагромадження грошового капіталу, який іде або на збільшення інвестицій, або на утворення фонду заощаджень. Цими ідеями М. Туган-Барановський передбачив сучасну інвестиційну теорію циклу, центром якої є ідея "заощадження — інвестиції" як головна пружина циклічних коливань. Не погоджуючись із популярною теорією недоспоживання, М. Туган-Барановський виходив з того, що недостатній споживчий попит може компенсуватися розширенням інвестиційного (виробничого) попиту. Інвестиційні можливості зменшуються внаслідок обмеженості банківських ресурсів, установлення невигідних умов застосування позичкового капіталу, а головне — диспропорційності розподілу вільних коштів між сферами економіки. Останнє є вирішальним чинником циклічних коливань і появи економічних криз.