Шпоргалка по "Економічна думка"

   На думку Коуза, для успішного функціонування ринку важливе значення мають як трансакційні витрати, так і права власності. Якщо трансакційні витрати невеликі, а права власності чітко визначені і виконуються суб'єктами господарювання — ринок здатний до саморегулювання настільки, що може усувати навіть соціальне значущі зовнішні ефекти (екстерналіі). Зовнішні ефекти — це витрати, або вигоди, зв'язані з економічною діяльністю, що стосуються осіб, які не є учасниками даної ринкової угоди.

     Скорочення трансакційних витрат, отже, підвищення ефективності функціонування економіки забезпечується існуванням правових норм і їх дотриманням. Зв’язок між юридичними нормами (правами власності) і трансакційними витратами було сформульовано Коузом у його знаменитій теоремі. Коуз зазначав, що визначення прав власності є важливою попередньою умовою ринкових угод.

67. Теорія «стадій економічного зростання» В.Ростоу.

Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію суспільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній теорії. Він виділяє п’ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.

«Традиційне суспільство» характеризується примітивною  ручною технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства. Перша стадія хронологічно охоплює всю історію  людства до XVII ст.

«Друга  стадія зростання — це суспільство  в перехідному стані»[1]. На цій  стадії створюються передумови для  піднесення. Визначальною рисою стадії є утворення централізованих  національних держав. В економіці  з’являються «нові типи підприємливих  людей ... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, прагнучи прибутку або модернізації»[2]. На другій стадії виникають банки, зростають  інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.

Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили економічного прогресу починають  домінувати в суспільстві. Відбувається розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в  історично різні відрізки часу. В  Англії — це (приблизно) два останні  десятиріччя XVIII ст., у Франції і  США — кілька десятиріч перед 1860 р.

Четверта  стадія характеризується постійним  прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу  господарської діяльності, більш  швидким зростанням випуску продукції  порівняно зі зростанням кількості  населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».

Найхарактернішою  рисою п’ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого  користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання  і благоденство в самому широкому розумінні»[3].

П’ятою  стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв’язує зі стадією «за споживанням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є переважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживанням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.

61. Американська школа маржиналізму.

Наприкінці XIX ст. з'являється своєрідний американський варінт тeopії граничної корисності, засновником якого був професор Колумбійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938)   Ocновнi його npaцi «Філософія багатства» (1889), «Розподіл багатства» (1899), «Проблеми монополій» (1901), «Суть економічної теорії» (1907) справили великий вплив на розвиток американської світової економічної думки.

Кларку належить авторство так званого закону спадної продуктивності праці і капіталу, що його вчений поклав у основу власної тeopiї граничної продуктивності. Спираючись на методологічні принципи австрійської школи Кларк стверджував, що основними факторами розвитку економіки є технологічний i моральний, а її основу становить окреме ізольоване господарство.

Головною  проблемою політичної економіки  Кларк називав проблему розподілу. У книжці «Розподіл багатства» він доводив, що поділ суспільного доходу відбувається згідно з природним законом який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, скільки він створює.

На  відміну від свoїx попередників Дж. Кларк розглядав чотири фактори виробництва:  1) капітал у грошовій формі;  2) капітальні блага (засоби виробництва i земля);   3) діяльність підприємця;   4) праця робітника.

Кларк уважав, що існує п´ять динамічних процесів: зростання народонаселення, нова техніка виробництва, зміна організаційних форм підприємства, нагромадження капіталу і зміна смаків споживачів. Динамічні процеси тісно пов´язані, на думку Кларка, із статистичними. Щоби проникнути у зміст динамічних змін, потрібно хоч у загальному врахувати статистичні умови. Він часто повторював тезу про те, що динамічні зміни не можуть ні в одній деталі, ні на йоту зменшити ефективність функціонування статистичних сил. Кларкові не вдалося вийти за межі уявного статистичного світу, в якому для реальних коливань, наприклад, породжених економічним циклом, не знаходилось місця.

Незважаючи  на те, що Кларк відкладав цикл динамічних законів на майбутнє, він у своїй книзі "Основи економічної теорії" зробив спробу розглянути країни і галузі, які демонстрували динамічні зміни.

68. «Постіндустріальне суспільство» Д.Белла.

Загальнометодологічною  основою концепції «постіндустріального суспільства» є (так само, як і концепції  «індустріального суспільства») еволюційний  підхід до історичного розвитку і  принцип технологічного детермінізму. Як сформована концепція «постіндустріалізм» склався в 70-х рр. і зв’язаний з ім’ям професора соціології Гарвардського університету Данієля Белла.

Концепція «постіндустріального суспільства» є  своєрідною проекцією «індустріального суспільства». Спочатку теоретики «постіндустріалізму» розглядали його тільки як поліпшений варіант «індустріалізму», але згодом їхня концепція стала значно критичнішою. Вони почали критикувати «індустріалізм» за недостатність ціннісної орієнтації, за технократизм.

Белл зробив спробу дати, з одного боку, соціальний прогноз розвитку буржуазного суспільства, а з іншого — утвердити новий концептуальний підхід до цього аналізу, який заперечував би моністичну теорію суспільного розвитку К. Маркса.

Крім  того, на думку Белла, перехід від  «індустріального» до «постіндустріального суспільства» зумовлюється вже не стільки  матеріальними факторами, скільки  соціальними інститутами. Він висуває  ідею про те, що розвиток будь-якого  суспільства відбувається одночасно  за кількома «осьовими лініями», які  визначають його економічну, політичну  і культурну еволюцію.

Система «постіндустріалізму» у Белла характеризується п’ятьма ознаками: 1) перехід від виробництва товарів до виробництва послуг; 2) переважання серед працівників «класу» професійних фахівців і техніків; 3) провідна роль теоретичних знань, як основи нововведень в економіці, політиці і соціальній структурі суспільства; 4) орієнтація в майбутньому на методи контролю і оцінка можливих напрямів розвитку технології; 5) прийняття рішень на засадах нової «інтелектуальної технології». Ці процеси, на думку американського соціолога, уже набирають реальних життєвих форм, тоді як риси традиційного капіталізму поступово зникають.

Панує в «постіндустріальному суспільстві» — «меритократія» (у Гелбрейта — «техноструктура») — це «нова еліта», яка складається із обдарованих осіб з усіх соціальних верств. Ця еліта стає панівною не лише у виробництві, а й у політиці.

Центральна  ознака «постіндустріального суспільства», за Беллом — це панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури суспільства. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації. Оскільки «велика наука» перебуває поза ідеологією, то Белл намагається протиставити її «великому бізнесу».

69. Футурологічна концепція Е.Тоффлера.

Футурологія – засіб переборення «старих  ідеологій».Одним із найбільш яскравих представників футурології є американський соціолог Д. Тоффлер. Тоффлер констатує наявність кризових явищ в індустріальній системі. Ці явища зв’язані з тим, що індустріальний світ вступає в нову стадію історичного розвитку, стадію технологічної цивілізації, яка вже не підлягає правилам індустріалізму. Цей перехід буде періодом переворотів, він буде супроводжуватися падіннями, економічними катастрофами, воєнними конфліктами. Просування до «нового суспільства» відбувається в процесі розвитку «суперіндустріальної революції». Створене цією революцією «абсолютно нове суспільство» позбавить народні маси голоду та хвороб, створить «чудові можливості для розквіту індивідуальностей», «задоволення психологічних потреб»

Тоффлер проголошує крах індустріалізму і народження «нової цивілізації», пов’язаної з послідовною зміною «хвиль перемін». Перша хвиля — аграрна хвиля цивілізації. Промислова революція породила Другу хвилю — індустріальну цивілізацію. З початку 60-х рр. почалось наближення Третьої хвилі — хвилі комп’ютерів, комунікацій і утвердження суперіндустріалізму.

У «цивілізації Третьої хвилі» суттєво  зміниться життя людей, стануться  разючі зміни в сімейних і міжнародних  відносинах, поліпшиться система  освіти й виховання. У молоді буде менше «Інформаційне суспільство», за Тоффлером, є гетерогенним, неоднорідним. Ця гетерогенність «передбачає обмін інформацією на якісно новому рівні, який відрізняється від гомогенної інформації традиційного масового суспільства»[10].

Майбутнє  суспільство Тоффлер наділяє багатьма рисами, що їх уже розглядали інші футурологічні концепції. Але особливо детально він аналізує проблему інформатизації суспільства, яка досліджувалась і в попередніх його працях. Він підкреслює, що знання, інформаційна революція загрожують фінансовій владі більше, ніж профспілки. Той, хто контролює знання, контролюватиме владу.

70.Економічні погляди Т.Прокоповича  і Я.Козельського.

Помітну роль у розвитку соціально-економічної  думки України в кін. XVI – поч. XVII ст. відіграла Києво-Могилянська  колегія. Особливо значна роль відводиться  її випускникові, а із 1711 р. ректору  Феофану Прокоповичу (1681 – 1736 рр.). Історик, філософ, літератор, політичний і релігійний діяч в економічних поглядах був  прихильником меркантилізму, проповідував політику активного господарського і торгового балансу, якого, можна  було досягти шляхом розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконалення системи  державних органів управління і  економічного протекціонізму. Ф. Прокопович вважав, що розвинена економіка –  запорука загального добробуту і  соціальної злагоди [Серед праць  з питань економіки переважають  два типи: інформаційного характеру - енциклопедії, словники, різноманітні розвідки та "міркування", більшість  з яких пронизана ідеями меркантилізму  і присвячена, переважно, питанням фінансів, грошового обігу й торгівлі.

Володіючи енциклопедичними знаннями та європейським досвідом, який доводилося особисто спостерігати, Т. Прокопович обстоював промислово-купецький  шлях розвитку. Підтримуючи розвиток науки, ремесел, мистецтв, він уважав, що людина повинна бути корисною державі. Не давні привілеї, а чесна праця  повинна визначати місце людини в суспільстві - така концепція Т. Прокоповича. Він не піддавав осудові  нагромадження багатства, але вороже ставився до аморальних способів збагачення. У політичних поглядах учений стояв  на позиції просвіченого абсолютизму, а тому був палким прихильником просвітництва, сприяв тим, які мали здібності до науки і прагнули знань.

Ученому більше імпонували ремісники, купці, лікарі, дипломати і т. ін., які вийшли із середнього або навіть із нижчих станів, ніж феодальні світські та духовні аристократи. Т. Прокопович радив дбати про господарський  інвентар, завести книгу прибутків  і витрат. За змістом ці поради були фаховими.

Економічну  науку Т. Прокопович розглядав у  контексті етики, яка включає "монастику, економіку і політику". " Наведений поділ етики на монастику, економіку і політику можна вважати українським варіантом поділу науки, який дістав згодом назву мікро- і макроекономіки. У ньому йдеться про вступ до економічної теорії, її мікро- і макропроблематику.

Яскравим  виразником прогресивної економічної  думки України цього періоду  являється філософ і народний просвітитель Яків Козельський (1729 – 1795 рр.).

   Науковець одним із перших  в Україні досліджував економічні  категорії простого і розширеного  відтворення. Під першим він  розумів виробництво без прибутку, а під другим – розширення  виробництва за рахунок посилення  гноблення кріпосних селян. Науковець  вважав, що сільськогосподарська  праця не є єдиним джерелом  утворення “чистого продукту”, праця стає джерелом багатства у будь-якій сфері виробництва. Найефективнішою формою власності Я. Козельський вважав дрібну приватну власність, а спонукальним мотивом господарської діяльності дрібного власника – особисту вигоду

71. «Божественна економія» Г.Сковороди.

У цей же період цікаві економічні ідеї висловлював Григорій Сковорода (1722 – 1794 рр.) – народний філософ, великий  гуманіст і мислитель.

   Центральне місце у його економічних  поглядах займала проблема людини  та роль праці у її житті.  Науковець виходив із того, що  кожна людина повинна пізнати  власну внутрішню природу, а  природу людини визначає її  здатність до праці. Пізнання  людиною своєї внутрішньої природи  та вибір роду діяльності за  здібностями робить працю радісною, суспільно корисною, а людину  – щасливою.В основі філософського вчення Г.Сковороди лежить принцип існування трьох світів: макрокосм (всесвіт), мікрокосм (люди¬на), символічний світ (Біблія), котрий поєднує макро- і мікро¬світи. Кожен з цих світів мас подвійну натуру — видиму, зовнішню ("тварь", матеріальну натуру) й невидиму, приховану (духовну). Видимими частинами макрокосмосу - всесвіту є ма¬терія, мікрокосмосу-людини — її плоть, фізичне тіло, симво¬лічного світу — Біблія. Вищими, невидимими — духовними їх натурами є Бог у всесвіті, людський дух — в людині, справжні, а не приховані, завуальовані божественні істини — в символічному йому світі, якою є Біблія з її внутрішнього іманентною сутністю…