Шпаргалка по "Экономике"

5. За формою власності.  Інвестиції поділяють на: приватні, державні, іноземні і спільні.  До приватних інвестицій відносять  вкладення коштів фізичними особами  або недержавними підприємствами. Державні інвестиції – це вкладення  коштів центральними або місцевими  органами влади за рахунок  бюджету, позабюджетних фондів  і позикових коштів та вкладення  державних підприємств. Іноземні  інвестиції – це вкладення  коштів іноземних громадян, юридичних  осіб і держави. Спільні інвестиції  – це вкладення коштів резидентів  і нерезидентів.

 Для обґрунтування  доцільності інвестицій необхідно  використовувати не тільки фінансові  показники їх оцінки, але і  неформальні критерії. Інвестиції  здійснюють за такими напрямами:

 · капітальне будівництво;

 · інновації, в яких  втілюється науково-технічна продукція  та інтелектуальний потенціал;

 · фондовий ринок  і акції, облігації, похідні  інструменти.

Фінансові інвестиції означають  використання наявного капіталу для  придбання (купівлі) акцій, облігацій  та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення  титулів власності, котрі дають  право на одержання нетрудового  доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є  реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

62. Оцінка фінансових інвестицій для відображення їх у звітності.

Оцінку фінансових інвестицій здійснюють аналогічно капітальним, шляхом зіставлення обсягу інвестиційних  витрат, з одного боку, із сумою грошового  потоку від здійснення такого інвестування, з іншого. Особливість такого зіставлення  полягає в тому, що при фінансових інвестиціях у сумі грошових потоків  відсутні амортизаційні відрахування.

 Оцінка привілейованих  акцій. Вартість привілейованих  акцій можна визначити дисконтуючи  суму дивідендів за нескінчений  період:

 де ДА – дисконтова  на сума доходу від володіння  привілейованою акцією; к – ставка  дисконту;

 СД – річна сума  дивідендів (постійний дивіденд).

Оцінка звичайних акцій  з постійним приростом дивідендів. Дивіденди фірми можуть зростати щорічно постійними темпами. Ціну звичайних  акцій з постійними темпами приросту дивідендів (особливо характерна така ситуація для країн з інфляційною  економікою), причому щорічні темпи  приросту розміру дивідендів однакові (що вважається нормальним явищем), можна  визначити, якщо дисконтувати майбутні дивіденди за необхідною ставкою  доходу.  існує спеціальна формула  Гордона: де р – щорічний темп приросту дивідендів на акцію.

Оцінка облігацій. До придбання  тих чи інших облігацій, інвестору  необхідно з’ясувати, яка прибутковість  облігації? і чи не за завищену ціну пропонується купити цю облігацію?

 Прибутковість облігації  розраховується за формулою:

 де r – прибутковість облігації:  І – розмір процента, який сплачується  по облігації у грошовому виразі; Н – номінальна вартість облігації;  О – оплачувана вартість облігації;

n – строк, на який  продається облігація.

63.  Оцінка доцільності фінансових інвестицій: статичний та динамічний підхід.

Розрізняють два  основні підходи до оцінки інвестицій:статичний підхід : усі показники, які характеризують об’єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується); Серед численних статичних фінансових показників, які характеризують внутрішню вартість корпоративних прав, в аналізі акцій здебільшого використовують: балансовий курс корпоративних прав; чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; дивіденди на одну просту акцію; рентабельність акції; відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER); відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію.

Динамічний підхід: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів. Значна кількість моделей оцінки вартості акцій, які застосовуються в процесі фундаментального аналізу, базуються на концепції теперішньої вартості майбутніх грошових потоків (Net Present Value).

64. Фундаментальний та технічний аналіз корпоративних прав.

Рішення відносно придбання  акцій слід приймати, провівши їх попередній технічний і фундаментальний  аналіз. Фундаментальний аналіз акцій .Рішення щодо вкладання коштів у ті чи інші корпоративні права може прийматися на основі результатів фундаментального аналізу. Згідно з цим прийомом оцінки фінансових інвестицій їх ринковий курс визначається внутрішньою вартістю підприємства та його корпоративних прав. Завданням фундаментального аналізу є визначення реальної внутрішньої вартості акцій. Якщо ця вартість перевищує їх ринкову ціну, то курс акцій є заниженим, а отже, в них можна вкладати кошти. Навпаки, якщо внутрішня вартість акцій є нижче за ринкову ціну, то їх курс завищений, а отже, інвестиції в такі корпоративні права робити не варто.

Технічний аналіз акцій ґрунтується  на вивченні тенденцій розвитку ринкового  курсу цінних паперів на основі побудови графіків і таблиць, що характеризують динаміку ціноутворення акцій у  попередніх періодах. Базова концепція  технічного аналізу звучить таким  чином: існує деякий взірець, за яким відбувався розвиток курсу акцій  у минулому, тож і майбутня динаміка курсу також буде побудована за згаданим взірцем. У процесі технічного аналізу фінансисти, як правило, не роблять акцент на внутрішні чинники, які впливають на курс акцій, зокрема показники внутрішньої вартості підприємства, структуру його капіталу, позиції на ринку, виробничу програму тощо. Основним джерелом аналітичної інформації при цьому є інформація, що генерується ринком цінних паперів. Розрізняють дві основні групи методів і прийомів технічного аналізу. Перша група досліджує базові тенденції на фондовому ринку чи окремому його сегменті. Друга група призначена для аналізу тенденцій розвитку ринкового курсу акцій окремого емітента.

65. Порівняльна характеристика оцінки фінансових інвестицій за методами DCF та IRR.

Метод визначення внутрішньої  норми прибутковості ( IRR) при оцінці інвестицій передбачає розрахунок відносного показника — ставки дохідності, за якої вартість інвестиції дорівнює нулю. Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вкладенням на ринку. Правило прийняття інвестиційних рішень за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддаватися тому об’єкту інвестицій, внутрішня норма прибутковості за яким є більшою, ніж середня ставка дохідності за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.

Аналіз дисконтованих грошових потоків (DCF), що дає детальний прогноз  грошових потоків. Аналіз дисконтованих  грошових потоків під час періоду  експлуатації - це найбільш важливий з  усіх етапів. Він необхідний кредиторам, оцінювачам та інвесторам для визначення прогнозних доходів від пропонованого  проекту девелопменту.  DCF-аналіз, відображає доходи всіх сторін, що інвестували  в проект, виходячи з частки кожного  учасника угоди, дає інформацію, необхідну  для аналізу прибутковості інвестицій.

DCF-аналіз та аналіз прибутковості  інвестицій є основними інструментами  при оцінці фінансових перспектив  проекту, отриманні кредиту на  девелопмент і залучення інвестицій  у власний капітал.

66. Метод DCF в оцінці доцільності фінансових інвестицій.

Вперше концепція DCF була розроблена Д.Уїльямсом. М.Гордон першим прийняв  цей метод для управління фінансами  корпорацій. Аналіз DCF заснований на понятті  вартості грошей у часі. Аналіз дисконтованих  грошових потоків (DCF), що дає детальний  прогноз грошових потоків. Аналіз дисконтованих  грошових потоків під час періоду  експлуатації - це найбільш важливий з  усіх етапів. Він необхідний кредиторам, оцінювачам та інвесторам для визначення прогнозних доходів від пропонованого  проекту девелопменту.  DCF-аналіз, відображає доходи всіх сторін, що інвестували  в проект, виходячи з частки кожного  учасника угоди, дає інформацію, необхідну  для аналізу прибутковості інвестицій.  DCF-аналіз та аналіз прибутковості інвестицій є основними інструментами при  оцінці фінансових перспектив проекту, отриманні кредиту на девелопмент  і залучення інвестицій у власний  капітал.

67. Довгострокові та поточні фінансові інвестиції: види, мета здійснення.

Фінансові інвестиції - це вкладення  коштів чи інших активів у цінні  папери суб'єктів господарської  діяльності. Придбані цінні папери залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві та ліквідності поділяють на довгострокові та поточні фінансові інвестиції. у балансі за рядком "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період понад один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а за рядком "Поточні інвестиції" відображають фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Довгострокові інвестиції поділяються на:  - інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;

- інвестиції в асоційовані та  дочірні підприємства;  - інвестиції  у спільну діяльність зі створенням  юридичної особи контрольними  учасниками;  - інші фінансові  інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції, в  свою чергу, поділяються на еквіваленти  грошових коштів та інші поточні фінансові  інвестиції.   Визначення еквівалентів грошових коштів передбачено П(С)БО 2, проте воно не дає чіткої відповіді, які ж саме інвестиції слід відносити до еквівалентів. У такому разі слід послатися на п. 7 МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів", у якому зазначається, що інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:   - вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;  - характеризуються незначним ризиком зміни вартості;  - мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

 Як правило, еквіваленти грошових  коштів утримуються для погашення  короткострокових зобов'язань, а  не для інвестиційних цілей.  Інші поточні фінансові інвестиції - це:  - інвестиції, терміном менше  одного року (крім еквівалентів  грошових коштів);  - інвестиції  в асоційовані і дочірні підприємства, які придбані і утримуються  для продажу протягом 12 місяців;  - інвестиції у спільну діяльність, які придбані і утримуються  з метою їх подальшого продажу  протягом 12 місяців.

68. Методичні підходи та порядок розрахунку ставки дисконтування, її практичне використання.

В практиці інвестиційних розрахунків  не існує єдиного правила вибору  чи  методики  розрахунку  ставки  дисконтування.  В  кожному  конкретному  випадку вибір ставки дисконтування  залежить від сукупного впливу факторів  зовнішнього та внутрішнього оточення інвестиційного проекту.  Найбільш       поширеними        є    наступні     методи     розрахунку      ставки  дисконтування:    метод оцінки капітальних активів (САРМ);     метод середньозваженої вартості капіталу (WACC);  метод кумулятивної побудови (ССМ).     В  моделі  САРМ  (Capital  Assets  Price  Model)  ставка  дисконтування  представляє   суму  таких  її  складових  як  ставка  доходу  по  без  ризикових інвестиціях та додаткова  ставка для компенсації за невизначеність (премія за  ризик), пов’язану з  інвестуванням в даний проект. Середньозважена   вартість   капіталу   (Weighted   Average                   Cost   of   Capital,  WACC)   може   бути   визначена   як   той   потенційний   рівень   доходності  інвестиційного  проекту,  щоб  можна  було  забезпечити  одержання  всіма   категоріями  інвесторів  доходу,  аналогічного  тому,  який  вони  могли  б   отримати  від  альтернативних  вкладень  з  тим  же  рівнем  ризику. При  виборі  коректного  рівня  ставки  дисконтування  слід  враховувати, з одного боку, основні теоретичні підходи до його визначення, а з  іншого,  -  вона  має  включати  мінімально  гарантований  рівень  дохідності,  незалежний від виду вкладення, темп інфляції і премію за ризик, яка враховує  ступінь   ризику   конкретного   виду   інвестування.   За   умови   забезпечення   врахування       одночасного        впливу      усіх     трьох     факторів,      рівень     ставки    дисконтування   буде   найбільш   наближеним   до   реальних   умов   реалізації    інвестиційного проекту.  

69. Структура власного капіталу підприємства та визначення вартості його залучення.

Основними складовими власного капіталу є статутний (пайовий) капітал,резервний  капітал, нерозподілений прибуток. Іншими складовими, які можуть коригувати власний капітал у бік збільшення чи зменшення, є додатковий, неоплачений  та вилучений капітал. Деякі суб'єкти господарювання також можуть мати в  складі власних ресурсів кошти цільового  фінансування, отримані в безстрокове  й безоплатне користування з бюджету  або інших джерел, благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств  і громадян. Статутний (пайовий) капітал  — це внески засновників (учасників) до капіталу підприємства для забезпечення його функціонування. Величину зареєстрованого  статутного капіталу зазначають в установчих документах і в балансі підприємства. Збільшення або зменшення статутного капіталу відбувається тільки за згодою учасників і має бути відображено  в установчих документах. Обов'язковою  складовою власного капіталу для  багатьох господарюючих суб'єктів  є резервний капітал. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" резервний капітал  господарських товариств створюється  у розмірі, встановленому установчими  документами, проте не менш як 25 % статутного капіталу. Джерелом формування резервного капіталу є прибуток, який залишається  в розпорядженні підприємства після  сплати податків та виплати дивідендів. До вилученого капіталу зараховують  акції власної емісії, викуплені  АТ, або частки, викуплені товариством  у його учасників. Ці суми вираховуються  із загального підсумку при обчисленні власного капіталу господарюючого суб'єкта. Показником вартості капіталу є середньозважена  вартість капіталу показує середню  дохідність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство.

70. Value-Based Management: вартісно-орієнтоване управління фінансами підприємств.Value-Based Management - концепція управління, спрямована на якісне поліпшення стратегічних і оперативних рішень на всіх рівнях організації за рахунок концентрації зусиль всіх осіб, що приймають рішення, на ключових факторах вартості. З усіх можливих цільових функцій в рамках концепції VBM вибирається максимізація вартості компанії. Вартість же компанії визначається її дисконтованими майбутніми грошовими потоками, і нова вартість створюється лише тоді, коли компанії отримують таку віддачу від інвестованого капіталу, що перевищує витрати на залучення капіталу.  Але, як відомо, для того щоб керувати чим-небудь необхідно вміти це вимірювати. У додатку до VBM це означає, що необхідний інструмент, що дозволяє оцінити віддачу від інвестованого в компанію капіталу. Таким чином, ми можемо виділити основні фактори, що впливають на вартість компанії, які обов'язково повинні враховуватися в показнику, що відображає створення вартості - витрати на власний і позиковий капітал і доходи, що генеруються існуючими активами (при цьому доход може виражатися в різних формах: прибуток, грошовий потік і т.д.). Потреба в VBM виникає з тієї причини, що різні стейкхолдери (акціонери, співробітники, постачальники, клієнти та ін) переслідують в бізнесі різні цілі. Найманий менеджмент, винагорода якого часто пов'язується з обсягом річного прибутку, може бути зацікавлений у проектах, що дозволяють швидко зірвати великий куш, хоча в середній і довгостроковій перспективі їх фінансова ефективність може виявитися сумнівною. А акціонер прагне володіти бізнесом, вартість якого зростає з року в рік, нехай повільно, зате вірно.