Шпаргалка по "Экономике"

1. КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО  ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ

Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток.

За трактування капіталу як категорії фінансів підприємств у науково-практичній літературі, як правило, розрізняють дві його форми:

Конкретний  капітал. Для здійснення господарської діяльності підприємству необхідні засоби праці (устаткування, будівлі, споруди тощо); предмети праці (сировина, матеріали) та праця. Окрім матеріальних, воно може мати у своєму розпорядженні нематеріальні ресурси (патенти, права, ноу-хау). Вартість майнових об’єктів, які відображені в активі балансу підприємства, називають конкретним капіталом. В активах заморожуються грошові кошти, інвестовані в підприємство. Ці кошти можуть бути вкладені в:

а) необоротні активи (основні  засоби, довгострокові фінансові  інвестиції, довгострокова дебіторська  заборгованість тощо);

б) оборотні активи (запаси, поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції тощо).

Абстрактний капітал. Заслуговує уваги концепція капіталу, обґрунтована патріархом німецької економічної науки, засновником Кельнської школи економіки підприємства проф. Е. Шмаленбахом. За цією версією, під капіталом слід розуміти абстрактну вартість, яка відображається в балансі підприємства. При цьому під абстрактним капіталом розуміють сукупність усіх позицій пасиву балансу.

 

2. Фінансова діяльність підприємства в системі функціональних завдань фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент — це цілеспрямоване управління всіма грошовими потоками на підприємстві, тобто процес управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання з метою досягнення фінансово-економічних цілей підприємства.

Зміст фінансового менеджменту  полягає у виробленні управлінських  рішень щодо найефективнішого використання фінансового механізму для досягнення тактичних і стратегічних завдань  підприємства. Основні цілі діяльності фінансового менеджменту можна  розглядати в рамках класичного управлінського трикутника цілей:

забезпечення стабільної ліквідності (платоспроможності);

максимізація рентабельності (як власного так і сукупного капіталу);

мінімізація ризиків.

В англосаксонській фінансовій літературі в контексті функціональних завдань фінансового менеджменту  досить часто розрізняють два  основні напрями діяльності: фінансовий контролінг та управління грошовими  потоками (Cash-менеджмент).

Cash-менеджмент (Treasury Management) включає управління залученням і використанням фінансових ресурсів (відповідно фінансування та управління активами). До основних завдань Cash-менеджменту належать такі:

планування платоспроможності  та показників ліквідності;

прибуткове вкладення тимчасово  вільних грошових коштів;

управління дебіторською та кредиторською  заборгованістю;

управління фінансовими вкладеннями;

управління валютними ризиками.

 

3. Модель оцінки капітальних активів (САРМ): зміст та практичне застосування.

Модель оцінки дохідності капітальних активів будується, як правило, в графічному вигляді, де першим кроком є побудова так званої лінії ринку капіталів. Згідно з припущеннями всі учасники ринку прагнуть сформувати найоптимальніший портфель інвестицій з погляду ризиковості та прибутковості.  На графіку з допомогою кривої АВ представлені різні комбінації портфелів інвестицій (наприклад, акцій). Модель оцінки капітальних активів (CAPM) можна уявити у вигляді очікуваної рівноважної рентабельності вкладень, яка дорівнює сумі безризикової процентної ставки та премії за ризик вкладень у певний актив, що визначається як добуток рівня систематичного ризику, властивого цьому активу, та середньоринкової премії за ризик:

CAPM (R_A) = i + (R_M – i) · b_А ,  (1.6)

де CAPM (R_A) — очікувана інвестором рентабельність капітальних активів за умови ринкової рівноваги. CAPM передбачає, що існує лінійна залежність між ризиком та премією за ризик, яку очікують інвестори.

 

 

4. Критерії прийняття фінансових  рішень: загальна характеристика.

Для прийняття правильних фінансових рішень слід зважати на критерії, за допомогою яких можна  оцінити переваги та недоліки залучення  позичкового і власного капіталу, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування тощо. До типових критеріїв можна  віднести такі:

-Прибуток/рентабельність. Слід розрахувати, яким чином та чи інша форма фінансування вплине на результати діяльності підприємства.

-Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансування вплине на рівень теперішньої та майбутньої платоспроможності підприємства

-Структура капіталу (незалежність)., Необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик структури капіталу.

-Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів. Наприклад, емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, витрати на обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації тощо.

-Мінімізація оподаткування. Доцільно вибирати ту форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів.

-Об’єктивні обмеження:  відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок,  низький рівень кредитоспроможності,  законодавчі обмеження щодо використання  тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.

-Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.

-Максимізація доходів власників (дивідендна політика), так звана концепція Shareholder—Value. Згідно з цим критерієм усі рішення менеджменту підприємства, в т. ч. рішення у сфері фінансування, повинні спрямовуватися на досягнення головної мети діяльності суб’єкта господарювання — максимізації доходів власників.

 

5. Фінансова, інвестиційна та  операційна діяльність підприємства: особливості руху грошових коштів  за кожним видом діяльності.

У нормативних актах, науково-практичній літературі, безпосередньо в контексті  фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансової звітності  оперують дефініціями «фінансова діяльність», «інвестиційна діяльність» та «операційна  діяльність» суб’єктів господарювання. З метою формування каталогу функціональних завдань фінансових служб підприємства та чіткого розмежування зазначених понять розглянемо економічний зміст  кожного з них.Інвестиційна діяльність. Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих  необоротних активів, а також  тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.Отже, ця діяльність пов’язана  з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід). Фінансова діяльність. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

«Власний капітал»;«Довгострокові зобов’язання»;«Поточні зобов’язання».

До типових прикладів  руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести:

надходження власного капіталу;отримання  позичок;погашення позичок;сплата дивідендів.

 

6. Порівняльна характеристика фінансування  підприємства за рахунок власного  та позикового капіталу.

Критерії	Власний капітал	Позичковий капітал
1. Рівень відповідальності капіталодавців	Щонайменше у повному обсязі	Відсутня; статус кредитора
2. Участь в управлінні підприємством	Як правило, дає право	Як правило, участь в управлінні підприємством виключена
3. Участь у прибутках	Дає право участі у розподілі прибутків	Обумовлені договором  проценти; участь у розподілі прибутків виключена
4. Строк використання	Необмежений	Обмеження згідно з договором
5. Кредитне забезпечення	Як правило, непотрібне	Як правило, необхідне
6. Податковий тягар	Плата за користування здійснюється за рахунок прибутку, що залишився після сплати всіх податків	Проценти за користування позиками відносяться на валові витрати, тобто зменшують податковий тягар
7. Порядок повернення у разі банкрутства	В останню чергу	Першочергово, залежно від  типу кредитора

 

7. Форми фінансування підприємств:  порівняльна характеристика.

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає  в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної  діяльності. Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів), їх повернення, а  також відносини між підприємством  та капіталодавцями, які з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення). Перш ніж перейти до вивчення механізмів залучення фінансових ресурсів суб’єктами господарювання, розглянемо основні форми фінансування. Їх здебільшого класифікують за такими критеріями: а) залежно від цілей  фінансування; б) за джерелами надходження капіталу; в) за правовим статусом капіталодавців щодо підприємства. Залежно від цілей фінансування виокремлюють такі його форми: фінансування при заснуванні підприємства;на розширення діяльності;рефінансування; санаційне фінансування

За джерелами мобілізації  фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів — власний капітал  і позичковий капітал. Власний капітал  може бути сформований за рахунок  внесків власників підприємства або шляхом реінвестування прибутку. В іноземних літературних джерелах фінансування за рахунок нерозподіленого  прибутку та амортизаційних відрахувань  досить часто позначають також як Cash-flow-фінансування.

 

8. Теорія інформаційної асиметрії  та конфлікти інтересів у процесі  прийняття фінансових рішень.

Наслідком інформаційної  асиметрії і зумовленої нею проблеми відносин принципала та агента є виникнення так званих агентських витрат. Типовим прикладом збитків для принципала, які настають в результаті інформаційної асиметрії, є неповернення кредитів банківським установам.

Конфлікти інтересів як в  державному,  так і приватному секторах,  непокоять

громадськість в багатьох країнах світу.  Ситуації,  до виникнення яких спричиняють

конфлікти інтересів,  вже  давно є об'єктом конкретної політики,  законодавства,  а також

практики управління, спрямованої  на збереження доброчесності та об'єктивності механізму прийняття рішень,  що його використовують уряд та інші державні установи.  Приватний сектор протягом досить тривалого часу також турбується з приводу доброчесного здійснення ділових операцій, і зокрема -  захисту інтересів акціонерів та широкого загалу. Останні скандали привернули увагу суспільства до актуальності попередження конфліктів інтересів, які здатні перетворитися на серйозну проблему в разі, наприклад, коли чиновник залишає свою посаду в державній установі і працевлаштовується в приватному секторі або неурядовій організації або коли бухгалтерська фірма пропонує одному й тому ж клієнтові аудиторські і консалтингові послуги чи коли орган регулювання починає підтримувати занадто тісні стосунки з діловими структурами, за якими він має наглядати.

 

9. Критерії вибору організаційно-правової  форми ведення бізнесу: розгорнута  характеристика та фінансові  наслідки.

Приймаючи рішення щодо створення нового суб’єкта господарювання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форми ведення бізнесу. За правом власності в Україні можуть діяти суб’єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об’єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: