Шпаргалка по "Экономике"

.

29. Ек-на програма Ф. Лассаля.

Фердинанд Лассаль (1825-1864). Праця - "Пан Бастіа - Шульце-Деліч, або Капітали Праці".

У трактуванні соц-них ідей наслідує Маркса, про-те він не теоретик, а практик, пропагандист. Зак-ликає забезпечити панування в державі 4-ого стану (трудящих), що породила б небачений в іс-торії розквіт сус-ва. Панування 4-ого стану не оз-начає загострення суперечності між класами. За-клик до панування 4-ого стану - це "заклик до примирення". Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети не бачив, а можливість втілення соц-зму відкладав на далеке майбутнє. Саме тому вважав не лише зайвим, а  навіть не-бажаним використання соціалістичних гасел у поточній пропаганді. Безпосередні соц-ні вимоги він зв`язує зі здобуттям загального виборчого права і створення виробничих асоціацій. Загаль-не виробниче право має забезпечити реалізацію "істинної" мети держави. Виступає проти ідеї ек-ого лібералізму. Він - прихильник втручання дер-жаву, саме на неї покладає він  надії. Надаючи цій проблемі надзвичайно великої ваги, протис-тавляє буржуазній концепціїї держави концепцію робітничого класу. Буржуазна концепція держави передбачає збереження свободи і власності ба-гатіїв, що зумовлює посилення експлуатації сла-бкого сильному. А справжня мета держави інша - позитивно розвивати і невпинно вдосконалюва-ти людську істоту. За допомогою загального ви-борчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи і тим самим наблизити реалізацію цієї мети. Із вирішенням згаданої про-блеми тісно зв`язана й інша - створення виробни-чих асоціацій. Як теоретик соц-зму засуджував тяжке, безправне становище робітників. Але поя-снював його не соц-но-ек-ими умовами, а дією так званого залізного з-ну зар-пл: робітник оде-ржує лише мінімум засобів існування, а не пов-ний продукт праці. Скасувати цей з-н неможливо, але його можна нейтралізувати, "усунувши умови його дії". Нейтралізувати дію залізного з-ну споді-вався через перетворення робітників на під-ців організацією добровольних аоціацій. У таких асо-ціяціях робітники були б одночасно і під-цями. Тим самим було б ліквідовано різницю між зар-пл і прибутком, а винагорода робітника збільшилась бі до повного продукту праці. Це і є шлях до мир-ного, законного і єдино можливого способу зни-щення експлуатації. Капітал для утворення таких самоасоціацій має дати держава. Змусити дер-жаву це зробиит можна лише за допомогою зага-льного виборчого права. Не заперечував кор-сті кооперативів, але він наголошував на необхідно-сті проведення чіткої межі між інтересами найма-них робітників, виробників мат-благ і "інтересами спож-чів". Піддає гострій критиці ек-ну програму Шульце-Деліча і доводить тотожність його погля-дів і поглядів Бастіа, який виступав з ідеєю гар-монії інтересів у буружуазному сус-ві. Кап-зму протиставляє соц-зм, а виробниці асоціації роз-глядає як перехідну форму до майбутнього соц-ого ладу. У майбутньому сус-ві засоби В будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розпо-ділятимуться відповідно до трудового внеску ко-жного працівника.

47. Ек-на теорія Маршалла

У своїх працях, особливо у книжці «Принципи ПЕ» (1890), він намагався розробити універсаль-ну ек-ну концепцію, об'єднавши різні ек-ні теорії. Найбільшою його заслугою є створення синтети-чної теорії, яка поєднала елемен­ти трудової тео-рії в-сті і «теорії граничної кор-сті», що зба­гатило науку більш глибоким аналізом взаємозв'язку В й обміну на підставі функціонального методу досл-ня. Зборов суперечності теорії граничної кор-сті й теорії фак­торів В і сконцентрував основну увагу на розробці теорії ціни. Основні його теоретичні надбання витримали іспит часом і користуються популярністю й дотепер.

А. Маршалл запропонував замість понят­тя «ПЕ» поняття «економіко» і дав власне визна­чення цієї науки:  — це наука, що вивчає людство в його по-всякденному житті; вона розглядає ту частину ін-дивідуальних або сус-них дій, котра «якнайтісні-ше зв'язана з придбанням і спож-ням мат атрибу-тів добробуту. Це визн-ня суттєво відрізнялось від тих, що давали йо­го попередники, які обмежу-вали предмет ПЕ лище наукою про багатство. Маршалл підходить до тракту­вання її предмета ширше. У центрі наукових пошуків  — ціна про-дукту, яку він розглядав як найважливіший еле-мент ринкової ек-ки. Суть йо­го теорії ціни полягає в синтетичному поєднанні 2-х груп факто­рів, що впливають на ринкову ціну. З 1-о боку, є ціна по-питу, яка формується під впливом попиту на то-вар, що визначається кор-стю продукту. Ця група факторів має ринкове походження. З ін. — є ціна пропозиції, яка залежить від витрат В, тобто зв'я-зана з процесом В. Середню ціну (в-сть) трактує як рез-тат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції.

Був переконаний, що його теорію ціни спрямова-но на пошук усіх факторів, які ціну визначають. Він за­являв, що оск ринкові ціни складаються під впливом попиту та пропозиції, це, у свою чергу, потребує виокремлювання суми фак­торів, від яких залежать зміни як попиту, так і пропозиції, їхнього взаємозв'язку на будь-якому ринку. Підк-реслювалося, що дія як по­питу, так і пропозиції щодо ціни є однаковою за умови вільної конкуре-нції. Незаперечна його заслуга полягає також у тім, що він визначив умови, необхідні для пере-ведення попиту в ціну. У нього граничною ціною попиту стає ціна, за яку було придбано останній куплений товар.

Аналізуючи фактори, що впливають на величину попиту на товар на ринку, він виводить головний з-н попиту: чим більша к-ть товару, який треба продати, тим нижча має бути ціна його пропону-вання з тим, щоб товар знайшов покупця; або, інакше кажучи, потрібна к-ть товару збільшується зі зни­женням ціни і зменшується з її зростанням . А. Маршалл 1-им із 1-их зв'язав із ціною товару еластичність попиту на нього. Він склав діагра-ми, які показують зміни в ціні й к-ті продукту для товарів з різним ступенем еластичності: від низь-кої до високої.

Виводить по­няття споживчого надлишку – додат-кова сума до сплачуваної ціни, яку спож-ч згоден виплатити замість того, щоб відмовитися від речі. Фактори В — земля, праця, ка­пітал і організато-рські здібності — визначають ціну пропозиції. Він визнає наявність певних труднощів формування ціни пропозиції на деякі товари і фактори В, які зв'язані з так званою фіксо­ваною пропозицією. Так, земля є одним із факторів, пропозиція яко­го фіксована, і контролювати її людина не в змозі. Але елемент часу допомагає пояснити відміннос-ті між фіксованою й еластичною пропозиціями.

Ринок - високоорганізована інституція, де взає-модіють попит і пропозиція і встановлюються ці-ни. На ринку в процесі й під час обміну товарами пропозиція й попит перебувають у тимчасовій рівновазі.

Розрізняв дію 3-х періодів часу. Протягом коро-т­кого періоду пропозиція товару обмежується йо-го запасом. Ціна ви­значається цим запасом і не відбувається змін у обсязі В. Протягом тривалі-ших проміжків часу пропозиція залежатиме від витрат на В товару. У процесі В можливі підви-щення його ефективності й залучення додатко-вих виробничих факторів. У дуже тривалих часо-вих масштабах ціна залежатиме від витрат на підготовку робочої сили і виготовлення обладна-ння, не­обхідного для В цього товару. Це дає змо-гу вносити зміни у витрати на всіх стадіях В. От-же, чим коротший період, тим більший вплив по-питу на в-сть, і навпаки — за більш тривалих пе-ріодів зростає значення витрат у в-сті продукту.

Зветається до з-ну заміщення: виробники завж-ди, коли це можливо, заміняти­муть дорогі факто-ри й методи В дешевшими. Тому міра можливого заміщення фактора визначає його еластичність. Цей з-н можна застосовувати майже в усіх сфе-рах ек-ого досл-ня. У сукупності з еластичністю цінового попиту й залежністю пропозиції від часу він становить макроекономічну основу діяльності власника чи розпорядника капіталу. Припускає, що сили попиту і пропозиції пра­цюють цілком ві-льно і що ні з боку продавців, ні з боку покупців немає жодних спеціальних домовленостей; обом сторонам ціни ві­домі настільки добре, що підсум-кова ціна саме і буде ціною рівно­ваги. Звертає увагу на залежність ціни від граничних витрат з боку пропозиції і від граничної кор-сті з боку по-питу; витрати на В граничної од. товару і виторг від його продажу будуть однакові.

Суттєвого значення надає теорії розподілу. Го-ловні моменти: кожний із фак­торів В — земля, праця, капітал і під-ка діяль­ність — також підля-гають дії попиту і пропозиції. Використання фак-торів визначається загальними умовами попиту щодо пропози­ції, виходячи з того, що кожний з них використовується тільки до моменту, коли його гранична прод-сть стане = його граничній в-сті. Кожний фактор В має ціну по­питу, яка вста-новлюється його граничною прод-стю, і ціну про-позиції, яка встановлюється граничними витра­тами на нього.

Зар-пл по відношенню до праці, процент до капі-талу і рента — до землі визначаються таким самим способом. Прибуток, проте, не можна про-аналізувати так однозначно, як віддачу від ін. фа-кторів В. Він змінюється зі зміною цін, і його роз-мір визначається багатьма причинами, серед яких не останнє місце належить «природним вла-стивостям» адміністратора або біз­несмена. При-буток не є гарантованим доходом під-ця.

Капітал вкладається в під-во переважно з метою «перспе­ктиви вигоди», яка приваблює вкладників до цього починання. Вкладники мають бачити ймовірність прибутку від такого вкладен­ня, нехай навіть у довгостроковому масштабі. Необхідні або міні­мальні прибутки входять до витрат В, то-ді як чисті прибутки є надлишком щодо них.

Указував на те, що земля, праця, капітал як фак-тори В виконують подвійну ф-цію. Вони й конку-рують, і доповнюють 1-н 1-ого; часом вони ста-ють суперниками у пошу­ках зайнятості, допуска-ючи обмежену взаємозамінність, але, з ін. боку, вони забезпечують «поля зайнятості» 1-н 1-ому. Загаль­ний національний дохід є рез-том дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції фа-кторів. Фактори В (включаю­чи працю) створюють справжню в-сть В, яку відо­бражено в ціні їх про-позицій. Ціна попиту відображає їхню гранич­ну прод-сть. Розроблена для пояснення формуван-ня в-сті теорія стала застосовною до будь-якого фактора В. Та­ким чином, теорія розподілу є до-повненням до загальної теорії в-сті. Рушійною силою ек-ки вважав свободу й кон­куренцію. Ве-ликого значення він надавав також грошам.

Важливим чинником організації та ефективного управління ек-кою є людський капітал. Дотриму-вав­ся думки, що здібності людини є так само ва-жливі, як засоби В, як і будь-який інший вид капі-талу. Визнання освіти, фахової підготовки, нави-чок та здібностей капіталом дало йому змогу по-іншому трактувати рікардіанську динаміку капіта-лу, що базувалася на неухильному спаданні гра-ничної прод-сті капіталу. Кін­цевий рез-т залежить від способу застосу­вання знань. Якщо капітал по-трапить до рук обдарованих людей, то вони при-множать його , якщо ні — вони його знищать.

Отже, Маршалл диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної прод-сті капіталу він зв'язував із його уречевле-ною формою і стверджував, що ця тенденція спо­стерігається в тих галузях і видах В, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної промисловості, в яких значну роль відіграє людина, діє з-н зрос­тання віддачі капіталу.

Цей принцип визначає різницю між великим і ма-лим бізнесом. Малі під-ці домагаються економії за рахунок набли­ження їхнього В до ринку, неве-ликого бухгалтерського штату, заміни праці най-маних робітників власною. Великі під-ці, у свою чергу, мають переваги завдяки масштабам В, спеціалізації праці тощо. У цілому ці взаємні пе-реваги майже врівноважуються.

Аналогічний підхід застосовується і щодо викори-стання знань (інновацій). Головна ф-ція під-кої діяльності — полегшити вільне здійснення вели-кого принци­пу заміщення.

Внесок А. Маршалла у розвиток ек-ної теорії справді важ­ко переоцінити. Його книга «Принци-пи ПЕ» є од­ним з найвизначніших творів з ек-ної теорії за останні сто ро­ків, і її справедливо вва-жають класичної.

49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.

Артур Пігу ( 1877-1959 ) – представник Кембрид-жскої ек-ної школи, 1-н з послідовників та учнів Маршалла. Пігу – автор концепції ек-ки добро-буту. Його концепція розглядає соц-ний добро-бут як суму добробуту окремих індивідів, а його основою є ек-ний добробут, що трактується як к-ть задоволення, котре можна виразити в грошов-ому еквіваленті. Стверджував, що ек-ні причини діють на ек-ний добробут будь-якої країни не прямо, а через створення й використання об’єк-тивного додаткового ек-ного добробуту, що його ек-сти називають нац-ним доходом.

Виходячи з принципу спадної кор-сті, що за ним сума задоволення потреб бідних верств населен-ня зростає швидше, ніж зменшується сума задо-волення багатих, запропонував ідею перерозпо-ділення доходів через активну податкову політи-ку держави. Він обгрунтував необхідність прогре-сивної сис-ми податків, яка передбачає збільше-ння ставки оподаткування пропорційно зростан-ню доходу, а також запровадження значного по-датку на спадщину. Він проаналізував форми де-ржавного втручання в ек-ку: пряму та опосеред-ковану. 1-а передбачає державний контроль над цінами та обсягами випуску продукції, 2-а – вико-ристання податків і субсидій як інструментів регу-лювання ек-ки. Вважав, що за умов вільної конку-ренції достатньо опосередкованих методів, а з посиленням позицій монополій в ек-ному житті виникає необхідність прямого втручання держа-ви.

Значну увагу він приділяв проблемі зайнятості населення, яку зв’язував з рівнем зар-пл і реаль-ним попитом на працю. Якщо номінальна зар-пл скорочується повільніше, ніж падають ціни, то зростає реальна зар-пл, що веде до збільшення сукупного попиту і випуску продукції. У наслідок цього зростає зайнятість або нац-ний дохід – за-гальний обсяг товарів та послуг, що виготовляю-ться в сусп-ві протягом року, тобто та частка мат доходу сусп-ва, яка може бути виражена в гро-шах, - товари та послуги для кінцевого спож-ня.

Ральф Джорж Хоутрі ( 1879-1975 ), англ. Ек-ст, представник кембріджскої школи. Праці - “ Добра й погана торгівля” (1913), “Капітал і зайнятість” (1937).

Розглядав ек-ну діяльність у тісному взаємозв`яз-ку з політикою та етикою, владою держави, пси-хологією. Його заслугою було твердження, що багатство й доходи розподіляються між людьми нерівномірно, а це є наслідком індивідуалістично-го принципу ведення ек-ки. Тому Хоутрі вважав, що ідеальною є така ек-на система, яка викорис-товує здатність людини до колективної праці.