Шпаргалка по "Экономике"

Цільовою настановою соц-ого ринкового госп-ва є зав-ня досягнення високого рівня добробуту для переважної більшості членів сус-ва в умовах ек-ної свободи на основі конкурентного ладу. З цього погляду концепція такого госп-ва є поки що найбільш науково обгрунтованим і доведеним на практиці синтезом лібералізму й державного ре-гулювання в інтересах соц-но-ек-ого прогресу.

В 1957р. на з’їзді Християнсько-демократичного союзу Л.Ерхард проголосив початок нового етапу розв-ку “соц-ого ринкового госп-ва”. Він підкрес-лив, що І етап, тобто пошук найліпшого “природн-ого ек-ого порядку”, завершився утвердженням “сформлваного сус-ва”, яке досягло високого рівня добробуту та ек-ної стабільності.

80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.

Основоположником неолібералістського напрям-ку нім. ек-ної теорії вважають В.Ойкена, який у повоєнні рр. заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліб. ідей. Вона отрим. назву фрейбурзької. Фрейбурзька школа сформована на базі критики деяких тео-ретичних положень нім. істор. школи, яка зали-шала поза увагою домінуючу роль ек-ки. Представники фрейб. шк. вваж., що втручання держави в ек-ку має бути обмеженним, а мето-дом запобігання диктатурі має бути встановлен-ня конкурентного ладу. Вихідним пунктом неоліб-них пошуків концепції ідеального ек-ого ладу ста-ло вчення В.Ойкена про 2 типи ек-них сис-м: 1)“центрально-кероване госп-во” (примус. ек-ка) та 2)“мінове госп-во” (вільна ринкова ек-ка). Він класифікував їх, виходячи зі способу управлі-ння госп-им процесом, форм координації діяль-ності окремих госп-их од., і підкреслював, що ри-нкове госп-во управляється ринком, є госп-вом відносин обміну, а центрально-кероване виклю-чає вільний ринковий обмін і управляється центральним керуючим органом.

“Центрально-кероване госп-во” хар-ся таким рівнем планування, за якого всі ек-ні зв’язки між ек-ими суб’єктами заміщенні адміністративними вертикальними  зв’язками центру з під-вами. Централізоване планування - ек-на політика.

Ек-на політика надцентралізації управління пере-дбачає такий ступінь розв-ку планування, коли з 1-го центру визначають обсяги та якість створю-ваних продуктів до найменших деталей. Це супе-речить принципу вільного виборупостійна від-сутність рівноваги, інфляція, хронічний дефіцит. В.Ойкен вваж., що так централізація суперечить природі ек-ки і поступово руйнує її.

Але в межах центалізованих форм управління розрізняв ряд варіантів: тоталітарно-центрально-кероване госп-во; центрально-кероване госп-во з вільним обміном споживчих товарів; центрально-кероване госп-во з вільним вибором для спож-ча; центрально-кероване госп-во з вільним вибором професії та робочого місця. Екстремальною (ід-еальною) формою є тоталітарна, в якій уособлені всі недоліки та ознаки центрально-керованого госп-ва. Однак ін. форми централізації можуть мати ознаки ек-ки ринкового типу.

“Вільне ринкове госп-во”, побудовано на кон-куренції та приватній власності, є природною ос-новою ек-ого порядку, оск забезпечує під-ку ініці-ативу, розв-к ек-ки, встановлення рівноваги зав-дяки дії конкурентних сил. Воно базується на принципі свободи вибору (рівня спож-ня, профе-сії та робочого місця, ек-них відносин).

Вирішал.чинником ек-ого розв-ку він наз. потре-би, які вільно формуються і потребують негайної реакції з боку виробника, який має бути зацікав-леним у тім, щоб задовольнити будь-які потреби спож-ча. Таку зацікавленість можна реалізувати за умови, що виробникк отримує прибуток і віль-но ним розпоряджається. Ек-на свобода вироб-ника, як і спож-ча, зв’язана з приватною власніс-тю, яка забезпечує спож-чеві право вільного ви-бору благ, а виробнику – право вільного роду дія-льності та отримання доходів. Конкуренція між виробниками створює умови, коли на ринку вирі-шується проблема визн-ня необхідних обсягів В, його структури та рівня цін. Однак абсолютизація принципу свободи може привести до анархії, надмонополізації, тоталітаризму та соц-них пот-рясінь і підриватиме основи госп-ня. Щодо “спра-ведливості” такого госп-ва, то він визнає, що рин-кова ек-ка, побудована за принципами індивідуа-лізму та конкурентності, хоч і сприяє ек-ому про-гресу сус-ва, але суперечить принципу соц-ної справедливості, який може забезпечити лише центрально-керована сис-ма, побудована на сус-ній власності.

На думку В.Ойкена, вирішення проблеми оптима-льного поєднання форм 2 “ідеальних типів” має взяти на себе держава.

65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у ХХ ст. та їх еволюція.

Сучасна західна ек-на теорія хар-ся неоднорідні-стю, наявністю багатьох напрямків, шкіл, течій. Така різноманітність є наслідком розбіжностей у визначенні предмета досл-ня й теоретичного трактування ек-них явищ, методу вивчення, з'я-сування основних способів впливу на соц-но-ек­-ні процеси та ролі держави у їх здійсненні. У сучасній ек-ній теорії видокремлюють 3 основні напрямки: неокласичний, кейнсіанство та інституціонально-соц-ий.

Основа неокласичного напрямку - принцип нев-тручання держави в ек-ку. Прихильники цього на-прямку вважа­ють, що вільна ринкова ек-ка («дос-коналий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досяг­нення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існую­чих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кож-ний із створюваних в ек-ці товарів = величині йо-го пропози­ції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових об-мінних операцій (на конкурентному ринку в пов-ній мірі реалізується потенціал відно­син вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втру­чання ж держави у відносини, що формують-ся на засаді вільної рин­кової взаємодії ек-них су-б'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики ви­ступають за свободу приватного під-тва, рин-кових сил. Об'єктом досл-ня - ринок, ринкова ек-ка (її статична модель, яка розглядається на рівні взаємодії окремих спож-чів та фірм. У нео-класичній моделі передбачається, що індивіди поводять себе раціонально і прагнуть максимі-зації власного добробуту, а метою фірм є мак-симізація прибутку, причому і фірми, і індивіди можуть без будь-яких перешкод вступати 1-н з 1-м у різні ек-ні відносини. Фундаментальною ос-новою неокласичного напрямку є теорія гранич-ної кор-сті та граничної прод-сті, їхніми ав­торами створено солідний математичний інструментарій, який з ус­піхом використовується для к-ного ана-лізу ек-них явищ. У цей же час зароджується інституціоналізм, прихильники якого в основу досл-ня беруть позае­к-ні фактори.

7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.

1-им проявом ек-них ідей буржуазного сус-ва став меркантилізм. У Зах. Європі він зародився вже у XV ст., але ве­ликого поширення набув у XVII ст. Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.

Прискорило розв-к кап-ого В ви­никнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії.

У центрі уваги мерканти­лістів опиняється «поро-дження» грошей гро­шима. Предмет досл-ня – сфера обігу. На­віть сам термін «меркантилізм», що виник у XVII ст., походить від італійського слова купець. Метод досл-ня — збирання й опи-сування реальних фактів та часткова їх класифі-кація, тобто вони прямують від конкретного до абстракт­ного.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі го-ловні поло­ження:1). багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах, тобто багатство — це не що інше, як на-громадження грошей; 2). В створює потрібні пе-редумови для утворення багатства, а тому пот-ребує постійного заохочення й розвитку; 3). Без-посереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші; 4). сфера обігу є водночас і джерелом при-бутку, що утво­рюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі; 5). не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом бага-тства - джерелом багатства є лише зовнішня тор-гівля; 6). ба­ланс зовнішньої торгівлі має бути ак-тивним, тобто треба менше ку­пувати в іноземців і більше їм продавати (проте щодо розуміння ак-тивного балансу погляди ранніх та пізніх меркан-тилістів дуже рі­знилися).

Конкретна меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своєму розв-ку. Це ранній ме-ркантилізм, (монетарна система), і розвинутий мерканти­лізм (мануфактурний).

Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники - Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній мерка-нтилізм грунтувався на теорії грошо­вого балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну яко-мога більше грошей з-за кордону; по-2-е — збе-регти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого ви­трачання і якнайбільшо-го нагромадження грошей у країні з одночас­ною забороною їх вивезення.

Мануфактурний до­сяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні мер-кантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошо-вого обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового саль­до.

Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збага­чення країни. У головному й ран-ні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єди­ним справжнім багатством країни є гроші. Всі меркантилісти виступають на захист максималь-ного нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть ак­тивного балансу.

8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.

1-им проявом ек-них ідей буржуазного сус-ва став меркантилізм. У Зах. Європі він зародився вже у XV ст., але ве­ликого поширення набув у XVII ст. Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.

Виникнення кап-ого способу В у країнах Зах. Єв-ропи датується 15-16 ст., коли в надрах феодалі-зму виникають передумови для кап-ого ладу, в епоху первісного нагромадження капіталу, коли провідною формою капіталу був торгівельний, світова торгівля, яка привела до зосередження величезних багатств у окремих осіб, передусім у купців і монопольних компаній. Розклад феода-льного устрою, розв-к товарно-грошових відно-син, зародження кап-му зачіпали інтереси всіх верств населення і надавали питанням ек-ого розв-ку все більшого значення. Ліквідація моно-полії церкви у царині ідеології. Розв-к наукових знань створили сприятливі умови для вивчення і узагальнення явищ ек-ого життя. З`явилося бага-то ек-ної літератури. Що брала за головну мету визначення хар-ру та завдань ек-ної політики.

Прискорило розв-к кап-ого В ви­никнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи. Як 1-а спроба теоретичного поясни-ти суть кап-ого способу В виник на підставі узага-льнення досвіду первісного нагромадження капі-талу й вирішував практичні питання цього проце-су. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії.

Конкретна меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своєму розв-ку. Це ранній ме-ркантилізм, (монетарна система), і розвинутий мерканти­лізм (мануфактурний).

Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники - Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній мерка-нтилізм грунтувався на теорії грошо­вого балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну яко-мога більше грошей з-за кордону; по-2-е — збе-регти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого ви­трачання і якнайбільшо-го нагромадження грошей у країні з одночас­ною забороною їх вивезення.

Мануфактурний до­сяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні мер-кантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошо-вого обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового саль­до.

9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.

Меркантилізм – ек-не вчення, метою якого було теоретичне обгрунтування  меркантелістської ек-ної політики. Меркантилізм ще не був наукою, то-му що його основні положення є рез-том опису явищ та певної їх класифікації а не теоретичного аналізу.

Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.

Прискорило розв-к кап-ого В ви­никнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи.

Голландія,  у XVII ст. досягла надзвичайного розквіту та збагачення, розвиваючи судноплавст-во, зовнішню торгівлю та коло­ніальну експансію. Її було проголошено ідеалом меркантилізму. Ме-р­кантилісти закликали вчитися у Голландії, і пос-тупово на цей шлях ставали Англія, Франція, По-ртугалія, Іспанія.  Меркантилізм виник в Англії, потім поширився у Франції, Італії та ін. країнах Зах. Європи. У кожній країні політика меркантилі-зму мала свої особливості.

Меркантилізм став досить поширеним в Англії. До 1764 р. , було оприлюднено приблизно 2000  ек-­них праць меркантилістів. 2 сторіччя (1651—1849) меркантилізм був офіційною політикою дер­жави (діяв «Навігаційний акт» Кромвеля). Представники - В. Стаффорд, Томас Мен, Самуїл Фортрей.

У Франції меркантилізм також ві­дігравав важли-ву роль у ек-ній політиці, особливо у XVII ст., хо-ча буржуазія тут була слабшою, ніж в Англії, а французький аб­солютизм — суто дворянською диктатурою. Політику меркантилізму взяв на оз-броєння вже Генріх IV, всіля­ко стимулюючи торгі-влю. Ще більшого розв-ку політика меркантилізм-му набула за Людовіка XIV, завдяки заходам ви-датного державного діяча, міністра фі­нансів Жа-на Батіста Кольбера Представником теоретичної школи мерканти­лізму у Франції є Антуан Мокре-тьєн.

В Італії для практичного запровадження полі­тики меркантилізму не було належних політичних і ек-них умов.

Ідеї меркантилізму у тій чи тій формі позначали-ся на формуванні й розв-ку ек-ної політики Іспа-нії, Німеччини, Австрії та ін­ших країн як Зах., так і Східної Європи. Ідеї меркантилізму на­були розв-ку і в Росії. Своєрідність меркантилізму в Росії полягала в тім, що там не бу­ло чистого монета-ризму, його елементи перемішувалися з більш зрілими принципами «торгового балансу». Мер-кантилізм в Росії відображував переважно інте-реси купецт­ва, проте джерелом багатства вважа-ли розв-к прод-них сил країни. Російські меркан-телісти не ототожнювали багатство з грошима і благород­ними металами.  В Україні певні риси меркантилізму були властиві за часів  ек-ної по-літики Б.Хмельницького.