Профорієнтація як важливий напрям діяльності державної служби зайнятості

ЗМІСТ 

ВСТУП

І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПрофесійнОЇ орієнтаціЇ та профорієнтаційнОЇ роботИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

1.1 Сутність професійної орієнтації та її елементів

1.2 Професійна орієнтація як система

1.3 Головні  елементи та об’єкти професійної  орієнтації

1.4 Завдання  і функції системи професійної  орієнтації

ІІ. Загальна характеристика та аналіз діяльності луганського ЦЕНТРУ зайнятості

2.1 Загальна характеристика Луганського центру зайнятості

2.2 Аналіз діяльності Луганського центру зайнятості

ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ЛУГАНСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ

    3.1 Визначення критеріїв оцінювання ефективності профорієнтаційної роботи

    3.2 Удосконалення профорієнтації і  профвідбору молоді на робочі  професії

    3.3 Робота профорієнтації з дітьми і підлітками, що мають ОВЗ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП 
 

    Проведення  профорієнтаційної роботи і раціонального  розподілу трудових ресурсів безпосередньо  ґрунтується на порівнянні знань  про професії та знань про індивідуально-психологічні якості людини. Тому в сучасній спеціальній літературі широко визнається, що основою і необхідним етапом вирішення організаційних та методичних питань профорієнтації є вивчення конкретних видів професійної діяльності і визначення вимог, які вони ставлять до людини як суб'єкта праці.

    У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні трудові  пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття "професія" і "спеціальність". Поняття "професія" ширше за поняття "спеціальність". Професія — це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою споріднених спеціальностей. Спеціальність — підтип професії, що визначається дальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія — лікар; спеціальність — терапевт, педіатр, дерматолог, уролог, стоматолог, хірург). При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності. 
 

 

І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПрофесійнОЇ орієнтаціЇ та профорієнтаційнОЇ роботИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ 

    1.1 Сутність професійної орієнтації та її елементів 

    Професійна  орієнтація є складною науково-практичною системою роботи. її інформаційну і  методичну основу складають глибокі  знання змісту і умов професійної  діяльності, правильні уявлення про вимоги професій до психофізіологічних та особистісних якостей людини, а також психодіагностична оцінка індивідуально-психологічних особливостей людини, порівняння одержаних результатів з вимогами різних видів діяльності до особистості працівника. Це визначає необхідну конкретність, цілеспрямованість й науково-методичну забезпеченість професійної орієнтації. Таким чином, вона не може бути цілеспрямованою й ефективною без чітких, науково обґрунтованих даних про специфіку професій та їх вимоги до особистісних і психофізіологічних якостей людини.

    Профорієнтаційна  робота сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я  і виступає одним із важливих елементів  державної політики в сфері соціального захисту та зайнятості населення, забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, підвищення її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці масового вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.

    Головною  метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними для неї  методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці і досягнення продуктивної зайнятості населення.

    Як  відомо, відсутність знань про  психологічний зміст професій може мати негативні наслідки при виборі чи зміні професії, роботи, проведенні профконсультації чи профвідбору, розподілі кадрів. Як образно висловився американський пси-холог Т.В.Харрелл, "опис роботи є серцем профорієнтації". На важливість вивчення професій з метою профорієнтації вказується у дослідженнях багатьох психологів: Н.Д.Левітова, І.К.Шпільрейна, С.Г.Геллєрштейна, К.М.Гуревича, Є.О.Клімова, К.К.Платонова, Є.О.Мільєряна та інших.

    Останнім  часом нагальні потреби практичної профорієнтації викликали інтерес  до психологічного вивчення професій. Але такі роботи поки що не набули потрібних масштабів. До того ж, професіографічні матеріали, які є, не задовольняють зростаючих загалів практики. Як свідчить аналіз літератури з даної проблеми, вони мають ряд недоліків. Основним з них є те, що розробка професіограм ґрунтується не на експериментальному дослідженні, а на емпіричному вивченні професійної діяльності. В таких професіограмах відсутній чіткий перелік професійно важливих якостей і кількісних критеріїв рівня їх розвитку.

    В умовах професіографічного дефіциту працівникам  профорієнтації часто доводиться працювати "наосліп", спираючись на випадкові емпіричні уявлення про психофізіологічні вимоги різних професій до особистості спеціаліста, і відповідно інтуїтивно відбирати той чи інший блок психодіагностичних методик для профконсультації чи профвідбору. Варто звернути увагу на те, що такого роду суб'єктивні уявлення про професії не завжди адекватно відображують внутрішню, приховану від зовнішнього спостереження психологічну структуру діяльності і можуть ввести спеціаліста в оману. Крім того, в службі профорієнтації існує проблема кваліфікованих кадрів. У ряді випадків психологами-профконсультантами працюють люди, які не мають спеціальної психологічної освіти. Враховуючи все це, слід погодитися з тим, що ситуація, яка склалася в практиці професійної орієнтації, містить у собі серйозну небезпеку спрощеного підходу до розв'язання життєво важливих проблем — вибору чи зміни професії, місця роботи, а то й некомпетентного втручання в долю людей, які потребують психологічної допомоги.

    1.2 Професійна орієнтація як система 

    Основою ефективного і якісного забезпечення організацій і підприємств кадрами  необхідних професій і кваліфікацій є профорієнтаційна робота серед  учнів середніх загальноосвітніх шкіл, які в сучасних умовах відтворення  робочої сили є основним джерелом поповнення трудових ресурсів будівництв і промислових виробництв.

    В умовах багатогалузевого народного  господарства випускникові школи непросто уявити собі потреби виробництва  в кадрах тих або інших професій, реальні можливості працевлаштування або продовження навчання, специфіку різних професій, правильно оцінити свої похилості й здатності. У цей час існує більше 40 тис. професій: вузи готовлять фахівців з 340 професій, технікуми - по 450, СПТУ - по 1100 професіям. Щорічно народжується більше 500 нових професій, причому природне відмирання старих професій відбувається повільніше, ніж виникають нові.

    У той же час результати численних  досліджень свідчать про те, що продуктивність праці працівників, які по своїх  якостях відповідають вимогам професії, у середньому на 20% вище, ніж у тих, хто таким вимогам не відповідає, а близько 40% працівників, що міняють місце роботи, - це ті, хто обрав роботу не по здатностях. Тому організація професійної орієнтації молоді виступає важливою умовою підвищення ефективності діяльності організацій і підприємств. Під професійною орієнтацією розуміється науково-обгрунтована система форм, методів і засобів впливу на дітей, що навчаються й працевлаштовуються осіб, що сприяє своєчасному залученні їх у суспільне виробництво, раціональній розстановці, ефективному використанню й закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки й обліку схильностей, здатностей і інших індивідуальних якостей людини.

    Організація професійної орієнтації складається  з декількох взаємозалежних етапів: професійної інформації, професійної консультації, професійного відбору й професійної адаптації. Професійна інформація (більше ширше - профосвіта) покликана забезпечити постійне й планомірне професійне інформування загальноосвітніх шкіл, що вчаться, їхніх викладачів і батьків, організацію професійної пропаганди провідних і масових професій, установлення й зміцнення постійних контактів між колективами організацій, підприємств, професійно-технічних училищ і загальноосвітніх шкіл.

    Завданнями  професійної консультації є надання допомоги молоді в оцінці своїх здатностей до різних видів трудової діяльності в сфері суспільного виробництва, видача конкретних рекомендацій про вибір професії й можливих шляхів оволодіння нею (навчання у вузах, технікумах, профтехучилищах або підготовка безпосередньо на виробництві й т.п.). Професійну консультацію проводять кваліфіковані консультанти-психологи, що складаються в штатах підрозділів по профорієнтації молоді. Консультація проводиться на основі медичних висновків, характеристик, результатів спеціальних психофізіологічних досліджень.

    Головним  завданням професійного відбору  є науково-обгрунтоване визначення професійної придатності кожного  підлітка до конкретного виду трудової діяльності з урахуванням його здатностей, похилостей і потреб виробництва. Завершується робота з організації професійної орієнтації розробкою й здійсненням комплексу заходів щодо виробничої й соціальної адаптації працівників у трудових колективах.

    Складовими  діючого сьогодні механізму управління професійною орієнтацією є:

          кабінети й лабораторії  профорієнтації загальноосвітніх шкіл і профтехучилищ;

          галузеві кабінети профорієнтації й лабораторії профпідбору  підприємств і організацій, діяльність яких направляється галузевими радами професійної орієнтації молоді;

          територіальні міжвідомчі центри профорієнтації й центри зайнятості населення. На територіях, що обслуговують центрами професійної орієнтації (ЦПО), їх районними й міськими профконсультаційними пунктами, центри зайнятості роблять  послуги профорієтаційного характеру під методичним керівництвом відповідного ЦПО;

          загальнодержавні  органи в особі відділів і комітетів  із праці й соціальним питанням, які щорічно розробляють разом  з іншими організаціями координаційні  плани роботи із професійної орієнтації в регіоні, здійснюють контроль за діяльністю профорієнтаційних підрозділів незалежно від їх відомчої підлеглості, поширюють передовий досвід роботи в цій області. Крім того, ці органи розробляють балансові розрахунки додаткової потреби регіону в кадрах і забезпечують доступність такої інформації для учнів, педагогічних колективів, батьків, інших категорій громадян, готовлять рекомендації по профілях трудового навчання учнів шкіл відповідно до потреб регіону в кадрах. Керування системою профорієнтаційної роботи прийнято розглядати в трьох аспектах.

    Соціально-економічний  аспект припускає процес засвоєння  певної системи знань, норм, навичок  і вмінь, що дозволяють здійснювати  соціально-професійну діяльність, що відбивається на поліпшенні якісного складу робочої сили й підвищенні задоволеності молоді працею.

    Психолого-педагогічний аспект передбачає виявлення й формування інтересів, схильностей і здатностей учнів, а також допомога у виборі професії, що найбільш відповідає індивідуально-психологічним  особливостям особистості.

    Медико-біологічний  аспект припускає реалізацію вимог  до здоров'я й окремих фізіологічних  якостей людини, необхідних для виконання  певної професійної діяльності. При  цьому успішність у проведенні профорієнтаційної  роботи на будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно й системно здійснений підхід до керування даними процесами.

    До  основних методів керування профорієнтацією  відносяться:

          програмно-цільовий метод (визначення головної мети профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму управління по реалізації програми);

          метод прогнозування (облік сучасних і перспективних  вимог до різних робітникам, тенденції  науково-технічного прогресу, у цілому прогноз кадрової політики на перспективу);

          метод моделювання (побудова моделей управління профорієнтацією на підприємстві, в об'єднанні, галузі, регіоні);

          організаційно-розпорядницький (підготовка відповідних документів - наказів, розпоряджень, положень, стандартів, - регламентуючих док функціонування системи профорієнтаційної роботи, контроль за їхнім виконанням).

    Професійна  орієнтація на виробництві може досягти  ефективних результатів, якщо вона буде включена в єдину, стійку й динамічну  систему. У значній мірі цьому  сприяє визначення етапів, аспектів, функцій, методів, а також основних цілей і напрямків керування нею.

    Вся робота із професійної орієнтації припускає  здійснення двох головних напрямків:

    1) формування в молоді особистісних  орієнтації й інтересів з урахуванням  потреб суспільного виробництва;

    2) приведення у відповідність особистісних орієнтації молоді з можливостями їхньої суспільної реалізації. Звідси ціль всієї системи професійної орієнтації - знайти оптимальне сполучення особистісних бажань і суспільних потреб.