Прискорення оборотності оборотніх коштів

Досвідченим шляхом встановлено, що ресурси підприємства повинні бути не менше ніж удвічі більше від існуючої поточної заборгованості, оскільки тільки в такій ситуації воно зможе при повному погашенні заборгованості продовжувати функціонувати.

 

Таблиця 1.4

Показники оцінки ліквідності підприємства

Назва показника	Розрахунок	Нормативне (рекомендоване) значення	Характеристика
1	2	3	4
1.Коефіцієнт покриття	р.260/р.620 або    (А1+А2+А3)/(П1+П2)	>2	Визначається як співвідношення всіх оборотних активів до поточних зобов'язань, характеризує достатність оборотних коштів для покриття боргів
2.Коефіцієнт швидкої ліквідності	Σ(р.150 240)/р.620    або (А1+А2)/(П1+П2)	>1	Показує, яка частина  поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але і за рахунок очікуваних фінансових надходжень
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Σ(р.220 240)/р620   або А1/(П1+П2)	>0,2	Характеризує негайну  готовність підприємства погасити поточні  зобов'язання і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства і поточних фінансових інвестицій до суми поточних зобов'язань
4. Частка оборотних коштів в  активах	р.260/р.280	–	Розраховується як відношення оборотних коштів до валюти балансу  і показує їх питому вагу в майні  підприємства

 

Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт «критичної оцінки», проміжний коефіцієнт ліквідності) характеризує, яка частина зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Відзначимо, що вірогідність результатів розрахунків залежить від якості дебіторської заборгованості (термінів утворення, фінансового стану боржника і т.п.) Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створювати умови для загрози фінансової стійкості підприємства. Отже, проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу не тільки на числове значення показника, але і на якість дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена активами, які мають абсолютну ліквідність. Нормативні значення цього показника, приведені при різних методиках, повинні дорівнювати або бути більше 0,2; 0,5; 0,7.

Чому, згідно нормативним  значенням, достатньо погасити тільки четверту або п'яту частину поточної заборгованості?

На практиці незначна вірогідність того, що всі кредитори  підприємства в один і той же час  зажадають повернення поточної заборгованості. Тому, якщо підприємство в короткостроковий період в змозі погасити 20-25% поточної заборгованості, це вважається нормальним рівнем ліквідності.[45]

В умовах інфляції доцільно частину грошових коштів в активах  зменшувати практично до нуля, оскільки гроші знецінюються в першу чергу. Цей коефіцієнт і його нормальні величини, вказані у відповідній економічній літературі, мають значення, як правило, тільки в умовах низько-інфляційної, збалансованої економіки.

 У підприємств виробничої  сфери, навіть якщо вони мають  нормальне фінансове положення,  визначене по коефіцієнту покриття, величина коефіцієнта абсолютної ліквідності близька до нуля.

У окремих джерелах рекомендується нормальні обмеження цього показника  для підприємств реального сектора  економіки на рівні 0,05-0,10. Значніша частина грошей і поточних фінансових інвестицій може свідчити про неефективність управління цими активами.[24]

На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні  звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній  сумі на короткий час, які зацікавлені  в поверненні кредитів і відсотків по них в грошовій формі і своєчасно.

Оцінка надійності певних коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів і їх окремих  видів у складі майна підприємства. Оборотні активи в господарській діяльності використовуються тільки в певному об'єднанні з основними засобами. Від оптимального співвідношення майна оборотного і постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб'єкта господарювання.

Частка оборотних коштів в активах визначається шляхом розподілу оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства. Господарську діяльність забезпечують виробничі основні засоби і виробничі запаси. Інші оборотні активи (готова продукція, засоби в розрахунках і грошові кошти) є наслідком підприємницької діяльності .

Власні оборотні кошти - різниця між оборотними активами підприємства і його поточними зобов'язаннями, є «фінансовою подушкою», яка теоретично дає можливість підприємству погасити все або велику частину своїх поточних зобов'язань і продовжувати роботу.

У наукових роботах останнім часом учені-економісти виділяють  один абсолютний показник фінансової стійкості – наявність власних  оборотних коштів.

Сума власних оборотних  коштів (С_ВОК) розраховується по наступній формулі:

 

                    С_ВОК = Σ р.(260, 270) – Σ р.(620,630), або                               (1.11)

 

                    С_ВОК =  Σ р.(380,430,630) – р.080                                            (1.12)

 

де  р.260 - рядок 260 в  балансі ф. №1.

Власні оборотні кошти  у підприємства не просто «повинні бути», вони, дуже бажано, повинні складати близько 10% оборотних коштів. Цей  показник, відомий як нормативне значення коефіцієнта власних оборотних  коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К_ВОК) визначають відповідно до П(С) БУ 2 «Баланс» як відношення різниці між об'ємами власних засобів і фактичною вартістю основних засобів і інших необоротних активів до фактичної вартості оборотних коштів, що є у підприємства, — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій і інших оборотних активів, тобто:

 

                                                     (1.13)

 

Коефіцієнт  характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових засобів. Якщо значення коефіцієнта падає нижче 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта в порівнянні з минулим періодом свідчить про підвищення фінансової незалежності і зниження ризику фінансових вкладень. [25]

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недолік  джерел формування запасів, які виходять у вигляді різниці між наявністю  джерел формування і вартістю запасів. Забезпеченість запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості.

Для аналізу джерел формування запасів  використовується декілька показників, які відображають ступінь обхвату  різних видів джерел.

Перший показник – наявність  власних оборотних коштів розраховується по формулі (1.12).

 Наявність власних оборотних  коштів і довгострокових позикових  джерел для формування запасів  і витрат - визначається як сума  власних оборотних коштів і  довгострокових кредитів і позик по формулі:

 

                         Н_ВДЗ = С_ВОК   + р.480 ф.1 =

= ф.1((р.380 + 430) - р.080 ))+ р.480 ф.1                                           (1.14)

 

де Н_ВДЗ - наявність власних оборотних коштів і довгострокових     позикових джерел для формування запасів і витрат.

Наявність загальних  джерел коштів для формування запасів  і витрат – визначається як сума власних оборотних коштів, довгострокові  і короткострокові кредити і  позики:

 

                   Н_З = Н_ВДЗ + р. 500 ф.1                                                 (1.15)

 

де Н_З - загальна наявність основних джерел засобів для формування запасів і витрат.

Трьом показникам наявності  джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами  їх формування:

Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів:

 

                                                                                   (1.16)

 

де З  - вартість запасів.

Загальна величина запасів визначається по формулі:

 

     З = р.100 ф.1 + р. 110 ф.1 + р.120 ф.1 + р. 130 ф.1 + р140 ф.1             (1.8)

 

   Надлишок (+) або  недолік (-) власних оборотних  коштів і довгострокових позикових  джерел формування запасів і  витрат:

 

                                                                                      (1.17)

 

Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

 

                                                                                      (1.18)

 

За допомогою цих  показників визначається трьохкомпонентний  показник типу фінансової стійкості  підприємства:

 

                        S(Ф)=                                                       (1.19)

 

Після проведення розрахунків приведених вище показників підприємство може віднесено до одного з чотирьох типів фінансової стійкості. Для зручності представимо зведену таблицю 1.5 типів фінансової стійкості.

 

Таблиця 1.5

Методика оцінки фінансової стійкості підприємства

Показники	Тип фінансової стійкості
	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Нестійкий стан	Кризовий стан
	ФВ≥0	ФВ<0	ФВ<0	ФВ<0
	ФТ≥0	ФТ≥0	ФТ<0	ФТ<0
	ФЗ≥0	ФЗ≥0	ФЗ≥0	ФЗ<0

 

Абсолютна фінансова  стійкість (трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості) має наступний вигляд: S= . Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається украй рідко. Більш того, вона навряд може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не уміє, не бажає або не має нагоди використовувати зовнішні джерела засобів для основної діяльності.

Нормальна фінансова  стійкість (показник типу фінансової стійкості) – S= . У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгострокові залучені засоби. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з погляду фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбажанішою для підприємства.

Нестійке фінансове  положення (показник типу фінансової стійкості  має вигляд): S= . Така ситуація характеризується недоліком у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Кризовий фінансовий стан S= . Характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. В цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на межі банкрутства.[29] 

 

1.4 Критерії оцінки і резерви  зростання оборотності оборотних  коштів

 

Фінансове положення  підприємства, його ліквідність і  платоспроможність, безпосередньо  залежить від того, наскільки швидко Засоби, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Такий вплив пояснюється тим, що із швидкістю обороту засобів зв'язані: мінімально необхідна величина авансованого (задіяного) капіталу і пов'язані з ним виплати грошових коштів (відсотки за користування кредитом банків, дивіденди по акціях і ін.); потреба в додаткових джерелах фінансування (і платня за них); сума витрат, пов'язаних з володінням товарно-матеріальними цінностями і їх зберіганням; величина сплачуваних податків і ін.

Поточне витрачання грошових коштів і їх надходження, як правило, не співпадають в часі, в результаті у підприємства виникає потреба в більшому або меншому об'ємі фінансування в цілях підтримки платоспроможності. Чим нижче швидкість обороту поточних активів, тим більше потреба у фінансуванні.  Слід підкреслити, що період знаходження коштів в обороті в значній мірі визначається внутрішніми умовами діяльності підприємства, і в першу чергу ефективністю стратегії управління його активами (або її відсутністю). Дійсно, залежно від вживаної цінової політики, структури активів, методики оцінки товарно-матеріальних запасів підприємство має велику або меншу свободу дії на тривалість обороту своїх засобів.