Поняття інтелектуальної власності

Більшість ОПІВ, такі як об'єкти авторського права та суміжних прав, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки тощо, можуть бути відділені від правовласника – фізичної чи юридичної особи, і права на них можуть бути передані (продані) іншим особам. Інші об'єкти - фірмові найменування, гудвіл, професійні якості персоналу не можуть бути відділені від своїх носіїв і тому не можуть виступати в якості товару у звичайному розумінні.

Зазвичай оцінка вартості майнових прав на ОПІВ здійснюється з метою  визначення:

• бази оподаткування підприємства;
• вартості прав на ОПІВ, що вноситься до статутного капіталу підприємства;
• вартості виключних прав, що передаються на основі договору уступки прав чи ліцензійного договору;
• розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно діючому законодавству правовласнику за порушення його виключних прав.

Цей перелік не є вичерпним. Так, важливою є оцінка прав на ОПІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік, оцінка у випадку приватизації підприємства, для застави, злиття, розділення, зміни форми власності підприємств тощо.

4.2. Підходи до оцінки.

Національним стандартом України №1 "Основні положення  оцінки майна і майнових прав" визначені три підходи до оцінки: витратний, порівняльний і дохідний.

Затратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Він передбачає визначення поточної вартості витрат на відновлення або заміщення ОПІВ у поточних цінах з подальшим коригуванням (зменшенням) на суму зносу (амортизації), тобто за витратами. Витратний підхід є єдино придатним, коли ОПІВ не призначені для отримання доходу, або якщо з тих чи інших причин ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами.

Порівняльний  підхід полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів подібних об'єктів. Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить просто, його застосування на практиці пов'язане з багатьма труднощами і умовностями. Так, в принципі, не існує ідентичних ОПІВ. Також буває важко знайти відомості про продаж подібних ОПІВ, оскільки ні продавці, ні покупці не зацікавлені в розповсюдженні таких відомостей. З цих та інших причин цей підхід в Україні є малопридатним.

Дохідний підхід виходить з принципу очікування, який свідчить про те, що вартість прав ОПІВ визначається величиною майбутніх вигод для їх власника. Формалізується даний підхід шляхом перерахунку майбутніх грошових потоків (доходу, прибутку), що генеруються ОПІВ, у дійсну (теперішню) вартість. Для цього найчастіше використовують прийом дисконтування (зменшення) майбутніх грошових потоків, маючи на увазі, що сьогодні гроші коштують дорожче, ніж завтра.

4.3. Методи оцінки.

Кожному з підходів відповідає один або кілька методів. Зв'язок між  підходами і найбільш поширеними методами зазначено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Зв'язок між підходами  для оцінки прав на ОПІВ і методами оцінки

Підходи	Методи
Витратний підхід	Метод прямого відтворення Метод заміщення Метод фактичних витрат Метод приведених витрат
Порівняльний підхід	Метод порівняння продажів
Дохідний підхід	Метод прямої капіталізації
	Метод дисконтування  грошових потоків
	Метод надлишкового прибутку
	Метод роялті
	Метод звільнення від  роялті

Метод прямого  відтворення полягає у визначенні вартості відтворення як суми витрат, що необхідні для створення нової точної копії ОПІВ, що оцінюється. Ці затрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах.

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим відрахуванням суми зносу (амортизації). Принцип заміщення стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно сплатити при купівлі ОПІВ аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю.

Метод фактичних  витрат передбачає підсумовування фактичних витрат і частіше за все застосовується для визначення балансової (бухгалтерської) вартості прав на ОПІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік.

Метод приведених витрат полягає у перерахунку фактичних минулих витрат на створення і підготовку до використання об'єкта оцінки у поточну вартість, тобто у вартість на дату оцінки. На практиці цей метод використовують у випадках, коли нематеріальні активи (майнові права ОПІВ) мають соціальне значення, або використовуються в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значення.

Метод порівняння продажів е основним при порівняльному (ринковому) підході. При наявності інформації про недавні продажі подібних об'єктів цей метод дозволяє визначити найбільш точну, так звану "справедливу" ціну.

Метод прямої капіталізації доходу використовують у випадку, коли прогнозується постійний за величиною і рівний за періодами дохід, отримання якого не обмежується у часі. Капіталізація такого доходу здійснюється шляхом поділу його на ставку капіталізації.

Метод дисконтування  грошових потоків відноситься до групи методів непрямої капіталізації. Згідно з цим методом дійсна (сьогоднішня) вартість прав на ОПІВ вираховується за формулою:

, (7.1)

де: Р\/ - дійсна вартість прав на ОПІВ;

t - періоди (роки), в які очікується отримання прибутку від ОПІВ;

С_t - грошовий потік, що генерується ОПІВ в періоді t;

і_t - ставка дисконту в періоді t, %.

Ставку дисконту можна  визначити за формулою:

і_t = С_RF + (С_M - С_RF)

,      (7.2)

де: С_RF - безризикова ставка доходу, наприклад, відсотки, що виплачуються за державними облігаціями;

С_M - середньоринкова для даної галузі ставка доходу;

- фактор ризику.

 

Якщо підприємство менш ризиковане, ніж середнє по галузі, то < 1, а якщо більш ризиковане, то > 1. В середньому = 0,8 - 1,2.

Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відміна полягає у тому, що під С_t розуміють чистий надлишковий прибуток, що генерується ОПІВ у періоді t. Слово "чистий" означає, що цей прибуток "очищений" від податків, а "надлишковий" - що це прибуток понад такого прибутку, який був би отриманий без використання ОПІВ.

Метод роялті передбачає підсумовування періодичних грошових потоків (надходжень) роялті, що генеруються за допомогою ОПІВ:

        (7.3)

де: РV - роялті;

t - періоди (роки);

С_t - грошовий потік в періоді t;

R_t - ставка роялті в періоді t, %.

 

Для попередніх розрахунків  можна прийняти середнє значення R_t = 5%. Більш точно R_t можна знайти в таблицях, що враховують галузь економіки, вид продукції і серійність виробництва.

Метод звільнення від роялті передбачає дисконтування щорічних потоків платежів роялті. За цим методом:

       (7.4)

Найчастіше за С_t приймають обсяг продажу товару, виготовленого з використанням ОПІВ у даному періоді. Це також може бути прибуток або навіть вартість основної сировини, що використовується для виготовлення продукту.

4.4. Послідовність оцінки.

Оцінку прав на ОПІВ проводять, зазвичай, у такій послідовності:

• ідентифікація предмета оцінки;
• визначення цілі оцінки;
• вибір виду вартості;
• вибір підходу до оцінки;
• вибір методу оцінки;
• розрахунок вартості прав на ОПІВ;
• оформлення звіту (акту) про оцінку.

На першому етапі необхідно визначити, що саме є предметом оцінки: винахід, корисна модель, промисловий зразок, торгівельна марка тощо, або технологія, що включає два або більше ОПІВ. Необхідно також переконатися, чи є дійсними права на ці ОПІВ і кому саме належать ці права.

Що стосується виду вартості, то вона може бути ринковою, або неринковою, наприклад: інвестиційна вартість, залишкова  вартість заміщення тощо.

Якщо оцінюється недержавна власність, то оцінка закінчується складанням звіту про оцінку. Якщо у цій  власності є суттєві державні або комунальні складові, то підсумковим документом є акт.

4.5. Приклади оцінки.

Приклад 1. Оцінити права на твір літератури за таких умов:

• строк дії договору на передачу автором прав на рукопис видавцю - 2 роки;
• тираж 1-го року 2 000 примірників, другого - 3 000 примірників;
• вартість одного примірника 15 грн.;
• ставка роялті дорівнює 15%.

Для оцінки таких ОПІВ найчастіше використовують метод роялті. Тоді:

= 2 000 • 15 •  + 3 000 • 15 • = 11250 грн.

 

Приклад 2. Оцінити права на винахід за таких умов. Компанія ВLМ має патент на вибухонебезпечну лампу. Компанія вже має досвід продажу ліцензій на право виробництва, тому розмір ставки роялті встановлено. Економічний термін служби патенту оцінюється в 10 років, по закінченні якого цінність патенту буде вичерпаною. Вихідні дані:

• розрахунковий розмір продажів 1-го року дорівнює

$ 5 000, 2-го - $ 7 500, 3-го - $ 100 000, з 4-го по 10-й – по $ 50 000 щорічно;

• ставка роялті 1-го року 7%, 2-го - 6%, 3-го - 5%, з 4-го по 10-й - по 7%;
• ставка дисконту дорівнює 15%.

Для розрахунку виберемо метод звільнення від роялті. Тоді:

 

Приклад 3. Оцінити права на торгівельну марку за таких умов. Фірма "хх" випускала і продавала продукцію по 10 грн. за одиницю. Через деякий час фірма набула права на торгівельну марку для цієї продукції і провела широкомасштабну рекламу цієї марки. Після цього ціна на одиницю продукції тієї ж самої якості зросла до 12 грн. Вихідні дані:

• кількість проданих одиниць продукції 1-го року становить 100 тис., 2-го - 150 тис., 3-го - 200 тис., 4-го - 100 тис.;
• ставка дисконту дорівнює 14%;
• податок на прибуток становить 25%.

Для розрахунку вартості прав використаємо метод надлишкового прибутку. Тоді:

 

Контрольні  питання до теми 7.

1. Яка мета оцінки вартості прав на об’єкт права інтелектуальної власності?
2. Назвіть основні підходи до оцінки.
3. Які знаєте методи оцінки?
4. Розкажіть про ”метод прямого відтворення” і ” метод фактичної витрати”.
5. Що таке ”метод прямої капіталізації доходу” і ”метод надлишкового прибутку”.
6. В чому суть ”методу роялті” і ”методу звільнення від роялті”?
7. Назвіть послідовність оцінки прав на об’єкт права інтелектуальної власності.

Літературні та законодавчі джерела до теми 7.

1. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів / За ред. О.Б. Бутніка-Сіверського. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. - 348 с.
2. Мендрул А.Г. Карцев В.С. Оценка стоимости нематериальных активов. - К.: ООО "Полиграф-Информ", 2004. - 264с.
3. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. - К.: Інст. інт. власн. і права, 2004. - 296 с.
4. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. - К.: Інст. інт. власн. і права, 2005. - 192 с.

Тема 5. ПЕРЕДАЧА ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Суть торгівлі ліцензіями.
2. Види ліцензій.
3. Ліцензійні договори.
4. Ліцензійні платежі.
5. Передача прав за авторськими договорами.

5.1. Суть торгівлі ліцензіями.

В умовах ринкової економіки  результати інтелектуальної діяльності людини при обміні виступають як товар, що може бути об'єктом комерційної угоди. Комерційна угода здійснюється у виді ліцензійного договору на передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності.

При торгівлі правами  на ОІВ під ліцензією розуміється  дозвіл, у відповідності з яким одна особа – власник виключних прав на ОІВ - ліцензіар надає іншій зацікавленій особі – ліцензіатові виключне чи невиключне право на використання цього об'єкта.

Форма торгової угоди  з продажу ліцензії повинна забезпечувати  монопольне право використання ОІВ тільки для партнерів цих угод і не допускати використання цього права конкурентами. Правовою формою, що забезпечує збереження виключних прав на використання результатів інтелектуальної діяльності, є ліцензійна форма торгівлі. Торгівля ліцензіями - один з найбільш ефективних засобів поширення нововведень у різних галузях виробництва. Вона забезпечує прискорення науково-технічного і соціального розвитку суспільства.