Поняття інтелектуальної власності

Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори  про встановлення власника свідоцтва, укладання та виконання ліцензійних  договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

Виключне право на товарний знак, яке набувається через  його реєстрацію, можна визначити  як право заборони іншим особам використовувати  цей самий знак з комерційною  метою. Зрозуміло, найпростішим випадком порушення виключного права на товарний знак – це коли знак використовується іншим підприємством для товарів або послуг, подібних до тих, що і самого власника. Використанням знака є відтворення його на товарах або при наданні послуг на упаковках товарів, в рекламі, вивісках, при демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, які проводяться в Україні тощо.

Як уже зазначалося, власник свідоцтва на знак для  товарів і послуг має право  проставляти поряд із знаком попереджувальне  маркування, яке вказує на те, що цей  знак зареєстровано в Україні. Отримання прав на знак для товарів і послуг здійснюється відповідно до Закону. Однак, терміни розгляду заявок на видачу свідоцтва на знак складають 3 і більше років. Враховуючи таку ситуацію і світову практику, після подання заявки на реєстрацію знака і отримавши рішення про встановлення дати подачі заявки на реєстрацію знаку, використовувати знак з попереджувальним маркуванням ^ТМ (trade mark), а після публікації в офіційному бюлетені “Промислова власність” замінити його на позначення â (registrated), яке означає (попереджає), що зареєстровано в Україні. Тобто позначення ^ТМ має на меті попередити потенційних порушників про те, що після державної реєстрації власник знака отримає права, випливають із свідоцтва, і він буде притягувати до відповідальності всіх, хто порушував його права.

3.17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.

Держава як власник кваліфікованого  зазначення походження товару, свою правочинність  користуватись об’єктом, використовувати його відповідно до господарського призначення реалізує через надання цього права іншим особам. Тобто реєстрація здійснюється у 2 етапи:

• реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару;
• надання права на використання зареєстрованого походження товару.

Для реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару і/або права користування зареєстрованим кваліфікованим зазначенням  походження товару в Україні здійснюється згідно Закону України “Про охорону  прав на зазначення походження товару”. Зокрема, до Укрпатенту подається належним чином оформленої заявки, яка повинна стосуватися (як і для винаходів, корисних моделей і промислових зразків) одного найменування товару. Якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особою, що виробляє товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на надання права на використання цього зазначення. Тобто у цьому випадку обидва етапи реєстрації можуть бути здійснені одночасно. Далі проводиться експертиза заявки, у ході якої встановлюється відповідність наведених у заявці документів та перевірка цього зазначення стосовно видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів (видова назва товару – це словесне позначення певного товару, що вказує на його певні якості, але не пов’язані ні з конкретним виробником, ні з місцем його виробництва. Її призначення – ідентифікація одного і того ж виду товару виготовленого різними виробниками в різних географічних місцях, як правило за однією технологією та з одних і тих же складових (коньяк)). Відомості про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару як і рішення про відмову в реєстрації публікуються в офіційному бюлетені Держпатенту Інтелектуальної власності.

Правова охорона кваліфікованого  зазначення походження товару надається на підставі їх реєстрації і діє безстроково від дати реєстрації.

Право на використання зареєстрованого  кваліфікованого зазначення походження товару закріплюється свідоцтвом. Свідоцтво, що засвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товарів діє протягом 10 років і може бути продовжена за певних умов ще на 10 років.

Специфікою даного об’єкта (найменування)є  те, що власник свідоцтва не має  права розпоряджатися цим об’єктом, тобто не має права видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару. Також власник свідоцтва не має права забороняти спеціальним уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару і/або право на його використання.

Власник свідоцтва має право:

• використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;
• вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікаційного зазначення позначення особами, які не мають на це права;
• вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Будь-яке посягання на права  власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару тягне за собою цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно чинного законодавства.

Власник свідоцтва має право  вимагати від порушника:

• припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення;
• вилучення з обігу товару з неправомірним використанням зазначення походження товару;
• вилучення товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження товару;
• відшкодування витрат тощо.

В умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку право на позначення продукції зазначенням місця походження слугує важливим засобом закріплення торгових позицій, стабілізації ринку попиту, успішної реалізації продукції. З введенням правової охорони на зазначення походження товару створюються передумови для дієвого контролю якості товарів, які позначають таким зазначенням, встановленням заходів відповідності і санкції за порушення порядку їх використання.

3.18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Мадридська угода про реєстрацію знаків (1891 і доповнена Мадридським  протоколом у 1989р., Україна з 1991 р).

Угодою передбачається міжнародна реєстрація знаків для товарів і  послуг Міжнародним бюро ВОІВ. Реєстрації, здійснювані відповідно до Угоди є міжнародними. Міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг надає ряд переваг власнику знака. Після реєстрації знака в державі-учасниці, що є країною походження, власнику треба подати лише одну заявку. Однією мовою (французькою) Міжнародному бюро, замість подачі документів заявок до національних патентних відомств.

Така реєстрація вигідна і національним патентним відомствам, оскільки скорочує обсяг роботи тощо.

Мадридська угода про недопущення  неправдивих або таких, які вводять в оману, вказівок походження товарів (1891). Україна не є учасницею. Відповідно до цієї Угоди на всі товари, які містять неправдиву або таку, яка вводить в оману, вказівку походження товару, що прямо або непрямо вказує на одну з держав-учасниць або на місце в такій державі, накладається арешт під час ввезення або таке ввезення забороняється чи застосовуються інші заходи і санкції щодо такого ввезення.

Найробський договір про охорону  олімпійського символу (1981, Україна  з 1998 р). Усі держави-учасниці Договору зобов’язані захищати олімпійський символ від використання з комерційною метою (в рекламних оголошеннях, як знак на товарах тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету. Договором передбачено, що у випадку, коли МОК сплачується ліцензійний митний збір за дозвіл на використання олімпійського символу з комерційною метою, частина прибутків повинна використовуватися на користь зацікавлених національних олімпійських комітетів.

Договір про закони про товарні  знаки (TLT) (Женева 1994, Україна з 1996 р). Головна мета Договору зробити національні і регіональні системи реєстрації товарних знаків зручнішими для користувачів шляхом спрощення і гармонізації процедур, що забезпечує надійність охорони знаків.

Більшість положень Договору пов’язані  з процедурою, яку повинно здійснювати національне патентне відомство. Процедура поділена на три фази: заявка на реєстрацію, зміни після реєстрації, а також продовження реєстрації.

Лісабонська угода про охорону  найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію (1958). Україна не є членом.

Угода переслідує мету забезпечення охорони найменувань місце походження, тобто “географічної назви країни, району або місцевості, що надходить  з даної країни, району або місцевості, якість і особливості, якого виключно або головним чином пов’язані з географічним середовищем, включаючи природний і людський чинники”. Такі найменування реєструються Міжнародним бюро ВОІВ за заявкою компетентного органу держави-учасниці. Міжнародне бюро сповіщає інші держави-учасниці про реєстрацію. Всі держави-учасниці зобов’язані охороняти зареєстровані за міжнародною процедурою найменування протягом всього часу, поки вони охороняються в країні походження.

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для цілей  реєстрації знаків (1957). Цією Угодою заснована класифікація товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків для обслуговування. Класифікація використовується як при міжнародній так і при національній реєстрації. Класифікація складається з переліку класів та алфавітного переліку товарів і послуг (близько 11 тис. найменувань). Переліки періодично переглядається Комітетом експертів. Ним користується більше 100 країн, хоча учасницями є близько 60.

Віденська угода про запровадження  Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів і послуг (1973). Угодою запроваджено класифікацію для знаків, які містять або складаються із зображувальних елементів. Компетентне відомство держави-учасниці повинно зазначати відповідні символи класифікації в усіх офіційних документах і публікаціях, пов’язаних з реєстрацією знаків та їх групуванням.

 

Контрольні  питання до теми 3.

1. Які ви знаєте  об'єкти промислової власності?

2. Перерахуйте нетрадиційні  об'єкти інтелектуальної власності. 

3. Що таке винахід?

4. Що таке корисна модель?

5. Що таке промисловий  зразок?

6. Яку функцію виконує  торговельна марка?

7. Хто є суб'єктами  права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки?

8. Яка мета правової  охорони?

9. У чому полягає  сутність правової охорони ОІВ?

10.Які переваги дає правова охорона ОІВ правовласнику.

11. У чому полягає  процедура надбання прав на винахід?

12. Що є об'єктом  винаходу?

13. Що є об'єктом  корисної моделі?

14. Що є об'єктом  промислового зразка?

15. Які критерії охороноздатності  для винаходів?

16. Які критерії охороноздатності для корисних моделей і промислових зразків?

17. У чому полягає  критерій новизни для винаходу?

18. У чому полягає  процедура правової охорони об'єктів  промислової власності?

19. Який термін, правової  охорони об'єктів промислової власності?

20. На основі яких  підстав дія охоронного документа  на об'єкт промислової власності  може достроково припинятися  цілком чи частково?

21. На які об'єкти  промислової власності передбачено  продовження дії охоронного документа  після вичерпання первісно встановленого терміну?

22. Що таке патент?

Літературні та законодавчі джерела до теми 4.

1. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. - К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.
2. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
3. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – с. 624.
4. Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За заг. ред. О.Д. Святоцького. - у 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / за ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: В.С. Дроб'язко, Р.В. Дроб'язко. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. - 356 с. Том 2 Промислова власність / За ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: Г.П. Добриніна, А.В. Кочеткова, Н.І. Мова та ін. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. – 272 с.
5. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – 276 с.
6. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2003. - 140 с.
7. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України, № 30 / 2003).
8. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
9. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.
10. Договір про патенту кооперацію від 19 червня 1970 року.
11. Договір про патентне право від 1 червня 2000 року.
12. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

Тема 4. ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки.
2. Підходи до оцінки.
3. Методи оцінки.
4. Послідовність оцінки.
5. Приклади оцінки.

4.1. Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки.

Законом України "Про оцінку майна, майнових прав га професійну оціночну діяльність в Україні" нематеріальні  активи, у тому числі ОПІВ, прирівняні до майна, що оцінюється. Тобто, оцінці підлягають не самі об'єкти права інтелектуальної власності, а права на них. Звідси витікають важливі наслідки: предмет оцінки (майнове право) є нематеріальним активом; якщо спливає юридичний термін дії цього права, то зникає і предмет оцінки; майнове право на ОПІВ діє тільки на території країни, в якій набуте це право; необхідною умовою для оцінки вартості майнового права на ОПІВ є відокремлюваність його від суб'єкта цього права (обігоздатність).