Основні завдання податкового прогнозування і планування

Податки як основний інструмент державного розподілу та перерозподілу сукупності виробничих, фінансових ресурсів належать до однієї з найбільш важливих складових системи перерозподілу доходів. За їх допомогою провадиться перерозподіл вартості створеного валового національного продукту між державою, юридичними і фізичними особами. У цьому розумінні податкова система перетворюється в структуроформуючу частину цілісної системи управління економікою.

1.2. Податкове прогнозування і планування – складова частина державного податкового менеджменту

Дуже часто податкові органи на місцях самостійно розробляють методики прогнозування надходжень. Однак таке розв’язання цих проблем є недостатнім, а іноді просто шкідливим, оскільки на має достатнього наукового підґрунтя. Саме ці і пов’язані з ними проблеми спонукають до вивчення питання прогнозування надходжень та його удосконалення.

Планування податкових платежів - це процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих та у підзаконних актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів, а також обов'язкових платежів і зборів у позабюджетні фонди.

Залежно від рівня управління розрізняють:

–       державне планування податкових платежів;

–       планування податкових платежів місцевими органами самоврядування;

–       податкове планування підприємства [7].

Державне планування податкових платежів відбувається при розробці плану державного бюджету на майбутній період. Головним при цьому є аналіз виконання бюджету за попередній період, витрат держави та розрахунок витратних статей бюджету на майбутній період. Дохідна частина бюджету розраховується, виходячи з витратної частини.

Планування податкових платежів місцевими органами самоврядування має свої особливості:

1. Перелік місцевих податків, обов'язкових платежів і зборів, їх максимальні ставки визначаються централізовано на державному рівні. Конкретні розміри податкових платежів по кожному податку встановлюють місцеві органи влади.

2. Місцеві податки і збори становлять незначну частку в структурі доходів місцевих бюджетів. Основна частка коштів на покриття витрат місцевих органів влади надходить з державного бюджету.

3. Затвердження місцевих бюджетів, в силу їх залежності від дотацій з державного бюджету, відбувається після визначення всієї допомоги, на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування.

4. Нестабільність ставок оподаткування. Це негативно впливає на планування податкових платежів і на розвиток підприємництва в регіоні.

5. Визначення розмірів податкових платежів з боку місцевих органів самоврядування має переважно суб'єктивний характер [31].

Податкове планування підприємства має примусовий характер і здійснюється згідно з тією законодавчою базою, яка існує в державі, у тому числі й з підзаконними актами, які затверджуються на державному та місцевому рівнях. На рівні підприємства податки сплачуються незалежно від бюджету підприємства, тобто від його витрат та прибутків.

Головним типом податкового планування на рівні державного та місцевих бюджетів є стратегічне податкове планування. Рішення приймаються на підставі розробленого плану податкових платежів і прогнозування. Основна мета його – економічне обґрунтування якісних і кількісних параметрів для забезпечення фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Податкове планування базується на результатах наукових досліджень звітних аналітичних даних, їх збору та обробки, визначенні негативних і позитивних рис оподаткування в поточному році, їх впливу на різні напрями економічної діяльності.

Розробка податкового прогнозу (плану) на державному рівні складається з чотирьох етапів.

Перший етап – регіональна оцінка прибутковості власності, визначення потреб у технічному оновленні галузей і підприємств, переспеціалізація регіону, рівень доходів населення та їх динаміка, ресурсна база та ступінь задоволення потреб у ресурсах, кількість та обсяги експортно-імпортних зв'язків, виробнича та соціальна інфраструктура. На підставі цієї інформації проводиться розрахунок економічного, соціального, фінансового та податкового потенціалу регіону.

Другий етап – розробка плану податкових надходжень з урахуванням темпів економічного зростання регіону. Визначення розміру податкових надходжень дає змогу більш чітко з'ясувати співвідношення між потребами регіонального бюджету та прогнозними надходженнями з метою визначення подальшої податкової політики та удосконалення податкового законодавства.

Третій етап – прогнозування зміни вартості регіональної власності за рахунок проведення інвентаризації всього ресурсного потенціалу, визначення ступеня забезпечення власних потреб за рахунок ресурсів регіонів і можливості утворення на території залишків, внесення різних коректив щодо узгодження державних, корпоративних та особистих інтересів.

Четвертий етап – розрахунок загального розміру дефіциту бюджету, в тому числі й регіонального, та прогнозування економічних наслідків, до яких належать рівень інфляції, зміна індексів цін, кон'юнктура ринку тощо.

Головна мета державного планування податкових платежів – визначення обсягів фінансових ресурсів по платниках податків для централізації грошових коштів у загальнодержавному бюджеті.

На всіх рівнях управління планування податкових платежів здійснюється наступними методами.

1. Загальні методи планування, які можуть застосовуватись для планування будь-яких показників і процесів. До них належать балансовий, експертних оцінок, економіко-математичні тощо.

2. Особливі методи, які дають можливість досягти найбільшого ефекту. Основні з них:

1) методи кореляції та регресії, якими користуються при розрахунку планів податкових платежів на підставі встановлення взаємозв'язків між різними чинниками або їх групами. За їх допомогою тенденції, що були в попередньому періоді, переносяться на майбутній період. Найбільший ефект досягається при застосуванні комп'ютерів та іншої обчислювальної техніки;

2) економіко-статистичні методи. До них належать методи теорій ігор, масового обслуговування, стохастичного програмування тощо. Найчастіше вони застосовуються при визначенні обсягів пропозиції товарів, зміні цін та їх структури, стану податкової дисципліни.

3) метод варіантної розробки плану. При цьому методі розробляється кілька варіантів плану й поступово відхиляються ті з них, які дають негативний результат. Врешті-решт, залишається тільки один план, найсприятливіший для підприємства в певних умовах.

4) детерміновані моделі – насамперед лінійного та кількісного програмування. Ці методи застосовуються, коли діє багато змінних чинників, між якими встановлюються взаємозв'язки, й потрібно визначити найоптимальніший варіант [8].

На підприємстві виділяють три рівні планування – стратегічне, поточне та оперативне. Кожний з них має свою мету, завдання та форми реалізації.

Стратегічне (податкове планування здійснюється на період від одного року й більше (як правило, на період не більший ніж три роки). Його мета – визначення податкової стратегії на майбутній період на підставі загальної економічної стратегії підприємства і його мети.

Головне завдання стратегічного планування – це підвищення добробуту власників підприємства за рахунок збільшення отриманих доходів та прибутку і зменшення податкових платежів, які є частиною загальних витрат підприємства.

Розробка стратегічного плану податків тісно пов'язана з податковою політикою підприємства та з іншими стратегіями. Розробка стратегії податкових платежів, як частина загальної фінансової стратегії, складається з шести етапів.

На першому етапі визначається загальний строк дії стратегії податкових платежів. Цей етап залежить від періоду та умов дії загальної економічної стратегії та загальної державної податкової політики, її передбачуваність, стабільність законодавчої бази, постійність загальної економічної політики держави. Цей етап в умовах перехідного періоду до ринкової економіки в Україні, становить один-два роки.

На другому етапі досліджуються зовнішні чинники, які впливають на податкові платежі підприємства. Насамперед це стосується законодавчої бази держави, її стабільності та напрямів економічної політики держави. Особливого значення набувають зміни кон'юнктури ринку, в тому числі й фінансової, зміни у світовому економічному середовищі, системі оподаткування в інших країнах.

На третьому етапі формуються стратегічні цілі податкової політики підприємства. До них належать підвищення добробуту власників і співвласників підприємства, рівня прибутковості продукції та підприємства тощо. На підставі цього і визначається стратегічна мета податкової політики – зменшення податкових платежів, їх оптимізація, сплата податків у розмірах, які можуть бути відносно постійними протягом певного періоду, та ін.

На четвертому етапі розробляється податкова політика, плани по окремих видах податків і напрямах діяльності. Залежно від напряму діяльності підприємства визначається податкова політика, перелік податкових платежів, зборів та обов'язкових платежів, а також визначається можливість диверсифікації напрямів діяльності й залежно від цього – можливість зміни податкової політики підприємства. На цьому етапі розробляються плани податкових платежів по окремих видах податків, визначаються можливості їх зменшення при зміні напрямів діяльності.

На п'ятому етапі розробляються різні заходи щодо досягнення стратегії податкової політики та її реалізації, а також визначаються система керівництва та склад виконавців стратегії, цілі, завдання та напрями діяльності. Податковий менеджмент окреслює коло виконавців і ступінь їх відповідальності, розробляється система стимулювання виконавців.

На шостому етапі оцінюється ефективність розробленої стратегії податкової політики. З цією метою здійснюється [30]:

–       узгодження стратегії податкових платежів із загальною економічною стратегією підприємства, стратегією його розвитку;

–       відповідність прогнозованого розвитку навколишнього екологічного середовища фактичним змінам;

–       визначається співвідношення цілей. завдань і стратегій, а також їх спрямованість і можливість виконання;

–       реалізація стратегій податкових платежів. При цьому оцінюється рівень кваліфікації податкових менеджерів та їх досвід;

–       результативність розробленої стратегії.

1.3. Механізм податкового прогнозування та планування

Обрахування бази оподаткування та прогнозування і забезпечення надходжень податків і обов'язкових платежів здійснюється по таких видах доходів:

–       податок на додану вартість;

–       акцизний податок;

–       податок на прибуток підприємств;

–       прибутковий податок з громадян;

–       податок на землю;

–       податок з власників транспортних засобів;

–       платежі за використання природних ресурсів (плата за спеціальне використання лісових ресурсів, прісних водних ресурсів, надр при видобуванні корисних копалин);

–       платежі підприємств нафтогазопромислового комплексу;

–       податок на промисел;

–       збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

–       державне мито;

–       місцеві податки і збори;

–       надходження до Фонду для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

–       збір на обов‘язкове страхування на випадок безробіття до державного фонду сприяння зайнятості населення;

–       інші доходи [9].

Обрахунок бази оподаткування та прогнозування надходжень доходів, перелічених в пункті 3 цих вказівок складаються на підставі:

–       основних напрямків економічного і соціального розвитку території;

–       облікових даних про кількість платників по кожному виду доходів, суми нарахованих платежів з врахуванням пільг;

–       діючих ставок справляння податків і обов'язкових платежів;

–       нових законодавчих актів, що вводяться в прогнозованому періоді;

–       прогнозних розрахунків окремих підприємств, що мають визначальне значення в надходженнях;

–       розрахунків до доходів бюджету відповідного рівня;

–       термінів сплати платежів чи перехідних платежів;

–       звітних даних органів статистики;

–       даних про надходження за звітний період, та очікуваних до кінця періоду про залишки податкової заборгованості і переплати;

–       врахування бюджетних призначень з тим, щоб забезпечити їх виконання;