Оцінка фінансового стану підприємства та шляхи його зміцнення

Аналіз фінансового  стану підприємства органічно поєднує  в собі такі окремі напрямки,  як аналіз майнового стану, аналіз джерел формування майна, аналіз ліквідності та платоспроможності, аналіз фінансової стійкості підприємства, аналіз прибутковості та рентабельності підприємства.

Найбільш актуальними проблемами аналізу фінансового стану підприємств, які потребують подальшого дослідження, на наш погляд, є:

ü систематизація існуючих показників діяльності підприємства;

ü розширення системи показників (в першу чергу, необхідно підключення до аналізу показників, які характеризують зовнішні мікро- і макросередовище підприємства, показники його галузевого оточення, загальноекономічні і соціальні показники, які відображають темпи інфляції, схильність інвесторів до вкладання засобів в фінансування підприємства того чи іншого типу і т.д.);

ü розподілення показників по рівню управління (виявлення можливостей тактичних і стратегічних рішень, які приймаються на підприємстві, по зміні в бажаному напрямку одного чи декількох показників).

Таким чином, усвідомлена, гнучка, систематична оцінка і діагностика  фінансового положення підприємства забезпечить значно більш високі показники виробничої і фінансової діяльності підприємства [72].

Підбиваючи підсумок розгляду питань фінансового стану  підприємства можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства –  це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

 

1.2. Методичні основи оцінки фінансового стану підприємства

 

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу  застосовується цілий ряд спеціальних  методів та прийомів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих  аспектів фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів: як загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних [26].

Методи фінансового  аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів використання показників фінансової діяльності господарюючих суб’єктів.

Фінансовий аналіз здійснюється також за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками [32, с.264]. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними (засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності). До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачувального характеру, які використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу [52].

Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів [9].

Таким чином, у ході аналiзу фінансового стану підприємства можуть викоpистовуватися найpiзноманiтнiшi прийоми, методи та моделi аналiзу. Їхня кiлькiсть та широта застосування залежать від конкретних цiлей аналiзу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Оцінка фінансового  стану підприємства має здійснюватись за допомогою вирахування системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансовий стан господарюючих суб’єктів [26].

Основними показниками, які характеризують фінансовий стан підприємства, є:

ü прибутковість (рентабельність) та оптимальний розподіл прибутку;

ü наявність оптимальних розмірів власних обігових активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

ü наявність власних джерел формування обігових активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

ü платоспроможність підприємства та ін.

Якщо підприємство досягає  у вказаних напрямах необхідних оптимальних параметрів, його фінансовий стан стійкий. Якщо ж підприємство не отримує, скажімо, прибуток у розмірах, які б забезпечували необхідний приріст власних фінансових ресурсів, його фінансовий стан не може бути стійким. Тому розгляд змісту, порядку розрахунку вказаних показників, їх взаємозв’язку і впливу на фінансовий стан підприємства є досить суттєвим [27].

Традиційна практика фінансового аналізу опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1. Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить обчислення базисних темпів зростання балансових статей або статей звіту про фінансові результати.

2. Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Він  полягає у визначені у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо. За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів [52].

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми  вертикального та горизонтального  аналізів.

3. Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей [57];

4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників [26].

5. Порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками [52].

6. Факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу, проте  основними є:  неформалізовані  та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць.

 До формалізованих  методів фінансового аналізу  належать ті, в основу яких  покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний,  інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування [26].

Також у процесі фінансового  аналізу широко застосовуються традиційні методи економічної статистики та математико-статистичні методи.

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану  підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони  методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, та різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення [55].

Логіка аналітичної  роботи припускає її організацію  у вигляді двух-модульної структури:

1)  експрес-аналіз фінансового  стану;

2)  деталізований аналіз  фінансового стану. 

Метою експрес-аналізу  фінансового стану є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку  господарюючого суб’єкта.

У процесі аналізу  В.В. Ковальов пропонує розрахувати  різні показники і доповнити  їх методами, заснованими на досвіді  і кваліфікації фахівця [18]. Автор  вважає, що експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, її економічне читання та аналіз.

Ціль першого етапу  – прийняти рішення про доцільність  аналізу фінансової звітності і  переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і власне кажучи: визначається наявність усіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність усіх звітних форм, перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки [18].

Ціль другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому положенні господарюючого суб’єкта.

Третій етап – основний в експрес-аналізі; його ціль – узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об’єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів. Ціллю деталізованого аналізу фінансового стану є більш докладна характеристика майнового і фінансового положення підприємства, результатів його діяльності в звітному періоді, що минає, а також можливостей розвитку суб’єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика [19].

В.В. Ковальов пропонує наступну програму поглибленого аналізу фінансово-господарської  діяльності підприємства:

1. Попередній огляд економічного і фінансового положення підприємства:

ü Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності;

ü Виявлення «хворих статей звітності».

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб’єкта господарювання:

ü Оцінка майнового положення;

ü Побудова аналітичного нетто;

ü Вертикальний  та горизонтальний аналіз балансу;

ü Аналіз якісних зрушень у майновому положенні;

ü Оцінка фінансового положення, ліквідності та фінансової стійкості.

3. Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання:

ü Оцінка основної діяльності;

ü Аналіз рентабельності;

ü Оцінка положення на ринку цінних паперів.

Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати  свою діяльність свідчить про його нормальний фінансовий стан, який залежить від результатів виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства.

В.В. Ковальов пропонує проводити  експрес-аналіз фінансового стану  по вище викладеній методиці [18]. Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідності більш поглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового положення. Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу представлена в таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1

Сукупність  аналітичних показників для оцінки фінансового стану підприємства (експрес-аналіз)¹

 

Напрямок аналізу	Показники
1	2
1. Оцінка економічного потенціалу суб’єкта господарювання.
1.1.Оцінка майнового стану	1.  Величина основних засобів і їхня частка в загальній сумі активів. 2. Коефіцієнт зносу основних засобів. 3. Загальна сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.
1.2. Оцінка фінансового стану	1.  Величина власних засобів і їхня частка в загальній сумі джерел. 2.  Коефіцієнт покриття (загальний). 3.  Частка власних оборотних коштів у загальній їхній сумі. 4.  Частка довгострокових позикових засобів у загал. сумі джерел. 5.  Коефіцієнт покриття запасів.
1.3. Наявність «хворих»  статей у звітності	1.  Збитки. 2.  Позички і позики, не погашені в термін. 3.  Прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість. 4.  Векселі видані (отримані) прострочені.
2. Оцінка результатів  фінансово-господарської діяльності.
2.1. Оцінка прибутковості	1.  Прибуток. 2.  Рентабельність загальна. 3.  Рентабельність основної діяльності.
2.2. Оцінка динамічності	1.  Порівняльні темпи росту виручки, прибутку й авансованого капіталу. 2.  Оборотність активів 3.  Тривалість операційного і фінансового циклу. 4.  Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості.
2.3. Оцінка ефек-тивності  викори-стання ек.потенціалу	1.  Рентабельність авансованого капіталу. 2.  Рентабельність власного капіталу.