Интеграция банковской системы Украины

     6) Можливість використання як важелі вже наявні переваги, такі як капітал, положення на внутрішньому ринку. В умовах сучасної МФС вирішальне значення має стартова позиція, і чим більше в банку переваг, тим більший ефект він може очікувати від глобалізації.

     7) Безпосереднє ознайомлення із глобальними ринками США, Європи, Японії й з новими ринками Азії, Латинської Америки, Східної Європи, що глобалізуються, а також із сегментами, продуктами, потоками капіталу, конкуренцією цих ринків. Культурні розходження між народами різних країн іноді стають спотиканням у рішенні ділових питань, необхідно безпосереднє ознайомлення з різними світовими ринками, умовами їхнього функціонування й послугами.

     8) Можливість захисту від небезпек при глобальних вторгненнях конкурентів на внутрішній ринок, при несприятливих умовах бізнесу на внутрішньому ринку. У випадку глобальних вторгнень конкурентів на внутрішній ринок банк, інтегрований у МФС, може успішно протистояти експансії, з одного боку, у чинність твердих позицій на внутрішньому ринку, а з інший, - глобалізованого характеру своєї діяльності. У випадку несприятливих умов бізнесу на внутрішньому ринку банк, інтегрований у МФС, може диверсифікувати свою діяльність на користь глобального ринку, несучи при цьому менші альтернативні втрати.

     9) Можливість одержання ефекту від зворотного зв'язка глобальних ринків із внутрішніми, котрий укладається в тім, що банк, інтегрований у МФС, сильнішає в себе будинку за рахунок відповідності твердим світовим стандартам.

     Надаючи широкі можливості, глобалізування МФС висуває ряд вимог, невиконання яких чревате серйозними небезпеками для банків на шляху інтеграції в МФС.

     1) Вимога універсалізації банківських установ. У сучасних умовах відбувається стирання розходжень між комерційними банками, інвестиційними інститутами, страховими компаніями й поява фінансових установ глобального універсального типу, так званих глобальних фінансових універмагів, здатних надавати весь спектр послуг перерахованих вище установ, а також послуг змішаного характеру (інвестиційно-страхові, кредитно-страхові й ін.).

     2) Вимога глобального стандарту якості фінансових послуг.

     3) Вимога дистанційного обслуговування клієнтів. Процес удосконалювання інформаційних технологій послабляє зв'язку банку із клієнтами й акціонерами, відбувається майже повне знеособлювання відносин, що веде до «анонімізації» ринку. Сучасний банківський бізнес ведеться за принципом: «У будь-який час - у будь-якому місці - у будь-якій формі». У результаті скасовується ексклюзивне представництво в певному регіоні, що, у свою чергу, ставить під сумнів розвиток і подальше існування системи філій. Дана вимога припускає наявність відповідних технологічних і кадрових ресурсів.

     4) Вимога синхронізації процесів розвитку позицій на внутрішньому й глобальному ринку. Світовий досвід показує, що не існує глобально діючого банку без сильних позицій на внутрішньому ринку. Отже, виходячи на глобальний рівень, банкам необхідно постійно приділяти увагу розвитку національного ринку. У противному випадку великі клієнти можуть скористатися послугами інших глобальних банків або, взагалі, стати безпосереднім учасником глобального ринку, а середні й дрібні клієнти перейдуть в інші національні банки.

     5) Вимоги до керування ризиком. Найвищі вимоги глобальні ринки МФС пред'являють до керування ризиками. Виділяють сім видів ризику на глобальному фінансовому ринку: стратегічний; ринковий; кредитний; оперативний; внутрішній, що включає доступ і обробку інформації, ведення обліку й звітності, дисципліну персоналу; зовнішні, що включають цілодобові платежі, міжнародний кліринг, розрахунки й депозитарну діяльність; правовий; управлінський і системний ризик.

     6) Вимога розвитку інновацій. Специфіка фінансових послуг укладається в тім, що вони не можуть бути запатентовані, і для того, щоб досягти конкурентної переваги й утримувати його, необхідно розробляти й впроваджувати на ринок нові продукти, тим самим, залучаючи найбільш мобільних клієнтів.

     7) Вимога до збільшення критичного обсягу надаваних послуг. Особливість сучасного глобального банківського бізнесу укладається в постійному його росту, опосередкованому більшим попитом на фінансові послуги глобального характеру. У результаті глобальним банкам доводиться збільшувати свої потужності, щоб задовольнити попит глобальних клієнтів.

     8) Вимоги до кадрової політики. Глобальні угоди набагато складніше національних, і для їхньої реалізації потрібна міжнародна команда професіоналів. 
 

     2.2. Особливості розвитку банківської  системи 
 

     Із  проголошенням незалежності України, одержанням  Ощадним банком України самостійності й відокремленням від Ощадбанку СРСР, і становленням національних фінансових інститутів, ми спостерігали активні інтеграційні процеси в банківському бізнесі протягом майже двадцяти років.

     Інтеграція  банківського бізнесу є об'єктивним процесом поступового розвитку взаємодії  банківських установ на основі вимог економічних законів конкуренції, концентрації та централізації банківського капіталу. Інтеграційні процеси в банківській сфері України починаючи з 2000 долі активно розвиваються та характеризують дві суперечливі тенденції: перша - це інтернаціоналізація національних банків, інтеграція їх у світову банківську систему, друга - прагнення зберегти незалежність, національну економіку, внутрішню цілісність та економічний потенціал вітчизняних банків. Вказане дозволило класифікувати основні види та напрямки інтеграції вітчизняної банківської системи (рис. 2.4.).

     Розглядаючи інтеграційні процеси банківської  системи України протягом останніх двох десятиріч, на нашу думку, можна виділити п'ять етапів розвитку інтеграційних процесів на банківському ринку й визначити особливості кожного.

     Рис.2.4. Класифікація видів та ознак інтеграції банківської системи України

     На  першому етапі ( 1991-1993 рр.) спостерігається  становлення банківської системи  на базі Ощадбанку СРСР, видання основних законів, регалемнтирующих діяльність комерційних банків і зовнішньоекономічної діяльності.

     Основні законодавчі акти:

• 20.03.1991р. - Закон «Про банки й банківську діяльність»
• 16.04.1991р. - Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність»

     Основні події:

• 03.06.1992 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про вступ України в Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції й розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку й Багатобічне агентство по гарантіях інвестицій”.
• 22.01.1992 року – створення Державного експортно-імпортного банку
• 1993 рік – Україна представлена в співтоваристві S.W.I.F.T.
• Другий етап ( 1993-1995 рр.) характеризується вдосконаленням нормативної бази й регламентацією співробітництва з міжнародними організаціями. Кінець 1994р. позначився банківською кризою та банкрутством окремих банків.
• 1993-1994 Україна стає членом міжнародних платіжних систем Visa і Master Card
• 23.09.1994р. Закон «Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах»

     Третій  етап (1996 - 2000 рр.) характеризується посиленням інтеграції в напрямку універсалізації  фінансового бізнесу. Банківський  бізнес починає активно взаємодіяти  зі страховим. Розвиток банківського та страхового ринків позначився посиленням взаємодії між банками та страховиками, активізацією процесів консолідації та централізації. Указане підтверджується динамікою обсягів сплачених статутних капіталів банків та страховиків, збільшенням їх статутних фондів. Необхідно відмітити значне зростання страхових резервів страховиків, яку свідчить про посилення захисту страхової діяльності та більш якісне виконання функції управління ризиками. Слід відзначити, що, якщо на перших двох етапах основною загальною функцією банківських та страхових установ була функція управління кредитними ризиками, те на третьому етапі відбувався розвиток інтеграційних процесів між банками та страховими компаніями на паритетних засідках та було закладене підґрунтя виконання цими установами інвестиційної функції та функції капіталізації.

     На  початок третього етапу Укрэксимбанк банк продовжував удосконалення своєї кореспондентської мережі, що було викликано необхідністю поліпшення і прискорення процесу проведення розрахунків. Установлено кореспондентські відносини більш ніж з 345 банками світу.

     Прийняття в 1997 році Верховною Радою України  Закону «Про лізинг»,  дало розвиток лізингову бізнесу

     Четвертий етап (2001 – 2007 р.). Основними особливостями  четвертого, який розпочався з 2001 долі, слід зазначити: активізація інтеграційних процесів, посилення конкуренції як між національними, так і між національними та іноземними банківськими та страховими установами, ускладнення діяльності як банків, так і страхових компаній, що було обумовлено збільшенням кількості ризиків та необхідністю захисту від їх.

     Початок співробітництва банків із кредитними союзами (Закон України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 року).

     Указом  Президента України в 2001 році «Про додаткові заходи по прискоренню вступу України у Всесвітню торговельну організацію», що дав толчек до подальшої експансії іноземних банків на території України в 2006 році.

     В 2004 році, відповідно до аркуша НБУ від 30.12.2004 № 42-412/4010-13749, вітчизняне банківське законодавство базується на "Базель І"

     Зміни в Закон України «Про банки  й банківську діяльність», внесені  Законом України від 16 листопада 2006 року № 358V. Згідно із цими змінами, іноземні банки будуть мати право на відкриття філій і представництв на Україні.

     В 2006 році США і ЄС надали Україні  статус країни з ринковою економікою.

     П'ятий етап пов'язаний з фінансовою кризою й починається з 2008 р. по теперішній час.

     Проаналізувавши дані п'ять етапів ми відзначаємо, що перші два етапи ми спостерігали процеси інтернаціоналізації, які були основою для розвитку інтеграційних процесів і розвитку міжнародної банківської глобалізації.

     Національна й регіональна інтеграція, що відбувалася  в Україні  має важливе значення, тому що саме з одержанням Україною державності стали формуватися вітчизняні великі фінансово-промислові об'єднання, а надалі й інтеграція іноземних ТНК і ТНБ у національну економіку України, які впливають на сьогоднішню економічну й політичну обстановку в країні.

     Злиття  банків і промислових підприємств  здійснюється найрізноманітнішими способами й не має закінчених форм. Під впливом концентрації промислового та банківського капіталів, зсувів у співвідношенні чинностей окремих монополій і держави відбувається розвиток старих та поява нових форм об'єднання банківських і промислових монополій. Особливого значення набувають їх довгострокові взаємовідносини. Організаційним оформленням таких відносин в усьому світі стали промислово-фінансові групи (ПФГ), які покликані забезпечити процес інтеграції промислового та банківського капіталів. Таким чином, ПФГ на основі розроблених стратегій мають змогу здійснювати нагромадження власного й залучення зовнішнього капіталу для реалізації довгострокових та широкомасштабних інвестиційних проектів і програм.

     Об'єднання  банків і промислово-торгівельних підприємств у фінансово-промислові групи було пов'язано з тім, що саме банки повинні були забезпечити створення ефективних інвестиційних механізмів для реалізації великих та середніх інвестиційних проектів фінансово-промислових груп. При цьому банки виступають головними акумуляторами фінансових ресурсів, без яких неможлива господарська діяльність жодного суб'єкта підприємництва. Саме банки стають головними інвесторами більшості українських підприємств, забезпечуючи тім самим фінансове зростання української економіки. Однак у зв'язку з фінансово-економічною кризою, коли самі банки опинилися в скрутному становищі не всі фінансово-промислові групи країни змогли надати їм допомоги, збільшити їх уставні та балансові капітали з метою недопущення руйнування як окремих банків, так і всієї банківської системи країни.

     Банк  як учасник фінансово-промислової  групи виконує дві основні  функції. Перша функція - обслуговування копійчаного потоку фінансово-промислової  групи. Ця функція досить специфічна, особливо за умови розвитку української економіки. Банк, як правило, стає придатком бізнес-групи і не має значення для інвестиційно-інноваційного розвитку фінансово-промислової групи. Основне завдання такого банку - забезпечити надійний рух коштів учасників, так як можна більше прикрити не зовсім прозорі операції бізнес-групи щодо формування та використання фінансових коштів, зокрема й перерахування їх до закордонних рахунків основних співвласників таких бізнес-груп. Такий банк здебільшого невеликих розмірів, тому при видачі гарантій, пошуку іноземних інвесторів, маркетингових та інформаційних послуг його роль незначна. Необхідно також зауважити, що такі банки для більшості фінансово-промислових груп відіграють додаткову роль і не є головними її учасниками.