Интеграция банковской системы Украины

     ЗМІСТ

                                                                       стор. 

     ВСТУП……………………………………………………………………

     РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТЬ «ІНТЕГРАЦІЯ» ТА «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ». ВЗАЕМОПРОНИКНЕННЯ ЦИХ ПИТАНЬ……..….

     1.1  Поняття та цілі інтеграції……………………………………….....

     1.2  Інтеграція як крок до глобалізації……………………………..…

     1.3  Поняття глобалізації………………………………………………

     Висновки  до розділу 1…………………………………………………...

     Розділ 2: Глобалізація світових фінансових інститутів на сучасному етапі розвитку світової фінансової системи…………………………………………………….

     2.1  Глобалізація фінансових інститутів у наш час…………………..

     2.2.  Особливості розвитку банківської системи ……………………...

     2.3.  Місце українських банків у світових глобалізаційних процесах

     Висновки  до розділу 2…………………………………………………….

     Розділ 3: Вплив кризи  на українську банківську систему……………………………………………………………………….

     3.1  Рекомендації з подолання кризових явищ………………………..

     3.2.  Дії уряду та НБУ спрямовані на поліпшення економічної обстановки………………………………………………………………………..

     3.3  Пропоноване рішення по подоланню кризи……………………...

     Висновки  до розділу 3…………………………………………………….

     ВИСНОВКИ……………………………………………………………….

     Список  використаних джерел………………………………………….

     Додатки…………………………………………………………………….

 

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТЬ «ІНТЕГРАЦІЯ» ТА «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ». ВЗАЕМОПРОНИКНЕННЯ  ЦИХ ПИТАНЬ. 
 

     

1. Поняття та цілі інтеграції.

 
 

     У сучасних ринкових умовах інтеграція фінансових посередників є закономірним явищем, що викликає науковий і суспільний інтерес. Деякі економісти вбачають в інтеграції фінансових посередників, у тому числі страхових і банківських  установ, один з найважливіших проявів ринкових відносин, інші підкреслюють, що інтеграція супроводжується посиленням їхнього впливу на розвиток фінансового ринку. В останні роки границя між страхуванням і іншими фінансовими послугами стає більше розмитою насамперед завдяки конвергенції, що має місце в сфері різноманітних видів фінансових послуг. Страховики вбачають для себе додаткові можливості, які пов'язані з виходом за рамки традиційного бізнесу, шляхом надання страхового покриття не тільки від ризиків небезпеки, але й від різних видів операційних і фінансових ризиків. Банки ж знайшли для себе додаткові можливості для розширення свого бізнесу, перевівши частину фінансових ризиків на страхові компанії.

     Термін  „інтеграція” походить із латинської мови й дослівно означає в перекладі «цілий». У сучасній інтерпретації інтеграція (лат. integration) означає відновлення, об'єднання в ціле частин і має досить широке тлумачення. В економічній літературі інтеграцію розглядають із багатьох сторін, внаслідок чого виділяють різні аспекти цього поняття. Як правило, інтеграція визначається як об'єднання економічних суб'єктів, поглиблення їхньої взаємодії, розвиток зв'язків між ними. Слід зазначити, що існують різні види інтеграції, оскільки її сутність укладається в досягненні в кожному окремому напрямку об'єднання можливостей і дій, у роботі розглядається економічна інтеграція. Дослідження сутності й стану розробки наукової проблеми показало, що економічна інтеграція має місце як на рівні господарств цілих країн, так і між підприємствами, фірмами, компаніями, корпораціями. Вона проявляється як у розширенні й поглинанні виробничо-технічних зв'язків, суспільному використанні ресурсів, об'єднанні капіталів, так і в створенні одним підприємством для іншого сприятливих умов для здійснення спільної економічної діяльності, усунення взаємних бар'єрів. В енциклопедії Чарльза Дж. Вулфела поняття «інтеграція» (integration) розглядається як по географічному принципі, так і за характером діяльності; при розширенні або об'єднанні бізнес-корпорацій визначається як “керування процесом поглинання з боку домінуючої компанії”. Крім того, виділяються такі характерні риси інтеграції, як інтеграція „зверху”, „знизу”, „вертикальна” та „горизонтальна”.

     Слід  зазначити, що багатьма сучасними науковцями поняття інтеграції розглядається узагальнено. Як правило, надається визначення економічної інтеграції, під якою розуміють процеси економічного співробітництва країн, спрямовані на поглиблення розподілу праці, досягнення на цій основі економічного зближення країн-учасниць, оптимізацію їх взаємних інтеграційних структур з метою створення єдиного господарського механізму.

     Інтеграційні  процеси в сучасних умовах присутні практично у всіх сферах світової й національної економік. Вони активно впливають на розвиток і особливості функціонування як галузевої структури світового господарства в цілому, так і окремих областей зокрема. Тому, на нашу думку, економічну інтеграцію можна розглядати як процес взаємного зближення економічних суб'єктів через переплетення їхніх господарських зв'язків, їхня глибока взаємодія й об'єднання з метою одержання економічного ефекту.

     Після другої світової війни термін "інтеграція" стали застосовувати до позначення різних форм міжнародного співробітництва, що охоплює насамперед такі сфери  міждержавних відносин, як економіка, техніка, озброєння, міжнародні організації та ін. Що стосується дифіниції поняття "інтеграція", то в науковій літературі й властиво в досвіді її здійснення ми не зустрінемо двох однакових визначень. Це можна пояснити, по-перше, наявністю безлічі моделей, типів інтеграційних процесів, які розрізняються по цілям і функціям, і, по-друге, розходженнями національних інтересів, які переслідують окремі держави або групи держав. Розходження першого й другого роду виникають як на об'єктивному ґрунті, так і в результаті суб'єктивних устремлінь окремих правлячих груп і режимів. Досвід післявоєнних десятиліть свідчить, що в політичних цілях, інтенсивності співробітництва, політичної гомогенності держав, що беруть участь в інтеграції, існують більші розходження, що утрудняє вироблення загального визначення поняття Інтеграція".

     Проте накопичений міжнародний досвід, досліджуваний з погляду міждержавних відносин, приводить до висновку, що такі цілі, як збереження миру, досягнення більшої безпеки, зріст добробуту в результаті економічного співробітництва й т.д., що придбали в інтеграційних моделях загальний характер, можуть розглядатися як критерії визначення сутності поняття інтеграції. Крім того, інтеграційні процеси як фактори світового розвитку й світової політики перебувають у стані постійного розвитку й змін. Вони вносять багато нового як в утримування міжнародних відносин, так і в їхні форми й функції. Представники закордонної суспільно-політичної думки дають різні визначення інтеграції. В одних випадках вони характеризують її "як соціальний процес утворення цілісності (єдності) із частин, систем з елементів. Цілісність (система) є більше, ніж сума його частин". В інших - можливість інтеграції тісно зв'язується з питанням "про лояльне відношення до нових учасників... про необхідні межі панування й влади"".

     У сучасній науковій літературі існують  різні напрямки та підходи до розуміння природи й ролі інтеграційних процесів. Тут можна виділити два теоретичних аспекти:

• теорії інтеграційних процесів;
• теорії й практика економічної інтеграції.

     Зокрема, американські представники школи функціоналізму як критерії інтеграції пропонують досвід розробки й ідеї конституцій США  та Швейцарії, у яких на основі суспільної свідомості й, частково, масового руху створені формально розділені (штати в США та кантони у Швейцарії) єдності, спільності. У той же час у роботі американського дослідника Д.Митрони затверджується, що інтеграція різного рівня має місце у світових імперіях, блоках і міжнародних організаціях. При цьому вирішальними повинні бути визнані три ознаки: діючий контроль над легітимним використанням влади, наявність загального органа прийняття рішень і наявність центра політичної освіти приналежних до співтовариства громадян.

     Теоретична  школа федералізму у Європі дотримується більше універсальних позицій в інтеграційних процесах і оцінює можливості й протиріччя в їхній еволюції більш об'єктивно. Її послідовники, маючи на увазі євроінтеграцію, відзначають, що вона можлива, по-перше, на основі свідомого політичного рішення урядів і народів і, по-друге, лише шляхом створення одного або декількох нових, незалежних від безпосереднього впливу окремих держав - членів співтовариства, наднаціональних органів, яким передані певні повноваження для прийняття рішень.

     Російська історико-економічна й політична наука зробила чимало у вивченні інтеграційних процесів, що охопили різні регіони світового співтовариства. Аналіз наукової літератури приводить до висновку, що інтеграція - це об'єктивний, багатогранний, складний процес, що буяє протиріччями, пошуками, великими фінансово-економічними, соціальними, правовими, політичними й іншими експериментами, обумовленими життям і коректовані нею. Інтеграція, якщо судити за результатами її розвитку, являє собою більше високий соціально-економічний, політичний, державно-правовий і культурний щабель розвитку світового співтовариства держав і народів. Якщо інтернаціоналізація підвела насамперед передовий технологічний базис під всю систему світового співтовариства, то інтеграційним процесам має бути внести найбільший вклад у реформування людського суспільства, хоча не можна не помітити, що на цьому шляху поки що більше проблем, чим успіхів.

     Типологія й структури інтеграційних моделей. З короткого екскурсу в історію  й теорію інтеграції очевидно, що вона як об'єктивний феномен і як процес сучасного міжнародного життя - явище далеко не одномірне неоднозначне, надзвичайно багате розходженнями в утримуванні, цілях, структурі внутрішніх взаємин, конструкціях владних відносин і т.д.

     Як  представляється, у цьому зв'язку насамперед варто уникнути спокуси ототожнювати інтеграцію з митними союзами або торговельними альянсами, що нерідко зустрічається в науковій літературі. Відзначені форми міждержавних об'єднань - явище досить древнє, занароджене ще на доіндустріальній стадії розвитку суспільства. Інтеграція - об'єктивний результат еволюції світового соціально-економічного й політичного розвитку другої половини XX в.; якщо спробувати узагальнити її об'єктивні цілі й наслідки, то вона є провісником вступу людського суспільства в нову стадію історичного буття, загальну картину якого футурологи визначають як постіндустріалізм. Варто відмовитися й від іншого, також досить розповсюдженого підходу, відповідно до якого "класична" інтеграція зводиться до різних форм економічного й політико-економічного співробітництва. Тепер, на рубежі XXI в., коли в різних регіонах виникли й продовжують виникати не традиційні регіональні інтеграційні співтовариства, а перші суперструктури міжнародного значення, стає ясним, що ми маємо справу з явищами й процесами нового історичного порядку.

     Розвиток  міжнародної економічної інтеграції сприяло виникненню інтеграційних  процесів на ринку фінансових послуг. З кінця 80-х рр. ХХ ст. на фінансових ринках промислово розвинених країн  створилися умови, які сприяли взаємному проникненню банківського й страхового сегментів ринку. До таких умов потрібно віднести:

• реформування фінансового сектора й лібералізацію державного регулювання щодо сфер діяльності обох фінансових інститутів;
• ріст конкуренції;
• стрімкий розвиток інформаційних технологій;
• падіння прибутковості спеціалізованих сегментів фінансового ринку, а саме: банківського, страхового, інвестиційного, фондового.

     Інтеграція  сприяє досягненню наступних цілей:

• Використання переваг економії від масштабу за рахунок розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат та ін.
• Створення більше стабільного й передбачуваного середовища для взаємної торгівлі, а також сприятливого зовнішньополітичного середовища, тобто зміцнення взаєморозуміння й співробітництва країн, що беруть участь, у політичній, військовій, соціальній, культурної й іншій неекономічній областях.
• Створення блоку країн для участі в багатобічних торговельні й інших переговорах.
• Сприяння структурній перебудові економіки країн, що здійснюють глибокі економічні реформи, при підключенні їх до регіональних торговельних угод із країнами, що перебувають на більше високому рівні ринкового розвитку.
• Підтримка молодих галузей національної промисловості, для яких у цьому випадку виникає більше широкий регіональний ринок.

 
 
     

2. Інтеграція  як крок до глобалізації.

 
 

     Одним із ключових процесів розвитку світової економіки на грані ХХ-ХХІ століть є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя.

     У результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі й міжнародних економічних відносин у цілому відбувається посилення взаємозв'язку й взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливо без урахування зовнішнього фактору. Дане явище прийняте називати інтернаціоналізацією господарського життя. Можна дати досить загальне визначення цього поняття:

     Інтернаціоналізація господарської діяльності - це посилення  взаємозв'язку й взаємозалежності економік окремих країн, вплив міжнародних економічних відносин на національні економіки, участь країн у світовому господарстві.