Формування ринку сільськогосподарської землі: теоретичні засади та етапи

З вищевикладеного можна зробити висновок, що орендні відносини у сфері землекористування поки що недосконалі. Для забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарських формувань необхідно здійснювати ряд заходів, у тому числі й вище викладених, продовжувати пошук нових напрямів і конкретних дій щодо удосконалення орендних відносин. Це сприятиме ефективному формуванню ринку сільськогосподарської землі в Україні.

Враховуючи  практику  оренди  землі  в  країнах  з ринковою  економікою  як  важливий  фактор  розвитку  ринку  землі,  можна  чітко  законодавчо  зафіксувати встановлення вартості орендної плати за 1 га орендованих земель, виходячи з їх ринкової ціни і залежно від ринкової кон’юнктури.

Відсутність в Україні цивілізованого ринку землі негативно впливає на орендні відносини в сільському господарстві,  зумовлюючи  ряд  економічних  проблем:  відсутність  можливостей  щодо  конкурентного продажу  земельних  ділянок  збільшує пропозицію  орендодавців  землі, що  обумовлює низькі  ціни  оренди. Невисокий рівень орендної плати сприяє зниженню цін на  земельні ділянки. Як наслідок, окремі земельні масиви не знаходять орендарів і не використовуються. Ринок землі є невід’ємною частиною економіки будь-якої розвинутої держави. Земля – найважливіший ресурс для сільськогосподарського виробництва. Земля не є класичним товаром, і тому ринок землі має цілу низку специфічних особливостей. Однією з таких особливостей ринку землі в розвинутих країнах є те, що за правильної експлуатації земля не тільки не втрачає свою вартість, але й збільшує її, що стримує власників земельних ділянок від їх продажу, тобто підсилюється обмеженість пропозиції земельних ресурсів. Світова практика  свідчить,  що  в  умовах  ринку  землевласники  вельми  неохоче  продають  свої  земельні  ділянки, віддаючи перевагу передачі землі в оренду. Вони зацікавлені в отриманні стабільного прибутку, саме тому в кожний певний момент продається лише незначна частина земельного фонду.

Запровадження ринку  земель сільськогосподарського призначення вимагає докладного нормативного регулювання та наявності ефективної,  справедливої та дійової правової системи, а також  удосконалення земельного  законодавства  на  національному  рівні.  Проте  найважливішим  фактором  його  досконалості може  бути  створення  ефективного  орендного  ринку  землі,  який  би  використовувався  в  економічних інтересах не певного прошарку орендарів, а більшої частини її дійсних власників [26].

З вищевикладеного можна зробити висновок, що орендні відносини у сфері землекористування поки що недосконалі. Для забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарських формувань необхідно здійснювати ряд заходів, у тому числі й вище викладених, продовжувати пошук нових напрямів і конкретних дій щодо удосконалення орендних відносин. Це сприятиме ефективному формуванню ринку сільськогосподарської землі в Україні.

ВИСНОВКИ

Регульований, економічно обґрунтований ринок сільськогосподарських земель не може бути відокремленим від загальної системи ринкових відносин. А із збільшенням кількості власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та значним подрібненням земель сільськогосподарського сільськогосподарських земель загострюється питання використання та охорони земельних ресурсів. Досвід США свідчить про нагальну потребу посилення державного контролю за аграрною діяльністю з метою запобігання забруднення навколишнього середовища та охорони земель сільськогосподарського призначення.

Ринок сільськогосподарських земель є засобом перерозподілу землі між власниками за допомогою економіко-правових методів на основі конкурентного попиту та пропозиції. Земельний ринок – складна система, яка складається із попиту, пропозиції, цін, системи маркетингу, менеджменту, ділових процедур та інфраструктури.

Специфіка ринку землі визначається властивостями й особливостями товару-землі і полягає у абсолютній унікальності і нерухомості землі, конкурентоспроможність якої визначається її якісними характеристиками, місцеположенням та природно-економічними особливостями регіонів. На земельному ринку відіграє активну роль низька еластичність пропозиції, а ціна на земельні ділянки визначається попитом, який формується під впливом багатьох чинників.

Дослідження реформування земельних відносин як передумови становлення ринку сільськогосподарських земель дає підстава для висновку, що завершено проведення таких важливих заходів при дотриманні етапної реалізації: роздержавлення та приватизацію земель, паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність, видачу сертифікатів на право власності на землю, а також реструктуризацію недержавних колективних сільгосппідприємств. Зараз активно проходить процес відведення земельних ділянок в натурі та видачі державних актів на право власності на землю, створення агроформувань ринкового типу. Цим досягається формування таких важливих передумов розвитку земельного ринку в сільському господарстві, як: формування достатньої кількості селян-власників та виявлення ефективних керівників, організаторів виробництва; залучення землі в товарно-грошові відносини і визнання землі товаром; розвиток ринку земельних ділянок, які перебувають в особистому користуванні громадян, та започаткування ринку земельних часток (паїв); формування підприємницького середовища; зародження конкуренції між сільгоспвиробниками і становлення достатньої сукупності потенційних покупців земельних ділянок, часток (паїв).

Вивчення засад економічного механізму становлення ринку землі в сільському господарстві дає змогу стверджувати, що його формування повинно відбуватися поступово, організовано і не стихійно, під контролем та з регулюванням держави.

Із розвитком ринку сільськогосподарських земель передбачається впорядкування земельного обігу та способів укладання земельних угод шляхом запровадження обмежень щодо землеволодіння і землекористування, ефективного регулювання становлення інфраструктури ринку сільгоспугідь, раціоналізації землекористування економічними методами. Внаслідок цього встановлюватимуться реальні ціни на земельні ділянки, вдосконалюватиметься оподаткування землевласників та землекористувачів, налагоджуватиметься система прогнозування та планування розподілу земель, залучатимуться додаткові кошти в сільськогосподарське виробництво.

      Результати проведеної економічної оцінки об’єкта дослідження показали:

      ТОВ «Ім. Котовського» є середнім за розміром аграрним підприємством, що має зерново-молочний напрям виробництва. Також даний об’єкт дослідження має екстенсивно-інтенсивний тип розвитку, що означає перевищення частки товарної продукції за рахунок збільшення розміру авансованого капіталу над  часткою її приросту за рахунок поліпшення його використання.

      Так як розмір авансованого і власного капіталу, а також товарної продукції у 2009 році порівняно з попередніми роками збільшується, то у досліджуваному підприємстві є тенденція до поступового розвитку;

      на досліджуваному об’єкті ведеться оновлення основних виробничих фондів про що свідчать коефіцієнти оновлення і зростання;

      досліджуваний об’єкт має зерно молочний напрям виробництва, при чому з 1091га ріллі посівні площі становлять лише 760 га. Деяка частина не залучених до сівозміни площа використовується на багаторічні трави для відгодівлі тварин. Та все ж таки підприємство не ефективн використовує земельні ресурси.

      забезпеченість ТОВ «Ім. Котовського» авансованим капіталом становить в середньому за рік 10,46 тис. грн/га. Трудозабезпеченість підприємства складає 7 чоловік на 100 га. Чистий прибуток підприємства з 2008 до 2009 років зменшився на 166  тис.грн;

      досліджуючи обсяг виручки на 1 га графічним та кореляційно-регресійним методами було виявлено ряд важливих факторів впливу: питома вага рослинництва в реалізації продукції, виробничі витрати на 1 га рослинництва, питома вага зернових культур, питома вага технічних культур  в структурі посівних площ.

Структурні зміни в сільському господарстві України набувають значного масштабу і цілком очевидно, що структура, розмір і кількісний склад основних виробників продукції рослинництва і тваринництва вже за 3-5 років може зазнати суттєвих змін. 

Натомість перспективи запровадження ринку земель залишаються неясними, як в частині законодавчого регулювання цього процесу, так і щодо можливого впливу на потенційних суб’єктів земельного ринку.

  Ринок в Україні повинна регулювати держава, основними напрямами якого мають бути: організація ринку  землі на основі чинного  законодавства та підзаконних актів; визначення суб'єктів інфраструктури ринку землі; механізмів набуття та відчуження прав на земельні ділянки; повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування у сфері діяльності на ринку земель; особливостей обігу земель сільськогосподарського призначення; способів переходу земельних ділянок від одного власника до  іншого; порядку отримання та відшкодування  збитків на ринку  землі; використання коштів від продажу земельних ділянок.

Формування повноцінного ринку землі має стати  одним із напрямів державної політики в сільськогосподарській сфері.

Список використаної літератури

1.       Андрійчук В.Г. «Економіка аграрних підприємств» / В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2002. – 620 с.

2.       Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 р. / Відомості Верховної Ради України . – 1991. -№ 10. – ст.100.

3.       Андрейцев В.І. Земельне право та законодавство суверенної  України: Актуальні проблеми практичної теорії / В.І. Андрейцев. – [2-ге., випр.]. – К.: Знання, 2007. – 445 с.

4.       Третяк А.М. Стратегія реформування земельної політики в Україні на сучасному етапі / А.М. Третяк// Землевпорядний вісник. – 2009. - № 6. – с. 12 – 21

5.       Авдієнко В.І. Розвиток законодавчого забезпечення  земельної реформи та приватизації землі в Україні / В.І. Авдієнко, О.О. Малярчук // Держава та регіони. – 2010. - № 1. – с. 163 – 167

6.       Указ «Про основні напрями земельної реформи в україні на 2001-2005 рр.» від  № 372/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - №22

7.       Шарий Г. Державне управління земельними ресурсами та основні шляхи завершення земельної реформи / Г. Шарий // Вісник державної служби України. – 2009. - №1. –с.60-63

8.       Дем’яненко С.І. Зміна фокуса аграрної політики та розвитку села в Україні: висновки та перспективи для руху вперед: збірник наукових праць / С.І.Дем’яненко, В. Меєрс, С.І. Зоря, Т. Джонсон. – К.: КНЕУ, 2005. – с. 172

9.       Будзяк В.М. Формування ринку земель сільськогосподарського призначення / В.М. Будзяк // Економіка АПК. – 2008.- № 8. – с. 118-122

10.   Сафонова В.І. Формування ринку земель в аграрному природокористуванні та його інфраструктура / В.І. Сафонова // Економіка АПК. – 2009. - № 4. – с. 45-51

11.   Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] /  Режим доступу: htth://gska2.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27399

12.   Марусенко Р. Урядовий проект Закону України «Ринок земель»: за чи проти? / Р. Марусенко // Юридична Україна. – 2008. - №6. – с.76-84

13.   Земельний кодекс України //  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rada.gov.ua

14.   Державна земельна політика в Україні: стан та стратегія розвитку  / Національна оборона і небезпека. – 2009. - № 3. – с. 14 – 17

15.   Охотнікова О. Деякі питання щодо державного управління у сфері земельних відносин в Україні / О. Охотнікова // Актуальні питання економіки. – 2010. - № 7. – с.56-59

16.   Сальман І.Ю. Правова модель формування ринку землі / [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua

17.   Данкевич А.Є. Орендні земельні відносини у сільському господарстві/А.Є. Данкевич// Економіка АПК. – 2006.- №5. – с.63-69

18.   Борисов Е.Ф.  Экономическая теория: [учебник]/ Е.Ф. Борисов. – М.:Юрайт. – Издат, 2005 – 720 с.

19.   Закон України «Про оренду землі» // Голос України. – 2003. - №213 (3213). – 11 листоп. – с. 10-11

20.   Семеряк Ю. А., Москва М. Г.: Науковий вісник НЛТУ України 2010 р., № 20.13, с. 247-253

21.   Оренда земельних часток (паїв) у 2009 р. в Україні: офіційна інформація Державного комітету України із земельних ресурсів станом на 1 січня 2010 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу:  http://www.mylanl.org.ua.

22.   Антіпова Л.І.  Залучення зарубіжного досвіду організації земельно-орендних відносин / Л.І.Антіпова // Економіка АПК. – 2008. - №1. – с. 147 – 153

23.   Заставнюк Л. І. Економічне регулювання відносин власності на землю / Л.І.Заставнюк // Іноваційна економіка. - № 1. – с. 201-206

24.   Іванюк В.І. Теоретичний аспект розвитку орендних земельних відносин у сільському господарстві / В.І. Іванюк, Н.Ю.Ткачук // Економіка АПК. – 2009. - №11. – с.53-54

25.   Шебаніна О.В. Орендні земельні відносини: сучасний стан та основні напрямки удосконалення / О.В. Шебаніна // Економіка АПК. – 2008. - №7. – с. 7 – 13.

26.   Спаська Т. П. Оренда землі – важливий фактор становлення ринку сільськогосподарської землі [електронний ресурс ] // режим доступу: http://www.btsau.kiev.ua/ua/edition.php?id=15.