Фінансового стану підприємства на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики

     Платоспроможність підприємства може змінюватись: через несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості підприємству воно може стати неплатоспроможним, тому необхідно, щоб ліквідних коштів вистачало на погашення платежів [24, c. 120].

     Для покращення платоспроможності підприємства керівники можуть вживати таких  заходів як: підвищення розмірів вхідних  грошових потоків за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу  частини основних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості та скорочення вихідних гошових потоків за рахунок  зниження витрат, які відносяться  на собівартість продукції чи покривають за рахунок прибутку, що залишається  у розпорядженні підприємства. [36, c. 28].

• До незалежних факторів відносяться: кризовий стан економіки, економічні умови господарювання, податкова і кредитна політика виконавчої і законодавчої влади країни, соціальний стан споживачів продукції (послуг), незадовільний платоспроможний попит, низький рівень фінансового ринку, посилення міжнародної конкуренції у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу та інше.
• До факторів, які повністю або частково залежать від підприємства, можна віднести: вибір виду діяльності, складу та структури продукції (послуг); впровадження нових технологічних моделей та забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції; забезпечення оптимального співвідношення між постійними і змінними витратам; забезпечення раціональної структури капіталу; ефективне управління оборотними активами (особливо запасами); правильний вибір тактики і стратегії управління фінансовими ресурсами; фінансове прогнозування, тобто дослідження та розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі [60].

     Отже, фінансовий стан підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансово-виробничої діяльності, який характеризується спроможністю підприємства фінансувати свою діяльність, тобто ступінь забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також своєчасним проведенням грошових розрахунків за власними зобов’язаннями. Він складається із таких складових як: загальна характеристика балансу підприємства; аналіз майнового стану; а також аналіз показників до яких належить: фінансова стійкість, ліквідність та платоспроможність, ділова активність та рентабельність, а також показники визначення ймовірності настання банкрутства. Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов'язаннями і нарощувати економічний потенціал. Показники ліквідності та платоспроможності показують нам як швидко підприємство може реалізувати необоротні активи, щоб одержати грошові ресурси для покриття дебіторської заборгованості. Рентабельність підприємства характеризує його прибутковість, а ділова активність характеризує ступінь використання ресурсів підприємства з огляду на охоплення ринку виробництва даного виду продукції. Також на фінансовий стан підприємства впливають різні фактори, які можна поділити на залежні та незалежні від підприємства та його діяльності. 

2. Характеристика  показників оцінки фінансового стану підприємства

     Для кожного підприємства властиві певні  особливості, що вирізняють його від  інших в даній галузі. Тому не існує універсальної формули  для адекватного визначення фінансового стану підприємства та на основі неї зробити адекватні висновки. Існують різні методики для повного аналізу даної величини. Тому для кожного підприємства кількість та склад показників, а особливо методика їх розрахунку встановлюється індивідуально, або просто на основі порівняння із аналогічними підприємствами, що виробляють подібну продукцію.

     Першим  етапом підбору сукупності показників є дослідження балансу та майна підприємства, а саме: горизонтальний та вертикальний аналіз. відповідно до якого потім і здійснюється оцінка майнового стану.

     Горизонтальний  і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується  порівняльний аналітичний баланс. У  порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і  пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих  її показників.

     Таким чином, співставляючи структури  змін в активі і пасиві, можна  зробити висновки про те, через  які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які  активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для  інвестора вкладання грошей у  дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей  для погашення боргів.

     Для здійснення даних аналізів необхідно  розрахувати:

• абсолютні величини по статтям активу і пасиву балансу на початок і кінець періоду та зміни абсолютних величин;

     ється як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і  показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих  у його діяльність.

     Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

     Коефіцієнт  незалежності характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Чим нижче  значення коефіцієнта, тим вище ризик  неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів.

     Коефіцієнт  співвідношення позикових до власних коштів розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

     Коефіцієнт  маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

     Коефіцієнт  забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного (робочого) капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами [48, c. 213]

     Коефіцієнт  фінансової стійкості (І) характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.

     Коефіцієнт фінансової стійкості (ІІ) показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена власним капіталом [43, c. 196].

     Робочий капітал - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими  зобов'язаннями, тобто він складається  з частини оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

     Основними показниками, що характеризують ділову активність підприємства є коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості, тривалість їх обороту, а також інші показники, що наведенні у додатку В.

     Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості пояснює як швидко дане підприємство може повернути собі кредиторську заборгованість суб’єктами з найменшими втратами.

     Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості надає інформацію про залежність підприємства від додатково залучених коштів. Та показує як швидко дане підприємство може повернути дані кошти із мінімальними для себе втратами.

     Тривалість обороту кредиторської заборгованості показник показує за який період повертається заборгованість для даного підприємства.

     Тривалість  обороту дебіторської заборгованості надає інформацію за який період підприємство може повернути борги.

ються різні методи, що містять у собі ряд показників, що логічно та повно дають характеристику усім процесам. Дані обрахунки здійснюються для досягнення позитивних результатів у підприємницькій діяльності та попередження негативних факторів впливу на них. Основними показниками є: показники ефективності використання основних засобів, стійкості, ліквідності та платоспроможності, рентабельності та ділової активності, показники визначення банкрутства. Показники фінансової стійкості можна поділити на узагальнюючі та часткові, які розглядають процеси з різних сторін. Також використати формули, що відображають вплив на матеріальний стан та запас даного підприємства, щоб адекватно оцінити можливості даного підприємства. Аналіз кожного показника окремо дає розуміння лише окремої ділянки діяльності підприємства. У сукупності  дані обрахунки дають нам результати, відповідно до яких робляться наступні висновки про прибутковість чи збитковість підприємства, а також про доцільність його діяльності та про перспективи майбутнього розвитку. 

     1.3. Інформаційне та законодавче забезпечення аналізу фінансового стану підприємства 

      Для того, щоб на підприємстві чи організації  робота була злагодженою та звітність  стандартизованою необхідним стає інформаційне та законодавче забезпечення. З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як звичайно, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни [50, c. 240].

     Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою [60].

     Кожне підприємство розробляє свої планові  та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства  України підприємство має право  тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства [22, c. 57].

     Інформаційною базою для оцінювання фінансового  стану підприємства є: Баланс (форма  № 1); Звіт про фінансові результати (форма № 2); Звіт про рух грошових коштів (форма № 3); Звіт про власний  капітал (форма № 4); Примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обґрунтованість  статей фінансових звітів; статистична  звітність та оперативні дані (додатки Е-Ю).

     Усі статті бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту [22, c. 83]. У цілому бухгалтерський Баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

     Можна оцінювати наявність та структуру  економічних ресурсів, які контролюються  підприємством на дату балансу, їхньої ліквідності та платоспроможності  підприємства; прогнозування майбутніх  потреб у позичках; оцінка та прогнозування  змін в економічних ресурсах, які  підприємство (імовірно) контролюватиме в майбутньому [43, c. 28].

     Звіт  про фінансові результати віддзеркалює ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про фінансові результати дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

     У Звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної  діяльності (прибуток чи збиток); дохід  від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності після  оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні  доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток [26, c. 32].

     Звіт  про власний капітал дає нам  змогу оцінити зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду, а також спрогнозувати  зміни у власному капіталі на наступні періоди.

     Звіт  про рух грошових коштів дає змогу  прослідкувати генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду; здійснюється оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства [27, c. 41].

     В Примітках зазначається вибрана  облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для  забезпечення її правильного розуміння  користувачами. Оцінка та прогноз: облікової  політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо.

     шення Головного управління колії і  споруд Міністерства шляхів сполучень  СРСР від 26 червня 1957 року. Введений в експлуатацію наказом начальника Південно-Західної залізниці № 141-Н від 3 серпня 1962 року. Проектна потужність 15тис. м3 залізобетонних шпал для залізниць була доведена до 30 тис. м3.

     Галузь даного підприємства – промисловість та спеціалізується на виробництві залізобетонних виробів. В основному для підприємств Укрзалізниці, також виготовляє матеріали верхньої будови колії.

     Конкурентів як таких не має, є лише відокремлені структурні підрозділи Укрзалізниці: ВАТ «Коростенський завод ЗБШ», ВАТ  «Гніванський завод спец залізобетону», ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний  завод».