Економіка праці і соціально-трудові відносини

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2011 в 18:18, реферат

Описание работы

Міжнародна організація праці – це спеціалізована установа, що проголосила своєю метою вивчення і покращення умов праці та життя трудящих шляхом вироблення конвенцій та реокомендацій з питань трудового законодавства. Створена в 1919 році. Нмні працює при ООН. Штаб-квартира розташована в Женеві.
МОП рекомендує класифікувати населення таким чином:
• економічно активне;
• економічно неактивне.

Работа содержит 1 файл

економіка праці.doc

— 330.50 Кб (Скачать)

    Важливим  субєктом соціальної політики є держава. Вона розробляє та здійснює комплекс заходів, які охоплюють різні сфери розвитку суспільства:

    • сферу праці, соціально-трудових відносин;
    • сферу доходів населення;
    • проблеми зайнятості, регулювання ринку праці;
    • міграційні процеси;
    • соціальну сферу;
    • демографічні процеси;
    • питання екологічного стану суспільства.

    Профспілки – це масове самокероване громадське обєднання трудящих певної галузі або суміжних галузей для захисту і представництва їх соціальних інтересів.

    Соціальний  захист – це система заходів, які забезпечують соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих верств працездатного населення (соціальне страхування, пенсійне забезпечення, страховий захист від небезпек, медичне страхування).

    Пенсійна  система – це сукупність правових, економічних та соціальних інститутів і норм, які забезпечують надання пенсій за віком, інвалідністю, у разі втрати годувальника.

    Соціальна підтримка – це система заходів, які стосуються здебільшого економічно активного населення і спрямовані на створення умов, що дають змогу найманим працівникам забезпечити їх соціальну захищеність.

    Соціальна допомога – це заходи, які стосуються всього населення і являють собою допомогу переважно короткочасного характеру. Здебільшого її надають людям, які потрапили в екстремальні життєві ситуації, що потребують додаткових витрат.

    Соціальні нормативи – це вимірник і критерій розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня соціальних потреб населення в освіті, медицині, пенсійному забезпечення, соціальному страхуванні. Крім того, це мінімальний розмір заробітної платні, пенсії. Нормативи встановлює уряд.

    Соціальний  індикатор – споживчий кошик. Мінімальний споживчий кошик застосовують для визначення нижньої межі малозабезпеченості, абсолютної кількості бідних людей.

    Соціальні стандарти – це показник, що характеризує рівень життя (досягнутого і бажаного). 

    4.2.Соціальне  партнерство

    Соціальне партнерство – це система взаємозвязків між робітниками (їх представниками) і роботодавцями (їх представниками), що дає змогу враховувати двосторонні інтереси, забезпечує досягнення згоди з соціально-трудових і соціально-економічних питань, які укладаються в колективних договорах.

    Принципи  соціального партнерства втілені  в практику Міжнародної організації  праці (МОП). Це організація з унікальними принципами тристороннього представництва, яка обєднує делегатів урядів, підприємців та робітників. Цей принцип одержав назву трипартизм.

    Трипартизм охоплює такі питання в системі соціального партнерства:

      двосторонні колективні договори;

      тристоронні колективні консультації та переговори між державою, підприємцями та робітниками;

      трудові конфлікти та їх врегулювання;

      участь  працівників у прийнятті різноманітних  рішень на підприємствах.

    Соціальне партнерство реалізується через  систему переговорів та укладання угод на державному, територіальному, галузевому і професійному рівні, а також колективних договорів на підприємствах (в організаціях, закладах).

    Угоди та договори виконують три функції: захисну, організаційну, мирну.

    Для регулювання соціально-трудових відносин, ведення колективних переговорів і підготовки проекту угоди формують постійно діючу тристоронню комісію (ТК), в яку входять представники профспілок та їх обєднань, обєднань роботодавців і державних органів виконавчої влади.

    Галузева  тарифна угода укладається між галузевими профспілками і галузевою спілкою роботодавців. Визначає узгодження позиції сторін за основними принципами соціально-економічної політики в галузі, спільні дії учасників угоди щодо їх реалізації.

    Спеціальні угоди стосуються конкретно соціально-економічних проблем на регіональному рівні. Їх укладають представники органів найманих працівників (територіальні спілки профспілок, обєднання роботодавців та ін.).

    Колективний договір регулює соціально-трудові відносини між робітниками конкретного підприємства та роботодавцями.

    Держава – це третя сторона в системі  партнерства. Вона виконує такі функції:

  • гарант громадських прав;
  • регулятор системи соціально-трудових відносин;
  • учасник в переговорах і консультаціях в рамках тристоронніх соціально-трудових відносин;
  • вирішення трудових конфліктів шляхом примирення, посередництва і трудового арбітражу;
  • законодавчого закріплення угод, досягнутих соціальними партнерами;
  • координатор в процесі розроблення та реалізації регіональних угод;
  • арбітр, примирювач і посередник в межах соціального партнерства.
 
 

    Тема  5. Організація праці

    5.1.Поняття, зміст і завдання організації праці

    Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх  виробників із засобами виробництва  з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

    У змісті організації праці виділяють  такі елементи:

  • поділ і кооперування;
  • організація і обслуговування робочих місць;
  • нормування праці;
  • організація підбору персоналу та його розвиток;
  • оптимізація режимів праці та відпочинку;
  • раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці;
  • поліпшення умов праці;
  • зміцнення дисципліни праці;
  • мотивація й оплата праці.

    В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання:

  • відвернення економічних і соціальних втрат;
  • забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів;
  • регулювання співвідношення чисельності зайнятих у виробничій і невиробничій сфері;
  • раціональне розміщення ресурсів між регіонами.

    В межах підприємства вдосконалення  організації праці має такі завдання:

  • правильна розстановка працівників у виробництві;
  • узгодженість діяльності.

    На  конкретному робочому місці організації  праці має такі завдання:

  • впровадження найпрогресивніших робочих прийомів;
  • правильне обладнання і планування робочих місць;
  • рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами;
  • створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.
 

    5.2.Поділ і кооперування праці на підприємстві

    В економіці країни можна виділити такі форми поділу праці: між галузями економіки, всередині цих галузей, всередині підприємства.

    Поділ праці на підприємстві передбачає спеціалізацію окремих працівників на виконання певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці:

    • технологічний;
    • поопераційний;
    • функціональний;
    • професійний;
    • кваліфікаційний.

    Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами, фазами і циклами.

    Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу.

    Функціональний поділ праці відбувається за різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, спеціалісти і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.

    Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технології виробництва.

    Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремлені складних робіт від простих.

    Поділ праці є необхідною передумовою  підвищення продуктивності праці, дає  змогу організувати послідовну та одночасну  обробку багатьох предметів праці.

    Існують економічні та соціальні межі поділу праці.

    З економічної точки зору поглиблювати поділ праці доцільно доти, доки це поглиблення супроводжується підвищенням ефективності використання робочої сили і обладнання.

    З соціальної точки  зору – це необхідність збереження широкої кваліфікації працівників та змістовності їх роботи, попередження монотонності та надмірної втоми.

    Поділ праці на виробництві нерозривно пов’язаний з її кооперацією.

    Кооперація – це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

    Розрізняють три взаємозв’язані форми кооперації:

  • всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;
  • всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;
  • всередині підприємства – здійснюється між цехами, дільницями та окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).

    На  підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального  виконання роботи на окремих робочих  місцях, багатоверстатної роботи або  суміщення трудових функцій і  спеціальностей під час колективної  роботи.

    Серед колективних форм організації праці  провідне місце посідають групові  форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.

    Бригада – це група працівників, що разом  здійснюють виробничий процес або його частину і колективно відповідають за результати своєї роботи.

    Розрізняють спеціалізовані і комплексні бригади.

    Спеціалізовані  бригади формують з робітників однієї професії, що виконують однорідні технологічні процеси.

    Комплексні бригади складаються з працівників різних професій, що виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов’язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів та ін.

    Комплексні  бригади можуть бути з повним поділом  праці, частковим і без поділу праці.

    У бригаді з повним поділом праці кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою частиною комплексного завдання бригади.

    У бригаді з частковим  поділом праці, яка зумовлена певною технологічною послідовністю виробництва, робітник поряд зі своєю певною операцією в разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей.

Информация о работе Економіка праці і соціально-трудові відносини