Економічна сутність амортизації та її функції

З цих розрахунків можна зробити  висновок, що дане господарств дуже малій частці використовує позикові джерела. І безперечно це є позитивною тенденцією.

Кінцевим результатом діяльності підприємства, який характеризує абсолютну  ефективність його роботи є прибуток. Інформаційним джерелом для аналізу  є звіт про фінансові результати.

Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

Таким чином, прибуток — це частина  виручки, що залишається після відшкодування  всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства[56,c.452].

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

Функції прибутку:

1) прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;

2) прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:

3) прибуток є одним з джерел формування бюджету держави[91,c.24]. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

Порядок визначення прибутку: чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у звітному періоді визначається шляхом зменшення доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суми:податку на додаткову вартість; акцизного збору; інших податків і зборів, включених до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції, нарахованих і сплачених (підлягаючій сплаті) відповідно до чинного законодавства; інших відрахувань з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції[22,c.195].

Фінансовий результат від звичайної  діяльності визначається шляхом зменшення  фінансового результату від звичайної  діяльності до оподатковування на суму податку на прибуток, визначеного  відповідно до діючого законодавства.

Чистий прибуток (збиток) визначається як алгебраїчна сума фінансового  результату від звичайної діяльності і фінансового результату від  надзвичайних подій, скоректованого на суму податку з надзвичайного доходу[48,c.47].

Із загального балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається  чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові  кредити, а решта поділяється на дві частини:

1) прибуток, що розподіляється між  власниками майна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні  виплати його персоналу за  результатами роботи та інші  потреби (внески в благодійні  фонди, формування фондів соціального  заохочення та матеріального  стимулювання);

2) прибуток, що залишається на  підприємстві та використовується  на інвестиційні потреби (фонд  розвитку виробництва) і створення  резервного фонду[75].

На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. їх можна  поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства: інфляційні процеси; законодавство; політика; науково-технічний та соціальний розвиток регіону;політика оподаткування та ін. До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Ступінь впливу безпосередніх факторів обчислюється простим арифметичним способом[41,c.41].

Ступінь впливу опосередкованих факторів обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів належать: післяпродажний сервіс;збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів; реклама; співвідношення між власним та позиковим капіталом та ін.

В аналізованому періоді господарство отримало прибуток лише від звичайної  діяльності. На початок періоду він  становив 6944, а на кінець зменшився  на 1663 і становив 4781. Негативне значення абсолютного відхилення є явищем негативним.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу  або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді  процентів.

Показники рентабельності розрахововуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про  фінансові результати підприємства ф.2. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені  різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний  прибуток, прибуток до виплати процентів  і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати  процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти ізтаблиці Вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

-рентабельність продажів;

-рентабельність активів;

-рентабельність власного капіталу;

-рентабельність інвестицій;

-рентабельність діяльності;

-рентабельність продукції.  

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів пдприємства.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності[55,с.147].

Відносним показником ефективності господарювання є рентабельність. Чим більший  рівень рентабельності, тим вища ефективність господарювання. Для аналізу застосовується система показників, яка подана в  зведеній таблиці (див.табл.2.8).

Таблиця 2.8

Аналіз видів рентабельності

 

Назва показника	Алгоритм розрахунку	2010 рік	2011 рік	Відхилення
Рентабельність продукції (Рпр)		0,52	0,48	-0,04
Рентабельність майна (Рм)		0,42	0,37	-0,05
Рентабельність власного капіталу (Рвк)		0,43	0,39	-0,04
Рентабельність основної діяльності		1,02	0,96	-0,06

 

Пропоную подивитись на ці розрахунки у вигляді графіка (див.рис.2.4.).

 

 

 

Рис.2.4. Аналіз рентабельності

 

З даних таблиці бачимо незначне падіння показників рентабельності підприємства у 2011 році у порівнянні  з 2010 роком. Причиною зниження цього коефіцієнта загалом є ріст витрат на виробництво і реалізацію продукції.. Причиною зниження рентабельності, капіталу,зокрема свідчить про низьку ефективність залучення інвестицій у підприємство. Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажу є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів слід розрахувати можливу рентабельність (за умови використання резервів зростання обсягів реалізації продукції та прибутків від реалізації, а також резервів зниження собівартості продукції) і відняти від неї показник фактичної рентабельності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

 

Отже, основними завданнями аналізу фінансових показників є:

— дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

— дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

— об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

— оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку  та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

— визначення ефективності використання фінансових ресурсів[21,c.87].

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового  аналізу менеджер одержує певну  кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу  менеджер може ставити перед собою  різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану  — це частина загального аналізу  господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу[20,c.115].

Показники оцінки фінансового  стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Проаналізувавши показники  діяльності даного підприємства з допомогою  фінансової звітності можна зробити  висновки:

1)активи господарства зросли на 7589;

2) уповільнення обороту оборотних засобів;

3)коефіцієнти фінансової незалежності є досить високими;

4)підприємство є абсолютно стійким;

5)зменшився прибуток до кінця 2011 року;

6)баланс господарства є повністю ліквідним.

Удосконалення фінансового  стану підприємства можливе за рахунок  збільшення вхідних та зменшення  вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

-збільшення виручки від  реалізації;

-продажу частини основних  фондів;

-рефінансування дебіторської  заборгованості.

Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:

-зниження витрат, які  відносяться на собівартість продукції;

-зниження витрат, які  покривають за рахунок прибутку.

Основним заходом покращення фінансового стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:

-обсягів реалізації продукції;

-ціни одиниці продукції,  що реалізується.

Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.

Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового  стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

- проведення реструктуризації активів підприємства;

- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;