Економічна сутність амортизації та її функції

Амортизація нараховується помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію, протягом строку корисного використання об'єкта, що встановлюється наказом по підприємству в момент визнання цього об'єкта активом (при зарахуванні його на баланс). А цей строк не повинен бути меншим, ніж визначено в п. 145.1 ПКУ (п. 146.2 ПКУ)[78,c.24].

При визначенні строку корисного використання засобу слід враховувати наступні моменти:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

-правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (п. 145.1.3 ПКУ)[72,c.13].

Нарахування амортизації призупиняється на періоди виводу об'єкта з експлуатації – це може бути реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, консервація або інші причини. При цьому необхідні підтвердні документи, що засвідчують факт виведення цих об'єктів з експлуатації (п. 146.2 ПКУ).

Зауважте, що рішення щодо виведення основних засобів з експлуатації - за керівником підприємства (п. 146.18 ПКУ)[83,c.105].

В разі зміни очікуваних економічних вигод від використання основних засобів, строк експлуатації доречно переглянути, але все ж із дотриманням вимог п. 145.1 ПКУ. І вже потім нараховувати амортизацію, виходячи з нового строку, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (це правило не діє при застосуванні виробничого методу нарахування амортизації) (п. 145.1.4 ПКУ).

Закінчується нараховуватися амортизація лише тоді, коли залишкова вартість засобу дорівнює його ліквідаційній вартості (умовно ліквідаційна вартість = 0) (п. 145.1.4 ПКУ)[61,c.41].

Метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації (п. 145.1.9 ПКУ)[81].

В ПКУ передбачені норми, що відображають питання переходу на нові правила нарахування амортизації.П. 6 підр. 4 розд. ХХ ПКУ визначає наступні етапи переходу:

1. Провести інвентаризацію основних засобів станом на 1 квітня 2011 року.

2. Визначити перелік об'єктів основних засобів, інших необоротних активів та НА за групами відповідно до п. 145.1 ПКУ.

3. Встановити вартість, що амортизується, по кожному об'єкту. При цьому така вартість буде визначатися як первісна (переоцінена) з врахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухобліку станом на 01.04.2011 року.  До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що була проведена після 01.01.2010 року. А також первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після 01.04.2011 року в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати.

4. Визначити суму накопиченої амортизації по кожному об'єкту основних засобів, за основу взявши дані бухобліку станом на 1 квітня 2011 року.

5. Здійснити порівняльний аналіз на основі даних інвентаризації між

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухобліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на 01.04.2011 року, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років[26,c.24].

У листі N 3610/7/15-0317 від 09.02.2011 р. контролери зазначають, що  "якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах". На жаль, це поки що єдине роз'яснення, якого не досить, щоб усвідомити оновлений порядок нарахування амортизації.

6. Проводимо визначення строку експлуатації основних засобів по кожному об'єкту. Він потрібний нам для наступного нарахування амортизації від 01.04.2011 року. Цей строк визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення ОЗ в експлуатацію, але з врахуванням норм п. 145.1 ПКУ.

7. Ну і на завершення вибираємо метод нарахування амортизації в податковому обліку по кожному об'єкту основних засобів відповідно до п. 145.1.9 ПКУ[31,c.5].

Згідно з п. 146.4 ПКУ придбані (самостійно виготовлені) основних засобів зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що складається з таких витрат:

-суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

-реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

-суми ввізного мита;

-суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

-витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

-витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

-фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

-інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою (п. 146.5 ПКУ)[6].

Якщо підприємство здійснює самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, вартість ОЗ, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих затрат, що були понесені при їх виготовленні та введенні в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого ПДВ, у разі якщо платник податку зареєстрований платником ПДВ, незалежно від джерел фінансування (п. 146.6 ПКУ).

Якщо підприємство придбало декілька об'єктів основних засобів, що мають загальну вартість, то для цілей податкового обліку вартість кожного окремого об'єкта визначається розподілом цієї загальної суми пропорційно звичайній ціні окремого об'єкта основних засобів (п. 146.7 ПКУ).

Коли підприємство отримало ОЗ як внесок до статутного фонду, то первісна вартість такого основних засобів буде визначатися за погодженням засновників (учасників) підприємства, але вона не повинна бути вище звичайної ціни (п. 146.8 ПКУ).

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін (п. 146.9 ПКУ)[3,c.32].

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта основних засобів, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об'єкта основних засобів, отриманого в обмін (п. 146.10 ПКУ).

Якщо підприємство проводить ремонт та поліпшення  основних засобів (наприклад, модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію) і очікує, що це призведе до зростання економічних вигод у майбутньому, то воно має право збільшити первісну вартість основних засобів на суму витрат, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року (п. 146.11 ПКУ)[51].

 

 

 

3. Нормативно-правове забезпечення нарахування амортизації основних засобів

Підґрунтям для визначення основних організаційних моментів ведення обліку на підприємствах та організаціях, у будь-якій країні, є документи нормативно-правового характеру, де закріплені відповідні норми права суб'єктів господарювання.

Основною метою нормативно-правового  регулювання бухгалтерського обліку в Україні є встановлення єдиних для всіх підприємств правил його ведення, які гарантують і захищають інтереси користувачів фінансової звітності і визначення перспектив та основних напрямків удосконалення його з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Згідно з Законом України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з 1 січня 2000 року нормативно-правове регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти в межах

його  повноважень [23,c.11].

У період з 2000 року по сьогоднішній день Міністерством фінансів було розроблено і затверджено 34 положення (стандарти) бухгалтерського обліку, План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкцію про його застосування та інші нормативно-правові документи.

Варто також відмітити позитивний рух у напрямку наближення податкового регулювання нарахування амортизації до бухгалтерського обліку, оскільки у зв’язку із прийняттям Податкового кодексу України № 2756–VI від 2 грудня 2010 року податковий метод амортизації більше не застосовується [54,c.324].

Проаналізувавши прийняті нормативні документи з бухгалтерського обліку, в тому числі з методики нарахування амортизації, можна виділити декілька рівнів нормативного регулювання нарахування амортизації:

− Конституція  України; Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; Податковий кодекс України; інші законодавчі акти;

− П(С)БО 7 «Основні засоби»; П(С)БО 16 «Витрати»; П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; інші нормативно-правові акти [65];

− Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків; Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів; Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку; інші нормативно-правові акти;

− Наказ  про облікову політику підприємства, робочий план рахунків для обліку амортизації основних засобів та наказ про проведення інвентаризації[70,c.15].

Перших три рівні регулюються  на рівні держави і є обов’язковими  для виконання усіма підприємствами та організаціями. При чому документи певного рівня не повинні суперечити документам більш вищого рівня.

Документи четвертого рівня формуються безпосередньо на підприємстві. В статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, а також підприємство самостійно визначає облікову політику та питання, які з цим пов’язані. Так, в наказі про облікову політику щодо нарахування амортизації основних засобів доцільно визначити строк корисного використання (експлуатації) об’єкта інших необоротних матеріальних активів, методи нарахування амортизації та випадки, коли ліквідаційна вартість не використовується при обчисленні амортизації[77,c.174].

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Отже, у першому розділі ми з’ясували,що амортизація проявляється у комплексі взаємопов’язаних функцій, є складною економічною категорією, інструментом регулювання діяльності підприємств як на мікро-, так і на макрорівні, а також центральним елементом амортизаційної політики.

Нормативно-правовим підґрунтям з питань амортизації  є Конституція України; Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; Податковий кодекс України; інші законодавчі акти; П(С)БО 7 «Основні засоби»; П(С)БО 16 «Витрати»; П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; інші нормативно-правові акти,Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків; Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів; Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку; інші нормативно-правові акти; Наказ про облікову політику підприємства, робочий план рахунків для обліку амортизації основних засобів та наказ про проведення інвентаризації[65].

Податковим кодексом України  встановлюється новий порядок нарахування податку на прибуток, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Слід відмітити, що Податковий кодекс запроваджує багато змін в оподаткуванні прибутку підприємств. Зокрема, вводяться нові методи амортизації основних засобів.

Відповідно до положень Податкового  кодексу України нарахування  амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом  по підприємству при визнанні цього  об'єкта активом (при зарахуванні  на баланс) і призупиняється на період його виводу з експлуатації.

Згідно з пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 155 ПКУ  амортизація основних засобів нараховується  із застосуванням таких методів: прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. При цьому, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; - виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. На основні засоби груп 1 "Земельні ділянки" та 13 "Природні ресурси" амортизація не нараховується (пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 ПКУ).