Економічна сутність амортизації та її функції

Кумулятивний коефіцієнт становить -0,71.Отже сума амортизація:

А=850грн*0,71=603,5грн

Кумулятивний метод за аналізований період характеризується меншими сумами амортизаційних відрахувань. Характеризуючи даний метод можна стверджувати, що податкове навантаження в наступних періодах буде зростати більш рівномірно, а в даному періоді все ще дасть змогу його значно зменшити.

Аналізуючи дані методи  при  розрахунках амортизації,  слід  підкреслити,  що  за  різними  методами  використовується  і  різна  база  щодо нарахування  амортизаційних  відрахувань:  при  лінійному  та  кумулятивному  методах – вартість основного  засобу,  що  амортизується;  методах  зменшення  залишкової  вартості  та  прискореного зменшення  залишкової  вартості– залишкова  вартість  основного  засобу  на  початок  кожного звітного року, тому ефективність  амортизаційної політики залежить від  вибору методу нарахування амортизації  та наскільки точно  визначено  терміни експлуатації активів, що вводяться  в дію.

Важливо прийняти до уваги  існуючий взаємозв’язок обраних методів  амортизації та доходів від реалізації продукції, який характеризується таким  чином, що при збільшенні амортизаційних відрахувань збільшується собівартість  продукції,  та  за  умови  незмінності  ціни  обсяг,  який  забезпечує  беззбитковість виробництва, зростає. При незмінності одиниць продукції, яку необхідно реалізувати, щоб повністю покрити витрати при зростанні амортизаційних відрахувань, необхідно підвищувати ціну продукції.

Таким  чином,  обираючи метод  нарахування  амортизаційних  відрахувань,  доцільно  зробити певні кроки:

По-перше, спрогнозувати обсяги продажів продукції промисловості, враховуючи замовлення постійних партнерів  та дослідження стадій життєвого  циклу продукції для тих типів  виробництва, де можна чітко їх визначити.

По-друге,  спрогнозувати  прибутковість  продажів з урахуванням  кон’юнктури  ринку, прогнозних  очікувань  щодо політичних та економічних  змін  у  країні,  встановленої  норми  рентабельності.

Зведені дані зображені на рисунку 3.5.

 

Рис.3.5. Розрахунок амортизації різними способами за листопад 2011 року на прикладі Зернопогрузчика

На мою думку на підприємстві  доцільніше замінити метод прямолійного списання на кумулятивний для збільшення амортизаційного фонду на ФГ «Ковалівське нове».

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

 

Отже, в спеціальній частині  ми з’ясували , що основними факторами впливу на амортизаційнй політику ФГ «Ковалівське нове» є:

-принципи державної амортизаційної політики;

-вплив науково-технічного прогресу;

-податкова політика держави;

-рівень інфляції (поточний, прогнозний);

-зміни у державному регулюванні цін;

-державне регулювання доходів населення;

-державна політика;

-інвестиційна політика;

-грошово-кредитна політика держави;

-стан ринків матеріальних ресурсів;

-рівень попиту на ринку продукції підприємства;

-рівень конкуренції в галузі с/г;

-динаміка цін на ринку продукції підприємства.

Також, ми розрахували показники  стану і структури основних засобів, провели структурно-віковий аналіз основних засобів підприємства, зробили висновок про цільове та ефективне використання амортизаційних відрахувань

Розрахувавши амортизацію за листопад 2011 року дійшли висновку,шо доцільнишим  буде застосування кумулятивного методу нарахування,що дасть змогу значно розширити амортизаційний фонд підприємства.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4.1. Напрями підвищення ефективності  амортизаційної політики

 

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі:

• Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів.

• Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

-поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

-удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;

-зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

-підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення.

При цьому як скорочення, так і  подовження терміну експлуатації по-різному  впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок  цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при  цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Результати соціологічних досліджень свідчать, що найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають  щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації  термінів експлуатації шляхом мінімізації  сумарної величини цих економічних  показників використовуючи графічний  спосіб.

Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:

-технічного переозброєння діючого підприємства;

-реконструкції виробництва;

-розширення виробничих потужностей підприємства;

-нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства.

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні  відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну  політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

За побудови ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який має бути постійним  об'єктом моніторингу, є термін окупності активів. Серед сукупності чинників, котрі впливають на окупність активів, варто насамперед виділити два: ціна продукції (робіт, послуг); обсяг збуту продукції (робіт, послуг).

Підприємством можуть бути отримані унаслідок зміни величини амортизаційних відрахувань при застосуванні різних методів амортизації. Підприємства мають за результатами кожного звітного місяця здійснювати розрахунок через зміни методу амортизації на ціну продукції і обсяг її реалізації, виходячи з кон'юнктури ринку. Це дасть змогу вибирати оптимальний варіант. Як свідчить практика, вибір методу амортизації потребує такої послідовності дій:

1. Прогнозування обсягу продажу  продукції на найближчий звітний  період за заявками-замовленнями торговельних підприємств.

2. Прогнозування зміни цін із  урахуванням кон'юнктурного, сезонного  попиту на товар тощо.

3. Розрахунок норм амортизації  за різними методами з метою  порівняння зміни розміру собівартості  продукції.

4. Прогнозування ціни продукції  з урахуванням вибраного методу  амортизації.

Проблема формування амортизаційної політики на даний момент стає досить актуальною для України. Свідченням цього може бути прийняття Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та Указу Президента України «Про концепцію амортизаційної політики», метою яких є визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі, внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зростання кількості публікацій з даної тематики в періодичних фахових професійних виданнях. 

У прямому розумінні політика —  це мистецтво  правління будь-яким процесом. Амортизаційна політика, як складова економічної політики держави, тісно пов'язана з податковою політикою, тому суттєво впливає на результати фінансової діяльності підприємства.

Амортизаційна політика підприємства значною мірою відбиває політику держави, оскільки базується на принципах, методах і нормативах амортизаційних відрахувань, затверджених законодавчими та нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Основна мета розробки амортизаційної політики ––  збільшення за рахунок внутрішніх джерел потоку власних фінансових ресурсів. У практиці господарювання це, як правило, здійснюється двома шляхами:

1) формування амортизаційного фонду  (прямий шлях);

2) зменшення суми податку на  прибуток.

Звідси сутність амортизаційної політики можна сформулювати наступним чином: амортизаційна політика — це складова частина загальнодержавної політики формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в оптимізації потоку власних засобів, що реінвестуються у виробничу діяльність.

Введення в дію засад міжнародних  стандартів фінансової звітності та запровадження нової методології  нарахування амортизації з прийняттям П(С)БО надало можливість підприємствам  формувати власну амортизаційну політику, зокрема, підприємства можуть самостійно встановлювати терміни корисного використання, обирати методи нарахування амортизації та визначати ліквідаційну вартість основних засобів.

Однак в умовах недостатнього методичного  забезпечення та відсутності практичних напрацювань існує низка невирішених  питань, що призводить до проблем при  формуванні амортизаційної політики. До таких проблем можна віднести:

1)  суперечності щодо визначення терміну «амортизація» та функцій, які вона виконує;

2) проблеми визначення термінів  використання основних засобів;

3) проблеми вибору методів амортизації  основних засобів тощо.

Для поліпшення становища, на нашу думку, необхідно вжити ряд заходів:

1. Враховуючи світовий досвід (наприклад,  у США поступовий перехід від  суворо регламентованих законодавством  термінів використання основних  засобів до самостійного встановлення компаніями тривав понад тридцять років), слід поступово переходити до самостійного встановлення термінів використання основних засобів та ліквідаційної вартості. На перехідному етапі основні засоби, залежно від функціонального призначення, необхідно включити до груп, у яких встановити мінімальні й максимальні терміни використання. А в межах груп можна дозволити підприємствам самостійно обирати терміни корисного використання. Це дозволить отримати об'єктивну інформацію про стан основних засобів та розмір нарахованої амортизації. Впровадження цього підходу потребує розробки класифікації основних засобів за термінами корисного використання на рівні Кабінету Міністрів України.

2.  У бухгалтерському обліку відмовитися від використання податкового методу нарахування амортизації, оскільки даний метод не спрощує бухгалтерський облік та не призводить до поєднання бухгалтерського податкового обліку амортизації.  Більше того, податкове законодавство передбачає норми амортизації, які є економічно необґрунтованими. Проте для потреб податкового обліку даний метод можна застосовувати й надалі, але з переглядом груп основних фондів та норм амортизації.

3.  Виключити із законодавства вимогу про обов'язкове створення спеціальних (цільових) фондів, зокрема амортизаційного. Це надасть змогу підприємствам вільно розпоряджатися своїми коштами. Рішення про створення будь-якого фонду, зокрема і амортизаційного, повинно прийматися виключно керівництвом підприємства, враховуючи конкретні умови господарювання даного підприємства, його фінансове становище, рівень забезпеченості основними засобами тощо.

4. Амортизаційна політика повинна  формуватися на двох рівнях: 1) на державному, шляхом встановлення груп основних засобів та граничних термінів використання основних засобів у межах групи; 2) на рівні підприємства, шляхом надання права підприємствам обирати методи нарахування амортизації та термінів корисного використання в межах, встановлених законодавством.

5.  Законодавче врегулювати визначення терміну «амортизація», визначивши його виключно як процес розподілу вартості необоротних активів, що амортизуються, на весь строк їхньої експлуатації і не більше того.