Економічна сутність амортизації та її функції

На ФГ «Ковалівське нове» за 2011 рік амортизаційні відрахування становлять 928 тис.грн. Пропоную розглянути як вони  розприділяються для окремих груп основних засобів (див.табл.3.3).

 

Таблиця 3.3

Амортизаційні відрахування окремих груп ОЗ на ФГ «Ковалівське нове»

Група ОЗ	Нараховано амортизації за рік,тис  грн
Будинки,споруди,передавальні пристрої	26
Машини та обладнання	813
Транспортні засоби	87
Інструменти,прилади,інвентар	2

 

Для того,щоб з’ясувати, на яку з груп припадає найбільша питома вага амортизаційних відрахувань побудуємо діаграму (див.рис.3.3).

 

 

Рис.3.3. Амортизаційні відрахування окремих груп основних засобів на ФГ «Ковалівське нове»

 

З рисунку явно видно,що найбільша  питома вага амортизаційних відрахувань  припадає на машини та обладнання, а  найменша- на інструменти,прилади та інвентар.

Відносно використання амортизаційних відрахувань на підприємстві, то відтоді як скасували амортизаційний фонд, напрямки використання амортизаційних сум майже не контролюються. Але з позаоблікових даних бюро основних засобів головної бухгалтерії було з’ясовано, що амортизаційні відрахування на ФГ  “Ковалівське нове” витрачаються лише за їх цільовим спрямуванням. Основні напрямки використання амортизаційних відрахувань можна розглянути в таблиці (див.табл.3.4) і на рисунку (див.рис.3.4)

 

 

 

Таблиця 3.4

Використання амортизаційних відрахувань

Найменування показника	Сума,тис.грн
Нараховано за звітний рік	928
Використано за рік-усього	756
в тому числі на: будівництво об’єктів	197
придбання (виготовлення) та поліпшення ОЗ	203
з них машин машин та обладнання	356
придбання (створення) нематеріальних активів	-
погашення отриманих на капітальні інвестиції позик	-
Резерв	172

 

Рис.3.4. Використання амортизаційних відрахувань

на ФГ «Ковалівське нове»

Отже, амортизаційні відрахування – одне з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві[67,c.19].

 

3.4. Оцінка методів нарахування  амортизації

 

Амортизаційна політика підприємства та проблеми її розвитку в багатьох країнах світу в тому числі  і в Україні посідає вагоме місце. Вона зберігає важливу роль у  забезпеченні фінансово-господарської  діяльності підприємств у ринкових умовах господарювання. Фінансування оновлення матеріально-технічної  бази підприємств, основу якої складають  необоротні активи, здійснюється в  залежності від різноманітних факторів, серед яких провідну роль відіграють:

- обсяг задіяних необоротних  активів;

- методи оцінки необоротних  активів, що використовуються;

- реальний строк використання  амортизованих активів;

- ступінь зносу необоротних  активів;

- положення державної амортизаційної  політики;

- дозволені законодавством методи  амортизації;

- склад та структура необоротних  активів;

- особливості необоротних активів,  які використовуються при виробництві  продукції чи наданні послуг;

- темпи інфляції;

- інвестиційна активність[89,c.15].

Врахування цих факторів дає  змогу підприємству сформувати амортизаційну  політику та обрати методи амортизації, які найбільше відповідають складу, структурі, особливостям необоротних  активів та господарській діяльності підприємства.

Згідно П(с)БО №7 метод нарахування  амортизації обирається підприємством  самостійно з врахуванням очікуваного  способу отримання економічних  вигод його використання[57].

Обраний метод повинен найкращим  чином враховувати всі фактори, які пов’язані з об’єктами, що амортизуються, та сприяти прискоренню оновлення необоротних активів.

Порівняльний аналіз використовуваних методів нарахування амортизації  формує основні переваги та недоліки кожного з них, а також визначає їх вплив на структуру операційних  витрат та питому вагу в них витрат амортизації.

Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес-плану  діяльності підприємства протягом амортизаційного  періоду й повинен враховувати  такі фактори:

-темпи зростання обсягів діяльності та її дохідності;

-темпи зростання поточних витрат;

-зміни в податковій політиці держави;

-необхідність і час виконання фінансових зобов’язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку;

-прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації;

-потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду[36].

Обґрунтування доцільності застосування методу амортизації чи вибору з кількох  можливих передбачає проведення таких  заходів:

1)розрахунок розміру амортизаційних відрахувань та роки амортизаційного періоду;

2)розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства за роками амортизаційного періоду;

3)розрахунок грошового потоку підприємства за роками амортизаційного періоду, який визначається як сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;

4)визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактору дисконту[68,c.7].

Критерієм вибору найприйнятнішого методу амортизації повинно бути максимальне  значення теперішньої вартості грошового  потоку, тобто виконанням вимоги:

Як об’єкт фінансово-економічного аналізу грошовий потік має особливе значення при аналізі доцільності  інвестицій, окупності інвестиційних  проектів.

Прямолінійний метод – характеризується рівномірністю амортизаційних відрахувань  протягом всього терміну експлуатації та простотою розрахунку. Важливими  особливостями даного методу є те, що: сума нарахованого зносу, яка віднесена  на витрати амортизації, залишається  постійною з року в рік; на однакову величину з року в рік зростає  сума накопиченого зносу та балансова (залишкова) вартість на початок кожного  звітного року зменшується на таку ж суму. Цей метод доцільно застосовувати  для об’єктів необоротних активів тривалого використання – будівель, споруд, трубопроводів та інших.

Перевагами методу є найбільше  поширення у світі при нарахування  амортизації на об’єкти необоротних  активів, які перебувають в експлуатації, простота у застосуванні та можливість коригування нормативів нарахування  амортизації.

Суттєвим недоліком даного методу є те, що сума нарахованої амортизації  не залежить від обсягів випущеної  продукції, що не дає змоги реально  оцінити стан об’єктів, які беруть участь у виробництві продукції, і для амортизації яких застосовується даний метод. Таким чином, це не дає  можливості реально визначити собівартість випущеної продукції.

Метод зменшення залишкової вартості – характеризується нарахуванням найбільшої суми амортизаційних відрахувань у  перші роки період експлуатації та найменші – в останні. Для розрахунку амортизаційних відрахувань є необхідним визначення балансової (залишкової) вартості на початок звітного періоду або  первісної вартості на дату початку  нарахування амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – також характеризується відшкодуванням в перші роки експлуатації переважної частини вартості об’єкта амортизації. Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане, стосовно активної частини необоротних активів, зокрема машин, механізмів, виробничого обладнання тощо.

Особливостями методу зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення  залишкової вартості є те, що: обладнання продуктивніше працює тоді, коли воно нове, що призводить до найбільшого  зношення в перші роки експлуатації; витрати на ремонт таких активів  зростають з року в рік; щорічну  суму амортизації розраховують з  залишкової вартості об’єкта на початок  кожного звітного року; використання цих методів дає змогу зменшити суму оподатковуваного доходу підприємства в перші роки експлуатації об’єкта  за рахунок більших витрат на амортизацію, а зекономлені таким чином  кошти спрямувати на оновлення необоротних  активів.

Кумулятивний метод – потребує значних додаткових обчислень для  визначення річної норми амортизації; в перші роки експлуатації визначена  більша сума витрат на амортизацію, що знижує прибуток до оподаткування; даний  метод сприяє процесу оновлення  складу необоротних активів підприємства.

Недоліком зазначеного методу можна  вважати те, що сума зносу, визначена  за методом «суми чисел років» використання об’єктів та визнана амортизаційними витратами поточного періоду, часто не узгоджується ні з фактичними використаннями активу, ні з обсягом виробленої продукції, а це означає неузгодженість із одержаними доходами від експлуатації активу[35,с.28].

На ФГ «Ковалівське нове» амортизацію  необоротних активів нараховують прямолінійним методом (див.Додаток Д ).

Розрахуємо амортизацію за листопад 2011 року всіма методами на прикладі Зернопогрузчика, корисний строк використання якого становить 84 місяці, первісна вартість-1850грн, а залишкова становить 1042,36 грн.

За прямолінійним методом місячна  сума амортизації розраховується шляхом діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

А=850грн/84міс=10,12грн

Сума амортизаційних відрахувань  за прямолінійним методом зростає, що призводить до збільшення витрат на виробництво продукції. Характеризуючи метод прямолінійного нарахування  амортизації слід відзначити, що його використання є доцільним, коли ступінь  експлуатації об’єкта амортизації  залишається незмінною. Проте при  цьому основним недоліком є те, що при його використанні не враховується моральний знос. Застосування даного методу не завжди забезпечує повне  перенесення вартості необоротних  активів на продукцію, в результаті чого необоротні активи недоамортизовуються, що є прямим збитком підприємства.

За методом зменшення залишкової вартості визначається, як добуток залишкової вартості на початок звітного періоду на місячну норму амортизації.

А=1042,36грн*(1-())/12=77,13грн

Характеризуючи метод зменшення  залишкової вартості можна стверджувати, що сума амортизаційних відрахувань  поступово зменшується. В майбутньомупри використанні  даного  методу  можлива  ситуація,  коли  залишкова  вартість  об’єкта  в  кінці  запланованого терміну експлуатації не буде дорівнювати ліквідаційній  вартості. Такі розбіжності можуть  виникати  у  випадках,  коли  об’єкт  основних  засобів  був  введений  в  експлуатацію  в  середині  звітного  періоду.  У  зв’язку  з  цим  підприємство  може  прийняти  рішення  про  зміни терміну  амортизації  та  доамортизувати  частку  вартості, що  залишилась,  або  вважати  залишкову вартість об’єкта ліквідаційною.

За методом прискореного зменшення залишкової вартості розраховується,як добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на місячна норму амортизації. Місячна норма амортизації обчислюється відповідно до строку корисного використання і подвоюється.

А=1042,36грн*0,15=156,35грн

Метод прискореного зменшення залишкової вартості характеризується збільшення сум амортизаційних відрахувань  за аналізований період. А збільшення обсягу дасть змогу знизити податкове  навантаження, так як за їх рахунок  збільшується сума валових витрат підприємства і зменшується сума доходу, що підлягає оподаткуванню податком з прибутку за цей період, це дає змогу компенсувати зазначені витрати та спрямувати на оновлення необоротних активів, або може бути інвестована і приносити  дохід, який наростатиме в наступні роки і забезпечить формування ще одного джерела фінансування оновлення  необоротних активів.

За кумулятивним методом амортизація розраховується, добуток вартості, що амортизується, на кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт = відношення кількості років, що залишаються до кінця строку використання, до суми чисел років його корисного використання.