Економічна діяльність підприємства "КИЇВМЛИН"

 

ВСТУП

 

На протязі багатьох років  харчова промисловість розвивається швидкими  темпами і в даний час є однією з провідних галузей України. Для того, щоб забезпечити безперервність процесу необхідні: правильна  експлуатація, своєчасна організація ремонтного обслуговування і регулярний догляд за обладнанням, забезпечення підприємства і робочих місць матеріальними ресурсами, всіма видами енергії, транспортом. Технічний прогрес приводить до збільшення допоміжних робіт, до посилення їх значимості. Підвищуються вимоги до нагляду за обладнанням його ремонту і налагодження.

В умовах інтенсифікації виробництва  результати діяльності підприємств харчової промисловості залежать не тільки безпосередньо від основного виробництва, але і від системи його обслуговування. В цьому плані великого значення набуває забезпечення раціональної експлуатації основних виробничих фондів підприємства при мінімальних затратах. З цією метою на підприємствах створюється ремонтне господарство. Проте воно потребує удосконалення. Напрямками такого вдосконалення можуть бути: подальша спеціалізація ремонтних робіт по окремих видах, вивільнення підприємств основного виробництва від функцій капітальних і середніх ремонтів, виготовлення запасних частин, нестандартного обладнання.

Метою написання даного курсового  проекту є вивчення роботи ремонтного господарства ПрАТ “Київмлин”, аналіз організації ремонтного обслуговування виробничого процесу і розробка заходів по покращенню організації ремонтних робіт.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕМОНТОГО ОБСЛУГОВУВАННЯТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ.

1.1.Ремонт основних засобів і його фінансування.

         Однією з форм відтворення основних фондів є їх ремонт. Своєчасний ремонт діючих основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу і вибуттю, подовжує термін служби, підвищує експлуатаційні можливості й ефективність використання.

Ремонт основних засобів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей.

Розрізняють поточний, середній і  капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Обсяг витрат на капітальний ремонт, що здійснюється підприємством у  відповідному році, визначається при  складанні плану капітального ремонту. План складається на основі кошторисно-фінансових розрахунків з ремонту окремих  об'єктів виходячи з видів і  кількості ремонтних матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, конструкцій, що витрачаються, витрат живої праці  та діючих на них цін і тарифів. Складений план затверджується керівником підприємства.

Капітальний ремонт основних фондів може здійснюватись як підрядним, так  і господарським способами. Залежно  від цього вибирається і порядок  його фінансування ремонту.

При підрядному способі виконання  капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів на підставі договорів  або на-рядів-замовлень розрахунки з підрядником (виконавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин тощо.

При господарському способі виконання  капітального ремонту об'єктів основних фондів розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ремонтникам, оплата матеріалів, деталей, використовуваних запасних частин тощо).

Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) об'єктів основних виробничих фондів протягом звітного року підприємства можуть включати у  валові витрати в розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У таких самих розмірах зазначені витрати відносять на собівартість виробленої продукції.

Витрати на ремонти, що перевищують 10 % балансової вартості основних фондів, відносяться на збільшення балансової вартості фондів другої та третьої  груп або балансової вартості окремих  об'єктів основних фондів першої групи  з наступним нарахуванням на цю вартість амортизації за нормами, передбаченими  для відповідних видів основних фондів.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень можуть включатись у собівартість двома методами:

• повного їх віднесення на собівартість в обсязі вартості фактично виконаних  ремонтів за відповідний звітний  період;

• віднесення цих витрат на ремонтний  фонд, створюваний за рахунок собівартості продукції.

Витрати на ремонт основних невиробничих фондів покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих  основних фондів здійснюються за рахунок  коштів орендаря, якщо це передбачено  договором оренди. У цьому разі відрахування на капітальний ремонт не повинні включатися в суму орендної плати.

У разі виконання капітального ремонту  орендованого майна орендодавцем витрати  на такий ремонт включаються в  орендну плату й оплачуються  орендодавцем.

 

1.2. Системи та форми організації ремонтів

В процесі виробничого  використання окремі частини засобів  праці (машин, верстатів, механізмів) зношуються і поступово втрачають свою здатність  виконувати відповідні функції. Відновлення  їх працездатності та експлуатаційних  властивостей досягається шляхом  ремонту, організація якого повинна  бути пов'язана з раціональною експлуатацією  і доглядом за обладнанням. Основу для  цього на промислових підприємствах  складає система технічного обслуговування та ремонту основних фондів.

В практиці ремонтного обслуговування зустрічаються дві системи ремонтів: система технічного обслуговування і планових ремонтів та система ремонтів по потребах.

Під системою технічного обслуговування і планових ремонтів (ТО і ПР) розуміють  сукупність запланованих заходів по догляду, нагляду та ремонту обладнання. Система ТО і ПР включає: технічне обслуговування, поточний ремонт (ПР) та капітальний ремонт (КР).

ТО являє собою комплекс заходів чи операцій по підтриманню  та працездатності і справності виробу при його використанні за призначенням, при очікуванні, зберіганні і транспортуванні. Воно проводиться з метою попередження прогресуючого зносу деталей  і сполучень шляхом своєчасного  проведення регулювальних робіт, змащування, виявлення дефектів та їх усунення. В склад ТО входить контроль технічного стану, очищення, змащування, заміна окремих  складових частин або їх регулювання  з метою попередження пошкоджень, а також частина робіт по усуненню пошкоджень.

Слід розрізняти періодичні та сезонні ТО. Періодичне ТО виконується  через встановлені в експлуатаційних  документах інтервалу часу. Сезонне  ТО проводиться з метою підготовки виробу до використання в сезоно-літніх умовах. Сезонне ТО проводиться тільки для виробів, що використовуються при істотних змінах навколишнього середовища протягом року.

ТО обладнання по об'єктах, що мають експлуатаційний персонал, проводиться силами цього персоналу, а на об’єктах, що не мають постійного персоналу, проводиться силами комплексних  бригад ремонтників бази виробничого  обслуговування.

Комплекс робіт при  ТО регламентується інструкціями по експлуатації, які розробляють заводи-виготовлювачі  обладнання. Поточний ремонт здійснюється в процесі експлуатації з метою  гарантованого забезпечення працездатності обладнання. При ПР проводиться часткова розборка обладнання, ремонт окремих  вузлів або заміна зношених деталей, зборка, регулювання та випробуваня  згідно інструкції по експлуатації. Ті вузли, що вимагають ремонту, замінюють  заздалегідь відремонтованими із резерву  бази виробничого обслуговування (БВО).

ПР на місці експлуатації здійснюється силами комплексних бригад БВО, а при необхідності залучається  і експлуатаційний персонал. ПР, що вимагають застосування спеціальної  оснастки та обладнання, проводяться  на БВО, чи центральних БВО.

КР проводиться з метою  відновлення працездатності та ресурсу  обладнання. При КР проводиться повна  розробка обладнання, мойка та дефектація деталей та вузлів, ремонт, зборка, регулювання, випробування під навантаженням  та фарбування. КР проводиться  найчастіше на центральних БВО об’єднань  або на спеціалізованих ремонтно-механічних заводах. Обладнання відправляється на КР згідно з планом-графіком ремонтів.

Система ремонтів по потребах також може зустрічатись на практиці. Її суть полягає в тому, що ремонт обладнання проводиться тільки тоді, коли цього вимагає його технічний  стан, коли дальше експлуатація стає неможливою через зношеність. Так система  має ряд недоліків, що знижує її ефективність та розповсюдження. Серед них слід виділити: відсутність закінченої системи  планування ремонту обладнання, відсутність  профілактичних заходів, що попереджували б інтенсивний знос деталей, прогресивне погіршення в процесі експлуатації стану обладнання та його технічної продуктивності, зменшення степення надійності та довговічності обладнання в результаті інтенсивного зносу деталей, невизначеність термінів зупинки обладнання та ремонт, що не дає можливості планувати ремонтні роботи.

Виходячи з цього таку систему ремонтів не можна рекомендувати  для широкого використання. Використовувати  її можна тільки у вийняткових  випадках, коли ніякого замінного  фондообладнання та запасних частин на підприємстві немає і коли це стосується другорядних видів обладнання, зупинка яких на ремонт не може позначитись  на роботі підприємства.

В залежності від конкретних умов виробництва (наявність ремонтної  бази, віддаленість від спеціалізованих  ремонтних баз) організація ремонтних  робіт може здійснюватись в трьох  формах: 

1. Централізована  форма організації ремонтів.

При централізованій формі  управління ремонтним господарством  всі види ремонтних робіт та виготовлення запасних частин проводяться на спеціалізованих  ремонтних базах, спеціалізовано-ремонтно-механічних заводах, центрально-ремонтно-механічних майстернях, центральних БВО. При  цьому спеціалізовані ремонтні бригади  проводять як ремонти, так і міжремонтне  обслуговування.

Переваги цієї форми:

1. ефективне застосування  передової технології та сучасних  досягнень практики організації  ремонтних робіт;

2. повне і рівномірне  завантаження ремонтних баз незалежно  від погодніх умов та періоду  року;

3. рівномірне розміщення  ремонтних баз по найважливіших  районах;

4. нормальні умови по  підвищенню кваліфікації робітників;

5. підвищення спеціалізації  та кооперування по виготовленю  деталей вузлів, виконанню окремих  технологічних оперіцій;

6. підвищення ПП та  зниження собівартості ремонтних  та інших робіт;

7. скорочення планових  строків простою обладнання в  ремонті.

Отже, централізована форма  організації ремонтів дає можливість краще організовувати робочі місця, оснастити їх необхідним обладнанням, що забезпечить проведення ремонту  на високому технічному рівні.

Але дана форма має два  досить  істотні недоліки. Це великі затрати часу та грошових коштів на доставку обладнання на ремонтну базу і назад, неможливість проведення ремонтів великогабаритного обладнання в  закритих приміщеннях. Можна зробити висновок, що цю форму доцільно використовувати, коли ремонтні бази розміщенні відносно недалеко та коли підприємство має належний фонд запасного обладнання.

2. Децентралізована  форма організації ремонтів.

При цій формі всі види ремонтного обслуговування, включаючи  і виготовлення необхідних запчастин, проводяться силами і технічними засобами власної ремонтної бази, тобто силами окремих цехів. В  порівнянні з централізованою дана форма має ряд недоліків: необхідність розміщення ремонтних засобів по окремих об’єктах, відсутність кваліфікованого  керівництва та матеріально-технічного постачання, низький рівень спеціалізації  ремонтних робітників, низький коефіцієнт використання верстатного парку  та іншого ремонтного обладнання, зниження якості робіт. Ці недоліки звужують сферу  використання даної форми організації  ремонтів.

Найчастіше цю форму можна  використати при значних віддалях між підприємством та ремонтними базами і тому така форма є найхарактернішою для геологорозвідувальних і  бурових підприємств, що працюють в  нових або віддалених районах.

3. Змішана форма  організації ремонтів.

При змішаній формі різні  види ремонтного обслуговування виконуються  по різному. Капітальні ремонти звичайно проводяться на спеціалізованих  ремонтних базах, а технічне обслуговування і поточні ремонти безпосередньо  в цехах.

Даній формі притаманні всі  недоліки децентралізованої форми  і тому використовується на крупних  та середніх підприємствах, що мають  міцну ремонтну базу. Крім того, її можна  використовувати і в інших  підприємствах як проміжний варіант  при переході до централізованої  форми організації ремонтів.