ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Реферат

 з  курсу «Національна економіка»

на тему:

«Демографічний  потенціал України» 
 
 

ІРПІНЬ 2010 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. Чисельність  населення України та її динаміка……………………………….4

2. Природний  рух населення та трудових  ресурсів України…………………...5

3. Механічний  рух населення та трудових ресурсів України………………….8

4. Економічна  оцінка статево-вікової структури………………………………10

5. Перспективи  формування і використання населення  України…………….12

6. Демографічна  криза в Україні та шляхи  її подолання……………………...17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..22 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Основа  кожної держави – це населення, люди, які є її громадянами, носіями  державного суверенітету. Нормальний розвиток держави неможливий без  достатньої кількості населення, його трудоресурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої і духовної культури.

     Проблема  виживання української нації  в сучасний період пов’язана передусім  із двома негативними демографічними процесами – старінням і депопуляцією населення. Старіння народу – це наростання у ньому питомої ваги старших поколінь порівняно зі середніми та молодшими. Якщо ця частка людей у віці понад 60 років перевищує десять відсотків, то нація належить до старіючої. Тепер в Україні населення такої групи становить близько 20%.

     Старіння  є великою мірою результатом  зниження питомої ваги населення  молодших вікових груп (до 16 років), яка, у свою чергу, прямо залежить від зменшення народжуваності. У 1991 р. в Україні вперше народжуваність була меншою, ніж смертність. Настав новий якісний етап у демографічній обстановці (ситуації) – поступове зменшення населення за рахунок від’ємного природного приросту. Такий негативний процес називається депопуляцією.

     Значна  смертність людей старшого віку, підвищена  смертність серед дітей (зокрема, віком до одного року – приблизно 14 на 1000 народжених) призвели до того, що населення України, особливо чоловіче, має порівняно невисокий середній вік (71 рік). У жінок він становить 75, а у чоловіків – 66 років (у Австрії відповідно 75, 79 і 72 роки, в Італії – 76, 79 і 73; США – 75, 78 і 71, в колишній ФРН – 75, 78 і 72 і т.д.).

     Але найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства.  

1. Чисельність населення  України та її  динаміка

     Природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва  полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства.

     Чисельність населення, його динаміка і віково-статева  структура є найважливішими показниками  демографічної характеристики народонаселення.

     За  останні 80 років населення України збільшилось в 1,5 рази. Водночас були величезні людські втрати в результаті війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Як результат механічних втрат населення є його сучасна деформована вікова структура. Зростання загальної чисельності населення зумовлює потребу значних капітальних вкладень з метою забезпечення піднесення матеріального і культурного рівня життя народу України.

     Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності  населення України є його природний рух. За останні 55 років коефіцієнт смертності практично не змінився (відповідно 14,3 % у 2000 р. і 15,4 %о у 2008 р.). Проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (з 27,3 %о у 2000 р. до 9,6 %о у 2008 р.) і, як наслідок, коефіцієнт природного приросту населення (з 13,0 %о у 2000 р. до 5,8 %о у 2008 р.).

     Зниження  природного приросту спричиняє деформацію вікової структури населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господарства робочою силою.

     Проблеми  віково-статевої структури населення  мають значні регіональні відмінності. Наприклад, ці проблеми в Закарпатській і Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населення практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопуляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

     Загальна  динаміка чисельності населення формується за рахунок його природного руху, постійної міграції, а в межах окремих територій (при незмінності державних кордонів) і за рахунок адміністративно-територіальних змін.

     Слід  зауважити, що останнім часом спостерігається зменшення чисельності з 51,3 млн. чол. (1996 р.) до 45,8 млн. чол. (2010 р.). Такі процеси зумовлені різними чинниками: низьким рівнем життя, екологічною кризою, соціально-економічними проблемами тощо. Але сильний вплив на чисельність має як природний рух, так і механічний.  

2. Природний рух  населення та трудових  ресурсів України

     Кількість населення в країні до сучасного  періоду збільшувалася переважно  через його природний приріст, тобто  перевищення рівня народжуваності над рівнем смертності. До другої світової війни в Україні був досить високий рівень народжуваності – 27 чол. на 1 000 жителів. Після війни він знизився. Водночас смертність населення зросла з 7,7 чол. на 1 000 жителів у 1965 р. до 12,9 – у 2009 р. У багатьох областях кількість населення зменшується не тільки відносно, а й абсолютно. Це насамперед відбувається у Вінницькій, Чернігівській, Житомирській областях України.

     Отже, вперше за багато десятиліть природний  приріст населення України став від’ємним, тобто смертність перевищує  народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості «брудних» підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза.

     Головна причина перевищення смертності над народжуваністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої частини нації під час голодоморів, воєн і репресій.

     Характерною особливістю природного руху населення  України є різке за останні роки, до мінімуму, скорочення його приросту. В 1990 р., наприклад, у розрахунку на 1000 чол. він дорівнював лише 0,6 чол. і за останні двадцять років скоротився майже в 7 разів. Україна знаходиться за цим показником на останньому місці серед колишніх союзних республік: вона «випереджає» навіть такі республіки, як Латвія (1,1%) та Естонія (1,8%), які, як відомо, характеризуються дуже низьким природним приростом. Прикордонні з Україною Білорусія та Молдова також мають набагато вищі показники природного приросту: 9,2 і 8,0. У Таджикистані цей показник у 50 разів вищий, ніж в Україні, в Узбекистані – 45 разів.

     Відомо, що природний приріст населення  формують кількість народжених і  кількість померлих. Оскільки показники  народжуваності і смертності сильно диференціюються як у місті, так і в селі, розглянемо ці питання окремо.

     Вивчення  динаміки за тривалий проміжок часу (1990 – 2010) дозволяє зробити висновок, що показники природного руху населення постійно погіршувалися і це відбувалося (за невеликим виключенням) постійно, причому за всіма основними демографічними параметрами. Різко зросла також різниця між показниками, що характеризують народжуваність, смертність і природний приріст міського і сільського населення. Наприклад, за 1990 – 2010 роки число всіх народжених на 1000 чол. у республіці скоротилося з 20,5 до 12,7, у тому числі серед міського населення – з 20,1 до 12,7, і серед сільського – з 21,0 до 12,7. Кількість померлих зросла серед усіх жителів з 6,9 до 12,1; серед міських – з 6,3 до 10,2, і серед сільських – з 7,5 до 16,1. Як результат – природний приріст усього населення, як уже зазначалося, скоротився з 13,6 до 0,6, в тому числі міського – з 13,8 до 2,5, сільського – з плюс 13,5 до мінус 3,4. Починаючи з 1979 р. Україна постійно має від’ємний приріст населення (винятком є лише 1986 р., коли природний приріст був позитивний, хоч і становив дуже малу величину (плюс 0,3). Словом, за останнє 50-річчя народжуваність в Україні (як серед міського, так і серед сільського населення) зменшилася. майже вдвоє, число померлих міських жителів зросло на 60%, а число померлих сільських жителів – більше ніж удвоє. В результаті цих змін природний приріст усього населення (1990 – 2010) скоротився з 13,6 до 0,6, або в 22,7 рази, природний приріст міського населення – з 13,8 до 2,5, або в 2,5 рази, а природний приріст сільського населення – з плюс 13,5 до мінус 3,4. Україна опинилася, таким чином, на одному з. останніх місць у світі за показниками природного руху населення.

     Зниження  коефіцієнтів народжуваності в Україні відбувається за рахунок зміни складових їх компонентів. Серед останніх центральне місце належить низькому сумарному коефіцієнту народжуваності, який за останнє десятиріччя становив 1,9 – 2,0 (сумарний коефіцієнт народжуваності відображає середню кількість дітей, народжених жінкою за життя). Однією з причин відносно невисокої народжуваності є, як уже зазначалося те, що значна кількість жінок фертильного (дітородного) віку не одружена. Частина з них також народжує дітей, але цей показник набагато нижчий, ніж у замужніх жінок. Між іншим, в Україні кожну десяту дитину народжують жінки, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі. В 2009 р. на таких дітей припадало 11,2% загальної кількості народжених.

     Негативний  вплив на природний приріст населення України має досить велика кількість абортів.

     Природний рух населення формують також  показники його смертності. Серед  останніх особливе місце належить дитячій смертності, в країні помирає кожна десята (віком до одного року) дитина. Зрозуміло, що зниження дитячої смертності сприятиме врешті-решт підвищенню загального природного приросту населення.

     В Україні є дуже високою, особливо серед сільських жителів, загальна смертність. Серед останніх кількість  померлих на 1000 чол. населення в 2010 р. становила 17,1, що при дуже низькій народжуваності (13,7) призвело до того, що природний приріст по Україні дорівнював лише 3,4.  

3. Механічний рух  населення та трудових  ресурсів України

     Міграції  – постійні та маятникові, їх масштаби і районні особливості виступають важливим чинником регіонального розвитку та просторової спеціалізації економіки, розселення людей. Роль і значення міграцій, в тому числі і міжнародних, в умовах ринкової економіки неухильно зростатиме.

     Територіальні переміщення населення зі зміною місць проживання – постійні міграції – важливий фактор економічного розвитку окремих країн та регіонів. Виключно важливою є роль постійних міграцій у розселенні населення, розвитку тих регіонів, які мали чи мають для цього найбільш сприятливі передумови, в урбанізації, рості міських і сільських поселень тощо. Помітною була роль України і в міждержавному поділі праці, а отже, і у постійних міждержавних міграціях. Територіальний обмін населенням – закономірний процес, який сприяє раціональному використанню трудових ресурсів, об’єднанню людей за національною, релігійною і родинною ознаками. Це виключно важливо тепер, коли на історичну батьківщину повертається багато українців, особливо зі східної діаспори.