Експортний потенціал України

     Міністерство  фінансів України

     Львівська державна фінансова  академія

     Кафедра економіки, менеджменту  та державного управління 
 
 
 
 
 

     Індивідуально – наукова дослідна робота

     з дисципліни «Національна економіка»

     на  тему:

«Експортний потенціал України» 
 
 
 
 
 
 
 

                                                              Виконала:

                                                              ст. 305 групи

                                                              Вовк М. П.

                                                              Перевірила:

                                                              Маліновська О. Я. 
 

Львів 2011

Зміст

     Вступ

1. Концептуальні основи експортного потенціалу в Україні
2. Торгівельні відносини України
1. Торгівля товарами
2. Торгівля послугами
3. Напрямки розвитку експортного потенціалу України

Висновки

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Упродовж  років незалежності в Україні  сформувалась експортоорієнтована  модель розвитку економіки, в якій стратегічна роль експорту полягає в тому, що він має бути засобом сприяння економічному зростанню, інструментом активізації наявних та потенціальних конкурентних переваг з метою подолання відставання від розвинених країн за основними соціально-економічними параметрами Вступ України до СОТ відкриває для українських підприємств нові ринки та можливості збільшення обсягів експорту. Нині близько 2/3 міжнародного товарообігу за вартістю припадає на готову продукцію і лише 1/3 — на сировинні товари при посиленні тенденції подальшого збільшення частки готових виробів і зменшення частки сировини у світовому виробництві і міжнародній торгівлі. У структурі українського експорту, навпаки, переважає сировина і продукти низького рівня переробки. Тому загострюється і стає особливо актуальною проблема розвитку і диверсифікації експортного потенціалу країни, успіхи у вирішенні якої визначатимуть масштаби і ефективність участі України у міжнародному поділі праці за умов посилення глобалізації світового господарства, позитивно впливатимуть на динаміку і пропорції розвитку економіки країни.

     На  сучасному етапі актуальними залишаються дослідження окремих питання сутності експортного потенціалу, методології потенціалу та взаємозв’язку з конкурентоспроможністю країни тощо. Враховуючи це, у даному дослідженні здійснена спроба поглибити розгляд саме цих питань, завершивши його аналізом українського експорту як форми реалізації експортного потенціалу України та обґрунтуванням пропозицій щодо його подальшого розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Концептуальні основи експортного  потенціалу в Україні

     Експорт розглядається як вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або як кількість та вартість вивезених за кордон товарів. Однак, якщо розглядати експорт як вагомий чинник впливу на економічне зростання, на інтеграцію країни у світове господарство, то він набуває ознак потен ціалу, тобто прихованої здатності забезпечувати досягнення поставленої мети та вирішення певної проблеми суспільного розвитку.

     Такий дуалістичний погляд на сутність експорту має важливе значення для поглиблення методологічної основи розробки напрямів його розвитку, підвищення можливостей позитивного впливу на економіку країни у цілому. Самуельсон та Нордхаус визначають експорт як товари та послуги, які виробляються всередині країни та продаються за кордоном. Експорт складається з вивозу товарів та послуг.

     Поняття експорту можна розглянути через призму нормативно-правових актів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності» експорт товару розглядається як вивіз товару з митної території України без зобов'язання про зворотне ввезення.

     Аналогічне  визначення експорту є в Митному  кодексі України з уточненням режиму — це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов’язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України3.

     Академік  Л. І. Абалкін розглядає економічний потенціал стосовно економіки країни, її галузей та окремих підприємств як їх здатність виробляти продукцію, товари, послуги, задовольняти потреби населення та суспільства в цілому, забезпечувати розвиток виробництва та споживання4. На підставі цього визначення окремі науковці роблять висновок, що основним змістом економічного потенціалу є виробнича функція5. Однак у цьому визначенні наголошується також на забезпеченні потреб суспільства, розвитку не лише виробництва, але й споживання, що пов’язано з процесами реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому, на мою думку, є підстави розглядати експортний потенціал у рамках економічного потенціалу як його складову, в якій відображаються можливості економічної системи інтегруватись у світовий економічний простір. З цієї точки зору економічний потенціал охоплює найбільш агреговані складові (табл. 1).

     Табл. 1. Структура економічного потенціалу

     (вищий  рівень агрегованості)

     Проблеми  реалізації експортного потенціалу виникали на різних етапах економічного розвитку багатьох країн світу. Особливої актуальності вони набули в країнах з трансформаційною економікою, де реалізація власної зовнішньоекономічної політики стала найважливішою умовою економічного і політичного самовизначення держави та входження її у світову господарську систему на правах рівноправного партнерства. Нині активним мотиваційним фактором розвитку експортного потенціалу стали процеси посилення глобалізації, що охопили майже всі країни світу.

     Для України вагомість розвитку експортного потенціалу, окрім зазначеного, пов’язана з особливостями перехідного періоду, коли в умовах тривалого економічного спаду і скорочення попиту на внутрішньому ринку експорт відігравав роль стримуючого фактору, запобігаючи кризовому розвитку подій.

     Таким чином, поняття конкурентоспроможності співвідноситься з сучасним розумінням експортного потенціалу країни.

     Узагальнюючи  численні визначення експортного потенціалу та конкурентоспроможності, вважаємо за необхідне викласти авторське розуміння цих категорій та їх взаємозв’язку. На мою думку, експортний потенціал є самостійною підсистемою ЗЕД країни, місією якої є забезпечення конкурентних переваг національної продукції та збільшення її присутності на зовнішніх ринках. Визначаючи національну конкурентоспроможність як стійкий стан економіки країни або її підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках, О. Шнипко наголошує на її обумовленості дією економічних, соціальних і політичних чинників. Тобто конкурентоспроможність країни оцінюється за сукупністю притаманних конкретній національній економіці чинників, які здатні забезпечити пропозицію товарів і послуг, що є прийнятними для міжнародної торгівлі за співвідношенням ціна — якість. Наслідком дії цієї сукупності чинників повинно бути зростання випуску продукції, зайнятості та факторних доходів, а також зміцнення позицій національної економіки на світовому ринку.

      Чинники, які  впливають на конкурентоспроможність національної економіки, справляють дію і на формування та розвиток експортного потенціалу. З метою характеристики цих чинників слід виокремити внутрішні і зовнішні. Експортний потенціал має двоєдину природу, оскільки базується як на національному підході до визначення можливостей виробництва, так і на врахуванні конкурентних умов світового ринку щодо реалізації виробленої експортної продукції. Тому до внутрішніх чинників слід віднести, передусім, ресурсно-сировинний потенціал, можливості промислового виробництва і кадрове забезпечення; науковий та інвестиційно-інноваційний потенціал, законодавчу і нормативну базу та діяльність державних установ. Зовнішні чинники – це чинники ринкової дії — ємність та кон’юнктура ринку і умови конкуренції на ньому та інституціональний чинник як система міжнародних інститутів з координації світових торговельних потоків (рис.1). 

     

     Рис. 1. Внутрішні і зовнішні чинники формування і реалізації експортного потенціалу (перший рівень агрегованості)

     Подальші  рівні агрегованості чинників формування експортного потенціалу пов’язані з деталізацією кожної із зазначених складових за галузями, видами діяльності, рівнями розвитку та управління, територіальним розподілом (реґіони) тощо, впритул до найважливіших з точки зору конкурентних переваг видів продукції. Виробничий потенціал як чинник формування експортного потенціалу охоплює передусім потенціал оборотної та добувної промисловості, а також продукування сировинних ресурсів для окремих видів промислової діяльності в рамках сільськогосподарського сектора. У виробничому потенціалі втілене ядро підвищення конкурентоспроможності продукції, оскільки поєднання інвестування в нові технології й обладнання, розвинутої наукової бази та реалізації наукових розробок безпосередньо у виробництво та відповідного рівня кваліфікації кадрів забезпечує можливості зростання випуску нової високотехнологічної наукомісткої продукції, модернізації «старої» традиційної продукції. 

     2. Торгівельні відносини України

  2.1. Торгівля товарами

     У 2010 р. спостерігалось поступове відновлення  торгівлі товарами з ЄС-27, хоча вартісні обсяги торгівлі залишались значно нижчими  за показники, досягнуті перед кризою 2008 р. (Рисунок 2). Якщо в 2008 р. середньомісячний обсяг товарообігу становив 3,3 млрд. євро, то середньомісячний товарообіг між Україною та ЄС протягом перших восьми місяців 2010 р. досяг лише 2,2 млрд. євро. Цей рівень товарообігу відповідає показникам 2006 р.

     Збалансування вартісних обсягів експорту та імпорту на початку 2009 р., яке було досягнуто, в тому числі за рахунок девальвації гривні та скорочення внутрішнього попиту, дуже швидко змінилось тенденцію розширення дефіциту торгівлі.

     Темпи відновлення експорту товарів до ЄС в середньому перевищували темпи відновлення імпорту, хоча це відновлення й розпочалось пізніше (Рисунок 3). За оцінками Євростату, вартісні обсяги експорту з України в ЄС, виміряні в євро, виросли у січні-серпні 2010 р. на 40,5%, тоді як відповідні темпи приросту імпорту становили 19,1%, хоча темпи падіння експорту та імпорту товарів за перші вісім місяців 2009 р. були майже однаковими.

Рисунок 2. Вартісні обсяги торгівлі товарами між Україною та ЄС-27

Джерела: Євростат

     Зміни у товарній структурі торгівлі показують, які саме категорії продукції відповідальні за швидше відновлення темпів приросту експорту порівняно з імпортом. В експорті ситуація очевидна. Порівняно з попереднім роком, у 2010 р. в ЄС спостерігалось зростання попиту на товари промислового виробництва з України, в першу чергу на метал та вироби з нього. За результатами січня-серпня вартісні обсяги експорту товарів промислового виробництва зросли на 68,3%, що призвело до відновлення частки товарів промислового виробництва в загальній структурі експорту в ЄС до передкризового рівня (Таблиця2). Також спостерігалось стрімке зростання експорту нехарчової сировини, як-то насіння рапсу, що стимулюється розвитком біоенергетики в Євросоюзі.  

Рисунок 3. Динаміка експорту та імпорту товарів  між Україною та ЄС-27

Джерела: Євростат

Таблиця 2. Експорт України в країни ЄС-27 за основними товарними категоріями