Природно-ресурсний потенціал України

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний університет  водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів та економіки  природокористквання

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на  тему:

«Природно-ресурсний потенціал України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

                                                                                                               студенти групи ОА-32

                                                                                                     Ліпінська Олена

 

Перевірила:

Притула М.Ю.

                                                                                                    

                                                                                                        

Рівне -2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………..…..3

1. Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу………………..4-5

2. Мінеральні ресурси  України………………………………………………5-7

3. Земельні ресурси……………………………………………………………7

4. Агрокліматичні ресурси…………………………………………………….8

5. Водні ресурси………………………………………………………………..8-9

6. Біологічні, зокрема, лісові  ресурси…………………………………….…..9

7. Раціональне використання природних ресурсів………………………….10

ВИСНОВОК……………………………………………………………….…..11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..12

 

 

 

                                                                                                                  

 

 

 

                          

                                                    

 

 

 

 

ВСТУП

Україна – одна з найбільших держав світу. Вона займає в Європі друге (після  Росії) місце за територією – 603,7 км². Природні ресурси України значні і різноманітні, вони відносно добре  вивченні, інтенсивно розробляються  і використовуються у господарській  діяльності. Цьому сприяє значна територіальна  концентрація виробництва й населення, високий рівень розвитку продуктивних сил, вигідне економіко-географічне  положення, унікальність природних  ресурсів, зокрема мінеральних, земельних, рекреаційних.

Мета мого реферату: це визначення природно-ресурсного потенціалу, його складові, сутність; визначення специфічних особливостей розміщення ресурсів на території України, детальне розглядання кожного виду природних ресурсів, дослідження сучасного стану і забезпеченості країни різними видами природних ресурсів.

Природні умови, до яких відносять  клімат, рельєф, геологічну будову, географічне  положення, можуть в одному випадку  гальмувати розвиток суспільного виробництва  та вважатись несприятливими для  людини, а в іншому - створювати сприятливі умови для технічного та матеріального  прогресу: нормальне зволоження, достатня річна сума додатних температур, родючість  рівнинного ґрунту, наявність тих  або інших природних ресурсів, а також корисних копалин може бути одним із головних стимулів, поштовхом  для розвитку економіки області, регіону, країни в цілому.

Актуальність  теми: Природні умови справляють істотний вплив по-перше на людину, яка буде в них працювати, структуру народного господарства країни, регіону та види виробництва, що залежать від природних умов. Присутність або брак якісь природних умов, диктує розміщення продуктивних сил на території. Але, інколи, через зміну природних умов - доводиться перерозподіляти продуктивні сили на території країни. Варто зазначити, що який би природно-ресурсний потенціал на мала країна, регіон чи область, найважливішим критерієм його корисності є економічна оцінка, тобто уміння як найменше його витрачати, а отримувати максимальну віддачу від нього, та не приносити великої шкоди природно-територіальному комплексу.

Питання  природно–ресурсного  потенціалу України вивчали відомі

вітчизняні вчені –  М.М.Паламарчук, О.Т.Діброва, А.Н.Алимов,

Ф.Д.Заставний, С.А.Генсірук, О.М.Маринич, П.Г.Шищенко, І.О.Горленко,

М.Г.Ігнатенко. Нині особливо актуальними є наукові дослідження

необхідності формування дієвого економічного механізму  використання

природних ресурсів.

 

1.Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) розглядається як сукупність усіх природних можливостей, засобів, запасів, джерел, що використовуються (або можуть використовуватись) при даному рівні  розвитку продуктивних сил для досягнення певної мети. До складу ПРП входять  природні умови і ресурси. Природні ресурси, на відміну від природних  умов, беруть безпосередню участь у  матеріальному виробництві й  невироб-ничій діяльності. У своїх  працях А.А. Мінц визначає природні умови  як тіла і сили природи, що при певному  рівні розвитку продуктивних сил  суттєві для життя й діяльності людського суспільства, а природні ресурси – як тіла і сили природи, що на певному рівні розвитку продуктивних сил можуть використовуватись для  задоволення потреб людського суспільства  у формі безпо-середньої участі в матеріальній діяльності.

Наявність природних ресурсів є головною умовою розміщення продуктивних сил на даній території. Кількість, якість і поєднання ресурсів визначають природно-ресурсний потенціал території, який є важливим фактором розміщення населення і господарської діяльності. При освоєнні значних джерел природних  ресурсів виникають великі промислові центри, формуються господарські комплекси  та економічні райони. Природно-ресурсний  потенціал району здійснює вплив  на його ринкову спеціалізацію, місце  в територіальному поділі праці, міжнародний рейтинг країни.

Сучасний розвиток цивілізації характеризується тим, що дедалі більша частина природних умов перетворюється на природні ресурси. Сьогодні сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше роз-глядаються для життєдіяльності людини як природний ресурс, ніж природні умови.

За особливостями використання природні ресурси поділяються на невичерпні та вичерпні (серед останніх виділяються відновні, відносно відновні та невідновні).

За економічною класифікацією  розрізняють:

– ресурси матеріального  виробництва, у тому числі промисловості (паливо, метали, деревина, риба) і сільського господарства (грунти, води для зрошення, кормові рослини, промислові тварини);

– ресурси невиробничої сфери, у тому числі прямого споживання (питна вода, дикорослі рослини  і тварини) і непрямого (наприклад, використання для відпочинку зелених  насаджень та водоймищ).

За запасами природних  ресурсів Україна займає провідне місце  в Європі, зокрема, перше місце  – за кількістю орних земель, запасами залізної та марганцевої руд, сірки; у числі перших – за запасами кам’яного вугілля, природного газу, калійної та кам’яної солей.

Економічна оцінка природних  ресурсів включає врахування багатьох чинників (економічних, соціальних, технічних, еколого-географічних), які обумовлюють  просторові відмінності і значення природних ресурсів для життєдіяльності  людини. При їх економічній оцінці використовуються наступні критерії: розміри родовища, які визначаються його запасами; якість корисних копалин, їх склад і властивості, умови  експлуатації; потужність пластів і  умови залягання; господарське значення; річний обсяг видобутку.

Найправомірніше показниками  економічної оцінки повинні бути:

– собівартість, яка характеризує поточні витрати;

– питомі капіталовкладення, що виражають величину одноразових  витрат.

2. Мінеральні  ресурси України

Мінеральні ресурси (корисні  копалини) України мають різний ступінь  розвіданості та вивченості і відповідно до цього поділяються на категорії  А, В, С1, С2.:

А – детально розвідані  та вивчені;

В і С1 – розвідані менш детально;

С2 – оцінені попередньо і приблизно.

За народногосподарським значенням запаси корисних копалин  поділяються на дві групи:

– балансові – це ті запаси, використання яких економічно вигідне  в даний час і які задоволь-няють  промислові вимоги як за якістю сировини, так і за гірничо-технічними умовами  експлу-атації;

– позабалансові (неконденційні) – це ті запаси, використання яких у  сучасних умовах економічно невигідне  через малу потужність пластів, низький  вміст цінного компоненту, складність умов експлуатації.

Усього в Україні на кінець ХХ століття виявлено і розвідано  більше 80 видів корисних копалин. При  аналізі розміщення продуктивних сил  держави оцінка корисних копалин  з позицій їх використання у народному  господарстві, тобто як його мінералоресурсної  бази, найбільш доцільна. При такому підході всі корисні копалини поділяються на три основні групи: паливні, рудні і нерудні.

У цілому значні запаси паливних ресурсів в Україні характеризуються різким переважанням у їх структурі  твердих видів палива: кам’яного  вугілля, горючих сланців і торфу  та дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі для  розвитку економіки. Провідне місце  серед паливних ресурсів займає кам’яне  вугілля, 98% якого добувають у  Донбасі, решту – в Львівсько-Волинському  басейні. Донецьке вугілля залягає  на глибині 500-700 метрів (максимальна  – 1200 метрів), товщина шарів – 0,5-2,0 м, 25% його коксується. Львівсько-Волинський басейн зосередив 2% вугілля, яке залягає  на глибині 300-700 м, товщина шарів  – 0,5-1,0 м. Найбільші поклади бурого вугілля – у Дніпровському  басейні (2,4 млрд. т, глибина залягання  – 5-140 м, відкритий видобуток).

Найбільші запаси нафти і  газу – у Дніпровсько-Донецькій, Карпатській, Причорноморсько-Азовській  нафтогазоносних провінціях. Уже  понад 100 років ведеться видобуток  нафти (Борислав) і 80 років – природного газу в Передкарпатті. Це призвело до сильної вичерпаності родовищ. Майже 80% видобутку нафтогазової сировини країни в даний час припадає на родовища Східної України.Як ресурси  низькосортного палива або сировини для виробництва нафтопродуктів можуть розглядатися величезні запаси менілітових горючих сланців, розташовані  у Карпатах, а також горючі сланці Болтиського родовища на межі Черкаської та Кіровоградської областей.

В Україні відомо понад 2500 родовищ торфу, що зосереджені переважно  в Поліссі. Цей ресурс є сировиною  для паливної промисловості.

Найбагатша Україна на рудні металеві корисні копалини, насамперед, руди чорних металів. На її території сконцентровано до 20% світових ресурсів марганцевих руд, найбільше  яких видобувається в Нікопольському родовищі. У майбутньому зросте роль найбільшого у світі Велико-Токмацького  родовища (Запорізька обл.). Запаси залізних руд становлять 12% від світових і  зосереджені у більш ніж 80 родовищах, 60 з яких розташовано в Криворізькому  басейні.

Україна має певні запаси руд кольорових металів. До найважливіших  належать: поклади титану, алюмінієвої  сировини, нікелю, ртуті. Знайдено і  золото (Дніпропетровська, Житомирська, Черкаська, Луганська, Донецька, Закарпатська, Одеська області), мідь. Розвідані  запаси руд кольорових металів не можуть забезпечити потреб економіки  України.Територія держави в цілому багата на нерудні корисні копалини, представлені гірничохімічною, металургійною  сировиною та будівельними матеріалами.

Гірнича хімія займається видобутком: самородної сірки (Прикарпаття), калійних солей (Івано-Франківська  та Львівська області), кухонної солі (Донбас, Закарпаття), фосфоритів (Придніпров’я, Сумська та Харківська області).Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних нерудних матеріалів – флюсів, вогнетривких і формувальних глин, доломітів, кварцитів. Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій  області та Криму, а доломітів – у Донецькій, Дніпропетровській та Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській та Черкаській областях, кварцитів – у Житомирській, Кіровоградській, Сумській та Донецькій областях.

Особливо багато в Україні  високоякісного каоліну. Значні запаси будівельних матеріалів, зокрема, вапняків, цементної сировини, крейди, облицювального каменю: гранітів, мармуру, базальту, лабрадоритів.

У Волинській і Рівненській  областях, Приазов’ї та Кривому  Розі є запаси кольорового каміння: берилу, топазу, бурштину, аметисту, агату, яшми, гірського кришталю.

3.Земельні  ресурси 

 

Земля – один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства, і одночасно – предмет та засіб  праці. Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території  України (у тому числі: рілля – 55,1%, багаторічні насадження – 1,7%, сіножаті і пасовища – 12,5%). Лісами вкрито 17,2% загальної площі держави, під  забудовами знаходяться 3,8%. Майже 4% території  України вкрито водою, 1,5% зайнято  болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіактивно забруднені території  тощо) займають 4,1% загальної площі  України.