Діагностика трудових ресурсів підприємства

     Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку наступних  показників:

      1. коефіцієнт обороту по прийому  персоналу: 

       Кількість прийнятого на роботу  персоналу / Середньоспискова чисельність  персоналу 

      2. коефіцієнт обороту з вибуття: 

       Кількість звільнених працівників  / Середньоспискова чисельність  персоналу 

      3. коефіцієнт плинності кадрів:

       Кількість звільнених працівників  за власним бажанням і за  порушення дисципліни / Середньосписочна  чисельність персоналу 

      4. коефіцієнт сталості складу  персоналу підприємства:

       Кількість працівників, які працювали  весь рік / Середньооблікова чисельність персоналу підприємства

       Повноту використання персоналу  можна оцінити за кількістю  відпрацьованих днів і годин  одним працівником за аналізований  період часу, а також за рівнем  використання фонду робочого  часу (ФРВ).  Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.

       ФРВ залежить від чисельності  робітників, кількості відпрацьованих  днів одним робітником у середньому  за рік і середньої тривалості  робочого дня. Цю залежність можна представити наступним чином:

       ФРВ = ЧР х Д х П.

     Ефективність  використання трудових ресурсів на підприємстві виражається в зміні продуктивності праці - результуючого показника  роботи підприємства, в якому відображаються як позитивні сторони роботи, так і всі його недоліки.  Продуктивність праці, характеризуючи ефективність витрат праці в матеріальному виробництві, визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. Для оцінки рівня інтенсивності використання персоналу застосовується система узагальнюючих, приватних та допоміжних показників продуктивності праці. Узагальнюючі показники - це середньорічна, середньоденна і середньогодинна вироблення продукції одним робочим, а також середньорічне вироблення продукції на одного працівника у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні за один "людино-день або людино-годину. Допоміжні показники - затрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу. Найбільш узагальнюючий показник продуктивності праці - середньорічна вироблення продукції одним працівником. Його величина залежить не тільки від вироблення робочих, а й від питомої ваги останніх в загальній чисельності персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.

       Середньорічну вироблення продукції  одним працівником можна представити у вигляді добутку наступних факторів:

       ГВ ппп = Уд х Д х П х  ЧВ 

       Основні джерела резервів росту  продуктивності праці: 

      - Використання можливостей збільшення  обсягу виробництва продукції; 

      - Скорочення витрат праці на  виробництво продукції за рахунок механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації праці, підвищення рівня інтенсивності праці і т.д.

       Велике значення для оцінки  ефективності використання трудових  ресурсів на підприємстві в  умовах ринкової економіки має  показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньоспискової чисельності ППП). Трудомісткість продукції виражає витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі виробів і послуг, при великому асортименті продукції на підприємстві визначається за типовим виробам, до яких наводяться всі інші. На відміну від показника вироблення цей показник має ряд переваг: встановлює пряму залежність між обсягом виробництва і трудовими витратами, виключає вплив на показник продуктивності праці змін в обсязі поставок по кооперації, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно пов'язати вимірювання продуктивності з виявленням резерву її зростання, зіставити затрати праці на однакові вироби в різних цехах підприємства. 

     1.3. Показники ефективності використання трудових ресурсів підприємства

       Діяльність підприємств, організацій,  фірм оцінюють за допомогою  великої кількості показників, які  характеризують різні аспекти  процесу виробництва. Усі вони зведені в єдину групу оцінних показників – техніко-економічні показ-ники виробничо-господарської діяльності підприємства. Один із розділів системи техніко-економічних показників становлять показники з праці та заробітної плати, тобто трудові показники.

       Під системою трудових показників  слід розуміти сукупність кількісних  і якісних вимірників ступеня  ефективності застосування живої  праці в процесі виробництва.  До основних трудових показників  належать: трудомісткість виробництва  продукції; продуктивність праці; чисельність персоналу; фонд заробітної плати підприємства, в т.ч. за категоріями персоналу і структурними підрозділами; середня заробітна плата (середньомісячна, середньорічна по підприємству); загальний фонд робочого часу; фонд робочого часу одного середньоспискового робітника; середня тривалість робочого дня; кількість відпрацьованих днів, годин одним працівником тощо.

       Досягти збільшення виробництва  продукції і зниження її собівартості  за статтею «оплата праці з  нарахуваннями», а також забезпечити економію матеріальних витрат можна лише за умови раціонального використання всіх категорій працівників аграрного підприємства. Для оцінки такого використання застосовують декілька показників, зокрема показники найму і вибуття. Перший із них (Кн) розраховують за формулою:

      

       де ЧПпр – чисельність працівників,  прийнятих на роботу до підприємства  протягом року; ЧПнр – чисельність  працівників на підприємстві  на початок року.

       Коефіцієнт вибуття (Кв) можна  розрахувати з виразу:

     

       де ЧПв – чисельність вибулих працівників протягом року.

       За допомогою даних коефіцієнтів  можна визначити темп зміни  чисельності працівників на підприємстві (Тз) та коефіцієнт валового обороту  робочої сили (Орс), а саме:

       Тз = (Кн – Кв) · 100,

       Орс = Кн + Кв.

       Будь-яке підприємство має бути зацікавлене у збереженні стабільності трудового колективу, оскільки завдяки цьому досягається за інших однакових умов вищий рівень продуктивності праці. А це означає, що бажаною тенденцією зміни абсолютного рівня даних показників є тенденція до їх зниження. Якщо, скажімо, коефіцієнт валового обороту робочої сили зростає, то це означає, що на підприємстві посилюється плинність кадрового персоналу, створюються умови до погіршення використання робочої сили. Тобто показники динаміки робочої сили повинні бути детально проаналізовані, насамперед, з погляду з’ясування причин, що зумовили зміну їх абсолютної величини.

       Аналіз ефективності використання  трудових ресурсів на підприємстві  здійснюють і за таким показником  як коефіцієнт використання запасу праці – частка від ділення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин у цілому по підприємству на запас праці. В свою чергу запас праці визначають з урахуванням ефективного річного фонду робочого часу одного працівника. Останній розраховують так: від 365 днів віднімають 60 вихідних і святкових днів, а також 29 днів відпустки і невиходів на роботу через хворобу. В результаті отримують явочний фонд робочого часу в кількості 276 днів. Множенням цієї кількості днів на середню тривалість робочого дня (6,83 год) отримують ефективний річний фонд робочого часу одного працівника – 1885 год. Звідси запас праці можна визначити з виразу:

       ЗП = 1885 · ЧПп, 

       де ЧПп – чисельність постійних  працівників підприємства.

       За раціонального використання трудових ресурсів коефіцієнт викорис-тання запасу праці може дорівнювати одиниці.

       З розглянутим показником тісно  пов’язаний показник трудової  активності працівників. Його  розраховують діленням відпрацьованих  по підприємству постійними працівниками людино-годин на їх кількість. Із зростанням даного показника підвищується також коефіцієнт використання запасу праці, і навпа-ки.

       Коефіцієнт (ступінь) виконання норм  виробітку є часткою від ділення  фактичного обсягу виконаних  робіт (виробленої продукції) на змінну норму виробітку. Якщо даний показник дорівнює одиниці або більший за неї, то це свідчить про раціональне використання на підприємстві трудових ресурсів.

       Також застосовуються наступні  показники: 

      1) рівень використання трудових  ресурсів:

      

       де Кт – коефіцієнт участі  трудових ресурсів у суспільному  виробництві; Тф – трудові  ресурси, зайняті у виробництві,  чол.; Тн – середньоспискова чисельність  наявних трудових ресурсів, чол.;

      2) коефіцієнт використання робочого  часу протягом року:

      

       де Рф – фактично відпрацьований  робочий час, год.; Рм – можливий  річний фонд робочого часу, год.;

       Для визначення ефективності  трудових затрат на виробництво  найчастіше використовують показник  продуктивності праці. 

       Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу (година, зміна, місяць, рік) або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за певну одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції. Продуктивність праці визначає ступінь ефективності процесу праці. Ріст продуктивності праці виявляється в збільшенні кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або в економії робочого часу, затрачуваного на одиницю продукції.

       Загалом, продуктивність праці  є найважливішим економічним  показником, що служить для визначення  плодотворності трудової діяльності  працівника – головної продуктивної  сили суспільства.

       Роль і значення трудових показників  необхідно розглядати з двох  сторін – економічної і соціальної. Економічний аспект полягає у  тому, що зміна абсолютних і  відносних значень трудових показників  безпосередньо впливає на кінцеві  результати роботи підприємства, а саме на обсяг виробництва, собі-вартість, прибуток і рентабельність. Соціальне значення трудових показників визначається їх впливом на мотивацію праці, рівень зацікавленості працівників у підвищенні ефективності праці, їх соціальний захист. Крім цього, трудові показники тісно пов’язані іншими оцінними показниками, зокрема товарної продукції, собівартості, вартості основних виробничих фондів, прибутку тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2. Користувачі та інформаційні ресурси  для здійснення діагностики

     Успішне діагностичне дослідження ґрунтується на швидкому збиранні інформації стосовно характеру і обсягу допомоги, яку консультант має надати клієнтові. Ця інформація повинна бути вибірковою.

     До  основних джерел інформації, що використовується консультантом під час попереднього діагнозу (рис. 1.2.), належать:

• зовнішні надруковані матеріали, які надруковані самим клієнтом чи іншою зацікавленою організацією (табл. 1.2). Ними є річний звіт про фінанси і виробничу діяльність; фінансові, статистичні, торговельні та митні звіти державним органам, торговим асоціаціям і кредитним організаціям, а також економічні огляди, рекламні матеріали для збуту, наприклад, каталоги й рекламні проспекти; повідомлення для друку.

     

     Рис. 1.2. Джерела інформації для попередньої діагностики проблеми клієнта

     Таблиця 1.2.

     ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ