Валютні операції

         Валютні цінності-це :

• валюта України-грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах , що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього , але підлягають обміну  на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках і банківських та інших кредитно-фінансових  установах на території України;
• платіжні документи та інші цінні папери, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати ,  інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
• іноземна валюта- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові  знаки, які перебувають в обігу , кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
• платіжні документи та інші цінні папери, боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті.

         Валютні операції- це:

• операції, пов”язані з переходом права власності  на валютні цінності, за винятком операцій , що здійснюються резидентами у валюті  України;
• операції, пов”язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов”язань, предметом яких є валютні цінності;
• операції, пов”язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

         Валютне регулювання  та валютний контроль в Україні здійснюють державні органи:

• Національний банк України;
• Державна податкова адміністрація України;
• Міністерство зв”язку України;
• Державний митний комітет України;
• Державний та місцеві валютні фонди;
• Міністерство зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України.

         Національний банк України  відіграє важливу роль в  управлінні  валютними операціями, насамперед регулюванням курсу національної валюти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки, видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підлягають під режим ліцензування. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються Національним банком України.

         Державна податкова  адміністрація України контролює  діяльність підприємств-учасників  зовнішньоекономічної діяльності,  та інших підприємств, які проводять операції з валютними цінностями: проводить контроль за станом розрахунків по експортно-імпортних операціях, бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності підприємства, операціях з давальницькою діяльністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролює наявність на підприємстві квот та ліцензій  по товарах, експорт чи імпорт яких підлягає ліцензуванню чи квотуванню, перевіряє ведення касових операцій з готівковою валютою.

         Міністерство зв”язку  України  контролює стан розрахунків між резидентами та неризидентами.

         Державний митний комітет  України контролює експортно-імпортні потоки на митному кордоні країни, веде митну статистику , розробляє  митні правила і процедури, стягує митні збори, мито та податки.

         Державний та місцеві  валютні фонди регулюють платіжний баланс країни, координують діяльність інших органів, що беруть участь в управлінні валютними операціями.

         Міністерство зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України  розробляє  та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин  країни з іноземними державами, складає проекти експортно-імпортних планів, регулює та контролює виконання планів з зовнішньої торгівлі, займається питанням митної політики, вивчає питання транспортування зовнішньоторгових вантажів, спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, що стосуються зовнішньї торгівлі, видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою та підбором кадрів.

         У валютних операціях, які відбуваються на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб”єктів. Кожна з них прагне задовольнити свій власний інтерес. Це традиційна тріада- продавці валюти, її покупці та посередники.

         Суб”єктами валютного  ринку є:

• фірми, організації та приватні особи, зайняті у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;
• комерційні банківські установи які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв”язків;
• брокерські фірми, контори та окремі брокери, які займаються посередницькою діяльністю, отримуючи за це відповідну компенсаційну винагороду. На валютних ринках ці структури проводять більше половини валютних операцій;.
• державні установи, головне місце серед яких займають валютні банки та державні  казначейства  окремих  країн;

         Зовнішньоекономічне управління  на національному і  світогосподарському рівні  охоплює  такі галузі і процеси економічного життя:

• імпорт і експорт;
• валютні ринки, об”єкти і механізми валютного регулювання;
• іноземні інвестиції;
• вільні еконeeмічні зони;
• міжнародні фінансові організації;
• міжнародні товарні ринки ( товарні біржі, аукціони, торги, ярмарки, виставки).

         Для успішного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідні:

• розробка ринковоі стратегії фірми;
• проведення маркетингових досліджень на зовнішньому ринку;
• укладання та виконання  міжнародних  контрактів;
• ціноутворення на зовнішньому ринку;
• способи, засоби та форми платежів у міжнародних розрахунках;
• врахування зовнішньоекономічних операцій (експорт, імпорт, бартер);
• забезпечення транспортування вантажів у зовнішній торгівлі;
• страховий захист вітчизняних та зарубіжних  учасників різних форм міжнародного співробітництва.

         Зовнішньоекономічні зв”язки підприємств - це сукупність господарських операцій, які з погляду бухгалтерського обліку можна поділити на:

• операції  з руху товарів та надання прослуг;
• операції з руху капіталів.

         Врахування господарських  операцій з руху товарів та надання  послуг- це облік традиційних у зовнішньоекономічному відношенні операцій експорту, імпорту, реекспорту , бартеру, продажу та придбання ліцензій, технічної документації. Сюди також належать операції, які нині в Україні трапляються  поки  що рідко.

         Зовнішньоекономічні зв”язки-це міжнародні господарські і  торгівельні політичні відносини, які передбачають обмін товарами, спеціалізацією, кооперування виробництвом, науково-технічне співробітництво, економічні та технічні сприяння, створення спільних підприємст та інші форми економічнонго співробітництва. Через зовнішньоекономічні зв”язки здійснюється міжнародний розподіл праці, метою якого є економія суспільної праці у процесі виробництва, обміну його результатами  між різними  країнами. Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країни, якщо вона витрачає на виробництво експортованих товарів менше суспільної праці, ніж має витратити  на виробництво товарів замість імпортованих на кошти від експорту. З метою прискорення соціального і економічного розвитку країни необхідно збільшити масштаби випуску конкурентноспроможної продукції. Для досягнення найбільшого економічного ефекту  від участі у міжнародному поділі праці потрібно розвивати експорт тієї продукції, яка дає найбільший валютний виторг на одиницю затрат суспільної праці.

         На право здійснення зовнішньоекономічної діяльності  суб”єкт підприємницької діяльності повинен зареєструватися як учасник зовнішньоекономічної діяльності  в Міністерстві зовнішньоекономічних зв”язків та торгівлі України за відповідним номером та отримати картку учасника зовнішньоекономічної діяльності.

         Розглянемо  такі поняття, як експорт, імпорт та бартер у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

         Експорт-це продаж товарів  українськими суб”єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб”єктам господарської діяльності ( у тому числі з оплатою у негрошовій формі)  з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Так трактує Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 335-ХІV від 22.12.98.

         Існують такі основні  види експортних операцій:

• поставка експортного товару за готівку;
• експорт товару на умовах  комерційного кредиту;
• експорт товару в рахунок державного кредиту України, наданого Україні іноземного покупця;
• експорт товару при компенсаційній угоді;
• експорт товару при бартерній угоді;
• експорт товару в рахунок  надання допомоги.

         Імпорт-це купівля ( у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб”єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб”єктів господарської діяльності товарів  з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів , призначених для власного споживання  установами  та організаціями України, розташованими за її межами.

         Експортованими вважаються товари та інші цінності, вивезені за межі митних кордонів України, перетин кордону  якими оформлено вивізною вантажно- митною декларацією, а роботи і послуги - за підписанням документів про фактичне їх виконання.

         За міжнародними нормами право власності переходить до покупця одночасно з настанням  можливості ризику випадкової загибелі, або псування товару (продукції), якщо інше не обумовлене договором. Момент переходу ризику визначається базовими умовами зовнішньоторгових договорів, прийнятими Міжнародною торговою палатою.

        Бартерна операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності-це один з видів експортно-імпортних  операцій , оформлених бартерним договором, або договором із змішаною формою оплати , яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб”єктом  зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб”єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формах.

         Указом Президента України “Про заходи щодо вдосконалення  кон”юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 10 лютого 2006 року № 124\06  з метою забезпечення виконання міжнародних зобов”язань України та координації зовнішньоекономічної діяльності встановлено, що контрактні ціни в сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб”єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод.

         У випадках, визначених цим Указом, контрактні ціни визначаються суб”єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України

         Індикативні -це оптимальні ціни за якими здійснюється експорт українських товарів, виробленими за  діючими в Україні стандартами, що відповідають експортним вимогам. Ці ціни формуються на основі аналізу цін світового ринку а також ситуації на внутрішньому ринку України.