Прибуток та рентабельність як основні показники господарської діяльності підприємства

     Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

     Наприклад:

     

     Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції базисного  та звітного періоду.

     Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

     Наприклад:

      Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання підприємством фінансових ричагів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.

     Дані  показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію  підприємства інтересує віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на інвестуємий капітал; власників та учеридителів - доходність акцій.

     Кожний  з перерахованих показників легко  моделюється по факторним залежностям. Розглянемо наступну залежність:

     

     Ця  формула розкриває зв'язок між  рентабельністю всіх активів (або виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів).

     Економічний зв'язок полягає в тому, що формула  прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій доходності продаж необхідно прискорювати обіг виробничих активів.

     Розглянемо  ще одну фактичну модель рентабельності:

     

     Як  бачимо рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від змінений рівня рентабельності продукції, швидкість обороту совокупного капіталу та співвідношення власного та займаного капіталу. Вивчення цих залежностей має доказну ціну для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки степені результатів своєї діяльності. З цієї залежності виходить, що при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні займаних коштів в складі совокупного капіталу.

     Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

     Дані  показники дають уяву про ступінь  важливостей підприємства забезпечити  кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується на підставі притоку грошової "наличности", широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більше приоритетна, тому що операції з грошовими потоками є признакою інтенсивного типа виробництва ознакою "здоров'я" економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує перебудови звітності підприємства. Ця робота минається лише на початковій стадії.

     Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі  шляхів підвищення рентабельності важливо  розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

     Підприємство  на сам перед звертає свою увагу  на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни за пропонуємі товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

     Основні показники рентабельності:

• Рентабельність продукції;
• Рентабельність продаж;
• Рентабельність активів;
• Рентабельність текучих активів;
• Рентабельність власного акціонерного капіталу.

     Цей показник займає особливе місце серед  показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних  коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

     На  величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.

     В ринковій економіці придається велике значення порівнянням прибутку з  прибуткоутворюючими факторами  і базами її формування.

     При стандартній оцінці фінансового  стану підприємства пропонується західними методиками:

• По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);
• По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства;
• По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

     Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три  основним класи показників (табл. 2.1.)

     1. Показник  рентабельності,  розрахований  на  підставі  прибутку (доходу).

     2. Показник рентабельності, розрахований  в зв'язку з використанням виробничих  активів.

     3. Показник рентабельності, розрахований  на підставі потоків власних грошових коштів.

     Таблиця 2.1.Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

 

 

     

     2. Аналіз прибутку і решта стабільності виробничо-господарської діяльності підприємства

     2.1. Методи економічної  інформації в аналізі  фінансової діяльності  підприємства

     Порівняння - один зі способів, за допомогою яких людина почала розпізнавати навколишнє середовище.

     Сутність  цього методу може бути розкрита в  такий спосіб. Порівняння - це науковий метод пізнання, у процесі якого  невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляються з уже відомими, досліджуваними раніше, з метою визначення загальних рис або розходжень між ними. За допомогою порівняння визначається загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їхнього розвитку.

     В економічному аналізі порівняння використовують для рішення всіх його задач як основний чи допоміжний спосіб. От найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і мети, що при цьому досягаються:

     1. Зіставлення планових і фактичних  показників для оцінки ступеня  виконання плану.

     2. Зіставлення  фактичних  показників  з  нормативними  дозволяє провести контроль за витратами і сприяє впровадженню ресурсозберігаючих технологій.

     3. Порівняння фактичних показників  з показниками минулих років  для визначення тенденцій розвитку  економічних процесів.

     4. Зіставлення показників аналізованого підприємства з досягненнями науки і передового досвіду роботи інших підприємств чи підрозділів необхідно для пошуку резервів.

     5. Порівняння показників аналізованого  господарства із середніми показниками  по районі, зоні, області для оцінки  досягнутих результатів і визначення невикористаних резервів.

     6. Зіставлення   рівнобіжних   і   динамічних   рядів   для   вивчення взаємозв'язків  досліджуваних показників. Наприклад,  аналізуючи одночасно динаміку  зміни обсягу виробництва валової  продукції, основних виробничих фондів  і фондовіддачі,  можна обґрунтувати  взаємозв'язок між цими показниками.

     7. Зіставлення різних варіантів  управлінських рішень з метою  вибору найбільш оптимального  з них.

     8. Зіставлення результатів діяльності  до і після зміни якого-небудь фактора застосовується при розрахунку впливу факторів і підрахунку резервів.

     Розглянемо  більш докладно кожен тип порівняння.

     Як  уже відзначалося раніше, однією з  задач АХД є систематичний  контроль і всебічна оцінка діяльності підприємств по виконанню плану економічного і соціального розвитку. Цим обумовлена необхідність порівняння фактичних даних із плановими. Таке порівняння дозволяє визначити ступінь виконання плану за місяць, чи квартал рік.

     Порівняння  фактичних даних із плановими  може бути використано і для перевірки обґрунтованості планових показників. Для цього фактичні дані в середньому за три-п'ять минулих років порівнюють з даними плану поточного року.

     Немаловажне значення в АХД має порівняння досягнутого рівня по тим чи іншим показникам з даними перспективними планами. Таке порівняння дає можливість бачити хід виконання перспективного плану і задачі на майбутній період.

     У практиці аналітичної роботи використовується також порівняння з затвердженими нормами (наприклад, витрата матеріалів, сировини, енергії,

     води  і т.д.).

     Таке  порівняння необхідне для виявлення  економії чи перевитрати ресурсів на виробництво продукції, для оцінки ефективності їхнього використання в процесі виробництва і визначення загублених можливостей збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

     В аналізі господарювання дуже часто  застосовується порівняння фактично досягнутих, результатів з даними минулих років. Порівнюють результати сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни досліджуваних показників і визначити тенденції і закономірності розвитку економічних процесів.

     Наступний вид - порівняння з кращими результатами, тобто з кращими зразками праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки. Такі порівняння можуть проводитися як у рамках досліджуваного підприємства, так і за його межами. Усередині підприємства проводиться порівняння середнього рівня показників, досягнутих колективом у цілому, з показниками передових ділянок, бригад, робітників. Це дозволяє виявити передовий досвід і нові можливості виробництва.