Прибуток та рентабельність як основні показники господарської діяльності підприємства

     Велике  значення має міжгосподарський порівняльний аналіз, у процесі якого показники аналізованого підприємства зіставляються з показниками інших підприємств, що мають кращі результати при однакових вихідних умовах господарювання. Такий аналіз спрямований на пошук нових можливостей виробництва, вивчення передового досвіду і є важливим засобом визначення резервів підвищення ефективності роботи підприємства.

     Дуже  часто в аналізі показники досліджуваного підприємства порівнюються зі сереоньогалузевими даними чи середніми по міністерству, об'єднанню, концерну й ін. Таке порівняння необхідне для більш повної й об'єктивної оцінки діяльності аналізованого підприємства, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його господарської діяльності.

     В АХД застосовується також порівняння різних варіантів рішення економічних задач, що дозволяє вибрати найбільш оптимальний, і тим самим більш повно використовувати можливості виробництва. Особливо широко воно використовується в попередньому аналізі при обґрунтуванні планів і управлінських рішень.

     Порівняння  рівнобіжних і динамічних рядів використовується для визначення й обґрунтування форми і напрямку зв'язку між різними показниками. З цією метою числа, що характеризують один з показників, необхідно розташувати в зростаючому чи убутному порядку і розглянути, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: зростають чи убувають, і в якому ступені.

     В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одномірний і багатомірний.

     Горизонтальний  порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового (планового, минулого періоду, середнього рівня, досягнень науки і передового досвіду).

     За  допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин у загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його сумі), співвідношення частин цілого між собою (наприклад, власного і позикового капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їхньої величини до і після зміни відповідного фактора.

     Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

     При одномірному, порівняльному аналізі зіставлення робляться по одному чи декільком показникам одного об'єкта чи декількох об'єктів по одному показнику.

     За  допомогою багапгомірного порівняльного аналізу  проводиться зіставлення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) по широкому спектрі показників.

     Особливої уваги заслуговують багатомірні  порівняння, що необхідні в аналізі  для комплексної оцінки результатів  господарювання виробничих підрозділів, підприємств і т.д. Така задача встає  завжди, коли треба дати

     узагальнюючу порівняльну оцінку результатам господарювання декількох

     підприємств. Це здійснюють вищі органи керування, а також інвестори для оцінки ступеня фінансового ризику.

     Комплексна  оцінка господарської діяльності являє  собою характеристику діяльності підприємства, отриману в результаті вивчення сукупності показників, що визначають більшість економічних процесів і містять узагальнюючі дані про результати виробництва. Очевидно, що чим більше показників буде використано для комплексної оцінки, тим більше правильними будуть висновки аналізу. Але прагнути до цієї мети потрібно дуже обережно, тому що збільшення кількості показників ускладнює роботу підрахунків по комплексній оцінці і робить її менш ефективною.

     Задача  комплексної оцінки в територіальному  плані зараз зважується в двох напрямках. Перше - це розробка узагальнюючого (синтетичного) чи інтегрального показники, який би втілив найбільш вагомі сторони господарської діяльності. Досягнення цієї мети залучає тим, що в підсумку очікується одержання єдиного показника. А це автоматично вирішує задачу оцінки результатів господарювання: перше місце займає підприємство з найбільшою чи найменшою величиною показника, друге - підприємство, що має другий результат, і т.д. Такий інтегральний показник поки не знайдений, а численні дослідження показують труднощі його розробки.

     Складність  господарської діяльності не дозволяє вирішити проблему й інший спосіб вибрати з числа узагальнюючих  результативних показників який-небудь один у якості інтегрального.

     Наприклад, підприємство може мати кращий результат по сумі отриманого прибутку за рахунок кон'юнктурних факторів при зменшенні обсягу виробництва продукції. Візьмемо інший випадок: підприємство перевиконало план по виробництву продукції, але при цьому збільшилася собівартість продукції, зменшилася сума прибутку.

     Тому  узагальнююча оцінка результатів діяльності підприємств звичайно проводиться  по цілому комплексі показників. У  зв'язку з цим задача звичайно ускладнюється, оскільки субординація підприємств  за різними показниками буде неоднаковою. Наприклад по обсягам продуктивності підприємство буде займати перше місце, по собівартості - третє, а за рівнем рентабельності - п'яте і т.д.

     Інший напрямок комплексної  оцінки - розробка алгоритмів обчислювальних процедур, які б на основі комплексу показників забезпечили однозначну оцінку результатів господарської діяльності.

     Для рішення цієї задачі досить широко використовуються алгоритми, засновані  на методах "суми місць", геометричної середньої і т.д. Але ці методики мають істотний недолік, тому що в них не враховується вагомість визначених показників. Найбільш перспективним підходом є використання методики багатомірного порівняльного аналізу, заснованої на методі відстаней, що дозволяє враховувати не тільки абсолютні величини показників кожного підприємства, але і ступінь їхньої близькості (дальності) до показників підприємства-еталона. У зв'язку з цим необхідно координати порівнюваних підприємств виражати в частках відповідних координат підприємства-еталона, узятого за одиницю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Аналіз прибутку  діяльності підприємства

     Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших  видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

     Прибуток  - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

     Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної  діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі  сторони господарювання.

     Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

• систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;
• визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;
• виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;
• оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;
• розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

     Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є:

     1. накладні на відвантаження продукції;

     2. дані аналітичного бухгалтерського  обліку;

     3. дані фінансової звітності ф.№2 "Звіт про прибутки і збитки";

     4. форма №5-ф "Короткий звіт  про фінансові результати";

     5. відповідні таблиці плану економічного  і соціального розвитку підприємства.

     Слід  зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники прибутку:

     - балансовий прибуток;

     - прибуток від реалізації продукції,  робіт і послуг;

     - прибуток від іншої реалізації;

     - фінансові результати від позареалізаційних  операцій;

     - оподатковуваний прибуток;

     - чистий прибуток.

     Балансовий  прибуток складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і прибуток від іншої реалізації.

     Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС, природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих таборів, будинків старих і т.д.).

     Чистий  прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні в благодійні фонди.

     У процесі аналізу необхідно вивчити  склад балансового прибутку, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.

     

Мал. 2.1 Блок-схема факторного аналізу прибутку 

 

     Основну частину прибутку підприємства одержують  від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.

     Прибуток  від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості:

     - обсягу реалізації продукції  (VРП);

     - структури продукції (УДі);

     - собівартості продукції (Сі);

     - рівня средньореалізаціоних цін  (Ці).

     Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

     Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив  на суму прибутку. Якщо збільшиться  частка більш рентабельних видів  продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і  навпаки, при збільшенні питомої  ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

     Собівартість  продукції і прибуток знаходяться  в обратній пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку і навпаки.