Прибуток та рентабельність як основні показники господарської діяльності підприємства

     Зміна рівня средньореалізаціоних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

     Розрахунок  впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок.

     Спочатку  потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів і плановій величині інших факторів. Для цього варто розрахувати відсоток виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку скорегувати на цей відсоток.

     Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному й у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складі), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддана впливу структурного фактора, ніж виторг.

     Потім варто визначити суму прибутку при  фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат.

     Потрібно  підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при  фактичному обсязі реалізації, структурі  і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної  суми виторгу варто відняти умовну суму витрат.

     Слід  зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг  реалізованої продукції і собівартість одиниці продукції. Це зв'язано з  тим, що фактична ціна в порівнянні з планом не змінилася. Також в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.

     При аналізі діяльності підприємств особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень средньореалізаціоних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу т.зв. "живих" грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.3 Аналіз рентабельності  діяльності підприємства

     Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т.д. Вони більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами, їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

     Показники рентабельності можна об'єднати в  кілька груп:

     1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

     2) показники, що характеризують  рентабельність продажів;

     3) показники, що характеризують  прибутковість капіталу і його  частин. Усі ці показники можуть  розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

     Рентабельність  виробничої діяльності (окупність витрат) шляхом відношення валової чи чистого  прибутку до суми витрат по реалізованій чи зробленій продукції.

     Вона  показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції.

     Рентабельність  продажі розраховується розподілом прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг чи чистого прибутку на суму отриманого виторгу (ВР). Характеризує ефективність підприємницької діяльності:

     показує, скільки прибутку має підприємство з карбованця продажів. Широке застосування цей показник одержав у ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству й окремим видам продукції.

     У процесі аналізу варто вивчити  динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану  по їх рівні і провести міжгосподарські  порівняння з підприємствами - конкурентами. 

     2.3.1. Аналіз рентабельності  виробничої діяльності  підприємства

     Рівень  рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у  цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.

     Проведемо розрахунок впливу факторів першого  порядку на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству в звітному році в порівнянні з попереднім способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані табл. 2.4 та 2.5.

     Так як. підприємство випускає один вид  продукції, те структурний фактор враховуватися  не буде.

     На  основі даних вищевказаних таблиць, складемо табл. 2.7. у який покажемо вплив кожного фактора на зміну рівня рентабельності.

     1. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції.

     2. Зміна рівня рентабельності за  рахунок зміни ціни одиниці  продукції. 

Висновок:

Прибуток  є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення  його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. На рівні господарчого суб’єкта виникає ціла система прибутків: валова (балансовий прибуток), прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства, прибуток по позареалізаційних операціях, чистий прибуток. Крім того, розрізняють прибуток, оподатковуваний податком, і прибуток, не оподатковуваний податком. Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Ефективність формування прибутку характеризується як загальною його сумою, так і рівнем, який визначається системою коефіцієнтів рентабельності. Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показники прибутковості та рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування і використання. Аналіз прибутку показав, що основне джерело його формування на ТОВ «Прес» у 2005 році – прибуток від реалізації продукції. Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості, підвищення її якості та конкурентноздатності, оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленої ними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію У роботі розглянуті методи функціонального аналізу прибутку та рентабельності, що базується на розкладанні аналізованого показника на складові елементи, але при цьому не враховували складні зв’язки, які виникають між прибутком (рентабельністю) та іншими вартісними якісними показниками: продуктивністю праці, фондовіддачею, матеріаломісткістю, якістю продукції тощо. На прибуток від реалізації впливають зміни в структурі й асортименті реалізованої продукції. це відбувається тому, що рентабельність різних виробів неоднакова. При збільшенні у складі реалізації продукції частки виробів з рентабельністю вищою за середню по підприємству сума прибутку зростає, і навпаки. При факторному аналізі прибутковості і рентабельності за базу порівняння було взято показники господарської та фінансової діяльності ТОВ «Прес». Аналіз проведено за два періоди 2004–2005р. У першому аналізуємому періоді спостерігається падіння обсягу валового прибутку, це сталося через ризьке підвищення собівартості реалізованої продукції та скорочення обсягу реалізації високорентабельних видів. Що стосується другого аналізуємого періоду, то спостерігається зростання валового прибутку, через збільшення реалізації продукції, а також підвищення цін на неї. Що стосується показників рентабельності, то рентабельність по діяльності на підприємстві підвищилася, за винятком рентабельності реалізації. Це пов’язано з тим, що чистий прибуток підприємства збільшився лише на 23,1%, тоді як виручка від реалізації на 251%. Не пропорційне збільшення цих двох показників призвело до зменшення рентабельності реалізації на 64,9%. В цілому стан підприємства за рівнем прибутковості та рентабельності можна вважати нормальним, і незначні негативні зрушення є тимчасовими, і в майбутньому підприємство знизить свої змінні витрати і тим самим знизиться рівень собівартості, зростання якого є небажаним для підприємства. У системі планів, пов’язаних із виробничою діяльністю підприємств, головне місце посідає планування прибутку. Це планування визначає необхідний обсяг операційної діяльності підприємства, забезпечує стратегічний його розвиток необхідними фінансовими ресурсами, формує фінансові взаємовідносини підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами. Об’єктом планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Обираючи той чи інший тип політики управління прибутком в сучасних умовах, підприємства має врахувати такі основні фактори: 1.Рівень прибутковості господарської діяльності. 2.Вимоги економічного зростання. 3.Можливості прискорення або гальмування реальних інвестиційних проектів, що реалізуються. 4.Вартість залучення додаткового капіталу на фінансовому рику. 5.Можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із альтернативних внутрішніх джерел. 6.Стадія життєвого циклу підприємства. 7.Рівень ліквідності активів підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  3. Рівень рентабельності операційної діяльності підприємств

Про фінансовий стан промислових  підприємств

Одеської  області за січень–червень 2007р. 

      В сучасних умовах ринкових відносин, розвиток промисловості залишається пріоритетним питанням. Тому велике значення набуває  створення підприємств з високоефективним виробництвом, встановлення оптимального співвідношення між обсягами виробництва та витратами.

      Результати  фінансової звітності промислових  підприємств, показали, що за січень–червень 2007р. 63,8% з них мали позитивний результат  і одержали 374,0 млн.грн. прибутку, а решта – 36,2% були збитковими і спрацювали з від’ємним результатом у обсязі 173,9 млн.грн. Сальдований фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування в цілому по промисловості склався позитивним і становив 200,1 млн.грн., що на 53,6 млн.грн. менше за прибуток, одержаний промисловими підприємствами у січні–червні 2006р. Підприємства добувної промисловості та ті, що займалися виробництвом та розподіленням електроенергії, тепла та води, одержали негативний фінансовий результат. Серед промислових підприємств найкращих фінансових результатів досягли підприємства переробної промисловості (218,8 млн.грн.). Значною мірою на формування фінансового результату в переробній промисловості вплинули показники підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості. Ними отримано 232,4 млн.грн. прибутку, але це на 5,5 млн.грн. менше, ніж за січень–червень 2006р.        

 Перебуває  у стані занепаду легка промисловість  (1,9 млн.грн. збитку проти 0,6 млн.грн.  прибутку). Одержали збитки у січні–червні п.р. підприємства, що займаються целюлозно-паперовим виробництвом та видавничою діяльності (0,1 млн.грн. збитку проти 4,8 млн.грн. прибутку), в 1,7 раза збільшили обсяги збитків підприємства по виробництву коксу, продуктів нафтоперероблення.

      Якщо  порівняти обсяги збитків, отриманих  збитковими промисловими підприємствами у січні–червні 2006р. та січні-червні 2007р., то слід зазначити, що вони збільшилися  із 144,4 млн.грн. до 173,9 млн.грн. Проте, частка збиткових підприємств до їх загальної кількості в цілому по промисловості зменшилася на 3,9 в.п. і склала 36,2%.

      Найбільші обсяги збитків у січні–червні п.р. були отримані підприємствами по виробництву  харчових продуктів, напоїв та тютюнових  виробів, машинобудування, виробництва  іншої неметалевої мінеральної продукції та виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення.

      Рівень  рентабельності операційної  діяльності підприємств, як відображення фінансового  результату від операційної  діяльності (основна  та інша діяльність, крім фінансової та інвестиційної)  до відповідних витрат за січень–червень 2007р. у порівнянні з аналогічним  показником 2006р. знизився  на 1,6 в.п. і становив 3,6%. Зниження цього показника обумовлене зменшенням обсягу  прибутку від операційної діяльності та збільшенням витрат операційної діяльності.

      Найвищу рентабельність у промисловості  області мали у звітному періоді  підприємства, що займалися виробництвом інших неметалевих  мінеральних виробів (11,0%), та підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості (10,3%).

      Підвищився рівень рентабельності у промислових підприємств, що займалися виробництвом харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, металургійним виробництвом та виробництвом готових металевих виробі.

      Від’ємну  рентабельність у січні–червні 2007р. мали підприємства добувної промисловості (–7,5%), легкої промисловості (–4,6%), підприємства, що займалися виробництвом та розподіленням електроенергії, газу, тепла та води (0,9%).

      Таким чином, зростання обсягів виробництва  у січні–червні 2007р. кардинально  не поліпшило фінансового стану більшості промислових підприємств. В цілому по промисловості області спостерігалося зниження обсягів прибутку, велика кількість збиткових підприємств, та низькі показники рентабельності.  

Хід збирання врожаю та проведення інших  польових робіт

     станом  на 31 серпня 2007р.  

     Станом  на 31 серпня п.р. зернові та зернобобові  культури (без кукурудзи) господарствами усіх категорій скошено та обмолочено на площі 791,5 тис.га, що на 22,6% менше, ніж  на відповідну дату торік. Через несприятливі погодні умови та ґрунтову посуху суттєво меншим, ніж торік, було виробництво зернових культур у регіоні, що зумовлює зниження загального обсягу виробництва продукції рослинництва. Із зібраної площі одержано 1240,4 тис.т зерна (у початково оприбуткованій вазі), що на 51,3% менше проти відповідного періоду минулого року, в т.ч сільськогосподарськими підприємствами намолочено 1057,7 тис.т (на 48,3% менше), господарствами населення – 182,7 тис.т (на 63,6% менше). Середня урожайність зернових культур становить 15,7 ц з га (на 9,2 ц менше, ніж торік), у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – 16,7 ц (на 8,0 ц менше), у господарствах населення – 11,6 ц з га (на 14,1 ц менше).