Кредитование физических лиц на примере банка ПАТ "ВБР"

justify">      - стандартні;

      - пролонговані;

      - прострочені;

      - безнадійні.

      При аналізі кредитного портфеля в розрізі  строків використання необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик. Розглянемо структуру кредитів, що склалася за строками використання (табл..2.4) [21]. 

      Таблиця 2.4. - Аналіз структури кредитного портфеля за строками використання

 

      Аналізуючи  приведену таблицю можно сказати, що у структурі короткострокові  кредити займаючь найбільшу частку кредитного портфелю, а у 2010 році вони й ще підвишилися до  258 545 тис.грн (75,4 %). Зменшилась питома вага довгострокових кредитів на 7,62 %. З’явились частка прострочених кредитів. Така структура кредитного портфеля з огляду на строк використання цілком закономірна. Як зазначалося, банк здебільшого видає кредити, спрямовані на торговельно-посередницькі цілі, які не потребують ресурсів на великий термін. Більш обережна політика банку стосовно довгострокових кредитів як найбільш ризикованих цілком виправдана. Хоча в даному разі проблеми повернення кредитів мали місце не з довгостроковими кредитами, а, навпаки, з короткостроковими, що пояснюється недостатньою роботою банку щодо оцінювання кредитоспроможності позичальників. Сума кредитного портфелю за 2010 рік приведена за мінусом суми резервів.

      Така  структура кредитного портфеля з  огляду на строк використання цілком закономірна. Як зазначалося, банк здебільшого видає кредити, спрямовані на торговельно-посередницькі цілі, які не потребують ресурсів на великий термін. Більш обережна політика банку стосовно довгострокових кредитів як найбільш ризикованих цілком виправдана.

      Залежно від виду позичальника (за формами  власності) кредити можна поділити на такі групи:

       - кредити юридичним особам державної форми власності;

       - кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю);

       - юридичним особам з недержавною формою власності.

.   Аналізуючи кредитний портфель з цього погляду, особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

      Таблиця 2.5. - Аналіз страктури кредитного портфеля  за видами позичальників

 

      Як  свідчать дані таблиці 2.5 міжбанківські кредити в аналізованому періоді не надавались. Найбільшою є частка кредитів виданих юридичним особам- 56,77% ( у попередньому переоді- 57,9 %). Серед них найбільше видовалося кредитів приватним підприємствам та спільним підприємствам. Зросла частка споживчих кредитів фізичним особам, протечастка іпотечних кредитів зменшилась на 10,19%. Питома вага кредитів іншим позичальникам незначна. В сумі кредити фізичним особам посідають майже так місце, як і юридичні особи [21].

      Одним із заходів контролю за кредитним  ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод  отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності  позичальника.

      Залежно від наявності і характеру  забезпечення виділяють:

      - забезпечені (ломбардні) позики;

      - незабезпечені (бланкові) позики.

      Основна частина банківських кредитів видається  під забезпечення, що є одним з  принципів банківського кредитування.

      Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

      Аналізуючи  структуру кредитного портфеля в  цьому напрямі, особливу увагу треба  звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.( см.табл.2.6) [21]. 

      Таблиця 2.6. - Аналіз структури кредитного портфеля залежно від характеру забезпечення

 

      З табл. 2.6 видно, що в аналізованому періоді питома вага незабезпечених кредитів була незначною - 5,7 %. На такому самому рівні вона була й у попередньому періоді. Незважаючи на певний ризик неповернення бланкового кредиту, як показують дані аналізу, до безнадійних та збиткових кредитів були віднесені саме найбільш забезпечені кредити, а бланкові погашалися своєчасно та в повному обсязі.

      Аналіз  можна продовжувати в напрямі  більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо) на прикладі таблиці 2.7 [21]. 

      Таблиця 2.7. - Аналіз структури кредитного портфеля за видами забезпечення

 

      Так, з даних табл. 2.7 видно, що найбільш поширеним видом забезпечення кредитів є застава  нерухомого майна. У базисному періоді їх частка становила 38,7 %, а у звітному — 35,62 %. Високою є частка таких видів забезпечення, як нерухомість житлового призначення (26,93 %) та грошові дипозити(32,83 %). Приблизно така сама тенденція була й у звітному періоді. Частка кредитів без забезпечення була незначною (0,16% у базисному періоді та 3,24%  — у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

      Аналіз  структури кредитного портфеля можна  продовжувати за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, за цілями кредитування тощо). 
 

      2.2 Аналіз ризику  кредитної політики банку 

      В умовах переходу до ринкової економіки  в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні  операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.

      Ризик як вартісний вираз імовірності  подій тим більший, чим більша можливість отримати прибуток. Отже, отримати прибуток можна у випадку, коли ймовірність зазнати втрат буде зведена до мінімуму. В цьому напрямі існують дуже актуальні проблеми, пов’язані з розробленням єдиних основ оцінки та методів розрахунку кредитного ризику за кожним окремим позичальником, галуззю, країною в цілому.

      Під ризиком розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або спричинення додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

      Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, може бути промисловим (пов’язаний з  імовірністю спаду виробництва  або попиту на продукцію певної галузі); ризик, обумовлений невиконанням з певних причин договірних умов; ризик, пов’язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

      До  методів, які знижують кредитний  ризик, можна віднести: